Рішення

від 18.06.2008 по справі 34/494

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/494

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  

За позовомЗакритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Кредо-Класик»

до 1) Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»;2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест «Магістер».

простягнення 4 460,38 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –Мітічкін А.С. (довіреність № 316 від 21.07.2006);

від відповідача-1від відповідача-2не з'явився;не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Кредо-Класик» (далі –Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення солідарно з Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(далі –Відповідач-1) та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест «Магістер»(далі – Відповідач-2) 4 460,38 грн. заборгованості з виплат страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивачем на підставі страхового сертифікату № АК-7489 від 07.08.2003, внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди (далі –ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «ЗАЗ 110307», державний номерний знак 930-46 КН, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) отримано право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб –автомобіль «ВАЗ-21083», державний номерний знак 297-06 КА, яким скоєно ДТП, і водія якого визнано винним у її скоєні, належать на праві власності Відповідачу-2 та застрахований Відповідачем-1 на підставі договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів № 15/164 від 11.03.2004, тому Відповідач-1 та Відповідач-2  зобов'язані солідарно виплатити Позивачу заявлену до стягнення суму.

Відповідач-1  письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання, а також ухвали про відкладення розгляду справи були надіслані на адресу Відповідача-1: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40  зазначену в позовній заяві Позивача. Про отримання відповідачем поштової кореспонденції з даною ухвалою суду за вказаною адресою, зокрема, свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення 06.06.2008.

Відповідач-2 позов не визнав, свої заперечення мотивував тим, що позовні вимоги Позивача до нього необґрунтовані та безпідставні, оскільки відповідачем повинен бути Відповідач-1.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 11.06.2008 оголошувалась перерва до 18.06.2008.

Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача-2 всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з довідки Відділу ДАІ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві та постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 25.06.2004 у адміністративній справі № 3-7153/04, 25.04.2004 була скоєна ДТП, а саме зіткнення автомобіля ВАЗ-21083», державний номерний знак 297-06 КА (далі –автомобіль «ВАЗ»), яким керував Пузін Сергій Іванович із автомобілем «ЗАЗ 110307», державний номерний знак 930-46 КН (далі –автомобіль «ЗАЗ»), яким керував Вертеба Олександр Миколайович.

ДТП сталася в результаті порушення Пузіним С.І. вимог пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаними довідкою Відділу ДАІ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві та постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 25.06.2004 у адміністративній справі № 3-7153/04, відповідно до якої Пузіна С.І., визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КпАП України.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «ЗАЗ», яким керував Вертеба О.М.

Загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяної володільцю автомобіля «ЗАЗ», відповідно до акта автотоварознавчого дослідження № 54/06 від 29.06.2004, виконаного ПП «Галавтоекспертиза», становить 5 257,11 грн.

Пошкоджений автомобіль «ЗАЗ»був застрахований на підставі страхового сертифікату № АК-7489 від 07.08.2003, укладеного між Позивачем та Вертебою  М.Ф. (власник автомобіля «ЗАЗ»).

На виконання вищевказаного страхового сертифікату, за актом автотоварознавчого дослідження № 54/06 від 29.06.2004 відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування від 02.08.2004, Позивачем було виплачено страхове відшкодування за завдану автомобілю «ЗАЗ»матеріальну шкоду в сумі 4 970,38 грн., що  підтверджується видатковим касовим ордером від 12.08.2004.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Позивача перейшло в межах суми 4 970,38 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки УДАІ ГУ МВС України в м. Києві № 10/3007 від 21.03.2005, транспортний засіб –автомобіль «ВАЗ», яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «ЗАЗ»належить Відповідачу –2.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «ВАЗ», що належить Відповідачу –2  та перебуває у його володінні, встановлена у судовому порядку.

Відтак, Відповідач-2 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «ЗАЗ», в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Заперечуючи проти позову Відповідач-2 зазначив, що автомобіль «ВАЗ»був застрахований у Відповідача-1, а тому Відповідач-1 повинен бути належним відповідачем у даній справі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ» будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована Відповідачем-2 у Відповідача-1 на підставі укладеного між ними договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів № 15/164 від 11.03.2004.

Відповідно до зазначеного договору Відповідач-1 взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу –автомобіля «ВАЗ», –і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність Відповідача-2.

Відповідно до преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Водночас, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не містить посилань на умови з настанням яких у страховика, що застрахував відповідальність, виникає зобов'язання відшкодувати в порядку регресу страховій організації, що застрахувала майно, її витрати на виплату страхового відшкодування потерпілій застрахованій особі.

Таким чином, Позивач у своєї позовній заяві та Відповідач-2 у своїх запереченнях на позов невірно визначив особу Відповідача-1, за рахунок якої мають бути задоволені регресні вимоги Позивача, оскільки Відповідач-1 не є особою, до якої можуть бути пред'явлені регресні вимоги Позивача.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач-2 сплатив Позивачу 510 грн. франшизи, що підтверджується випискою з особового рахунку Відповідача-2 від 13.05.2005.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, заявлений до стягнення з Відповідача-2 розмір збитків у сумі 4 460,38 грн. є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню у повному розмірі.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач-2  не спростував належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Крім того, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач-2  не довів факту того, що шкоду автомобілю «ЗАЗ»було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 22, 988, 993, 1166, 1187, 1188, 1190, 1192 ЦК України, статтею 27 Закону України «Про страхування», суд –

ВИРІШИВ:

Позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест «Магістер»задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест «Магістер»(01133, м. Київ, бульвар Лихачова, 9, ідентифікаційний код 24079727, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Кредо-Класик»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, ідентифікаційний код 20033533, р/р 265090031100 в АБ «Брокбізнесбанк», МФО 300249) 4 460 (чотири тисячі чотириста шістдесят) грн. 38 коп. відшкодування шкоди, а також 102 (сто дві) грн.  витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У позові до Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 18.06.2008