Постанова

від 03.06.2008 по справі 42/220

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2008 № 42/220

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представникі в:

від позивача: Іва ненко І.П. - довіреність № У07/79 47 від 18.12.2007 р.

Радзівіло Т.О. - довіреність № Д07/1833 від 25. 03.2008 р.

від відповідача: Тита ренко О.Є. - довіреність № 110/905- 1523 від 15.11.2007 р.

розглянувши у відкрито му судовому засіданні апеляц ійну скаргу Комунального під приємства з експлуатації і р емонту житлового фонду "Житл о-сервіс"

на рішення Господарськ ого суду м.Києва від 13.04.2004

у справі № 42/220

за позовом Акціонерної енергоп остачальної компанії "Київен ерго"

до Комунального підпри ємства з експлуатації і ремо нту житлового фонду "Житло-се рвіс"

про стягнення 278413,9 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського с уду м. Києва від 16.07.2004 р. у справі №42/220 позов Акціонерної енерго постачальної компанії “Київ енерго” (далі - АЕК “Київене рго”, позивач) до Комунальног о підприємства з експлуатаці ї та ремонту житлового фонду “Житло-Сервіс ” (далі - КПЕРЖ Ф “Житло-Сервіс”, відповідач ) про стягнення 278 413 грн. задовол ено частково:

- позов в частині стягнення 1 353,65 грн. основного боргу залиш ено без розгляду;

- стягнуто з КПЕРЖФ “Житло-с ервіс” на користь АЕК “Київе нерго” - 187 225 грн. 04 коп. - основ ного боргу, 7 557 грн. 86 коп. - пені , 1 100 грн. 94 коп. - суми, на яку зрі с борг у зв' язку з інфляційн ими процесами, 255 грн. 51 коп. - 3 % річних, 1 700 грн. - витрат по спл аті державного мита, 89 грн. 54 ко п. - витрат на інформаційно-т ехнічне забезпечення судово го процесу.

В іншій частині позовних ви мог було відмовлено.

Відповідач, не погоджуючис ь з прийнятим рішенням, зверн увся до Київського апеляційн ого господарського суду з ап еляційною скаргою, в якій про сить рішення місцевого госпо дарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовит и у позові.

В обґрунтування своїх вимо г, відповідач зазначає, що Гос подарським судом м. Києва бул о порушено застосування норм матеріального права та окре мі висновки, які викладені у р ішенні, не відповідають обст авинам справи, що стало причи ною прийняття неправильного рішення. Зокрема, при визначе ні розміру основного боргу с удом не застосовано вимоги с т.ст.77, 80 ЦК УРСР, обов' язковіс ть застосування яких передба чено ст. 75 ЦК УРСР, разом з цим з астосування судом положень І нструкції Національного бан ку України про безготівкові розрахунки в Україні, затвер дженої постановою Правління НБУ від 25.04.2001 р. № 135 і зареєстров аної в Міністерстві юстиції України від 25.04.2001 р. № 368/5559, стало п ричиною невідповідності вис новків, викладених в оскаржу ваному рішенні, обставинам с прави.

У відзиві на апеляційну ска ргу позивач зазначає, що вимо ги відповідача є безпідставн ими і необґрунтованими, тому просить залишити її без задо волення, а рішення суду першо ї інстанції без змін.

Ухвалою від 29.06.2008 р. апеляційн а скарга прийнята до провадж ення і призначена до розгляд у на 01.09.2004 р.

В подальшому, ухвалою Київс ького апеляційного господар ського суду від 12.10.2004 р. по справ і була призначена судово-бух галтерська експертиза, після проведення якої апеляційне провадження було поновлено у хвалою від 17.04.2008 р. і призначени й до розгляду на 13.05.2008 р.

Розгляд справи, в порядку ст . 77 ГПК України, відкладався, а т акож оголошувалась перерва.

