Рішення

від 29.06.2011 по справі 56/140

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  56/140

29.06.11

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом     

Державного підприємства "Готельний комплекс "Київ"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно –дизайнерське бюро Артеліт"

про

стягнення  75747,75 грн.

Представники сторін:                     

від позивача  

Нагайченко Т.С., Грибков М.Є. - представники;

від відповідача

не з‘явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства "Готельний комплекс "Київ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно – дизайнерське бюро Артеліт" штрафних санкцій на загальну суму 75747,75 грн., у т.ч. пені у розмірі 51425,08 грн., штрафу у розмірі 24322,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані  зобов’язання щодо поставки обладнання по договору, а тому з відповідача підлягають стягненню штрафні санкції передбачені договором.

Відповідач відзив на позов не надав, явку свого представника не забезпечив, вимог суду не виконав. Ухвала суду про порушення провадження надсилалась на адресу зазначену у позовній заяві, та була отримана відповідачем 27.04.2011року.

Відповідачем до канцелярії суду 29.06.2011 подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв‘язку з зайнятістю представника відповідача ОСОБА_1., яке було підписано ОСОБА_1. Доказів в підтвердження обставин вказаних в клопотанні відповідачем не надано.

За таких обставин та враховуючи строки розгляду справи, ознайомлення відповідачем з матеріалами справи, у задоволенні клопотання відповідача судом було відмовлено.   

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

12.08.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурно –дизайнерське бюро Артеліт", як продавцем (відповідач) та Державним підприємством "Готельний комплекс "Київ", як покупцем (позивач) укладено договір № 1208-01, відповідно до умов якого продавець зобов‘язується передати у власність покупця обладнання для організації шведської лінії ресторану готелю, провести підключення, введення обладнання в експлуатацію, безкоштовно надати послуги з навчання персоналу покупця щодо роботи та користування обладнання, його технічного обслуговування, а покупець зобов‘язується в порядку та на умовах, визначених даним договором прийняти і оплатити вищевказане обладнання.

Згідно з п. 1.2 договору асортимент, кількість та ціна обладнання, що є предметом поставки за даним договором, визначається у специфікації (додаток № 1), що додається до даного договору і є його невід‘ємною частиною.  

Між сторонами підписано додаток № 1 до договору –специфікація, відповідно до якого ціна обладнання складає 347466,82 грн.

Згідно з п. 3.3 договору загальна сума договору складає 347466,82 грн.

Пунктом 3.4 договору сторонами погоджено, що позивач здійснює оплату за обладнання на наступних умовах: передоплата складає 30% від вартості обладнання; остаточний розрахунок за поставлене обладнання здійснюється у 5-ти денний термін з дня підписання акту приймання –передачі обладнання та акту приймання –передачі робіт з підключення обладнання.

На виконання умов договору, позивач перерахував 12.10.2010 та 13.10.2010 відповідачу кошти на загальну суму 140000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору доставка обладнання здійснюється транспортом відповідача в строк, що не перевищує 30 робочих днів з дня надходження першої оплати в розмірі 30% від вартості обладнання.

Таким чином, відповідач зобов‘язаний був поставити обладнання у строк до 24.11.2010.

Відповідно до п. 8.1 договору, останній діє до 30.11.2010 року.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов‘язання щодо поставки обладнання не виконав а ні у строк передбачений договором, а ні станом на момент звернення до суду. В підтвердження вказаних обставин, позивачем додано до матеріалів справи копію листа відповідача від 19.04.2011 № 1904-01, в якому відповідач зобов‘язується повернути попередню оплату у строк до 15.05.2011 року та поставити обладнання у строк до 01.07.2011 року.

Відповідачем жодних доказів в підтвердження факту поставки обладнання до матеріалів справи не надано.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою природою укладений між позивачем договір містить елементи договору поставки та договору про надання послуг.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний    передати   покупцеві   товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром  передати  покупцеві його  приналежності  та  документи (технічний паспорт,  сертифікат якості тощо),  що стосуються товару та підлягають переданню  разом із   товаром   відповідно   до   договору   або  актів  цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару. Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За договором про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін).

Обов’язок доказування відповідно до пункту  4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують  його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести  належними засобами доказування факт  відсутності порушення зобов‘язання.  

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

Відповідач доказів здійснення поставки обладнання не надав, строк дії договору закінчився 30.11.2010 року. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст.179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь –які умови договору, що не суперечать законодавству.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.1 договору за порушення строків поставки обладнання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості обладнання не поставленого в строк, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Перевіривши розрахунок пені, суд визнає його частково не вірним, оскільки позивачем не вірно визначений період прострочення. За розрахунком суду розмір пені, який розрахований за період з 25.11.2010 по 11.04.2011 становить 47255,48 грн., який і підлягає задоволенню.

Розрахунок штрафу позивача є вірним, а тому вимоги про стягнення штрафу підлягають задоволенню у розмірі 24322,67 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:  

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно –дизайнерське бюро Артеліт" ( м. Київ, вул. Богомольця, 7/14, прим. 182, код 37193574 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження)  на користь Державного підприємства "Готельний комплекс "Київ" (м. Київ, вул. Грушевського, 26/1, код 03539018) пеню у розмірі 47255 (сорок сім тисяч двісті п‘ятдесят п‘ять) грн. 48 коп., штраф у розмірі 24322 (двадцять чотири тисячі триста двадцять дві) грн. 67 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 715 (сімсот п‘ятнадцять) грн. 78 коп. та 223 (двісті двадцять три) грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

                             В.В.  Джарти

Дата складення повного рішення 04.07.2011 року.