Рішення

від 03.06.2011 по справі 35/104

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/104

03.06.11

За позовом           Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1  

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні будівельні технології"

про                     стягнення 6 005 404,82 грн.

Суддя  Літвінова М.Є.

Представники:

від позивача          ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

від відповідача          не з'явився.

            Рішення прийнято 03.06.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 18.05.2011р. по 30.05.2011р., з 30.05.2011р. по 03.06.2011р.

          В судовому засіданні 03.06.2011р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні будівельні технології" про стягнення з відповідача 6 005 404,82 грн., з яких: 3 421 326,28 грн. основний борг за договором № 1-03\04\08 від 03.04.2008, 626 101,56 грн. - пеня, 1 957 976,98 грн. збитки та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2011 порушено провадження у справі № 35/104, розгляд справи призначено на 13.04.2011.

Відповідач в судове засідання 13.04.2011р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.03.2011р. не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

В судовому засіданні 13.04.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 18.05.2011р.

В судове засідання 18.05.2011р. представник відповідача з’явився, проте, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.03.2011р. не виконав.

В судовому засіданні 18.05.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 30.05.2011р.

Відповідач в судове засідання 30.05.2011р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.03.2011р. не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

В судовому засіданні 30.05.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 03.06.2011р.

В судовому засідання 03.06.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити останні в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 03.06.2011р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.03.2011р. не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Особи, які беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).   

Про місце, дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, але в судове засідання 30.05.2011р. та 03.06.2011р.,  ані відповідач, ані його представники не з’явились.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  Господарський суд міста Києва, -  

  ВСТАНОВИВ:

          03 квітня 2008 року між Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріальні Будівельні Технології»(надалі відповідач) було укладено Договір №1-03/04/08 проектування та поставки комплекту збірної будівлі (надалі Договір).

          Відповідно до п. 1.1. Договору, виконавець (відповідач) бере на себе зобов’язання за завданням замовника (позивача) виконати роботи: проектування металевого каркасу збірної будівлі і огороджуючи конструкцій згідно додатків №№1,3; поставити замовнику товар (комплект збірної будівлі) у відповідності до розробленого виконавцем та затвердженого замовником проекту.

          Замовник, в свою чергу, зобов’язується надати виконавцю технічне завдання для виконання робіт і поставки товару, а також прийняти роботи та товари від виконавця та оплатити їх в строки і на умовах цього Договору (п.1.2. Договору).

          Загальна вартість робіт за цим Договором (загальна ціна Договору) становить 11 476 483 грн. 55 коп. в тому числі ПДВ 1 912 747 грн. 26 коп., що становить еквівалент 2 272 571,00 доларів США на дату підписання Договору, виходячи з такого встановленого Сторонами курсу: 1 (один) долар США = 5,05 грн. (п. 2.1. Договору).

          Розрахунки між Сторонами за цим Договором проводяться в українській гривні відповідно до офіційного Курсу долара США до гривні, встановлений Національним Банком України на день здійснення відповідних платежів. Вид розрахунків –безготівковий розрахунок. При розрахунку сум до сплати по графіку платежів (додаток№2), сторони виходили із розрахунку платежів по курсу (п. 2.1.), які мають бути переглянути відповідно зміни Курсу на день сплати (п.2.2. Договору).

          Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилався на наступне.

          Відповідно до п. 7 Додатку №2 до Договору, позивач здійснив попередню оплату за проектування та поставку металевих конструкцій у строк 31.07.2008р. у розмірі 431 131 долар США по курсу НБУ –2 088 872,81 грн., тобто належним чином виконав взяті на себе за договором зобов’язання.

          Однак, відповідач взяті на себе за Договором зобов’язання в частині виконання проектних робіт та поставки обладнання не виконав, у зв’язку з чим істотно порушив умови Договору.

          З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі  431131 долари США по курсу НБУ –3 421 326,28 грн.

