Постанова

від 27.05.2008 по справі 13/457

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/457

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 травня 2008 р.                                                                                    № 13/457  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Волковицької Н.О. –головуючого,Кравчука Г.А.,Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачане з'явився, належно повідомлений про час і місце слухання справи

відповідачаПшеньки С.М. дов. від 03.04.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Пріора ЛТД"

на постанову від 03.10.2007 року Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 13/457 господарського суду міста Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Партнер –Транс"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Пріора ЛТД"

простягнення 76433,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Партнер –Транс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріора ЛТД" про стягнення 76433,09 грн., з яких 36426,53 грн. завданих збитків, 40006,56 грн. упущеної вигоди.

Заявою від 22.11.2006 троку №164 позивач уточнив свої вимоги та просив суд стягнути з відповідача збитки, завдані внаслідок ДТП у розмірі 67476,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини особи, що є працівником відповідача, позивачу було завдано збитки у загальному розмірі 67476,55 грн. (з урахуванням виплаченого страхового відшкодування в сумі 24990,00 грн.), з них 11436,53 грн. - вартість після аварійного ремонту автомобіля позивача, 55690,02 грн. - упущена вигода, 350,00 грн. - вартість висновку про вартість автомобіля.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2006 року позовні вимоги задоволені частково.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріора ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Партнер –Транс" стягнуто 11436,53 грн. реальної шкоди, 55690,02 грн. упущеної вигоди, 350,00 грн. завданих збитків та відповідні судові витрати.

В частині стягнення з відповідача 24990,00 грн. провадження у справі було припинено на підставі пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріора ЛТД" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2007 року залишене без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріора ЛТД" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2006 року і постанову Київського апеляційного суду міста Києва від 03.10.2007 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що справу було розглянуто без участі відповідача не повідомленого належним чином про час і місце слухання справи.

Крім того, заявник посилається на невірне застосування судами норм матеріального права, а саме приписів частини 1 статті 1172, статті 1187 Цивільного кодексу України.

На думку заявника, позов пред'явлений не до належного відповідача, і, відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України не підлягає розгляду у господарський судах України. Позивач повинен був звернутися за відшкодуванням шкоди безпосередньо до винної особи –Канупер І.О.

Також, скаржник посилається на абзац 3 пункту 15 "Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388, яким передбачено, що якщо власник транспортного засобу передав в установленому порядку право користування і (або) розпорядження ним іншій фізичній або юридичній особі, їм видається підрозділом ДАІ тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження.

Заслухавши суддю –доповідача та присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи і повноти їх встановлення в рішенні та постанові суду, а також правильність застосування господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога про відшкодування матеріальних збитків, завданих при дорожньо-транспортній пригоді та стягнення упущеної вигоди.

Судами, при розгляді справи встановлено, що 06.01.2006 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Фольксваген Боро" (державний номер АА 4810 АК), який належить відповідачу, під керуванням громадянина Канупера І.О., працюючого у відповідача, пошкодив автомобіль "Opel Astra" (державний номер 055-35 КА), що належить позивачу.

Факт дорожньо-транспортної пригоди та вина працівника відповідача Канупера І.О. встановлені постановою Дніпровського районного суду м. Києва по справі №3-1139 від 03.02.2006 року.

З матеріалів справи вбачається, що на замовлення позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "Піонер - Ассістанс" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №4486/05 від 28.12.2006 року, виданий Фондом державного майна України) було складено Звіт про визначення вартості матеріального збитку, згідно з яким вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу "Opel Astra", реєстраційний номер 05535 КА, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 02.01.2006 року складає 36426,53 грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Статус", в якому була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, здійснило виплату страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 24990,00грн., що підтверджується запискою з особового рахунку позивача за 12.09.2006 року.

З огляду на вказані обставини суди дійшли висновку про припинення провадження у справі на підставі статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення суми у розмірі виплаченого страхового відшкодування у сумі 24990,00 грн.

В решті вимоги задоволені виходячи із того, що у відповідності до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряд}, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Касаційна інстанція не може погодитись з висновками судів в цій частині, оскільки їх здійснено без встановлення всіх обставин, які мають значення для вирішення даного спору по суті.

Так, поза увагою судів залишились приписи частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, згідно з якою шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а згідно пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" вказано, що "під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Поза увагою суду апеляційної інстанції також залишились заперечення відповідача, чим порушено принципи рівності сторін та змагальності судового процесу, передбачені статтями 43, 42 Господарського процесуального кодексу України та статтею 129 Конституції України. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять свою правоту, за допомогою доказів переконують суд, а суд, в свою чергу, зобов'язаний, відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.

Зокрема судом не надано оцінку запереченням відповідача, щодо підстав використання гр. Канупер І.О. автомобіля "Фольксваген Боро".

На ці обставини не звернув увагу і суд першої інстанції.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги всіх доказів та фактичних даних у справі, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати  викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне  значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти  обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2007 року у справі № 13/457 господарського суду міста Києва скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріора ЛТД" задовольнити частково.

Головуючий суддя                                                  Н.Волковицька

С у д д і          Г.Кравчук

Л.Рогач