Рішення

від 11.07.2006 по справі 18/172

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

18/172

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 18/172                                                                                                         11.07.06 р.

За позовом:          ТОВ „Металтрейд”;

До:                    ПП „Супрекс”;

Про:                     визнання недійсним договору.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Снігир Т.А., представник, довіреність №5 від 11.02.2005 р.;

Від відповідача:           не з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2006 р. у справі №18/172 за позовом ТОВ „Металтрейд” до ПП „Супрекс” про визнання договору недійсним –позов залишений без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, у зв'язку з тим, що представник позивача не з”явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2006 р. ухвала Господарського суду міста Києва від 07.03.2006 р. у справі №18/172 скасована, справа повернута до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2006 р. справа призначена слуханням на 29.06.2006 р.

Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням з 29.06.2006 р. до 11.07.2006р., про що господарським судом винесена відповідна ухвала від 29.06.2006 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати недійсним договір купівлі-продажу б/н від 19.01.2001 р. нерухомого майна, укладений між ПП „Супрекс” та ТОВ „Металтрейдінг”, з моменту його укладення; стягнути з відповідача 57 000,00 грн. вартості фактично одержаного за вищезазначеним договором майна; стягнути з відповідача 1 700,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

До початку слухання справи від позивача до господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу б/н від 19.12.2001 р. нерухомого майна; застосувати правові наслідки недійсності правочину –стягнути з відповідача 693 200,00 грн. вартості фактично одержаного майна за оспорюванню угодою; стягнути з відповідача 1 700,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач –Приватне підприємство „Супрекс”, повноважних представників в судове засідання не направив, не зважаючи на визнання судом їх явки обов'язковою, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,—

В С Т А Н О В И В:

Між сторонами 19.12.2001 р. укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує належні продавцеві на праві власності згідно з актом про проведені прилюдні торги від 15.11.2001 р. об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 8, а саме:

·          ремонтно-механічні майстерні: цех РММ (літера Г) площею 824 кв.м., двоповерхові з побутовими приміщеннями, в тому числі ТП 1441;

·          будівля центрального матеріального складу (літера В) площею 233,8 кв.м.;

·          кабельна лінія (п. 11);

·          кабельна лінія ЛЗП –10 КВ;

·          позаплощадкові кабелі 10 КВ та 1 КВ;

·          високовольтні мережі;

·          ТП 3968 (40 кв.м.) цеха КПППН1 (літера Б);

·          низьковольтні кабельні мережі.

Відповідно до п. 2 договору купівлі-продажу ціна договору складає 100 000,00 грн., які покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця 20.12.2001 р. згідно з договором від 19.12.2001 р. про надання зворотної строкової фінансової допомоги.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наведеного нижче.

Як визначено частиною 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Таким чином, до оспорюваного позивачем договору купівлі-продажу слід застосовувати положення Цивільного кодексу УРСР, який був чинним на момент укладення зазначеного договору.

Між сторонами 19.12.2001 р. укладений договір про надання зворотної строкової фінансової допомоги у сумі 100 000,00 грн., повернення якої мало відбутися у строк до 20.01.2002 р. включно, на умовах, визначених даним договором.

Пунктом 2.2. договору про надання зворотної фінансової допомоги передбачено, що відповідач приймає повернення зворотної строкової фінансової допомоги в грошовому вигляді або відповідно до додатку №3, що є невід'ємною частиною договору.

Додаток №3 до договору про надання зворотної фінансової допомоги оформлений сторонами як договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, що належить позивачеві і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 8.

Відповідно до п. 3 договору купівлі-продажу право власності на предмет договору у покупця виникає 21.01.2002 р. відповідно до п. 3.3. договору про надання зворотної строкової фінансової допомоги, тобто з моменту ненадходження на рахунок покупця вищезазначеної суми.

Таким чином, виконання умов договору купівлі-продажу пов'язується з виконанням зобов'язань за договором від 19.12.2001 р. про надання зворотної строкової фінансової допомоги.

Зі змісту оспорюваного позивачем договору купівлі-продажу вбачається, що зазначений договір фактично є договором застави.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про заставу” заставою може бути забезпечена дійсна вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Відповідно до статті 13 Закону України „Про заставу” у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, договір повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів.

Матеріалами справи встановлено, що вимога, встановлена статтею 13 Закону України „Про заставу”, сторонами при укладенні оспорюваного договору не додержана.

Як визначено статтею 48 ЦК УРСР недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.

Враховуючи вищезазначені обставини, договір купівлі-продажу від 19.12.2001 р., укладений між сторонами, не відповідає вимогам закону, та підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення.

Позовні вимоги в частині застосування правових наслідків недійсності правочину у вигляді стягнення з відповідача 693 200,00 грн. вартості фактично одержаного майна за оспорюванню угодою не підлягають задоволенню, виходячи з наведеного нижче.

У матеріалах справи відсутні докази фактичного виконання сторонами умов оспорюваного договору купівлі-продажу, зокрема, передачі майна на користь відповідача, а тому у господарського суду відсутні правові підставі для задоволення зазначених вимог.

Виходячи зі змісту статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. У даному разі це стосувалося позивача, який би мав довести наявність обставин, на підставі яких він просить господарський суд застосувати наслідки недійсності угоди. Такі докази у матеріалах справи відсутні і господарському суду не надані.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,—

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 19.12.2001 р., укладений між Приватним підприємством „Супрекс” (інд. 03035, м. Київ, вул. Будіндустрії, 8, поточний рахунок №26005301241211 в Київському міському відділенні ПІБ м. Києва, МФО 322250, код ЄДРПОУ 25638376) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Металтрейдінг” (юридична адреса: інд. 03143, м. Київ, вул. І.Сірка, 8; поштова адреса: інд. 03142, м. Київ, а/с 128; поточний рахунок №26003300537 в АКБ „Форум” м. Києва, МФО 322948, код ЄДРПОУ 25293144).

3.          Стягнути з Приватного підприємства „Супрекс” (інд. 03035, м. Київ, вул. Будіндустрії, 8, поточний рахунок №26005301241211 в Київському міському відділенні ПІБ м. Києва, МФО 322250, код ЄДРПОУ 25638376), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення господарського суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Металтрейдінг” (юридична адреса: інд. 03143, м. Київ, вул. І.Сірка, 8; поштова адреса: інд. 03142, м. Київ, а/с 128; поточний рахунок №26003300537 в АКБ „Форум” м. Києва, МФО 322948, код ЄДРПОУ 25293144) 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті держмита та 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Мандриченко