Постанова

від 25.05.2011 по справі 4-683/11

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ПОСТАНОВА

23 травня 2011 року                                                                                                Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого-судді Шелестова К.О.

                 при секретарі –Шнейдеріс А.С.

                 за участю прокурора –Стеценко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого з особливо важливих справ СВ ПМ ДПА в Дніпропетровській області від 28 лютого 2011 року про порушення кримінальної справи у відношенні директора ТОВ СП «Ібоя»ОСОБА_1, за фактом ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів в особливо великому розмірі, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а також дослідивши матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу № 99116902,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з даною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову про порушення відносно нього кримінальної справи, посилаючись на те, що постанова винесена з порушенням вимог ст.ст. 94, 98 КПК України.

В судовому засіданні заявник доводи своєї скарги підтримав, просив суд задовольнити скаргу та скасувати, як винесену передчасно, постанову старшого слідчого з особливо важливих справ СВ ПМ ДПА в Дніпропетровській області про порушення кримінальної справи, у зв’язку з відсутністю приводів та підстав для порушення кримінальної справи.

Прокурор в судовому засіданні висловив думку щодо законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, яка, на його думку, була винесена при наявності приводів та підстав, передбачених ст. 94 КПК України.

Суд, вислухавши сторін та вивчивши матеріали, на підставі яких була порушена кримінальна справа, вважає, що скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова –скасуванню, з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя вправі з’ясовувати тільки питання про те, чи були наявні на момент порушення справи, передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила кримінальну справу, достатньо даних, які вказують на наявність ознаків злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи, та чи був дотриманий нею встановлений для цього порядок (ст. 98 КПК України).

Спираючись на ці положення закону, суд, з’ясовуючи та перевіряючи зазначені питання, встановив наступне.

28 лютого 2011 року старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА в Дніпропетровській області була порушена кримінальна справа у відношенні директора ТОВ СП «Ібоя»ОСОБА_1, за фактом ухилення від сплати податків, сборів, інших обов’язкових платежів в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Приводом для винесення такого процесуального рішення були матеріали дослідчої перевірки.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 94 КПК України одним з приводів для порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором чи судом ознаків злочину. Однак, при вивченні наданих органом досудового слідства матеріалів, на підставі яких була винесена оскаржувана постанова за результатами дослідчої перевірки, було виявлено відсутність належного приводу для порушення даної кримінальної справи.

Вищевикладене свідчить про відсутність на момент порушення слідчим кримінальної справи наявності встановленого законом приводу для порушення кримінальної справи за ознаками ч. 3 ст. 212 КК України у відношенні директора ТОВ СП «Ібоя»ОСОБА_1, у зв’язку з чим, слідчим були порушені вимоги ч. 1 ст. 94, ст. 98 КПК України.

Частина 1 ст. 98 КПК України передбачає, що рішення про порушення кримінальної справи вправі прийняти прокурор, слідчий, орган дізнання чи суддя.

Суд вважає, що кримінальна справа, постанова про порушення якої оскаржується, була порушена компетентною особою та з дотриманням компетенції, тобто слідчим.

Частиною 2 ст. 98 КПК України передбачено, що якщо на момент порушення кримінальної справи встановлена особа, яка скоїла злочин, кримінальна справа повинна бути порушена у відношенні цієї особи. Дана вимога закону слідчим була дотримана, оскільки оскаржувана постанова про порушення кримінальної справи була винесена у відношенні конкретної особи, а саме директора ТОВ СП «Ібоя» ОСОБА_1

Частиною 2 ст. 94 КПК України визначено, що справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. При цьому частиною 1 ст. 98 КПК України також передбачено, що слідчий повинен винести постанову про порушення кримінальної справи при наявності приводів та підстав, зазначених в статті 94 КПК України, зазначивши їх в постанові.

