Постанова

від 18.05.2011 по справі 37/69

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2011 № 37/69

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Калата й Н.Ф.

суддів: Синиці О.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Кул ачок О.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА _1. - представник за довірен істю № 776 від 09.08.2010 року

від відповідача: ОС ОБА_2 - представник за дові реністю № 87 від 17.02.2011 року

від прокуратури: Лихо вид О. С. - прокурор відділу п рокуратури міста Києва за по свідченням № 210 від 24.06.2010 року

розглянувши у відкритому с удовому засіданні

апеляційну скаргу Пуб лічного акціонерного товари ства «Трест «Київміськбуд- 1» імені М. П. Загороднього

на рішення госп одарського суду міста Києва від 14.03.2011 року

у справі № 37/69 (суд дя Гавриловська І. О.)

за позовом Публ ічного акціонерного товарис тва «Трест «Київміськбуд- 1» імені М. П. Загороднього

до Публічн ого акціонерного товариства «Укргазбанк»

про визнан ня кредитного договору недій сним

за участю Проку ратури міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визн ання недійсним кредитного до говору № 81 від 01.10.2008 року як таког о, що укладений позивачем під впливом тяжкої обставини і н а вкрай невигідних для нього умовах.

Рішенням господарського с уду міста Києва від 14.03.2011 року, п овний текст якого підписаний 18.03.2011 року, у справі № 37/69 в задово ленні позову відмовлено в по вному обсязі.

Рішення суду ґрунтується н а тому, що позивачем не надано суду належних доказів, які б п ідтверджували правомірніст ь заявлених позовних вимог щ одо визнання оспорюваного до говору недійсним саме з підс тав, зазначених в позовній за яві.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Публічне акці онерне товариства «Трест «Ки ївміськбуд- 1» імені М.П. Заго роднього звернулось до Київс ького апеляційного господар ського суду з апеляційною ск аргою, в якій просить повніст ю скасувати рішення господар ського суду міста Києва від 14. 03.2011 року у справі № 37/69 та прийнят и нове, яким позовні вимоги за довольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позив ач посилається на те, що судом першої інстанції при прийня тті оспореного рішення не пр ийнято до уваги доводи позив ача, які підтверджують наявн ість тяжких обставин на моме нт укладення спірного догово ру.

Як на тяжкі для нього на дат у укладення Договору обстави ни, наявність яких згідно ст. 2 33 ЦК України може бути визнана судом як підстава для визнан ня Договору недійсним, позив ач посилається на те, що на дат у укладення Договору він мав тяжке фінансове становище; щ о видатки підприємства значн о перевищували прибутки; що с вітова фінансова та економіч на криза значним чином торкн улась будівельної галузі; що на дату укладення Договору в ін був замовником (забудовни ком) трьох об' єктів і за раху нок власних коштів здійснюва в будівництво житлового буди нку в місті Києві, що потребув ало негайного вливання кошті в на закупівлю будівельних м атеріалів і обладнання для т ого, щоб не порушити строки бу дівництва і введення зазначе них об' єктів будівництва; щ о позивач фактично знаходивс я на межі банкрутства, оскіль ки йому для належного та вчас ного виконання своїх обов' я зків перед працівниками підп риємства, інвесторами, бюдже тами різних рівнів, іншими кр едитними установами, постача льниками будівельних матері алів та обладнання, субпідря дними організаціями було пот рібне негайне вливання грошо вих коштів; що після отриманн я від відповідача кредитних коштів позивач здійснив плат ежі за будівельні матеріали та інші платежі; що протягом ч ервня - грудня 2008 року він зді йснював платежі зі сплати па йового внеску в розвиток інф раструктури та платив заробі тну плату.

На думку позивача, відповід ач, скориставшись зазначеним и тяжкими обставинами позива ча, нав' язав йому кабальні у мови отримання необхідних по зивачу грошових коштів і нав іть позбавив позивача можлив ості внесення будь-яких попр авок чи коригувань, які б пом' якшили умови Договору.

Вкрай невигідними позивач вважає умови Договору про пр аво відповідача змінити в од носторонньому порядку відсо ткову ставку, що передбачено п. 3.2.2 Договору, і обов' язок по зивача в такому випадку до за стосування нового розміру пр оцентів за користування кред иту повністю погасити заборг ованість по кредиту та сплат ити усі нараховані проценти, комісії та інші платежі, визн ачені Договором.

При цьому позивач виходить з того, що сама по собі одност ороння зміна відсоткової ста вки відповідачем є невигідно ю умовою для позивача, а умова щодо погашення заборгованос ті по кредиту та всіх платежі в по Договору без можливості передати спір на вирішення с уду, як то передбачено ч. 4 ст. 188 Г осподарського кодексу Украї ни, свідчить про недійсність Договору.

