Постанова

від 05.07.2011 по справі 5020/64/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020/64/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   

ПОСТАНОВА

Іменем України

 06 липня 2011 року   Справа № 5020/64/2011

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гоголя Ю.М.,

суддів                                                                      Борисової Ю.В.,

                                                                                          Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

представник позивача, не з'явився, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;

представник відповідача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Акмол";

розглянувши апеляційні скарги Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 06 травня 2011 року у справі № 5020/64/2011 та на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 06 травня 2011 року у справі № 5020/64/2011

за позовом           Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Акмол" (вул. Меньшикова, 92, кв. 2,Севастополь,99053)

про стягнення 70655,89 грн., розірвання договору оренди та звільнення приміщень                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

11.01.2011 року позивач - Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Акмол" про стягнення 70 655,89 грн., розірвання договору оренди та звільнення приміщень.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна №74-02 від 19.03.2002 року в частині сплати орендної плати.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06 квітня 2011 року провадження у справі № 5020/64/2011 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акмол" про розірвання договору оренди та звільнення приміщень у задоволенні позову відмовлено повністю.

                    Не погодившись із зазначеним рішенням, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 06 квітня 2011 року у справі № 5020/64/2011 та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

          Одночасно, ухвалою господарського суду міста Севастополя від 06 квітня 2011 року провадження у справі № 5020/64/2011 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акмол" про стягнення 70 655,89 грн., розірвання договору оренди та звільнення приміщень, в частині стягнення 70 655,89 грн. - припинено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

          Не погодившись із зазначеною ухвалою, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Севастополя від 06 квітня 2011 року у справі № 5020/64/2011.

Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що господарський суд першої інстанції посилається на листи відповідача, які надійшли до Фонду, в яких відповідач просив вважати платежі від 05.04.2011 року у рахунок оплати заборгованості за позовом, однак на думку Фонду, ці листи не є доказами по справі, тому доводи суду про відсутність вини відповідача за невиконання обов'язків перед Фондом є неправомірними.

                    Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 червня 2011 року розгляд справи відкладено на 06 липня 2011 року.

                    06 липня 2011 року розпорядженням керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду суддів Лисенко В.А. та Рибіну С.А. замінено на суддів Борисову Ю.В. та Дмитрієва В.Є.

                    У судове засідання 06 липня 2011 року  представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

                     Враховуючи те, що явка сторін обов'язковою  не визнавалася, та що, відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний  господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, cудова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників  сторін.

            Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

                    Як вбачається із матеріалів справи, 19.03.2002 року між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є позивач (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Акмол" (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № 74-02 (а. с. 10-11) (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар - прийняти в оренду нерухоме майно - вбудоване нежитлове приміщення цокольного поверху будівлі, загальною площею 197,7 м2, розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, 50, яке перебуває на балансі РЕП-3 (надалі - об'єкт оренди), вартість якого складає, згідно з актом оцінки вартості (експертним висновком) від 21.02.2002 року, - 120 330,00 грн.

Відповідно до пункту 3.2 Договору, орендна плата становить 1 002,75 грн. за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця.

Протоколом від 08.09.2003 року погодження змін до договору оренди № 72-08 від 19.03.2002 року (а. с. 14) сторони внесли зміни до пунктів 1.1, 2.2, 3.1, 3.2 Договору, зокрема, збільшили площу переданого за Договором об'єкта оренди до 200,7 м2.

Протоколами погодження змін до договору оренди № 72-08 від 19.03.2002 року, від 20.12.2005 року (а. с. 18), від 15.02.2007 року (а. с. 20), від 10.03.2007  року (а. с. 22) сторонами договору вносилися зміни до Договору стосовно вартості орендованого майна на розміру орендної плати.

Протоколом від 27.02.2008 року погодження змін до договору оренди № 72-08 від 19.03.2002 року (а. с. 24) сторони встановили строк дії Договору до 02.02.2013 року.

За умовами пункту 4.4 Договору Орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням об'єктом оренди, у тому числі оплату послуг, що надаються підприємствами комунальної сфери.

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати за договором оренди № 72-08 від 19.03.2002 року виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем за період з травня по жовтень 2010 року у розмірі 70 655,89 грн., що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Проте, під час розгляду справи відповідач повністю погасив існуючу заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, а також пені, у зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення 70 655,89 грн. припинено, про що зазначено в ухвалі суду від 06.05.2011 року (а. с. 111-114).

