Постанова

від 30.11.2006 по справі 42/207

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 30.11.2006                                                                                          

№ 42/207

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:                              Зеленіна  В.О.

 суддів:                                          Рєпіної  Л.О.

Синиці  О.Ф.

 при секретарі:                              Голюк Н.І.

 За участю представників:

 від позивача - Ушаков О.В. дов. № 16/06-1 від

16.05.06р.

від

відповідача  1-Кращенко С.В. дов. № 9 від

22.05.06р.

від

відповідача 2 - не з”явився

від

третьої особи - Яцюта Т.П. дов. № 09-727 від 28.09.06р.

від

прокуратури - Баклан Н.Ю. посв. № 7 від 05.01.05р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційне подання Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі

Міністерства транспорту та зв"язку України № 05/1/1-5155 (б)-06

 на рішення Господарського суду м.Києва від

30.05.2006

 у справі № 42/207  

 за позовом                               Корпорації "Трансекспо"

 до                                                   Міністерства

транспорту та зв"язку України          

Державного казначейства України

 третя особа           Державне

підприємство "Укрсервіс Мінтрансу"

 про                                                 

стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового

зобов"язання, ціна позову 377305,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від

30.05.06р. (суддя Паламар П.І.) задоволено позов корпорації

"Трансекпо" і стягнуто з Міністерства транспорту та зв"язку

України 359 616 грн. вартості пусконалагоджувальних робіт систем безпеки для

приміщень за договором № 030/2003 від 15.07.2003р. та додатковою угодою № 2 до

цього договору, а також стягнуто 14 025 грн. вартості збитків від інфляції за

період з грудня 2005р. по квітень 2006р. та 3 664 грн. 20 коп. - 3% річних від

суми боргу. Рішення суду мотивовано наявністю боргу за довором підрядчика з

державним підприємством "Укрсервіс Мінітрансу", який діяв як

повірений на підставі договору доручення № 000/030-2002 від 11.11.2002р. з

Міністерством транспорту та зв"язку України.

На

підставі проведеної перевірки Генеральна прокуратура України заявила апеляційне

подання та, посилаючись на неповне з"ясування обставин спору, просить

рішення господарського суду скасувати, а в позові до Міністерства траспорту та

зв"язку України відмовити. Заявник вказує на те, що ДП “Укрсервіс

Мінтрансу”, як повірений за договором доручення з Міністерством не повинен був

укладати угоди на поставку обладнання, а лише мав здійснювати контроль за

виконанням робіт та підписувати відповідні акти. Заявник вважає, що вказане

підприємство не може виступати державним замовником бо не належить до категорії

відповідних підприємств (ст.1 ЗУ “Про державне замовлення для задоволення

пріоритетних державних потреб”) і що суд не врахував тієї обставини, що за

підрядним договором від 15.07.2003р. майно передано у власність державному

підприємству, а не Міністерству, тому останнє не є зобов”язаною стороною.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів

апеляційного господарського суду встановила наступне.

Міністерство

транспорту та зв”язку України уклало з ДП “Укрсервіс Мінтрансу” договір

доручення № 000/030-2002 від 11.11.2002р. на виконання певних дій, пов”язаних з

реконструкцією адміністративної будівлі (т.1, а.с.107-109).

Не

з”ясувавши чітко об”єм своїх обов”язків і повноважень (щодо правочинів),

повірений, який є юридичною особою і суб”єктом самостійної відповідальності,

від свого імені уклав з позивачем договір підряду № 030/2003 від 15.07.2003р.

(т.1, а.с. 14-17), безпідставно вважаючи, що він не є стороною за цим

договором, а стороною є - Міністерство. Відповідно до ст.1000 ЦК України за

договором доручення повірений вчиняє правочини (на відміну від близької

комісії) не від свого імені. У спірному договорі Міністерство не є стороною

(див. сторони в договорі і реквізити сторін).

Невірно

оцінивши договір від 15.07.2003р. відповідну помилку допустив і позивач і суд

першої інстанції, поклавши відповідальність за розрахунки по договору підряду

без відповідних правових підстав на Міністерство. Крім того, звертає на себе

увагу і те, що в частині вартості самого обладнання розрахунки здійснювались

між сторонами договору - позивачем і ДП “Укрсервіс Мінтрансу”.

За

вказаних обставин, рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним

обставинам та матеріалам справи і тому керуючись ст. 101, п.2 ст. 103, п.3 ст.

104, ст. 105 ГПК України, суд, - 

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду м Києва від

30.05.2006 у справі № 42/207   скасувати.

2.          В позові до Міністерства транспорту

України та Державного казначейства України відмовити.

3.          Справу №  42/207 повернути господарському суду міста

Києва.

 Головуючий суддя                                                                     

Зеленін  В.О.

 Судді                                                                                         

Рєпіна  Л.О.

                                                                                          Синиця  О.Ф.