Також, на думку позивача, в Д оговорі відсутні чітко визна чений порядок погашення кред иту та порядок плати за креди т.

Крім того, до вкрай невигідн их умов Договору позивач від носить розділ V Договору, яким не передбачено жодної майно вої та будь-якої іншої відпов ідальності відповідача пере д позивачем стосовно порушен ня порядку або стосовно нена дання кредитних коштів, а на п озивача покладено відповіда льність у вигляді штрафних с анкцій та збільшення відсотк ової ставки по Договору у раз і будь-якого порушення умов Д оговору з боку позивача, а так ож те, що позивач кожний місяц ь повинен сплачувати на кори сть відповідача 1 945 000 грн. відсо тків за користування кредитн ими коштами.

Позивач також стверджує, що він не мав можливості вносит и зауваження та коригування умов Договору, оскільки Дого вір складався відповідачем н а підставі типової затвердже ної форми, яка зміні не підляг ає.

Ухвалою від 08.04.2011 року колегі ї суддів Київського апеляцій ного господарського суду в с кладі: головуючий суддя - Ка латай Н. Ф., судді Пашкіна С. А., С иниця О. Ф. апеляційну скаргу П ублічного акціонерного това риства «Трест «Київміськбуд - 1» імені М. П. Загороднього п рийнято до розгляду та поруш ене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи пре дставник позивача апеляційн у скаргу підтримав у повному обсязі, представники відпов ідача та прокуратури проти а пеляційної скарги заперечил и та просили залишити її без з адоволення, а спірне рішення - без змін.

Дослідивши доводи апеляці йної скарги, наявні матеріал и справи, заслухавши пояснен ня представників учасників с удового процесу, з урахуванн ям правил ст.ст. 99, 101 Господарсь кого процесуального кодексу України, згідно яким апеляці йний господарський суд не зв ' язаний доводами апеляційн ої скарги і перевіряє законн ість і обґрунтованість рішен ня господарського суду у пов ному обсязі, колегія суддів в становила наступне.

01.10.2008 року позивач як Позичал ьник та відповідач як Банк ук лали кредитний договір № 81 (да лі Договір), відповідно до умо в якого відповідач надав поз ивачу на поповнення обігових коштів кредит в сумі 116700000 грн. н а термін з 01.10.2008 по 25.12.2009 під 20 % річн их. За користування кредитни ми коштами понад термін кред итування процентна ставка вс тановлена в розмірі 30 % річних .

Звертаючись до суду з позов ом про визнання зазначеного Договору недійсним як такого , що укладений під впливом тяж кої для нього обставини та на вкрай невигідних умовах, поз ивач ґрунтує свої вимоги нор мою ст. 233 ЦК України, згідно які й договір, укладений на таких умовах, може бути визнаний су дом недійсним, і стверджує, що відповідач, скориставшись т яжкими обставинами позивача , нав' язав йому кабальні умо ви отримання необхідних пози вачу грошових коштів і навіт ь позбавив його можливості в несення будь-яких поправок ч и коригувань, які б пом' якши ли умови Договору.

Суд першої інстанції відмо вив у вимогах позивача визна ти зазначений Договір недійс ним, з чим колегія суддів пого джується з огляду на таке.

Статтею 54 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и встановлено, що подана до го сподарського суду позовна за ява повинна містити зміст по зовних вимог та обставини, як ими позивач їх обґрунтовує.

Позивач вимагає визнати ук ладений з відповідачем Догов ір недійсним, посилаючись на те, що уклав його під впливом тяжкої для нього обставини т а на вкрай невигідних умовах .

На думку позивача, відповід ач, скориставшись тяжкими об ставинами позивача, нав' яза в йому кабальні умови отрима ння необхідних позивачу грош ових коштів.

Відповідно до ст. 1 ГПК Украї ни підприємства, установи, ор ганізації, інші юридичні осо би (у тому числі іноземні), гро мадяни, які здійснюють підпр иємницьку діяльність без ств орення юридичної особи і в ус тановленому порядку набули с татусу суб'єкта підприємниць кої діяльності, мають право з вертатися до господарського суду згідно з встановленою п ідвідомчістю господарських справ за захистом своїх пору шених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтере сів.

Отже, позивач, звертаючись д о суду із даним позовом та вим агаючи визнати недійсним Дог овір, зобов'язаний довести, як им чином оспорюваний ним дог овір порушує (зачіпає) його пр ава та законні інтереси, а суд , в свою чергу, - перевірити дов оди та докази, якими позивач о бґрунтовує свої вимоги, і в за лежності від встановленого в ирішити питання про наявніст ь чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Тобто, наявність порушення або оспорювання прав та інте ресів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов 'язковою, і позивач, відповідн о до ст. 33 ГПК України, зобов' я заний довести /підтвердити/ в установленому законом поряд ку наявність факту порушення або оспорювання його прав та інтересів з боку відповідач а.

