Рішення

від 02.06.2008 по справі 46/65

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/65

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2008 р.   Справа 46/65

За позовомЗакритого акціонерного товариства ”Торговий дім “Люксембургський”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “С.В.С.-ЛТД”

простягнення 29 198,94 грн.

                                                                                                               Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивачаМакаренко М.А. —представник за довіреністю від 03.01.2008 р.  

від відповідача не з'явився   

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство ”Торговий дім “Люксембургський” звернулося до суду з позовом від 09.04.2008 р. № 159 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “С.В.С.-ЛТД” 23 283,83 грн. боргу за поставлений товар в рамках договору № 505 від 08.12.2006 р., 2 764,92 грн. пені, 2 980,33 грн. збитків внаслідок інфляції та 169,86 грн. 3 % річних з простроченої суми.    

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 65 від 25.04.2008 р. та призначено справу до розгляду на 19.05.2008 р.  

19.05.2008 р. відповідач в засідання уповноваженого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав.

Представник позивача подав уточнений розрахунок 3 % річних та інфляційних збитків від 15.05.2008 р. № 3/4, відповідно до якого уточнення розміру штрафних санкцій на вимогу ухвали суду не проводить, а лише зменшує розмір заявленої до стягнення суми основного боргу до 17 283,83 грн., у зв'язку з перерахуванням відповідачем після його звернення до суду з даним позовом 6 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2008 р. розгляд справи було відкладено на 02.06.2008 р. у зв'язку з неявкою в засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом документів.  

У судове засідання, що відбулося 02.06.2008 р., відповідач не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Про причину нез'явлення свого представника суд не повідомив. Враховуючи вищенаведене, зважаючи на наявність в матеріалах справи відзиву на позовну заяву та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача заборгованість та штрафні санкції, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 30.05.2008 р. № 355, поданої в засіданні. Згідно з вказаною заявою позивач просить зменшити заявлену до стягнення суму основної заборгованості на  9 000,00 грн.   

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов Закритого акціонерного товариства ”Торговий дім “Люксембургський” мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати переданих йому у власність товарів (кондитерських виробів) в рамках договору № 505 від 08.12.2006 р.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копії договору, видаткових накладних, виписки з рахунку про часткове погашення боргу.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

08.12.2006 р. Закритим акціонерним товариством ”Торговий дім “Люксембургський” в якості продавця та Товариством з обмеженою відповідальністю “С.В.С.-ЛТД” в якості дистриб'ютора (покупця) укладено договір поставки № 505, за умовами якого позивач  зобов'язався передати відповідачеві продукцію —кондитерські вироби (товар) у повному асортименті, партіями, згідно з попередньо погодженою з продавцем заявкою дистриб'ютора, а останній —гарантував своєчасну оплату товару на умовах даного договору незалежно від результатів своїх господарської діяльності.   

Відповідно до п. 2.1 угоди, під товаром розуміються кондитерські вироби в асортименті, що поставляються згідно з накладними.    

У п. 4.4 зазначеного договору сторони погодили, що розрахунок за кожну одержану партію товару дистриб'ютор здійснює безпосередньо з продавцем по факту передачі товару, але відстрочка платежу не може бути більшою ніж три календарних дні з моменту отримання. Днем отримання товару вважається дата підписання представником дистриб'ютора накладної продавця про отримання товару, а у разі відсутності на накладній дати отримання товару —з моменту виписування продавцем цієї накладної. У платіжному дорученні дистриб'ютор повинен вказати номер цього договору і номер накладної, по якій він здійснює оплату за товар. При відсутності такого посилання продавець зараховує платежі, що поступають за договором, починаючи з найдавніших поставок.      

Як вбачається з матеріалів справи позивач виконав взяті на себе договором від 08.12.2006 р. зобов'язання, а саме: поставив товар на загальну суму 116 853,97 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № 15910 від 01.10.2007 р. на суму 6 443,15 грн., № 16777 від 15.10.2007 р. на суму 10 126,99 грн., № 17207 від 22.10.2007 р. на суму 16 033,21 грн., № 17868 від 31.10.2007 р. на суму 5 013,70 грн., № 19343 від 21.11.2007 р. на суму 8 681,22 грн., № 20839 від 12.12.2007 р. на суму 24 069,60 грн., № 21355 від 19.12.2007 р. на суму 24 021,26 грн., № 22214 від 30.12.2007 р. на суму 7 077,05 грн., № 295 від 09.01.2008 р. на суму 9 791,76 грн.   

За твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, відповідач лише частково оплатив вартість отриманого товару в сумі 123 922,86 грн., чим порушив умови укладеного правочину та чинне законодавство, що регулює зобов'язальні правовідносини господарюючих суб'єктів. Заявою про зменшення позовних вимог від 30.05.2008 р. № 355 позивач підтверджує, що після його звернення до суду з даним позовом відповідачем також сплачено в рахунок вартості поставлених товарів 9 000,00 грн.

З приєднаних до матеріалів справи реєстрів платіжних документів слідує, що відповідачем станом на 01.10.2007 р. сплачено за поставлений товар та в рахунок погашення заборгованості в розмірі 30 352,72 грн., що рахується за ним станом на 01.0.2007 р. 123 922,86 грн., а станом на час розгляду справи —14 283,83 грн.    

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання без поважних причин не подав доказів повного погашення заявленої до стягнення суми боргу та заперечень щодо наявності заборгованості. На підставі встановлених судом обставин справи та викладених норм чинного законодавства позовні вимоги в частині стягнення основного боргу видаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 14 283,83 грн. (30 352,72 грн. + 116 853,97 грн. – 123 922,86 грн. –9 000,00 грн.).

Крім суми основного боргу позивач також просить суд сягнути з відповідача 2 764,92 грн. пені, 2 980,33 грн. збитків внаслідок інфляції та 169,86 грн. 3 % річних з простроченої суми.    

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу  України.

У ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.        

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що за порушення терміну сплати за товар, передбаченого п. 4.4 договору, дистриб'ютор зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої в оплаті  суми за кожен день прострочення платежу.   

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно. Разом з тим, проведений позивачем розрахунок вказаних сум видається некоректним. Так, неоплаченими товарами позивач вважає товари, зазначену у накладних № 21335 від 19.12.2007 р., № 2214 від 30.12.2007 р. та № 295 від 09.01.2008 р., але нараховує пеню цими накладеними та ще сімома іншими накладеними. Крім того, позивач використовує для обрахунку пені за період з жовтня 2007 року по квітень 2008 року  невірний розмір облікової ставки Національного банку України 10 %, тоді як така ставки застосована лише з 01.01.2008 р.   

Визначаючи розмір збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції позивач виходить з суми в розмірі 23 283,83 грн. та починає нарахування з жовтня 2007 року, тоді, як заборгованість відповідача перед ними в розмірі 23 283,83 грн. станом на жовтень 2007 року не мала місця, а рахується такою станом на 09.04.2008 р.

Розрахунок 3 % річних також не може бути прийнятий судом як належний, адже розрахований виходячи з суми боргу в розмірі 23 823,83 грн. починаючи з 09.01.2007 р., тоді як станом на 09.01.2007 р. така сума боргу не мала місця.

Отже, аналіз приведеного позивачем розрахунку дає підстави стверджувати, що штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання нараховано позивачем без врахування моменту виникнення у відповідача обов'язку з оплати товару відповідно до дати його отримання, зазначеної в кожній накладній з додаванням трьох робочих днів та без врахування дат часткових проплат.

Оскільки позивачем не надано суду документів, за допомогою яких можливо встановити які саме суми та за якими накладними перераховувалися відповідачем, суд не може провести уточнюючий розрахунок штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання. А враховуючи, що позивачем не виконано вимог ухвали суду стосовно надання уточненого розрахунку 3 % річних, пені та збитків внаслідок інфляції з врахуванням моменту виникнення у відповідача обов'язку оплати товар, позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.             

У відповідності з п. 3 ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на поданням позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, судові витрати, що їх слід стягнути з відповідача підлягають перерахуванню.  

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства ”Торговий дім “Люксембургський” в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “С.В.С.-ЛТД” 2 764,92 грн. пені, 2 980,33 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції та 169,86 грн. 3 % річних з простроченої суми залишити без розгляду.     

2.          В іншій частині позов задовольнити повністю.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “С.В.С.-ЛТД” (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 72, ідентифікаційний код 34297122) на користь Закритого акціонерного товариства ”Торговий дім “Люксембургський” (68007, м. Одеса, 3-й водопровідний провулок, 9, ідентифікаційний код 32833932) 14 283 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 83 коп. боргу, 142 (сто сорок дві) грн. 84 коп. державного мита та 83 (вісімдесят три) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.  

Суддя                                                                                                 С.В. Шабунін

справа №  46/65

02.06.08

За позовом     Закрите акціонерне товариство "Торговий дім "Люксембургзький"

до                     Товариство з обмеженою відповідальністю "С.В.С. - ЛТД"

про                    стягнення 29 198,94 грн.

Суддя  Шабунін С.В.

                                                                                                Шабунін С.В.