В решті позовних вимог (щодо розірвання договору оренди № 74-02 від 19.03.2002 року та зобов'язання відповідача звільнити (повернути) орендоване майно позивачу) суд продовжив розгляд справи.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги,  перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції, у зв'язку з наступним.

Відповідно до пунктів 2, 4, 9 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради від 12.11.2002 № 339 (в редакції рішення Севастопольської міської Ради від 26.01.2010 № 9128), Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є правонаступником Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації та виконавчим органом Севастопольської міської Ради по управлінню майном комунальної власності територіальної громади міста Севастополя, одним із завдань якого є управління у визначених Радою межах майном комунальної власності (а. с. 48-54).

Статтею 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що даний Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства),  їх  структурних  підрозділів;  майнові  відносини  між  орендодавцями  та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Враховуючи, що об'єктом оренди є комунальне майно, застосуванню до спірних відносин сторін підлягають норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також норми спеціального законодавства в сфері оренди комунального майна, яким є Закон України „Про оренду державного та комунального майна".

Звертаючись до господарського суду із даним позовом Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради заявив, зокрема, вимогу про розірвання договору оренди нерухомого майна № 74-02 від 19.03.2002 року та повернення орендованого майна, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору щодо внесення орендної плати.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення (стаття 16 Цивільного кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, визначені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 291 Господарського кодексу України визначено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами першою та другою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з наведеного, необхідною умовою для застосування господарської санкції у вигляді розірвання договору є матеріальні наслідки у виді реально заподіяної шкоди. Тобто йдеться не про загрозу заподіяння шкоди, не ймовірність її заподіяння, а про вже заподіяну шкоду, наслідком якої є позбавлення сторони за договором чогось, на що та розраховувала при укладенні договору.

Отже, факт заподіяння шкоди має бути доведено позивачем. Натомість її не лише не доведено, а й взагалі відсутні будь-які посилання на наявність шкоди.

Заявник апеляційної скарги посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати. Враховуючи, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди, позивач робить висновок про істотне порушення договору відповідачем.

Суд апеляційної інстанції відхиляє дані доводи заявника апеляційної скарги, оскільки поняття порушення істотних умов договору та істотного порушення договору не є тотожними. Так, недосягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору має наслідком його неукладеність. Натомість, істотне порушення умов договору може бути підставою для його розірвання в судовому порядку на вимогу однієї зі сторін.

За правилами статті 33 Господарського процесуального кодексу обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Отже, саме позивач повинен довести той факт, що відповідач припустився істотного порушення Договору.

Проте, в матеріалах справи не має доказів істотного порушення відповідачем договору чи збитків, понесених позивачем від такого порушення, оскільки заборгованість за Договором, яка стала підставою для звернення позивача до суду із даним позовом, погашена відповідачем під час розгляду справи у повному обсязі, з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені.

Крім того, відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше на встановлено договором або законом.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що прострочення у виконанні зобов'язання щодо внесення орендної плати сталося не з його вини, оскільки значна частина орендованих приміщень (загальною площею 148,6 м2) за згодою орендодавця була передана в суборенду фізичній особі-підприємцю Акініній О.В., що підтверджується договором суборенди № 1-09 від 01.04.2009 року (а. с. 103-105).

Як вбачається з листа-вимоги, надісланого на адресу суборендаря, останній станом на 02.08.2010 року мав заборгованість в сумі 69819,61 грн. (а. с. 109), що навіть перевищує суму основного боргу відповідача перед позивачем та свідчить про відсутність вини останнього у порушенні зобов'язання щодо внесення орендної плати.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для розірвання договору оренди нерухомого майна №74-02 від 19.03.2002 року, а отже, і вимога про зобов'язання відповідача звільнити (повернути) об'єкт оренди, як похідна від первісної вимоги, також не підлягає задоволенню.

              Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування. Щодо доводів скаржника, викладених у апеляційні скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.

                  Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

                  1. Апеляційні скарги Фонду комунального майна Севастопольської міської ради  залишити без задоволення.

                  2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 06 травня 2011 року у справі № 5020/64/2011 та ухвалу господарського суду міста Севастополя  від 06 травня 2011 року у справі № 5020/64/2011 залишити без змін.          

Головуючий суддя                                                  Ю.М. Гоголь

Судді                                                                                Ю.В. Борисова

                                                                                В.Є. Дмитрієв

Розсилка:  

1.  Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)

2.  Товариство з обмеженою відповідальністю "Акмол" (вул. Меньшикова, 92, кв. 2,Севастополь,99053)