Рішення

від 13.07.2011 по справі 5020-649/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

13 липня 2011 року справа № 5020-649/2011

За позовом З акритого акціонерного товар иства „ЕММ”,

ідентифікаційний код 20666184

(вул. Шабаліна, 6, м. Севасто поль, 99029)

до Т овариства з обмеженою відпов ідальністю „Лик”,

ідентифікаційний код 306 61420

(пр. Ген. Острякова, 1, кв. 80, м . Севастополь, 99007)

про стягнення 38 941,10 грн та розірвання договору перевез ення,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ЗАТ „ЕММ”) - ОСОБА_1, представник, довіре ність б/н від 10.11.2008;

відповідач (ТОВ „Лик”) - ОСОБА_2, представник, довір еність б/н від 10.08.2010.

Обставини справи:

26.04.2011 Закрите акціонерне товариство „ЕММ” (далі - поз ивач) звернулося до господар ського суду м. Севастополя із позовом до Товариства з обме женою відповідальністю „Лик ” (далі - відповідач) про стяг нення 38 756,27 грн та розірвання до говору перевезення.

Позовні вимоги обґрунтова ні неналежним виконанням від повідачем своїх зобов' язан ь за договором перевезення в антажів, а саме: здійсненням Т ОВ „Лик” перевезень не на пов ну суму сплаченого позивачем авансу. Також позивач посила ється на односторонню зміну відповідачем умов договору в частині вартості послуг, що, н а думку позивача, є істотним п орушенням умов договору та п ідставою для його розірвання в судовому порядку.

У судовому засіданні 13.07.2011 пр едставник позивача наполяга ла на задоволенні позовних в имог в повному обсязі з підст ав, викладених у позовній зая ві.

Представник відповідача з аперечувала проти позову, з м отивів, викладених у відзиві на позов /арк. с. 56-57/, основні з як их полягають у тому, що ТОВ „Ли к” не отримувало від позивач а ані будь-яких заявок на пере везення вантажу відповідно д о пункту 2.1.1 Договору № 2105/ЭММ ві д 21.05.2008, ані обґрунтованої прете нзії відповідно до пункту 5.3 Д оговору № 2105/ЭММ від 21.05.2008. Отже, на думку відповідача, ТОВ „Лик” не порушувало умов зазначен ого договору та не відмовлял ось від надання позивачеві п ослуг з перевезення вантажів .

Розглянувши матеріали справи, дослідивши нада ні докази, заслухавши по яснення представників сторі н, суд -

ВСТАНОВИВ:

21.05.2008 між Закритим акціон ерним товариством „ЕММ” (Зам овник) та Товариством з обмеж еною відповідальністю „Лик” (Виконавець) укладений догов ір № 2105/ЭММ на перевезення вант ажів автомобільним транспор том (далі - Договір) /арк. с. 8/, в ідповідно до якого Виконавец ь перевозить вантажі Замовни ка автомобільним транспорто м в об' ємі та на умовах, перед бачених Договором (пункт 1.1 До говору).

Згідно з пунктом 2.1 Договору Замовник зобов' язаний пода вати заявку на перевезення в антажів за добу до здійсненн я таких перевезень.

Плата за перевезення ванта жів здійснюється шляхом пере рахування грошових коштів на рахунок Виконавця на підста ві виставлених рахунків (пун кт 3.1 Договору).

21.05.2008, тобто у день укладення Д оговору, ТОВ „Лик” виставило ЗАТ „ЕММ” рахунок-фактуру № Л И-952 на оплату послуг з перевез ення 3000 тонн вантажів автомоб ільним транспортом на суму 90 000,00 грн, з розрахунку 1 тонна - 30 ,00 грн з ПДВ (25,00 грн без ПДВ + 20% ПДВ) /арк. с. 9/.

Даний рахунок був оплачени й ЗАТ „ЕММ”, що підтверджуєть ся банківськими виписками з рахунку відповідача від 22.05.2008 н а суму 60 000,00 грн /арк. с. 14/ та від 28.05.2 008 на суму 30 000,00 грн /арк. с. 15/.

Таким чином, ЗАТ „ЕММ” викон ало свої зобов' язання за До говором в повному обсязі, а са ме: своєчасно перерахувало Т ОВ „Лик” грошові кошти за пос луги з перевезення згідно з н аданим відповідачем рахунко м.

