Постанова

від 11.10.2011 по справі 56/140

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2011                                                                                           № 56/140

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Дикунської  С.Я.

суддів:             

при секретарі:            

За участю представників:

від позивача                                             не з’явився

від відповідача                                        ОСОБА_1 (дов. № б/н від 31.05.2011 р.)

розглянувши апеляційну скаргу        Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                                  «Архітектурно-дизайнерське бюро»

на рішення  

господарського суду                              м. Києва

від                                                             29.06.2011 р.

у справі                                                   № 56/140 (суддя Джарти В.В.)

за позовом                                               Державного підприємства «Готельний комплекс

                                                                 «Київ» (далі ДП «Готельний комплекс «Київ»)

до                                                               Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                                  «Архітектурно-дизайнерське бюро» (далі ТОВ

                                                                  «Архітектурно-дизайнерське бюро»)

про                                                             стягнення 75 747,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.06.2011 р. по справі № 56/140 позов задоволено частково : з  ТОВ «Архітектурно-дизайнерське бюро» стягнуто на користь ДП «Готельний комплекс «Київ» пеню в розмірі 47 255,48 грн., штраф в розмірі 24 322,67 грн., державне мито в розмірі 715,78 грн. та 223,01 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

      Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та залишити позов без розгляду. В обгрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом не взято до уваги відсутності між сторонами будь-яких договірних відносин. Крім цього, позивачем не дотримано ч. 2 ст. 57 ГПК України, адже не додано документів на підтвердження повноважень ОСОБА_2 на підписання позовної заяви. Місцевим судом не задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, ії розглянуто за його відсутності, чим порушено його право на судовий захист тощо.

      В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким позов залишити без розгляду за наведених в скарзі підстав.  

      Представник позивача не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належно,  про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, отже апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за його відсутності.  

      Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

       Так, 15.04.2011 р. ДП «Готельний комплекс «Київ» звернулось до  господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «Архітектурно-дизайнерське бюро» про стягнення 75 747,75 грн. штрафних санкцій. В обгрунтування своїх вимог зазначило, що 12.08.2010 р. між сторонами укладено договір № 1208-01 (далі Договір), за умовами якого продавець зобов‘язався передати у власність покупця обладнання для організації шведської лінії ресторану готелю, провести підключення, введення обладнання в експлуатацію, безкоштовно надати послуги з навчання персоналу покупця щодо роботи та користування обладнання, його технічного обслуговування, а покупець - в порядку та на умовах, визначених Договором прийняти і оплатити вищезгадане обладнання.

      На виконання Договору, позивач 12.10.2010 р. та 13.10.2010 р. перерахував відповідачу кошти на загальну суму 140 000,00 грн.. Відповідно до п. 4.1 Договору доставка обладнання здійснюється транспортом відповідача в строк, що не перевищує 30 робочих днів з дня надходження першої оплати в розмірі 30% від вартості обладнання.

      Таким чином, відповідач зобов‘язаний був поставити обладнання в строк до 15.11.2010 р., однак у встановлений строк обладнання не поставлено, тому позивач просив на підставі п. 5.1 Договору стягнути з відповідача 51 425,08 грн. пені та 24 322,67 грн. штрафу тощо.

      Відповідач в судові засідання не з’явився, відзиву на позов не надіслав.          

      Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані ним письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення  пені в розмірі 47 255,48 грн., штрафу в розмірі 24 322,67 грн., а відтак їх задовольнив, в іншій частині позову відмовив.

      Так, задовольняючи позов, місцевий суд посилався на виконання позивачем умов Договору – перерахування ним відповідачу 12.10.2010 р. та 13.10.2010  р. кошти на загальну суму 140 000,00 грн..

      Відповідно до п. 4.1 Договору доставка обладнання здійснюється транспортом відповідача в строк, що не перевищує 30 робочих днів з дня надходження першої оплати в розмірі 30% від вартості обладнання.

      Таким чином, відповідач повинен був поставити обладнання в строк до 24.11.2010 р..

Однак доказів здійснення поставки обладнання не надав, а строк дії договору закінчився 30.11.2010 р., факт порушення відповідачем договірних зобов’язань встановлено місцевим судом та по суті не оспорено відповідачем.

       Крім цього, на підтвердження згаданих обставин, позивачем додано до матеріалів справи листа відповідача № 1904-01від 19.04.2011 р., де останній зобов‘язувався повернути попередню оплату в строк до 15.05.2011 р. та поставити обладнання до 01.07.2011 р..

       Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

       Згідно ч.  1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

       Господарським законодавством України (п. ч. 4 ст. 231) встановлено, що в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому Договором, розмір санкцій може бути встановлено Договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

       У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

       Відповідно до п. 5.1 Договору за порушення строків поставки обладнання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості обладнання не поставленого в строк, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

      Перевіривши розрахунок пені, місцевий суд визнав його частково невірним через невірне визначення позивачем  періоду прострочення.

      За розрахунком місцевого суду розмір пені, який розраховано за період з 25.11.2010 р. по 11.04.2011 р. становить 47 255,48 грн., ця сума й підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

       Наданий позивачем розрахунок штрафу місцевий суд вважав вірним, а тому вимоги про стягнення штрафу вважав такими, що підлягають задоволенню в розмірі 24 322,67 грн. тощо.

      За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення  наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду не знаходить.  

      Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.    

      Крім цього, відповідача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи клопотаннями відповідача про відкладення розгляду справи та про ознайомлення з матеріалами справи, натомість до суду першої інстанції він не з’явився й жодних доказів по справі на спростування позовних вимог суду не надав.

      Посилання апелянта на необхідність залишення позову без розгляду, апеляційний суд до уваги не бере, адже позов підписано генеральним директором позивача ОСОБА_2 й посилання відповідача на подання позову іншою юридичною особою є помилковими, адже найменування юридичної особи та ідентифікаційний код  позивача відповідають, жодних сумнівів у суду не викликають.

     Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105  ГПК  України,  Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-дизайнерське бюро» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 29.06.2011 р. по справі № 56/140 - без змін.

     Матеріали справи № 56/140 повернути до господарського суду м. Києва.  

     Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

14.10.11 (відправлено)