В судове засідання 03.06.2008 р. з' явились представники сторін . Від позивача через відділ до кументального забезпечення Київського апеляційного гос подарського суду надійшло пи сьмове клопотання про виклик в судове засідання для надан ня усних пояснень експерта, я кий провів судово-бухгалтерс ьку експертизу, а в судовому з асіданні 03.06.2008 р. ним було заявл ено усне клопотання про приз начення по справі повторної судово-бухгалтерської експе ртизи. Судовою колегією було відмовлено в задоволенні за явлених клопотань.

Розглянувши доводи апеляц ійної скарги, відзив на неї, за слухавши пояснення представ ників сторін, перевіривши ма теріали справи, колегія вста новила наступне.

29.09.2000 р. між позивачем та відпо відачем було укладено догові р № 1310166, відповідно до якого поз ивач зобов' язався постачат и теплову енергію у вигляді г арячої води на потреби: опале ння та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряч ого водопостачання - протяг ом року; в кількості та в обсяг ах згідно Додатку № 1 до догово ру, а відповідач - своєчасно оплачувати спожиту теплову енергію у гарячій воді на умо вах, в порядку, в обсягах та те рміни, які передбачені Додат ком № 4 до договору.

Відповідно до пункту 3.2.1. від повідач зобов' язався дотри муватися кількості споживан ня теплової енергії та своєч асно сплачувати вартість спо житої теплової енергії.

За змістом пункту 5.1. договор у від 29.09.00 облік споживання від повідачем теплової енергії п роводиться по приладах облік у.

Відповідно до пункту 2 Додат ку № 4 до договору, відповідач щомісяця з 12 по 15 число отримує в районному відділенні тепл озбуту платіжну вимогу-доруч ення, яка включає загальну ва ртість теплової енергії пото чного місяця та кінцеве саль до розрахунків на початок ро зрахункового періоду, табуля граму фактичного споживання за попередній період та акт з вірки, який оформлює і поверт ає один примірник в РВТ.

Пунктами 3, 4 зазначеного дод атку до договору передбачено , що відповідач несе відповід альність та вживає заходи: по своєчасному і в повному обся зі щомісячному перерахуванн ю грошових коштів отриманих від орендарів, перерахуванню населенням грошових коштів, згідно розпорядження Київсь кої міської державної адміні страції від 27.01.97 № 80 “Про порядо к розрахунків за житлово-ком унальні послуги”, в межах фак тичного споживання теплової енергії, а також щомісячно до 25 числа сплачує позивачу варт ість теплової енергії, яка ви користовується орендарями.

Відповідно до пункту 4 Прикі нцевих та перехідних положен ь Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-ІV, Цивільний коде кс України застосовується до цивільних відносин, що виник ли після набрання ним чиннос ті. Щодо цивільних відносин, я кі виникли до набрання чинно сті Цивільним кодексом Украї ни, положення цього Кодексу з астосовуються до тих прав і о бов' язків, що виникли або пр одовжують існувати після наб рання ним чинності.

Відповідно до статті 599 Циві льного кодексу України (стат тя 216 Цивільного кодексу Украї нської РСР) зобов' язання пр ипиняється виконанням, прове деним належним чином.

За змістом статті 526 Цивільн ого кодексу України зобов' я зання має виконуватись належ ним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, ін ших актів цивільного законод авства, а за відсутності таки х умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно с тавляться. Відповідно до ста тті 527 Цивільного кодексу Укра їни боржник зобов' язаний ви конати свій обов' язок, а кре дитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встано влено договором або законом, не випливає із суті зобов' я зання чи звичаїв ділового об ороту.

Однак, відповідач не викона в свої зобов' язання по спла ті отриманої теплової енергі ї належним чином в установле ний строк відповідно до вказ івок договору, внаслідок чог о заборгованість перед позив ачем за договором № 1310166 від 29.09.20003 р. станом на 01.02.04 становила 187 225,04 г рн., що підтверджується матер іалами справи.