В свою чергу, ТОВ „Лик” нада ло позивачеві послуги щодо п еревезення вантажів автомоб ільним транспортом на загаль ну суму 58 674,00 грн, що підтверджу ється відповідними актами зд ачі-прийняття виконаних робі т, послуг:

№ 347 від 30.05.2008 на суму 44643,00 грн з ПДВ - 1488,1 т /арк. с. 10/;

№ 378 від 02.06.2008 на суму 390,00 грн з ПДВ - 1,3 т /арк. с. 11/;

№ 381 від 03.06.2008 на суму 2034,00 грн з ПДВ - 67,8 т /арк. с. 11/;

№ 375 від 02.06.2008 на суму 2403,00 грн з ПДВ - 80,1 т /арк. с. 12/;

№ 377 від 02.06.2008 на суму 2913,00 грн з ПДВ - 97,1 т /арк. с. 12/;

№ 382 від 03.06.2008 на суму 2985,00 грн з ПДВ - 99,5 т /арк. с. 13/;

№ 387 від 03.06.2008 на суму 3306,00 грн з ПДВ - 110,2 т /арк. с. 13/;

разом: 58 674,00 грн.

Отже, ТОВ „Лик” свої зо бов' язання за Договором вик онало не в повному обсязі, а са ме: не надало послуг з перевез ення на суму 31 326,00 грн (90 000,00-58 674,00).

Зазначені факти не запере чуються відповідачем, що уба чається зі змісту відзиву на позов /арк. с. 56-57/.

08.04.2009 ЗАТ „ЕММ” направило на адресу ТОВ „Лик” лист (вих. № 32) з вимогою перерахувати на ро зрахунковий рахунок Замовни ка суму попередньої оплати в розмірі 31 326,00 грн в строк до 2 2.04.2009 /арк. с. 16/. Даний лист-вимо га отриманий відповідачем 14.04 .2009, про що свідчить повідомлен ня про вручення поштового ві дправлення /арк. с. 16 - зворотн ий бік/, але вказану вимогу вик онано не було.

В подальшому, 29.09.2010 ЗАТ „ЕММ” надіслало відповідачу лист- заявку на перевезення 1044,2 тонн вантажу автомобільним транс портом ТОВ „Лик” на суму 31 326,00 г рн /арк. с. 17/. Вказану заявку отр имано відповідачем 07.10.2010 /арк. с . 17 - зворотний бік/, але також н е було виконано.

Наведені обставини спричи нили звернення позивача до с уду із даним позовом.

Під час розгляду справи сто рони намагались вирішити спі р у позасудовому порядку.

Так, відповідач надіслав по зивачеві Додаткову угоду № 1 в ід 01.06.2011, якою, зокрема, пропонув ав доповнити Договір пунктом 3.3 наступного змісту: „Ціна до ставки однієї тонни матеріал у щебінкового до пункту розв антаження: м. Севастополь, вул . Шабаліна, 6, становить 53,17 грн (з ПДВ 20%)”.

Позивач отримав додаткову угоду 14.06.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /арк. с. 88/, а 17.06.2011 надіслав відповідач еві листа (вих. № 41), в якому знов у звернувся до ТОВ „Лик” із пр оханням надати послуги щодо перевезення щебеню на суму 31 326,00 грн 23.06.2011 /арк. с. 89-90/.

У відповідь на це звернення відповідач нагадав позиваче ві про підвищення цін на посл уги з перевезення вантажів а втомобільним транспортом та просив надати додаткову інф ормацію щодо маси вантажу, мі сця завантаження, маршруту т а способу завантаження і вив антаження /арк. с. 91-92/.

Оцінюючи наявні в матеріа лах справи докази за своїм вн утрішнім переконанням, що ґр унтується на всебічному, пов ному і об' єктивному розгляд і в судовому засіданні всіх о бставин справи в їх сукупнос ті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задово ленню в повному обсязі, виход ячи з наступного.

Спірні правовідносини ст орін є зобов' язальними відн осинами, що виникли з договор у перевезення, тому підпадаю ть під правове регулювання н ормами Цивільного кодексу Ук раїни (зокрема, глави 64) та Госп одарського кодексу України.

Предметом позову є вимога н емайнового характеру про роз ірвання Договору та матеріал ьно-правова вимога про стягн ення з відповідача суми спла ченого позивачем на виконанн я умов Договору авансу, з урах уванням індексу інфляції та 3% річних.