          Відповідно до п.7.2. Договору, у разі порушення виконавцем строків виконання робіт за цим Договором більше ніж на 7 робочих днів, визначених Додатком №2 до цього Договору, а також у разі неналежної (поняття неналежної поставки згідно п. 5.3.) поставки Товару, виконавець на вимогу замовника сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості недопоставленого або неналежно поставленого товару та відшкодовує збитки задані замовнику при їх наявності.

          Керуючись наведеним положенням Договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 626 101,56грн.

          Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки в розмірі 1 957 976,98 грн., які останній обґрунтовує наступним.

          Уклавши з відповідачем Договір, позивач розраховував на належне виконання першим обов’язків та для фінансування будівництва об’єкту –складського комплексу із металевого каркасу, отримав кредит в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»саме під будівництво цього складського комплексу, передав в заставу належне йому майно, сплачував проценти, перераховував гроші під належне виконання робіт виконавця, уклав договори з генеральним підрядником, генеральним проектантом, сплатив їх аванси, узгодив ескізний проект в архітектурі Одеської області, отримав дозволи на підготовчу будівельну роботу.

          Позивач стверджує, що всі роботи складського комплексу, в тому числі з третіми особами, мали залежність від своєчасного та належного виконання робіт відповідачем.

             Позивач вказує на те, що був вимушений припинити будь –які роботи з будівництва цього складського комплексу, у тому числі роботи з підрядними установами, через повне невиконання обов’язків відповідача, при тому понести великі збитки по вже сплаченим платежам на будівництво цього складського комплексу, у тому числі за роботи з підрядними організаціями, комісії та проценти за користування банківськими цільовим кредитом, а саме:

          - 30 000,00 грн. –платіж ТОВ «Інститут Грунтознавства»за виконання проектних та вишукуючи робіт;

          - 300 000,00 грн. –платіж ПП НВМП «Аверс»за проектні роботи;

          - 79 048,80 грн. –платіж ПКФ ТОВ «ЕлктроТрансОдеса»за інженерні дослідження;

          - 10 185,22 грн. –платіж ВУЖКГ станція Усатова, Біляївського р-ну, за розробку технічних умов для добового ліміту на водовідведення;

          - 212 178,00 грн. –ТОВ «Баубуд», аванс проведення будівельно –монтажних робіт;

          - 41 575,98 дол. США –проценти за користування кредитними коштами за кредитним договором №010/3-0-1/195 від 29.07.2008р.;

          - 94 904,64 грн. –сплачена комісія за надання кредитних коштів за кредитним договором № №010/3-0-1/195 від 29.07.2008р.;

          - 113 629 доларів США –платіж ТОВ «Індустріальні Будівельні Технології»за гарантійним зобов’язанням від 03.04.2008р.

          Всього, позивач вказує, що загальна сума збитків становить 1 957 976,98 грн.    

          Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню,  з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.  

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю –продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (пп. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі –продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена, виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до частини четвертої статті 632 цього кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.  

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (п. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).  

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач належним чином не виконав взяті на себе за Договором зобов’язання, а саме не виконав роботи по проектуванню металевого каркасу збірної будівлі і огороджуючи конструкцій та не здійснив поставку товару (комплекту збірної будівлі) відповідно до умов Договору та в установлений строк.

У зв’язку з невиконанням з боку відповідача договірних зобов’язань останній має повернути позивачу сплачену відповідно до умов Договору попередню оплату в розмірі  431131 долари США по курсу НБУ –3 421 326,28 грн.

Факт порушенням відповідачем договірних зобов’язань також підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2009р. у справі №8/406, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду №8/406 від 19.05.2010р., яким розірвано Договір проектування та поставки комплексу збірної будівлі №1 -03/04/08 від 03.04.2008р., укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріальні будівельні технології».

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторонни (п. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи наведене суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 3 421 326,28 грн., є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Відносно пені в розмірі 626 101,56 грн. нарахованої позивачем на підставі п. 7.2. Договору, слід вказати, що позивачем невірно здійснено нарахування вказаної суми, виходячи з наступного.  