Нарахування вартості спож итої теплової енергії здійсн ювалось позивачем на підстав і відомостей обліку використ ання теплової енергії за пок азниками лічильників, надани х відповідачем. Обсяги нарах увань спожитої теплоенергії за відповідний період відпо відачем не оспорюються, за ви нятком розбіжності в нарахув аннях на суму 1 353,68 грн. по проце нтних співвідношеннях розпо ділу загальної кількості Гка л. по розрахункових періодах за період з жовтня 2000 по 01.02.2004 рок у.

Проте з наданих позивачем т а відповідачем розрахунків з аборгованості вбачаються ро збіжності щодо порядку зарах ування надходжень грошових к оштів за спожиту теплову ене ргію згідно договору № 1310166 по п еріодах, за які погашалася за боргованість, які позивач от римав від ГЮЦ КМДА протягом г рудня 2000 року - серпня 2001 року в сумі 103 825,91 грн.

Позивачем зазначена сума б ула врахована як погашення з аборгованості по оплаті за т еплоенергію, яка існувала ст аном до 01.12.00 договором № 1310166 від 0 6.09.1999 року, та зобов' язання по п огашенню якої виникло у відп овідача внаслідок правонаст упництва відповідача щодо Де ржавної госпрозрахункової о рганізації “Житло-інвест”. З азначена сума надходжень гро шових коштів спрямовувалась позивачем в погашення забор гованості, що виникла до 01.12.00 ро ку, оскільки грошові кошти на дходили без зазначення періо ду, за який здійснено платіж.

Відповідач вважає, що сума 1 03 825,91 грн. має бути зарахована з а період споживання теплової енергії згідно договору № 1310166 від 29.09.2000 року в межах строку по зовної давності. Крім того, за значена заборгованість у сум і 103 825,91 грн., що утворилась до 01.12.200 0 р., відповідачем визначена як така, для стягнення якої спли нув строк позовної давності згідно статті 71 Цивільного ко дексу Української РСР.

Позивач зазначив, що оскіль ки кошти в оплату за теплову е нергію надходили без чіткого призначення платежу, то суми надходжень спрямовувалися н им на погашення боргу за спож иту теплову енергію у попере дні періоди.

Суд вважає правомірним зар ахування позивачем коштів, о триманих від ГЮЦ КМДА в сумі 10 3 825,91 грн. за договором № 1310166, як по гашення заборгованості, що і снувала станом на 01.12.00 та зобов ' язання по сплаті якої вини кло у відповідача внаслідок правонаступництва.

Згідно пункту 7 розділу III Інс трукції Національного банку України про безготівкові ро зрахунки в Україні в націона льній валюті, затвердженої п остановою Правління НБУ від 29.03.2001 р. № 135 та зареєстрованої в М іністерстві юстиції України 25.04.2001 р. за № 368/5559 реквізит “Призна чення платежу” платіжного до ручення заповнюється платни ком так, щоб надавати повну ін формацію про платіж.

Відповідачем не надано суд у доказів здійснення оплати за теплову енергію за догово ром № 1310166 із зазначенням в приз наченні платежу періоду, за я кий здійснено платіж.

Оскільки відповідач не вка зав період, за який сплачуєть ся заборгованість, суд вважа є, що позивач правомірно зара ховував суми надходжень на п огашення заборгованості за т еплову енергію, що виникла ст аном на 01.12.00, починаючи з момент у її виникнення.

З наданих сторонами розрах унків заборгованості вбачає ться існування розбіжності н а 1 353,65 грн. на користь позивача - суми нарахувань за спірний п еріод по процентних співвідн ошеннях розподілу загальної кількості Гкал, які визначен і у Додатку № 3 до договору. Оск ільки позивачем не надано об ґрунтованого розрахунку на п ідтвердження нарахувань на з азначену суму, позовні вимог и в частині стягнення з відпо відача суми 1 353,65 грн. основного боргу підлягають залишенню без розгляду.

На день вирішення спору від повідач в добровільному поря дку не сплатив на користь поз ивача 187 225,04 грн. заборгованості за договором № 310166 від 29.09.00.