Згідно зі статтею 509 Цивіль ного кодексу України зобо в' язанням є правовіднош ення, в якому одна сторона (бор жник) зобов' язана вчинити н а користь другої сторони (кре дитора) певну дію (передати ма йно, виконати роботу, надати п ослугу, сплатити кошти тощо) а бо утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагат и від боржника виконання йог о обов' язку.

Майнові зобов' язання, які виникають між учасниками го сподарських відносин, регулю ються Цивільним кодексом Укр аїни з урахуванням особливос тей, передбачених Господарсь ким кодексом України (ч. 1 ст. 175 Г К України).

Зобов' язання виникають з підстав, встановлених статт ею 11 Цивільного кодексу Украї ни та статтею 174 Господарськог о кодексу України, зокрема, з д оговорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини пер шої статті 626 Цивільного кодек су України договором є домов леність двох або більше стор ін, спрямована на встановлен ня, зміну або припинення циві льних прав та обов' язків.

Судом встановлено, що за сво єю правовою природою та озна ками укладений між сторонами Договір № 2105/ЭММ від 21.05.2008 є догов ором перевезення вантажу.

Статтею 909 Цивільного коде ксу України встановлено, що з а договором перевезення вант ажу одна сторона (перевізник ) зобов' язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пунк ту призначення та видати йог о особі, яка має право на одерж ання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов' язується сплатити за перевезення ван тажу встановлену плату.

Статтями 525, 526 Цивільного ко дексу України унормовано, що зобов' язання має виконуват ися належним чином відповідн о до умов договору та вимог ць ого Кодексу, інших актів циві льного законодавства, а за ві дсутності таких умов та вимо г - відповідно до звичаїв ді лового обороту або інших вим ог, що звичайно ставляться. Од ностороння відмова від зобов ' язання або одностороння зм іна його умов не допускаєтьс я, якщо інше не встановлено до говором або законом.

Кожна сторона повинна вжит и усіх заходів, необхідних дл я належного виконання нею зо бов' язання, враховуючи інте реси другої сторони та забез печення загальногосподарсь кого інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК Украї ни).

Як убачається з матеріалів справи і встановлено судом, п озивач свої зобов' язання за Договором виконав належним чином - сплатив відповідаче ві аванс в розмірі 90 000,00 грн Нат омість, відповідач умови Дог овору порушив, послуги на зал ишок авансу в сумі 31 326,00 грн не н адав та грошових коштів не по вернув.

Згідно з пунктом 5.3 Договору він діє до 31.12.2008, але у будь-якому випадку до моменту виконанн я Сторонами своїх зобов' яза нь за цим Договором.

Оскільки відповідачем не в повному обсязі виконані зоб ов' язання щодо перевезення вантажу за замовленням пози вача, суд дійшов висновку про те, що спірний Договір є чинни м на теперішній час.

Даний факт не заперечуєтьс я обома сторонами.

Саме цей Договір є підставо ю виникнення у відповідача о бов' язку перевезти вантаж з а замовленням позивача на по вну суму сплаченого ним аван су.

Відповідно до статті 530 Циві льного кодексу України, якщо у зобов' язанні встановлени й строк (термін) його виконанн я, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо стро к (термін) виконання боржнико м обов' язку не встановлений або визначений моментом пре д' явлення вимоги, кредитор має право вимагати його вико нання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов ' язок у семиденний строк ві д дня пред' явлення вимоги, я кщо обов' язок негайного вик онання не випливає із догово ру або актів цивільного зако нодавства.

Боржник вважається таким, щ о прострочив виконання зобов ' язання, якщо він не приступ ив до його виконання або не ви конав зобов' язання у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За умовами Договору (підпун кт 2.1.1) Замовник (позивач) зобов ' язаний подавати заявку за добу до здійснення перевезен ь.

Матеріалами справи підтве рджено, що 30.09.2010 позивач надісла в відповідачеві заявку на пе ревезення 1044,2 т вантажу на суму 31 326,00 грн на територію ЗАТ „ЕММ ”; при цьому, дату початку пере везень та їх графік просило п огодити додатково протягом 1 0 днів із дня отримання цього л иста /арк. с. 17/.