Уявлення позивача про неві дповідність оспорюваного До говору нормам чинного законо давства за відсутності при ц ьому порушень прав та інтере сів позивача, не є підставою д ля визнання такого договору недійсним в судовому порядку , оскільки відповідно до прип исів ст. 1 ГПК України особа зв ертається до суду саме за зах истом своїх порушених або ос порюваних прав та охоронюван их законом інтересів.

Однак, звертаючись до суду і з даним позовом, позивач, всуп ереч наведених вище вимог, ли ше стверджує про те, що оспорю ваний Договір укладений ним під впливом тяжкої для нього обставини та на вкрай невигі дних умовах, що є підставою дл я визнання Договору недійсни м, відповідно до ст. 233 ЦК Україн и, проте не наводить, в чому са ме полягає порушення відпові дачем його прав та законних і нтересів, для захисту яких ві н звернувся до суду, а має насл ідком визнання цього Договор у недійсним.

При цьому, посилання позива ча на те, що відповідач позбав ив позивача можливості внесе ння будь-яких поправок чи кор игувань, які б пом' якшили ум ови Договору, не відповідают ь дійсним обставинам, оскіль ки, як свідчать матеріали спр ави, протягом дії Договору ст оронами вносились до нього З міни та доповнення від 20.10.2008 № 1, в ід 11.12.2008 № 2, від 30.12.2008 № 3 від 05.02.2009 № 4, від 23.02.2009 № 5, від 18.03.2009 № 6, якими віддаля лися строки сплати позивачем процентів за користування к редитними грошима, чим пом' якшувались для позивача умов и Договору в цій частині.

Крім того, колегія суддів вв ажає за необхідне зазначити наступне.

Щодо посилань позивача на т е, що оспорюваний Договір укл адений на вкрай невигідних д ля позивача умовах, слід зазн ачити наступне.

Пунктом 3.2.2 Договору, на зміс т якого позивач послався як н а доказ зазначених обставин, сторони узгодили право Банк у за певних умов ініціювати з міну розміру процентів та ко місій, визначених п. 1.4 цього До говору, та встановили порядо к такої зміни шляхом підписа ння із додержанням встановле ного порядку додаткової угод и, наданої Позичальнику Банк ом.

При цьому, сторонами погодж ено, що у разі, якщо Позичальни к не погодиться з запропонов аними Банком розмірами проце нтів та комісій, він зобов' я заний до дати початку застос ування нового розміру процен тів за надання кредиту та ком ісій, повернути існуючу забо ргованість за кредитом, спла тити нараховані проценти, ко місії, можливі штрафні санкц ії в повному обсязі, після чог о дія Договору вважається пр ипиненою.

Позивач вважає, що сама по с обі одностороння зміна проце нтної ставки відповідачем є невигідною для нього умовою, а умова щодо погашення забор гованості по кредиту та всіх платежів по Договору без мож ливості передати спір на вир ішення суду, як то передбачен о ч. 4 ст. 188 Господарського коде ксу України свідчить про нед ійсність Договору.

Проте, по-перше, п. 3.2.2 Договору не містить заборони позивач у на звернення до суду у випад ку незгоди із запропонованої відповідачем ставкою кредит у, а, по-друге, одностороння ві дмова від зобов'язання або од ностороння зміна його умов з а правилами ст. 525 Цивільного к одексу України допускається , якщо це встановлено договор ом або законом, тобто зміст п. 3.2.2 Договору не суперечить нор мам законодавства і не може в важатися невигідною умовою Д оговору в розумінні ст. 233 ЦК Ук раїни.

Крім того, після укладення Д оговору позивач не був позба влений права оспорити в судо вому порядку будь-які умови Д оговору, в тому числі, умови п. 3.2.2 Договору.

Право на звернення до суду щ одо умов Договору передбачен е сторонами у п. 6.1 Договору, згі дно якого спірні питання за ц им Договором регулюються від повідно з чинним законодавст вом у судовому порядку.

Позивач таким правом не ско ристався.

Колегія суддів звертає ува гу позивача на те, що матеріал и справи не містять доказів т ого, що відповідач скористав ся наявними в нього договірн им правом на односторонню зм іну розміру процентів за кор истування кредитом і комісій , проте, у випадку, якщо такі об ставини виникнуть, позивач н е позбавлений права захищати свої майнові інтереси, в тому числі і шляхом звернення до с уду з відповідним позовом.