Відповідно до пункту 10 прик інцевих та перехідних положе нь Цивільного кодексу Україн и від 16.01.03 № 436-ІV правила Цивільно го кодексу України про відпо відальність за порушення дог овору застосовуються в тих в ипадках, коли відповідні пор ушення були допущені після н абрання ним чинності, крім ви падків, коли в договорах до 01.01. 04 була встановлена інша відпо відальність за такі порушенн я.

Пунктом 6 прикінцевих та пер ехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 436-ІV п ередбачено, що правила Цивіл ьного кодексу України про по зовну давність застосовують ся до позовів, строк пред' яв лення яких, встановлений зак онодавством, що діяло раніше , не сплив до набрання чинност і цим Кодексом.

Таким чином, до регулювання питання відповідальності ві дповідача за правопорушення , що виникли до набрання чинно сті Цивільним кодексом Украї ни, тобто до 01.01.2004 р., слід застосо вувати норми Цивільного коде ксу Української РСР. Однак, у в ідповідності до пункту 6 прик інцевих та перехідних положе нь Цивільного кодексу Україн и слід застосовувати правила строку позовної давності, вс тановлені Цивільним кодексо м України, оскільки встановл ений Цивільним кодексом Укра їнської РСР строк позовної д авності щодо вимог позивача про стягнення пені не сплив д о набрання чинності Цивільни м кодексом України, тобто до 01 .01.04. Щодо регулювання питання в ідповідальності відповідач а за правопорушення, які вини кли після 01.01.2004 р., слід застосов увати норми Цивільного кодек су України.

Відповідно до статті 212 Циві льного кодексу Української Р СР, частини 1 статті 625 Цивільно го кодексу України боржник н е звільняється від відповіда льності за неможливість вико нання грошового зобов' язан ня.

За змістом статей 178, 179 Цивіль ного кодексу Української РСР зобов' язання можуть забезп ечуватися неустойкою (штрафо м або пенею), зокрема, у разі пр острочення виконання. Забезп ечення виконання зобов' яза ння шляхом стягнення неустой ки (штрафу, пені) встановлено с таттями 549-552 Цивільного кодекс у України.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 Ц ивільного кодексу України вс тановлена позовна давність в один рік, яка застосовується до вимог про стягнення неуст ойки (штрафу, пені).

Пунктом 6 додатку № 4 до догов ору № 1310166 від 29.09.00 передбачено, що на суму боргу на початок кожн ого розрахункового періоду ( місяця) позивачем нараховуєт ься пеня в розмірі 0,5 % за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми , обумовленої чинним законод авством України.

Позивачем розмір пені розр аховано відповідно до Закону України “Про відповідальніс ть за несвоєчасне виконання грошових зобов' язань”, яким встановлено, що розмір пені з а несвоєчасне виконання грош ових зобов' язань обчислюєт ься від суми простроченого п латежу та не може перевищува ти подвійної облікової ставк и Національного банку Україн и, що діяла у період, за який сп лачується пеня.

Наданий позивачем уточнен ий розрахунок пені з 22.11.02 по 23.02.04 в сумі 39 237,1 грн. здійснений з пор ушенням статті 72 Цивільного к одексу Української РСР, якою передбачений шестимісячний скорочений строк позовної д авності для стягнення пені з а правопорушення, що існувал о до набрання чинності Цивіл ьним кодексом України, пункт ом 1 частини 2 статті 258 якого пе редбачений річний строк позо вної давності для стягнення пені.

Таким чином, у відповідност і до пункту 6 прикінцевих та пе рехідних положень Цивільног о кодексу України з відповід ача підлягає до стягнення 22 673,5 7 грн. пені, нарахованої в межа х наданого уточненого розрах унку з 26.05.03 по 23.02.04 з урахуванням в становленого Цивільним коде ксом України строку позовної давності, оскільки встановл ений Цивільним кодексом Укра їнської РСР строк позовної д авності щодо вимог позивача про стягнення пені за період з 26.05.03, враховуючи термін розрахунків за договором, не сплив до набрання чинності Ц ивільним кодексом України, т обто до 01.01.04.

