Рішення

від 13.10.2006 по справі 13/212-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е

м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 жовтня 2006 р.           Справа 13/212-06

Господарський суд Вінницької

області  у складі:

Головуючий  суддя   

С. Тісецький

Секретар суду             Л.Новожилова

Представники :

позивача

:     ОСОБА_2, ОСОБА_3 - за дорученням

відповідача 1:  Бегар М.П., за дорученням

відповідача 2:  Корзун В.Ю. - директор

інші:        

Місце розгляду справи

: приміщення суду,кімн.№1115

розглянувши справу за позовом:

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного

товариства «Завод «Термінал»та Приватного підприємства «Едельвейс і К»про

визнання недійсним договору купівлі-продажу недійсним та переведення прав

покупця на позивача

зустрічним позовом:

Приватного підприємства «Едельвейс і К»до Суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні приміщенням шляхом виселення,

-         

В С Т А Н О В

И В :

Справу розглянуто за межами строку

передбаченого ст.69 ГПК України за заявою сторін.

В судовому засіданні 11.10.2006 р.

оголошувалась перерва до 13.10.2006 р. в зв'язку з підготовкою судом рішення у

даній справі.

Фіксація судового процесу шляхом

звукозапису не здійснювалась в зв'язку з неподанням клопотання про застосування

засобів технічної фіксації судового процесу, 

оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація

судового процесу це право, а не обов'язок суду.

Ухвалою від 24.05.2006 р. залучено

у якості відповідача 2 Приватне підприємство «Едельвейс і К».

Представники позивача подали суду

клопотання в якому просять вжити заходи що до забезпечення позову шляхом

заборони відповідачу 2 вчиняти дії по відчуженню приміщення НОМЕР_1, по

АДРЕСА_1, загальною площею 429,7 м.кв., посилаючись на те, що у них (позивача)

складається враження що розгляд справи навмисно затягується.

Відповідно до ст.66 ГПК України,

забезпечення позову допускається у будь якій стадії провадження у справі, якщо

невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення

господарського суду.

В силу ст. 33 ГПК України, кожна

сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень.

В зв'язку з тим, що позивачем в

підтвердження заявленого клопотання не надано доказів, які б вказували на те,

що виконання рішення у даній справі може бути неможливим чи утрудненим, а

клопотання ґрунтується на припущеннях позивача, суд відмовляє в задоволенні

вказаного клопотання.  

Відповідач 2 подав суду заяву про

збільшення позовних вимог у своєму зустрічному позові. Відповідно до вказаної

заяви відповідач 2 просить визнати недійсним договір оренди від 08.12.2003 р.

укладений між позивачем та відповідачем 1 з підстав, що при укладанні договору

оренди, відповідач 1 не був власником орендованого приміщення.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК

України, позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити підставу або

предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання

встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених

статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити

розмір позовних вимог.

Заявляючи про збільшення позовних

вимог, відповідач у своєму зустрічному позові фактично змінює предмет та

підставу, тоді як зміст ст.22 ГПК України 

встановлює альтернативу зміни предмета або підстави позову. За таких

обставин заявлена відповідачем 2 заява є фактично новою позовною заявою, яка не

пов'язана з предметом заявленого первинного та зустрічного позовів.

За таких обставин суд відмовляє

відповідачу 2 у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників

позивача, відповідача 2, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку

поданих до справи доказів, суд з'ясував:

Позивач звернувся з позовом до

суду, в якому просить визнати договір купівлі-продажу від 21.12.2005 р.

укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2, недійсним в частині продажу

приміщення площею 429,7 м.кв. та перевести права та обов'язки покупця на

позивача в частині купівлі-продажу приміщення площею 429,7 м.кв. Як на підставу

своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що в період укладання даного

договору купівлі-продажу, він (позивач) орендував за договором оренди вказане

приміщення, а тому мав переважне право на купівлю об'єкту оренди.

Відповідач 1 заявлений позивачем

позов визнає повністю, вказуючи, що продаж приміщення було здійснено

відповідачу 2 на підставі рішення Ради Товариства ВАТ «Завод «Термінал».

Відповідач 2 заявлений позов не

визнає, посилаючись на те, що законом не передбачено обов'язок орендодавця,

реалізуючи переважне право орендаря на купівлю приміщення, продавати його

тільки орендарю.

Вислухавши доводи сторін та

вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що заявлений позивачем

позов підлягає задоволенню частково, а саме в частині визнання недійсним

договору купівлі-продажу, з наступних підстав.

08.12.2003 року позивач та

відповідач 1 уклали договір оренди з правом наступного викупу приміщень

НОМЕР_1, розташованих по АДРЕСА_1, загальною площею 429,7 м.кв.

Разом з тим 21.12.2005 р.,

відповідач 1 уклав з відповідачем 2 договір купівлі продажу приміщень до переліку

якого увійшло приміщення, що орендує позивач.

Відповідно до п.6.1. договору

оренди, у випадку відчуження орендованих приміщень орендар (позивач) має

першочергове право на викуп.

Також згідно п.2 ст.777 ЦК України,

наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу

речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її

придбання.

Згідно тверджень представника

відповідача 2, дія ст.777 не може розповсюджуватись на договір оренди від

08.12.2003 р., тому що Цивільний Кодекс набрав чинності з січня 2004 року.

Однак відповідно до п.4 Перехідних

положень, цивільний кодекс застосовуються до цивільних відносин, що виникли або

продовжують існувати після набрання ним чинності.