Аналіз положень ч. 1 та ч. 2 ст. 94 КПК України, а також їх співвідношення з ч. 1 ст. 98 КПК України дозволяє зробити висновок про те, що навіть при дотриманні вимог закону про наявність приводу для порушення справи та компетентності особи, яка приймає таке рішення, кримінальна справа не може бути порушена без достатніх даних, вказуючих на наявність ознак злочину.

Суд вважає, що вимоги ч. 2 ст. 94 КПК України слідчим дотримані не були та виходить з наступного.

Так, як вбачається з оскаржуваної постанови кримінальна справа була порушена про те, що ОСОБА_1, працюючи на посаді директора ТОВ СП «Ібоя», будучи посадовою особою, відповідальним за ведення бухгалтерського обліку та подачу фінансової звітності, здійснення всіх господарських операцій в первинних документах, подачу в державні податкові органи та інші державні органи бухгалтерської звітності та інших документів та відомостей, пов’язаних з нарахуванням та сплатою податків та зборів, їх сплату у встановлені законом строки, діючи навмисно, переслідуючи мету ухилення від сплати податків, шляхом заниження об’єктів оподаткування, при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ПП «Орфо»в березні –липні 2009 року, в порушення п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, необґрунтовано відніс в склад податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 1 589 935 грн., в результаті підприємством ТОВ СП «Ібоя»було занижено податок на додану вартість в сумі - 1 589 935 грн., що призвело до фактичного ненадходження в бюджет грошових коштів в сумі 1 589 935 грн., тобто в особливо великих розмірах.

Виходячи з цього, слідчий зробив висновок про наявність ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та порушив кримінальну справу.

Суд не може погодитися с даними висновками слідчого з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Об’єктивними ознаками складу злочину є об’єкт і об’єктивна сторона, суб’єктивними –суб’єкт і суб’єктивна сторона.

Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 212 КК України характеризується прямим умислом. Крім того, це злочин з матеріальним складом та для його кваліфікації потрібно встановлення певних суспільно небезпечних наслідків (фактичне ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у значних, великих  або в особливо великих розмірах).

Проведеною органами досудового слідства перевіркою, даних які вказували б на наявність в діях директора ТОВ СП «Ібоя»ОСОБА_1 ознак умисного ухилення від сплати податків, встановлено не було, що також не вбачається і з описової частини оскаржуваної постанови про порушення кримінальної справи.

Крім того, всупереч ч. 2 ст. 130 КПК України слідчим в постанові про порушення кримінальної справи в обґрунтування прийнятого рішення щодо не надходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах не наведено жодного факту, що ставить під сумнів наявність достатніх підстав, що вказують на наявність ознак злочину, оскільки склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 212 КК України є матеріальним та потребує обов'язкових наслідків у вигляді спричинення бюджету шкоди від не надходження податків.  

Викладене свідчить про відсутність належної перевірки обставин, покладених в основу постанови про порушення кримінальної справи, а значить і відсутності перевірки наявності підстав для порушення кримінальної справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що слідчий приймаючи рішення про порушення кримінальної справи, не дав належної оцінки тім обставинам, які призвели до винесення оскаржуваної постанови, зокрема, не провів належної дослідчої перевірки та прийшов до необґрунтованого висновку щодо достатності цих підстав з точки зору ч. 2 ст. 94 КПК України.

Оскільки судом з вищевикладеного встановлено, що кримінальна справа слідчим була порушена всупереч вимогам ч. 2 ст. 94, ст. 98 КПК України, суд вважає необхідним оскаржувану постанову скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 236-7, 236-8 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

          Постанову старшого слідчого з особливо важливих справ СВ ПМ ДПА в Дніпропетровській області від 28 лютого 2011 року про порушення кримінальної справи у відношенні директора ТОВ СП «Ібоя»ОСОБА_1, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, - скасувати.

Постанова може бути оскаржена до судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі семи діб з дня її винесення шляхом безпосередньої подачі апеляції до апеляційного суду Дніпропетровської області.

                  Головуючий                                                                                                                 К.О. Шелестов