За таких обставин, колегія с уддів дійшла висновку, що поз ивачем не доведено, що умови п . 3.2.2 в частині права відповідач а на односторонню зміну проц ентної ставки відповідачем є невигідною для позивача умо вою в розумінні ст. 233 ЦК Україн и.

Наявність у Договорі пункт у 3.2.2 в редакції, що її виклали с торони, не є підставою для виз нання Договору недійсним згі дно вимог ст. 233 ЦК України.

Посилання позивача на зміс т п. 3.2.2 Договору як на підставу для задоволення його позовн их вимог визнаються колегією суддів недоведеними і до ува ги не приймаються.

Не приймаються до уваги кол егією суддів також посилання позивача, як на вкрай невигід ні для нього обставини, і на те , що в Договорі відсутні чітко визначений порядок погашенн я кредиту та порядок плати за кредит, оскільки за правилам и ст. 638 ЦК України договір є укл аденим, якщо сторони в належн ій формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а якщ о сторонами у договорі не дос ягнуто згоди з усіх істотних умов, які є необхідними для до говорів даного виду, договір э неукладеним, і правовіднос ини сторін в такому випадку н е регулюються нормами законо давства щодо визнання догово рів недійсними.

Посилання позивача на зазн ачені обставини до уваги кол егією суддів не приймається як такі, що не відповідають ді йсним обставинам справи і не впливають на вирішення спор у сторін по суті.

Крім того, згідно ст.1046 ЦК Укр аїни кредитний договір, до як их відноситься укладений сто ронами Договір,за своєю прав овою природою є договором по зики, згідно з яким одна сторо на (позикодавець) передає у вл асність другій стороні (пози чальникові) грошові кошти аб о інші речі, визначені родови ми ознаками, а позичальник зо бов'язується повернути позик одавцеві таку ж суму грошови х коштів (суму позики).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кр едитним договором банк або і нша фінансова установа (кред итодавець) зобов'язується на дати грошові кошти (кредит) по зичальникові у розмірі та на умовах, встановлених догово ром, а позичальник зобов'язує ться повернути кредит та спл атити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК Укр аїни позикодавець має право на одержання від позичальник а процентів від суми позики, я кщо інше не встановлено дого вором або законом. Розмір і по рядок одержання процентів вс тановлюються договором. Якщо договором не встановлений р озмір процентів, їх розмір ви значається на рівні обліково ї ставки Національного банку України.

За правилами ст. 345 Господарс ького кодексу України, креди тні операції полягають у роз міщенні банками від свого ім ені, на власних умовах та на вл асний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальник ів) та громадян. Кредитні відн осини здійснюються на підста ві кредитного договору, що ук ладається між кредитором і п озичальником у письмовій фор мі. У кредитному договорі пер едбачаються мета, сума і стро к кредиту, умови і порядок йог о видачі та погашення, види за безпечення зобов'язань позич альника, відсоткові ставки, п орядок плати за кредит, обов'я зки, права і відповідальніст ь сторін щодо видачі та погаш ення кредиту.

З тексту спірного Договору вбачається, що сторони перед бачили в ньому суму кредиту (п . 1.1), термін кредитування (п. 1.3), ре квізити рахунку, на який пози вач зобов' язаний повернути основну суму кредиту (п. 1.3.3) та с платити нараховані за корист ування кредитом проценти (п. 1. 4.4), процентну ставку за Догово ром (п. 1.4.1, 1.4.2), порядок нарахуван ня та строк сплати процентів (п. 1.4.3, 1.4.4), порядок і черговість п огашення заборгованості за Д оговором (п. 1.5).

Отже, сторони у встановлені й законом формі досягли згод и з усіх істотних умов кредит ного договору, що свідчить пр о те, що Договір є укладеним і спростовує посилання позива ча на те, що в Договорі відсутн і чітко визначений порядок п огашення кредиту та порядок плати за кредит.

Крім того, до вкрай невигідн их умов Договору позивач від носить розділ V Договору, яким не передбачено жодної майно вої та будь-якої іншої відпов ідальності відповідача пере д позивачем стосовно порушен ня порядку або стосовно нена дання кредитних коштів, а на п озивача покладено відповіда льність у вигляді штрафних с анкцій та збільшення відсотк ової ставки по Договору у раз і будь-якого порушення умов Д оговору з боку позивача, а так ож те, що позивач кожний місяц ь повинен сплачувати на кори сть відповідача 1 945 000 грн. відсо тків за користування кредитн ими коштами.

Проте, представниками стор ін не заперечується, що відпо відач в повному обсязі викон ав взяті на себе за Договором зобов' язання в частині над ання позивачу кредитних кошт ів, тому за будь-яких умов пору шення відповідачем умов Дого вору в цій частині вже не може статися.

