Постанова

від 20.05.2008 по справі 24/453

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24/453

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 травня 2008 р.                                                                                    № 24/453  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. –головуючогоВолковицької Н.О. Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачаІващенко Р.В. дов. від 16.05.2008 року

відповідачане з'явився, належно повідомлений про час і місце слухання справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Любарецьке"

на постанову від 15.01.2008 року Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 24/453 господарського суду міста Києва

за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Любарецьке"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро"

простягнення 83109,32 грн.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро"

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Любарецьке"

стягнення 56919,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Любарецьке" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Arpo" про стягнення 12097,60 грн. основного боргу, 1027,92 грн. річних процентів від простроченої суми, 44 983,80 грн. збитків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тридента Arpo" звернулося до господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Любарецьке", в якому просило у позовних вимогах Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Любарецьке" відмовити в частині стягнення 3% річних в розмірі 1027,92 грн., збитків в розмірі 44983,80грн. та адвокатських послуг в розмірі 25000,.00 грн., а за зустрічним позовом - стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Любарецьке" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Arpo" 15206,56 грн. пені та 41713,39 грн. штрафу за договором № КФ16/03-2007 від 01.03.2007 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2007 року первісний позов задоволений частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 12097,60 грн. основного боргу, 398,30 грн., 3% річних, 124,59 грн. витрат по сплаті державного мита та 25,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині первісного позову відмовлено. Повернуто з державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачене держмито у розмірі 428,91 грн.

Зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з позивача на користь відповідача 8853,29 грн. пені, 41713,39 штрафу, 505,68 грн. витрат по сплаті держмита та 104,83 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

За апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Любарецьке" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 року залишене без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись із прийнятими судовими актами, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Любарецьке" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 року та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Тридента Aгpo" збитки у розмірі 44983,80 грн.

Заявник вважає, що висновки апеляційного суду не відповідають обставинам справи. Також скаржник посилається на те, що апеляційним судом було порушено норми матеріального права, а саме статтю 181 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю –доповідача та пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається із матеріалів справи між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Любарецьке" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Aгpo" було укладено договір купівлі-продажу посівного матеріалу №КФ 16/03-2007, згідно якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач - прийняти та оплатити товар.

Пунктом 5.3 договору сторони передбачили, що оплата товару здійснюється у наступному порядку: позивач попередньо оплачує 10% вартості товару та 90% вартості товару до 20.03.2007 року.

Згідно пункту 3.1 договору товар передається позивачеві протягом 5 календарних днів з моменту фактичного отримання 100% попередньої оплати на рахунок відповідача.

Відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу № КФ 16/03-2007, асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з додатком № 1 до договору загальна вартість товару визначена у сумі 595 905,60 грн., з якої 383808,00 грн. за 1000 одиниць посівного матеріалу РРч39Н32 та 212097,60 грн. за 600 одиниць посівного матеріалу  NK - Луган.

У термін, визначений пунктом 5.3 договору, позивач до 20.03.2007 року не здійснив перерахування на користь відповідача попередньої оплати у розмірі 595905,60 грн., у зв'язку з чим відповідачем був виставлений позивачу рахунок-фактура №СФ-КФ00063 (а.с.9) на оплату товару (кукурудза НК-Луган в кількості 600 п.о.) на суму 212097,60грн.

На підставі виставленого рахунку позивач 30.03.2007 року перерахував згідно платіжного доручення № 9 (а.с. 10) відповідачу 212097,60 грн.

24.04.2007 року позивач на адресу відповідача направив лист № 190, в якому з посиланням на статтю 665 Цивільного кодексу України зазначив, що у разі відмови відповідача передати проданий товар, він в свою чергу, має право відмовитися від договору купівлі-продажу та вимагав повернути 212097,60грн., отриманих в якості оплати за насінневий матеріал (насіння кукурудзи НК-Луган в кількості 600 п.о.) протягом одного банківського дня з моменту отримання даної вимоги.

Судами також встановлено, що відповідач, перераховані позивачем кошти останньому повернув частково у розмірі 200000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 116 від 17.05.2007 року на суму 100000,00 грн., № 125 від 23.05.2007 року на суму 50000,00 грн., № 136 від 20.06.2007 року на суму 20000,00 грн.

Станом на день ухвалення рішення судом першої інстанції сума боргу відповідача перед позивачем за первісним позовом складала 12097,60 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, задовольнив вимогу за первісним позовом про стягнення 12097,60 грн. основного боргу керуючись статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині стягнення з відповідача 44983,80 грн. збитків у позові відмовлено, оскільки, позивачем в розумінні статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведена та обставина, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивачеві завдані збитки у розмірі 44983,80 грн.

Але, при цьому, поза увагою судів як першої так і апеляційної інстанції залишились позовні вимоги, які позивач обґрунтував статтею 612 Цивільного кодексу України, згідно з якою якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції спір фактично не був розглянутий по суті і всупереч приписам статей 32, 43 Господарського процесуального кодексу України не встановлені фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити  докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 року у справі № 24/453 господарського суду міста Києва скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Любарецьке" задовольнити частково.

Головуючий суддя                                                  Т. Дроботова

С у д д і          Н. Волковицька

Л. Рогач