17.06.2011 позивач надіслав відпов ідачеві ще одну заявку на пер евезення вантажу 23.06.2011 за адрес ою: м. Севастополь, пр. Перемог и, 14-Б на суму 31 326,00 грн, в якій зазн ачив, що адреса завантаження вантажу буде повідомлена до датково /арк. с. 89-90/.

Проте, як випливає з фактичн их обставин справи, відповід ач взяті на себе зобов' язан ня за Договором не виконав, ан і 2010 року, ані тепер, тобто є так им, що прострочив виконання з обов' язання.

Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач наполя гав на повному та належному в иконанні ним своїх зобов' яз ань за Договором, стверджуюч и, що не отримував від ЗАТ „ЕМ М” належним чином оформлених заявок, окрім тих, що були вик онані ТОВ „Лик” 2008 року. При цьо му відповідач зазначає, що ли сти від 29.09.2010 /арк. с. 17/ та 17.06.2011 /арк. с . 89/ не є заявками, оскільки не м істять певних відомостей, як -от: виду вантажу, місця завант аження, маршруту перевезення , способу завантаження та вив антаження.

Суд вважає такі доводи відп овідача неспроможними і відх иляє їх, оскільки укладеним м іж сторонами Договором не вс тановлено якихось конкретни х вимог до форми і змісту заяв ки на перевезення. Отже, така з аявка може бути зроблена Зам овником як у письмовій формі , так і усно. До того ж, як убачає ться з матеріалів справи, ран іше між сторонами не виникал о жодних суперечок з цього пр иводу і, згідно з поясненнями представника позивача, нада ними ним у судовому засіданн і, заявки здійснювалися усно , по телефону.

На підставі наданих до мат еріалів справи доказів та по яснень представників сторін судом установлено, що істинн ою причиною виникнення спору між сторонами є підвищення в ідповідачем вартості переве зення, що не сприймається поз ивачем.

У зв' язку з цим суд зауваж ує на наступному.

Під час укладення Договору сторони дійшли згоди про вар тість перевезення з розрахун ку 1 тонна вантажу - 25,00 грн без ПДВ, або 30,00 грн з ПДВ, що підтвер джується рахунком-фактурою № ЛИ-952 від 21.05.2008, виставленим на пі дставі пункту 3.1 Договору.

При цьому відповідач зобов ' язувався здійснити переве зення 3000 тонн вантажу за заявк ами позивача.

Дійсно, пунктом 3.2 Договору п ередбачена можливість зміни вартості перевезень, про що В иконавець зобов' язаний пов ідомити Замовника за три дні .

В обґрунтування правомірн ості підвищення вартості пер евезень відповідач посилаєт ься на постанову Кабінету Мі ністрів України від 25.02.2009 № 226 „Пи тання стабілізації цін на вн утрішні вантажні автомобіль ні перевезення” /арк. с. 56-57, 58, 91/, ві дповідно до якої на період до 31.12.2009 було установлено, що міні мальний розмір тарифів на пе ревезення вантажів автотран спортними засобами, крім між народних перевезень, визнача ється шляхом обчислення добу тку середньої роздрібної цін и автомобільного палива та к оефіцієнтів згідно з додатко м до цієї постанови.

Також відповідач стверджу є, що надіслав позивачеві пов ідомлення про зміну вартості послуг, на підтвердження чог о надав лист від 16.10.2009 № 2910/10-Ю /арк. с. 58/.

Суд відхиляє даний доказ, ос кільки відповідачем не надан о належних та допустимих док азів отримання цього листа п озивачем.

Лист від 23.06.2011 (вих. № 2306/11-Ю) /арк. с . 91/ також не може служити доказ ом правомірності підвищення ціни, оскільки мінімальний р озмір тарифів на внутрішні в антажні автомобільні переве зення був встановлений зазна ченою постановою Кабінету Мі ністрів України на період до 31.12.2009, а отже, не повинен за стосовуватися 2011 року.

Таким чином, відповідач не з дійснив перевезення на залиш ок сплаченого позивачем аван су в сумі 31 326,00 грн; кошти у встан овлений позивачем строк не п овернув, що є підставою для їх стягнення у судовому порядк у.

Посилання відповідача на н едотримання позивачем поряд ку досудового врегулювання с пору (ненадсилання претензії ) не приймається судом до уваг и, позаяк відповідно до части ни другої статті 124 Конституці ї України юрисдикція судів п оширюється на всі правовідно сини, що виникають у державі, і згідно з рішенням Конституц ійного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (справа про досудове вре гулювання спорів № 1-2/2002) право о соби (громадянина України, ін оземця, особи без громадянст ва, юридичної особи) на зверне ння до суду за вирішенням спо ру не може бути обмежене зако ном, іншими нормативно-право вими актами.