Крім того, за правилами ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов' язки можуть виникати як з договорів та інших право чинів, так і безпосередньо з а ктів цивільного законодавст ва.

Згідно ст. 548 ЦК України, за за гальним правилом, виконання основного зобов'язання забез печується, якщо це встановле но договором або законом.

Згідно ст. 627 ЦК України відпо відно до статті 6 цього Кодекс у сторони є вільними в укладе нні договору, виборі контраг ента та визначенні умов дого вору з урахуванням вимог цьо го Кодексу, інших актів цивіл ьного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розу мності та справедливості.

За правилами ст. 611 ЦК України , у разі порушення зобов'язанн я настають правові наслідки, встановлені договором або з аконом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої ві дмови від зобов'язання, якщо ц е встановлено договором або законом, або розірвання дого вору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, виконання зобов' яза ння може бути забезпечене аб о договором або законом.

Відсутність в Договорі умо ви про відповідальність Банк у за порушення зобов' язання в частині надання позивачу к редиту не позбавляє останньо го захистити свої майнові пр ава, у випадку їх порушення, в порядку, встановленому закон ом, і не є підставою для визнан ня Договору недійсним згідно ст. 233 ЦК України.

Крім того, позивач був не по збавлений права ініціювати в несення змін до Договору в ці й частині, в тому числі і в суд овому порядку.

Позивачем не доведено, що ві дсутність в умовах Договору майнової та будь-якої іншої в ідповідальності відповідач а перед позивачем стосовно п орушення порядку або стосовн о ненадання кредитних коштів , є вкрай невигідною для остан нього умовою Договору.

Позивачем також не доведен о, що вкрай невигідною для ньо го є встановлена за згодою ст орін ставка 20% за використання кредитних коштів, отриманих позивачем за умовами Догово ру, оскільки позивачем не над ано будь-яких документальних доказів на підтвердження за значених обставин, а також не повідомлено суду, яка саме кр едитна ставка і чому саме вва жається позивачем вигідною станом на дату укладення Дог овору.

Посилання позивача на зазн ачені обставини до уваги кол егією суддів не приймаються як недоведені.

Також, не приймаються до ува ги колегією суддів посилання позивача на те, що він не мав м ожливості вносити зауваженн я та коригування умов Догово ру з тих підстав, що Договір ск ладався відповідачем на підс таві типової затвердженої фо рми, яка зміні не підлягає, з о гляду на таке.

Загальні умови укладання г осподарських договорів визн ачені ст. 179 ГК України, згідно ч . 4 якої, при укладенні господа рських договорів сторони мож уть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового д оговору, затвердженого Кабін етом Міністрів України, чи у в ипадках, передбачених законо м, іншим органом державної вл ади, коли сторони не можуть ві дступати від змісту типового договору, але мають право кон кретизувати його умови.

За правилами ч. 2 ст. 179 ГК Украї ни, типові договори - це дого вори, які у визначених законо м випадках затверджені Кабін етом Міністрів України, упов новаженими Президентом Укра їни міністерствами або інші центральні органи виконавчо ї влади.

Згідно ч. 1 ст. 630 ЦК України, до говором може бути встановлен о, що його окремі умови визнач аються відповідно до типових умов договорів певного виду , оприлюднених у встановлено му порядку.

Позивачем не доведено, що за пропонований йому до підписа ння відповідачем кредитний д оговір є типовим договором в розумінні зазначених норм з акону.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 184 ГК У країни укладення господарсь ких договорів на основі прим ірних і типових договорів по винно здійснюватися з додерж анням умов, передбачених ста ттею 179 цього Кодексу, не інакш е як шляхом викладення догов ору у вигляді єдиного докуме нта, оформленого згідно з вим огами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, вста новлених нормативно-правови ми актами щодо застосування примірного або типового дого вору.

Статтею 181 ГК України передб ачений загальний порядок укл адання господарських догово рів:

1. Господарський договір за загальним правилом викладає ться у формі єдиного докумен та, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допу скається укладення господар ських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну л истами, факсограмами, телегр амами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердженн я прийняття до виконання зам овлень, якщо законом не встан овлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення д аного виду договорів;

2. Проект договору може бути запропонований будь-якою з с торін. У разі якщо проект дого вору викладено як єдиний док умент, він надається другій с тороні у двох примірниках;

3. Сторона, яка одержала прое кт договору, у разі згоди з йог о умовами оформляє договір в ідповідно до вимог частини п ершої цієї статті і повертає один примірник договору дру гій стороні або надсилає від повідь на лист, факсограму то що у двадцятиденний строк пі сля одержання договору;