З урахуванням того, що борг утворився саме внаслідок нес плати населенням комунальни х послуг, в тому числі електри чної енергії, а також у зв' яз ку з залишенням позовних вим ог щодо стягнення 1 353,65 грн. осно вного боргу без розгляду, суд зменшує суму пені, що правомі рно нарахована за період з 26.05.0 3 по 23.02.04 у сумі 22 673,57 грн. до однієї третини. Таким чином, з відпов ідача підлягає до стягнення 7 557,86 грн. пені.

За змістом статті 214 Цивільн ого кодексу Української РСР боржник, який прострочив вик онання грошового зобов' яза ння, на вимогу кредитора зобо в' язаний сплатити суму борг у з урахуванням встановленог о індексу інфляції за весь ча с прострочення, а також три пр оценти річних з простроченої суми, якщо законом або догово ром не встановлений інший ро змір процентів.

Частиною 2 Прикінцевих поло жень Закону України “Про вне сення зміни до статті 214 Цивіл ьного кодексу Української РС Р” встановлено, що зазначени й закон не поширюється на пра вовідносини, що виникають з п рострочення виконання грошо вого зобов' язання, пов' яза ного з оплатою населенням ко мунальних послуг.

Отже, на підставі вищезазна ченого Закону та враховуючи те, що прострочення грошовог о зобов' язання відповідача перед позивачем виникло вна слідок несплати населенням к омунальних послуг, в тому чис лі теплової енергії, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційної скл адової боргу та 3% річних, нара хованих на суму боргу за пері од з грудня 2000 року по грудень 2 003 року, тобто до 01.01.2004 р., задоволе нню не підлягають.

Що стосується відповідаль ності за порушення грошового зобов' язання по оплаті за д оговором № 1310166 від 29.09.00, що виникл а з січня 2004 року, у вигляді сум и, на яку зріс борг внаслідок і нфляційних процесів та 3 % річн их, то відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу У країни боржник, який простро чив виконання грошового зобо в' язання, на вимогу кредито ра зобов' язаний сплатити су му боргу з урахуванням встан овленого індексу інфляції за весь час прострочення, а тако ж три проценти річних від про строченої суми, якщо інший ро змір процентів не встановлен ий законом або договором. Чин не законодавство не звільняє боржника від цього виду відп овідальності.

Таким чином, з відповідача п ідлягає до стягнення 1 100,94 грн. і нфляційної складової боргу т а 255,51 грн. 3 % річних за простроче ння оплати за теплову енергі ю, спожиту в січні та лютому 2004 року.

Тому, позовні вимоги обґрун товані, документально доведе ні та підлягають задоволенню в частині стягнення 187 225,04 грн. о сновного боргу, 7 557,86 грн. пені, 1 1 00,94 грн. інфляційної складової боргу та 255,51 грн. 3 % річних.

На думку апеляційної інста нції відповідач не спростува в позовні вимоги і тому суд пе ршої інстанції прийняв повні стю обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову .

Таким чином, враховуючи вик ладене, судова колегія Київс ького апеляційного господар ського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарс ький суд повно з' ясував всі обставини справи та дав їм на лежну правову оцінку. Поруше нь норм матеріального чи про цесуального права, які могли призвести до зміни чи скасув ання рішення по справі, судов ою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, ке руючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК Україн и, Київський апеляційний гос подарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунал ьного підприємства з експлуа тації та ремонту житлового ф онду “Житло-Сервіс ” залишит и без задоволення, а рішення Г осподарського суду м. Києва в ід 13.04.2004 р. в справі № 42/220 - без змі н.

Справу № 42/220 повернути до Гос подарського суду м. Києва.

Постанова набирає законно ї сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищо го господарського суду Украї ни.

Головуючий суддя

Судді

10.06.08 (відправлено)