Отже, встановлення Господа рським процесуальним кодекс ом України порядку досудовог о врегулювання спору не позб авляє позивача права звернут ися за захистом свого поруше ного права чи охоронюваного законом інтересу шляхом вчин ення до відповідача прямого позову з цього приводу.

За викладених обставин, поз овні вимоги щодо стягнення з ТОВ „Лик” на користь ЗАТ „ЕММ” невикористаного аван су в сумі 31 326,00 грн є обґрун тованими та підлягають задов оленню.

Також позивачем на підста ві статті 625 Цивільного кодекс у України заявлено вимогу пр о стягнення з відповідача 3% рі чних за період з 23.04.2009 по 31.03.2011 у су мі 1822,92 грн та інфляційних втра т за той же період у сумі 5792,18 грн .

Суд вважає, що ці вимоги та кож підлягають до задоволенн я, виходячи з нижченаведеног о.

Як установлено судом, в лист і від 08.04.2009 (вих. № 32) /арк. с. 16/ позива ч вимагав від відповідача по вернення залишку авансу в су мі 31 326,00 грн в строк до 22.04.2009. Даний лист-вимога отриманий відпо відачем 14.04.2009, що підтверджуєть ся повідомленням про врученн я поштового відправлення /ар к. с. 16 - зворотний бік/. Проте, к ошти відповідачем не поверну ті, тобто відповідач є таким, щ о прострочив виконання грошо вого зобов' язання.

Відповідно до частини дру гої статті 625 Цивільного кодек су України боржник, який прос трочив виконання грошового з обов' язання, на вимогу кред итора зобов' язаний сплатит и суму боргу з урахуванням вс тановленого індексу інфляці ї за весь час прострочення, а т акож три проценти річних від простроченої суми, якщо інши й розмір процентів не встано влений договором або законом .

Суд вважає за необхідне зау важити, що передбачене закон ом право позивача вимагати с плати суми боргу з урахуванн ям індексу інфляції та проце нтів річних є способами захи сту його майнових прав та інт ересів, суть яких полягає у ві дшкодуванні матеріальних вт рат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок і нфляційних процесів та отрим анні компенсації (плати) від б оржника за користування утри муваними ним грошовими кошта ми, належними до сплати креди торові.

З наданого позивачем розра хунку /арк. с. 7/ убачається, що п озивач нараховує 3% річних та і нфляційні втрати за період з 23.04.2009 по 31.03.2011, тобто починаючи з н аступного дня, після того, як в имога про повернення коштів мала бути виконана.

Перевіривши розрахунки 3% рі чних та інфляційних втрат, су д визнав їх правильними, а том у з відповідача на користь по зивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 1 822,92 грн та інфляційні втрати в сумі 5 792,18 грн.

Щодо вимоги позивача пр о розірвання Договору суд за значає наступне.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено , що зміна та розірвання госпо дарських договорів в односто ронньому порядку не допускаю ться, якщо інше не передбачен о законом або договором. У раз і якщо сторони не досягли зго ди щодо зміни (розірвання) дог овору, заінтересована сторон а має право передати спір на в ирішення суду.

Із наведеною нормою узгодж ується стаття 651 Цивільного ко дексу України, відповідно до якої зміна або розірвання до говору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не вс тановлено договором або зако ном. Договір може бути змінен о або розірвано за рішенням с уду на вимогу однієї із сторі н у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлен их договором або законом. Іст отним є таке порушення сторо ною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сто рона значною мірою позбавляє ться того, на що вона розрахов увала при укладенні договору .

Тобто істотним слід вважат и таке порушення договору, як е тягне для другої сторони не можливість досягнення мети д оговору.

В обґрунтування вимоги про розірвання договору позивач посилається на той факт, що вн аслідок невиконання відпові дачем своїх зобов' язань за Договором, позивач позбавлен ий можливості перевезти вант аж за ціною, яку сторони погод или під час укладення цього Д оговору, - 30,00 грн з ПДВ за 1 тонн у вантажу. Також позивач не мо же вільно розпорядитися зали шком сплаченого авансу (31 326,00 грн), який безпідставно ут римується відповідачем.

Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач зазнач ає, що не відмовлявся і не відм овляється від виконання умов Договору.

Проте, таке твердження відп овідача не відповідає фактич ним обставинам справи і спро стовується наявними у матері алах справи доказами.

Як установлено судом, під ча с укладення Договору сторони дійшли згоди щодо ціни послу г з перевезення - 30,00 грн з ПДВ за 1 тонну вантажу. Натомість, відповідач в односторонньом у порядку підвищив вартість перевезення, не повідомивши про це позивача.

У проекті Додаткової угоди № 1 від 01.06.2011 вартість 1 тонни пер евезення становить 53,17 грн з ПД В за 1 тонну вантажу /арк. с. 87/, що майже у двічі більше, ніж пере дбачено первісною редакцією укладеного між сторонами До говору перевезення.

Посилання відповідача на т е, що така ціна відповідає вим огам постанови Кабінету Міні стрів України від 25.02.2009 № 226 „Пита ння стабілізації цін на внут рішні вантажні автомобільні перевезення” та є економічн о обґрунтованою, не приймают ься судом до уваги, оскільки, п о-перше, не підтверджені нале жними та допустимими доказам и (відповідачем навіть не нав едено розрахунку нової варто сті послуг); а, по-друге, позива чем до матеріалів справи над ано комерційну пропозицію ін шого підприємства-перевізни ка - ПрАТ „Автотранспортне п ідприємство 2606”, яке висловил о готовність перевезти ванта ж за ціною 30,00 грн за 1 тонн у /арк. с. 93/, тобто за ціною Догов ору між сторонами.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про істотне порушення відповідачем умов Договору перевезення, що поз бавило позивача права на отр имання послуг за ціною згідн о із домовленістю сторін. Гот овність відповідача перевез ти вантаж за іншою ціною, яка, до речі, є значно більшою за пе рвісну, не свідчить про його н амір виконати Договір, оскіл ьки таке виконання буде на ін ших умовах, ніж передбачено Д оговором між сторонами.

Таким чином, вимоги позивач а щодо розірвання Договору в наслідок істотного порушенн я відповідачем умов Договору є обґрунтованими та такими, щ о підлягають задоволенню.

Відповідно до частини трет ьої статті 653 Цивільного кодек су України, якщо договір розр ивається у судовому порядку, зобов' язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договор у законної сили.

Підсумовуючи вищевикладе не, позовні вимоги підлягают ь задоволенню у повному обся зі.

Судові витрати по сплаті де ржавного мита (474,41 грн = 389,41 (1% від 38 941,10) + 85,00) та на інформаційно -технічне забезпечення судов ого процесу (236,00 грн) за правила ми статті 49 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и покладаються на відповідач а і підлягають стягненню з нь ого на користь позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 115-116 Го сподарського процесуальног о кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволь нити повністю.

2. Розірвати договір № 2105/ЭММ від 21.05.2008 на перевезення в антажів, укладений між Зак ритим акціонерним товариств ом „ЕММ” (ідентифікаційний к од 20666184) та Товариством з обмеже ною відповідальністю „Лик” ( ідентифікаційний код 30661420), - з моменту набрання рішен ням суду законної сили.

3. Стягнути з Товариств а з обмеженою відповідальніс тю „Лик” (ідентифікацій ний код 30661420; пр. Ген. Острякова, 1, кв. 80, м. Севастополь, 99007; п/р 26002035673700 в АТ „УкрСиббанк”, м. Харків, МФ О 351005, або з іншого рахунку, вияв леного державним виконавцем під час виконання судового р ішення) на користь Закрит ого акціонерного товариства „ЕММ” (ідентифікаційний код 20666184; вул. Шабаліна, 6, м. Севас тополь, 99029; п/р 26005035706500 в АТ „ УкрСиббанк”, м. Харків, МФО 351005) 38 941,10 грн (тридцять вісім тисяч дев' ятсот сорок одна грн 10 коп.), а також держав не мито в сумі 474,41 грн (чотириста сімдесят чотири грн 41 коп.) та витрати на інформ аційно-технічне забезпеченн я судового процесу в розмірі 236,00 грн (двісті тридцять ш ість грн 00 коп.).

Видати наказ після наб рання рішенням законної сили .

Суддя підпис В.О. Го ловко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

25.07.2011.