4. За наявності заперечень щ одо окремих умов договору ст орона, яка одержала проект до говору, складає протокол роз біжностей, про що робиться за стереження у договорі, та у дв адцятиденний строк надсилає другій стороні два примірни ки протоколу розбіжностей ра зом з підписаним договором;

5. Сторона, яка одержала прот окол розбіжностей до договор у, зобов'язана протягом двадц яти днів розглянути його, в це й же строк вжити заходів для в регулювання розбіжностей з д ругою стороною та включити д о договору всі прийняті проп озиції, а ті розбіжності, що за лишились неврегульованими, п ередати в цей же строк до суду , якщо на це є згода другої сто рони;

6. У разі досягнення сторона ми згоди щодо всіх або окреми х умов, зазначених у протокол і розбіжностей, така згода по винна бути підтверджена у пи сьмовій формі (протоколом уз годження розбіжностей, листа ми, телеграмами, телетайпогр амами тощо);

7. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого н а державному замовленні або такого, укладення якого є обо в'язковим для сторін на підст аві закону, або сторона - викон авець за договором, що в устан овленому порядку визнаний мо нополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка од ержала протокол розбіжносте й, не передасть у зазначений д вадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися н еврегульованими, то пропозиц ії другої сторони вважаються прийнятими;

8. У разі якщо сторони не дося гли згоди з усіх істотних умо в господарського договору, т акий договір вважається неук ладеним (таким, що не відбувся ). Якщо одна із сторін здійснил а фактичні дії щодо його вико нання, правові наслідки таки х дій визначаються нормами Ц ивільного кодексу України.

Отже, при визначенні змісту господарського договору на основі типового договору жод на із сторін не позбавлена пр ава вносити зауваження та ко ригувати запропоновані іншо ю стороною умови договору, в т ому числі і в судовому порядк у.

Згідно п. 2 ст. 638 ЦК України дог овір укладається шляхом проп озиції однієї сторони укласт и договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою с тороною.

Сторонами не заперечуєтьс я, що спірний Договір укладав ся за запропонованим відпові дачем проектом, який був пози вачем прийнятий, підписаний і завірений його печаткою.

Проте, з огляду на викладене , посилання позивача на те, що він не мав можливості вносит и зауваження та коригування умов Договору, оскільки Дого вір складався відповідачем н а підставі типової затвердже ної форми, яка зміні не підляг ає, визнаються колегією судд ів недоведеними.

Посилання позивача на те, що відповідач, скориставшись т яжкими обставинами позивача , нав' язав йому кабальні умо ви кредитного договору, не пі дтверджуються жодним докуме нтальним доказом у справі.

З огляду на вищевикладене, к олегія суддів дійшла висновк у, що позивачем не доведено жо дної обставини, на яку він пос лався в обґрунтування того, щ о оспорюваний Договір укладе ний на вкрай невигідних для п озивача умовах і що він був по збавлений можливості уникну ти укладення договору саме т акого змісту.

Щодо посилань позивача на і снування на дату укладення Д оговору тяжких для нього обс тавин слід зазначити наступн е.

Як на тяжкі для нього на дат у укладення Договору обстави ни, наявність яких згідно ст. 2 33 ЦК України може бути визнана судом як підстава для визнан ня Договору недійсним, позив ач посилається на те, що на дат у укладення Договору він мав тяжке фінансове становище; щ о видатки підприємства значн о перевищували прибутки; що с вітова фінансова та економіч на криза значним чином торкн улась будівельної галузі; що на дату укладення Договору в ін був замовником (забудовни ком) трьох об' єктів і за раху нок власних коштів здійснюва в будівництво житлового буди нку в місті Києві, що потребув ало негайного вливання кошті в на закупівлю будівельних м атеріалів і обладнання для т ого, щоб не порушити строки бу дівництва і введення зазначе них об' єктів будівництва; щ о після отримання від відпов ідача кредитних коштів позив ач здійснив платежі за будів ельні матеріали та інші плат ежі; що протягом червня - гру дня 2008 року він здійснював пла тежі по сплаті пайового внес ку в розвиток інфраструктури та платив заробітну плату.

Крім того, позивач стверджу є, що фактично знаходився на м ежі банкрутства, оскільки йо му для належного та вчасного виконання своїх обов' язків перед працівниками підприєм ства, інвесторами, бюджетами різних рівнів, іншими кредит ними установами, постачальни ками будівельних матеріалів та обладнання, субпідрядним и організаціями було потрібн е негайне вливання грошових коштів.

За клопотанням позивача, су д першої інстанції призначив фінансово-економічну експер тизу, яку на виконання ухвали суду від 07.04.2010 було проведено К НДІСЕ.