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі порушення виконавцем строків виконання робіт за цим Договором більше ніж на 7 робочих днів, визначених Додатком №2 до цього Договору, а також у разі неналежної (поняття неналежної поставки згідно п. 5.3.) поставки Товару, виконавець на вимогу замовника сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості недопоставленого або неналежно поставленого товару та відшкодовує збитки задані замовнику при їх наявності.

Позивачем здійснено нарахування пені за кожен день прострочення виконання зобов’язання, тоді як умовами Договору передбачено інше, а саме, відповідач сплачує 0,1% від вартості недопоставленого або неналежно поставленого товару, тобто під пенею визначеною в Договорі сторони мали на увазі сплату штрафу, в розумінні ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Крім того, слід вказати, що пеня за кожен день прострочення виконання зобов’язання,  обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання.

 З огляду на викладене сума штрафник санкцій  згідно перерахунку суду становить 3 421,32 грн., що становить 0,1% від суми 3 421 326,28 грн. (вартість невиконаних за Договором робіт та вартості непоставленого позивачу товару).

Щодо заявленої позивачем суми збитків в розмірі 1 957 976,98 грн., слід вказати, що нарахована позивачем сума є необґрунтованою та безпідставною з огляду на наступне.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Ці правові норми кореспондуються зі статтями 22, 612, 623 ЦК України, при цьому розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки позивачем визначені як оплата третім особам робіт за відповідними Договорами, також оплата відсотків за користування кредитними коштами, комісія за надання кредитних коштів за кредитним договором, серед іншого платіж, який було сплачено відповідачу за гарантійними зобов’язаннями.

Суд вважає таке визначення збитків неправомірним, та такими, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки позивач не надав суду доказів відносно того, що вищевказані Договори з третіми особами безпосередньо пов’язані з Договором №1-03/04/08 проектування та поставки комплекту збірної будівлі від 03.04.2008р. укладеного між позивачем та відповідачем.

Крім того, з аналізу вищенаведених норм Закону вбачається, що  під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною, тоді як позивач визначає під збитками суми, які були сплачені останнім на виконання своїх зобов’язань взятих на себе за відповідними Договорами.

Також, слід звернути увагу, що в суму збитків позивач включає суму, яка була сплачена відповідачу за гарантійними зобов’язаннями, слід вказати, що такі взаємовідносини мають іншу правову природу, та не можуть кваліфікуватись, як збитки в розумінні вищенаведених норм Закону.   

Застосовуючи принцип вини, необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умовами безпосереднього причинного зв’язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду  та самою шкоду.

Позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження того, що саме невиконання відповідачем робіт за Договором та непостачання товару за Договором, стало причиною виплати вказаних сум за Договорами укладеними позивачем з третіми особами.

 Отже, суд вважає, що в дані частині позов є безпідставними, нормативно необґрунтованим, та документально не підтвердженим, та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача  про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 3 421 326,28 грн. та штрафних санкцій в сумі 3 421,32 грн., є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.  

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -  

В И Р І Ш И В:

1.   Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальні Будівельні Технології»(02160, м. Київ, просп. Возз’єднання, 15; р/р 26009350 ВАТ «ПІРЕУС Банк МКБ» Київська дирекція», МФО380151; код ЄДРПОУ 32662289) на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (фактична адреса: АДРЕСА_1; юридична адреса АДРЕСА_2; п/р №НОМЕР_1 в Одеській обласній дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», МФО 328351; ідентифікаційний номер НОМЕР_2), а у випадку відсутності коштів –з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 3 421 326,28 грн. (три мільйони чотириста двадцять одна тисяча триста двадцять шість гривень 28 коп.) –суми попередньої оплати за Договором №1-03/04/08 від 03.04.2008р.,  3 421,32 (три тисячі чотириста двадцять одна гривня 32 коп.) –штрафних санкцій, 14 535,00 грн. (чотирнадцять тисяч п’ятсот тридцять п’ять гривень 00 коп.) –державного мита, 134,52грн. (сто тридцять чотири гривні 52 коп.) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку  на апеляційне оскарження рішення оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не подано.

         4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                         М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 20.06.2011