Як видно з терміну (20 років) на

який укладено договір оренди, п.5.1, договір оренди продовжує існувати після

набрання чинності новим ЦК. За таких обставин суд приходить до висновку, що

зміст ст.777 ЦК України, розповсюджується на правовідносини, що виникли між

позивачем та відповідачем 1 внаслідок укладання договору оренди від 08.12.2003

р.

Разом з тим з аналізу змісту п.2

ст.777 ЦК України видно, що законодавець передбачив переважне право орендаря на

придбання речі переданої у найм. Що також передбачили сторони при укладанні

договору оренди п.6.1. Не зважаючи на те, що діючим законом не передбачено

механізм реалізації вказаного права, відповідач 1, укладаючи договір

купівлі-продажу орендованого позивачем приміщення, без повідомлення про це

останнього, порушив право позивача передбачене п.2 ст. 777 ЦК України, не давши

позивачу його реалізувати. Як видно з матеріалів позовної заяви, про існування

договору купівлі-продажу та зміну власника приміщення позивач взнав з листа

відповідача1 НОМЕР_2.

Відповідно до ст.ст.525, 526, 527

ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов

договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а

за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або

одностороння зміна його умов не допускається.

Таким чином позовна вимога позивача

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.12.2005 р. між

відповідачем 1 та відповідачем 2 в частині продажу приміщення площею 429,7

м.кв. підлягає задоволенню.

Не підлягає задоволенню позовна

вимога позивача про переведення прав та обов'язків покупця на позивача в

частині купівлі приміщення площею 429,7 м.кв. в зв'язку із тим, що вказана

позовна вимога суперечить вимозі про визнання недійсним договору

купівлі-продажу в цій частині. В зв'язку із визнанням договору купівлі-продажу

недійсним, всі права та обов'язки покупця анулюються, а тому їх переведення на

іншу особу неможливо. Разом з тим позивач не зміг вказати суду ту норму закону,

на яку він посилається висуваючи таку позовну вимогу.

Відповідач 2 подав суду зустрічну

позовну заяву в якій просить усунути перешкоди в користуванні приміщенням №12

шляхом виселення позивача з даного приміщення.

Як на підставу своїх позовних вимог

у зустрічному позові відповідач 2 посилається на те, що позивач протягом більше

трьох місяців не сплачує орендну плату за договором оренди від 08.12.2003 р., а

тому відповідно до 782 ЦК України, відповідач 2 відмовився від договору оренди

та листом б/н та без дати повідомив позивача про свою відмову від договору

оренди.

Позивач заявлений зустрічний позов

не визнає, вказуючи, що до отримання листа НОМЕР_2 від відповідача 1 про зміну

власника приміщення, він (позивач) протягом трьох місяців сплачував орендні

платежі відповідачу 1. Вказані твердження позивача підтверджуються квитанцією

на переказ готівки НОМЕР_3, платіжними дорученнями НОМЕР_4, НОМЕР_5, згідно

яких позивачем сплачено відповідачу 1 платежі за оренду приміщення. Вказані

платежі були повернуті відповідачем 1 позивачу, в зв'язку із чим позивач

звернувся до відповідача 1 з вимогою НОМЕР_6, в якій вимагав пояснення причини

повернення орендних платежів.

Відповідно до п.3.9. договору

оренди, всі розрахунки проводяться до 5-го числа наступного місяця у відповідності

з виставленими рахунками.

Згідно тверджень позивача,

відповідач 2 не надавав позивачу рахунки по яких мала сплачуватись орендна

плата, що і послугувало причиною звернення позивача до відповідача 1 з листом

НОМЕР_7 де позивач просить надати рахунок для сплати орендної плати.

Крім того, вже після того, як

позивач був повідомлений про зміну власника внаслідок укладання договору

купівлі-продажу, він платіжними дорученнями НОМЕР_8 та НОМЕР_9 сплатив

відповідачу 2 орендну плату за січень, лютий, березень, квітень, травень та

червень 2006 року.

Таким чином, суд приходить до

висновку, що несплата орендної плати збоку позивача відбулась в наслідок його

неповідомлення про зміну власника орендованого приміщення. А тому одностороння

відмова відповідача 2 від договору оренди на підставі п.1 ст.782 ЦК України є

безпідставною.

В зв'язку з чим заявлений

відповідачем 2 зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.525, 526, 527, 777,

782 ЦК України, ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, ст. 82, 83, 84,  115, 116 

ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати договір купівлі-продажу

від 21.12.2005 р. між ВАТ «Завод «Термінал»та ПП «Едельвейс і К»недійсним в

частині продажу приміщення розташованого по АДРЕСА_1, площею 429,7 м.кв.

3.Стягнути порівну з Відкритого

акціонерного товариства «Завод «Термінал», м.Вінниця, АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ

14312660) та Приватного підприємства «Едельвейс і К», м. Вінниця, вул..

50-річчя Перемоги, 9/89 (код ЄДРПОУ 13316986) на користь Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (код НОМЕР_10) 85,00 грн.  -відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою

державного мита та 118,00 грн. -відшкодування витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

4.Суб'єкту підприємницької

діяльності ОСОБА_1 відмовити в позові в частині переведення прав та обов'язків

покупця на позивача по договору купівлі-продажу від 21.12.2005 р. в частині

купівлі приміщення площею 429,7 м.кв.

5.Відмовити в задоволенні

зустрічного позову Приватному підприємству «Едельвейс і К».

6.Видати наказ після набрання

рішенням законної сили.

Суддя                                            

Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84ГПК України  13.10.06