Крім того, за клопотанням по зивача, для надання пояснень з приводу експертного висно вку в судове засідання було в икликано судового експерта, який надав пояснення в судов ому засіданні 02.03.2011. Пояснення у письмовому вигляді долучені судом до матеріалів справи.

На думку позивача, висновки судово-економічної експерти зи та пояснення судового екс перта, надані в судовому засі данні, підтверджують обґрунт ованість та законності його позовних вимог.

Суд першої інстанції не пог одився з твердженням позивач а про існування в нього на дат у укладення спірного Договор у тяжких обставин і наявніст ю підстав для визнання Догов ору недійсним внаслідок їх н аявності, з чим колегія судді в погоджується з огляду на та ке.

Щодо посилання позивача на висновки судово-економічної експертизи слід зазначити н аступне.

Згідно з приписами статті 41 ГПК України для роз'яснення п итань, що виникають при виріш енні господарського спору і потребують спеціальних знан ь, господарський суд признач ає судову експертизу.

При цьому, висновок судовог о експерта виступає лише як о дин з доказів у справі, який не має для суду заздалегідь вст ановленої сили і оцінюється судом у сукупності з іншими д оказами з метою встановлення наявності чи відсутності об ставин, на яких ґрунтуються в имоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які маю ть значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, в результаті проведе ної експертизи судовим експе ртом визначені основні фінан сово-економічні показники лі квідності (платоспроможност і) та рентабельності (прибутк овості) позивача та встановл ено загальний розмір кредито рської заборгованості позив ача за даними балансу на 01.10.2008 н а момент укладення спірного Договору.

У поясненнях в судовому зас іданні 02.03.2011 судовим експертом пояснив, що показник „поточн ої платоспроможності” на дат у укладення Договору мав від ' ємне значення, що свідчить про поточну неплатоспроможн ість позивача на той час.

Зі змісту висновку судово-е кономічної експертизи № 2817/4527/452 8/10-19, складеного 30.06.2010, та пояснень судового експерта у судовом у засіданні з розгляду цієї с прави у суді першої інстанці ї, вбачається, що висновки екс перта підтверджують наявніс ть кредитної та іншої поточн ої заборгованості позивача т а їх розміру на дату укладенн я спірного Договору.

Але, наявність кредиторськ ої та іншої поточної заборго ваності, а також від' ємне зн ачення „поточної платоспром ожності” позивача на дату ук ладення Договору не може вва жатися безумовним доказом то го, що позивач, маючи такі пока зники своєї фінансово-господ арської діяльності, перебува в під загрозою банкрутства, н а що він посилається в обґрун тування своїх вимог про визн ання Договору недійсним з пі дстав ст. 233 ЦК України.

Як вбачається зі Статуту по зивача, предметом його діяль ності, окрім діяльності в буд івельній галузі, якої значни м чином торкнулась світова ф інансова та економічна криза , є також здійснення торгівел ьної, торгівельно-посередниц ької, торгівельно-закупівель ної діяльності, виробництво та реалізація продукції виро бничо-технічного призначенн я та товарів народного спожи вання, надання послуг щодо лі зингу та оренди, послуг з побу тового обслуговування насел ення, в сфері транспорту, авто сервісу, здійснення перевезе нь тощо (Розділ 2 Статуту. Мета та предмет діяльності Товар иства).

Той факт, що позивач здійсню вав господарську діяльність підтверджується долученими ним до матеріалів справи док ументальними доказами (догов ори тощо), і позивачем не довед ено, що він не мав взагалі ніяк их грошових надходжень від ц ієї господарської діяльност і для виконання своїх грошов их зобов' язань.

При цьому, наявні в матеріал ах справи документальні дока зи свідчать, що безпосереднь о перед укладенням спірного Договору протягом липня - в ересня 2008 року позивач виплат ив в якості зарплати 27 067 200 грн. т а протягом червня-липня 2008 рок у в якості пайового внеску сп латив 11 993 795,28 грн., що свідчить пр о те, що він мав грошові надход ження від своєї господарсько ї діяльності і був спроможні й платити по своїх зобов' яз аннях.

При цьому, пунктом 6.4 Договор у позивач підтвердив свою зд атність виконувати умови Дог овору, що відсутні будь-які пе решкоди для виконання даного Договору на день його підпис ання, що позивач як Позичальн ик повністю розуміє всі умов и цього Договору, свої права т а обов' язки за цим Договоро м і погоджується з ними.

З огляду на вищевикладене, к олегія суддів дійшла висновк у, що позивачем не доведено жо дної обставини, на яку він пос лався в обґрунтування наявно сті в нього на дату укладення Договору тяжких обставин, на явністю яких скористався від повідач і які б мали бути прий няті судом як підстава для ви знання Договору недійсним з підстав ст. 233 ЦК України.

