Рішення

від 12.05.2008 по справі 37/153

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/153

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/153

12.05.08

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Берліо -Інтер - Кард"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Балт-Кій Ексім"

Простягнення 70159,30 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засідання приймали участь представники сторін:

Від позивача:      Богодяж О.І.- директор;

Від відповідача:           не з'явився;

Обставини справи

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліо -Інтер - Кард"  до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балт-Кій Ексім"  про стягнення 70159,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2008 р. порушено провадження у справі № 37/153, розгляд справи було призначено на 21.04.2008 року о 16-00.

Представник відповідача 21.04.2008 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/153 від 04.04.2008 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2008 р. розгляд справи № 37/153, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу  України, було відкладено до 12.05.2008 р. на 16-00.

Представник відповідача в судове засідання 12.05.2008 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/153 від 21.04.2008 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Балт-Кій Ексім»до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Враховуючи те, що відповідач відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подав, справа № 37/153 у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 12.05.2008 року зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача 59 263,78 грн. - основного боргу, 5 680,79 грн. –інфляційні витрати, 906,00 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 4 308,73 грн. –пені.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.05.2008 року  за згодою представника позивача було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.07.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Берліо-Інтер-Кард»(компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Балт-Кій Ексім»(клієнт) було укладено договір № 194-07/07-23 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору позивач зобов'язувався надати від свого імені, по дорученню і за рахунок клієнта, за винагороду придбати нафтопродукти, інші товари і послуги для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів клієнта на території України по електронних картках, отриманих від компанії, а відповідач в свою чергу, відповідно до п. 3 умов вказаного договору, зобов'язувався своєчасно оплатити отримані по електронним карткам «Веrliо Саrd»в мережі «Веrliо Саrdі»нафтопродукти, інші товари та надані послуги.

Позивачем, відповідно до п. 2.1. договору, були видані відповідачу, як клієнту по даному договору,  електронні   платіжні   картки     для  забезпечення   обслуговування автотранспорту відповідача,  про що свідчать акти  передачі - приймання обладнання по договору від 06.07.2007року, 27.07.2007року, 08.08.2007 року підписані сторонами.

Згідно довідок реалізації нафтопродуктів, що підписані відповідачем за період з 01.07.2007 року по 31.07.2007 року; з 01.08.2007 року по 31.08.2007 року; з 01.09.2007 року по 30.09.2007 року; з 01.10.2007 року по 31.10.2007 року (копії довідок в матеріалах справи), актів приймання-передачі робіт від 31.07.2007 року, 31.08.2007 року, 30.09.2007 року, 31.10.2007 року, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000080 від 31.07.2007року, № ОУ-0000086 від 31.08.2007р., № ОУ-0000107 від 30.09 2007р., № ОУ-0000125 від 31.10.2007р., відповідач отримав нафтопродукти, інші товари та надані послуги на загальну суму 78 763,78 грн.

Відповідач в порушення умов договору за надані позивачем послуги не розрахувався, в зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Берліо -Інтер - Кард»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання, покладені на нього договором, в повному обсязі.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві. Проте позивач до матеріалів справи надав суду платіжні доручення, з яких вбачається, що відповідач після порушення провадження у справі перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 9000,00 грн.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на те, що відповідач сплатив заборгованість в розмірі  9000,00 грн. після звернення позивача з позовом до суду, провадження в цій частині, за відсутністю предмету спору, на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, підлягає припиненню.

Як визначено статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг (п. 3.1 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отримані послуги  та виконані роботи щодо реалізації нафтопродуктів не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача становить 50263,78 грн.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 50263,78 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь  інфляційні витрати в розмірі 5 680,79 грн. та 3 % річних в розмірі 906,00 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 906,00 грн. та індекс інфляції в розмірі 5 680,79 грн. за весь час прострочення платежу,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 6.4 договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 4 308,73 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.4 договору у разі несвоєчасного проведення розрахунків клієнт зобов'язаний сплатити компанії пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день просрочки. Пеня нараховується з 11 дня місяця, наступного за місяцем підписання акту.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 4 308,73 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України,  покладаються на відповідача.

Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив 726,60 грн. державного мита, тоді як відповідно до ціни позову необхідно було сплатити 701,59 грн., в зв'язку з чим 25,01 грн. зайво сплаченого державного мита підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.  

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 614, 625, 626,   Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Балт-Кій Ексім» (юридична адреса - 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 65А, к.23;  фактична адреса - 04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2Б, код ЄДРПОУ 33295627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Берліо -Інтер - Кард» (02002, м. Київ, вул. Р. Окіпної, 2, оф. 424- юридична адреса;  04071, м. Київ, вул. Фрунзе, 13 Г, код ЄДРПОУ 32377766) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження 50 263  (п'ятдесят  тисяч двісті шістдесят три) грн. 78 коп. основного боргу, 5 680 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 79 коп. –інфляційні витрати, 906 (дев'ятсот шість) грн. 00 коп. –3% річних, 4 308 (чотири тисячі триста вісім) грн. 73 коп. - пені,  701 (сімсот одну) грн. 59 коп.  витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 9000,00 грн.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Берліо -Інтер - Кард» (юридична адреса 02002, м. Київ, вул. Р. Окіпної, 2, оф. 424; фактична адреса  04071, м. Київ, вул. Фрунзе, 13 Г, код ЄДРПОУ 32377766) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 25 (двадцять п'ять) грн. 01 коп. перераховане платіжним дорученням № 939 від 14.02.2008 року. Платіжне доручення № 939 від 14.02.2008 року залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 37/153.

6.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 30.05.2008 року