Посилання позивача як на пі дставу задоволення позовних вимог на те, що світова фінанс ова та економічна криза знач ним чином торкнулась будівел ьної галузі в умовах глобаль ної фінансової кризи, до уваг и судом не приймаються, оскіл ьки позивачем не надано суду пояснень, як саме фінансова к риза вплинула на його діяльн ість, та доказів того, що внасл ідок фінансової кризи він оп инився в скрутному матеріаль ному становищі.

Крім того, колегія суддів зв ертає увагу позивача, що ризи ки фінансової кризи є ризика ми для усіх учасників господ арських відносин, а не лише дл я позивача.

За правилами ст. 215 ЦК України підставою недійсності право чину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встанов лені частинами першою-третьо ю, п'ятою та шостою статті 203 цьо го Кодексу; Недійсним є право чин, якщо його недійсність вс тановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнан ня такого правочину недійсни м судом не вимагається; Якщо н едійсність правочину прямо н е встановлена законом, але од на із сторін або інша заінтер есована особа заперечує його дійсність на підставах, вста новлених законом, такий прав очин може бути визнаний судо м недійсним (оспорюваний пра вочин).

Правочин є правомірним, якщ о його недійсність прямо не в становлена законом або якщо він не визнаний судом недійс ним (ст. 204 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встано влені загальні вимоги, додер жання яких є необхідним для ч инності правочину, зокрема, з міст правочину не може супер ечити цьому Кодексу, іншим ак там цивільного законодавств а, а також моральним засадам с успільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необх ідний обсяг цивільної дієзда тності, волевиявлення учасни ка правочину має бути вільни м і відповідати його внутріш ній волі, правочин має бути сп рямований на реальне настанн я правових наслідків, що обум овлені ним.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конс титуції України та ст. 33 Госпо дарського процесуального ко дексу України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і запер ечень.

Позивачем не доведено наяв ності визначених цивільним з аконодавством підстав для ви знання укладеного з відповід ачем Договору недійсним.

Згідно ст. 233 ЦК України, прав очин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обста вини і на вкрай невигідних ум овах, може бути визнаний судо м недійсним незалежно від то го, хто був ініціатором таког о правочину. При визнанні так ого правочину недійсним заст осовуються наслідки, встанов лені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тя жкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що за вдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику р озгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсн ими" передбачено, що правочин може бути визнаний судом нед ійсним на підставі статті 233 Ц ивільного кодексу України, я кщо його вчинено особою під в пливом тяжкої для неї обстав ини і на вкрай невигідних умо вах, чим друга сторона правоч ину скористалася. Тяжкими об ставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальн ика, загроза втратити житло ч и загроза банкрутства та інш і обставини, для усунення або зменшення яких необхідно ук ласти такий правочин. Особа (ф ізична чи юридична) має вчиня ти такий правочин добровільн о, без наявності насильства, о бману чи помилки. Особа, яка ос каржує правочин, має довести , що за відсутності тяжкої обс тавини правочин не було б вчи нено взагалі або вчинено не н а таких умовах.

Позивачем не доведено наяв ність підстав, передбачених статтею 233 ЦК України для визн ання спірного Договору недій сним.

З огляду на вищевикладене, к олегія суддів дійшла висновк у, що судом першої інстанції в порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно д осліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застос овано норми процесуального т а матеріального права, позив ачем не доведено наявність з аконних підстав для визнання кредитного договору № 81 від 01.1 0.2008 недійсним, тому суд першої інстанції законно і обґрунто вано відмовив позивачу у вим огах про визнання цього дого вору недійсним.

Апеляційна скарга Публічн ого акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд- 1» ім ені М.П. Загороднього задовол енню не підлягає, рішення гос подарського суду міста Києва у справі № 37/69 від 14.03.2011 року відпо відає чинному законодавству , фактичним обставинам і мате ріалам справи, підстав для йо го скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу ап еляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покла даються на Публічне акціонер не товариство «Трест «Київмі ськбуд- 1» імені М.П. Загородн ього.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК Украї ни, Київський апеляційний го сподарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Пуб лічного акціонерного товари ства «Трест «Київміськбуд - 1» імені М. П. Загороднього на р ішення господарського суду м іста Києва від 14.03.2011 року у спра ві № 37/69 залишити без задоволен ня.

2. Рішення господарського су ду міста Києва від 14.03.2011 року у с праві № 37/69 залишити без змін.

3. Повернути до господарсько го суду міста Києва матеріал и справи № 37/69.

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Синиця О.Ф.

Пашк іна С.А.