Рішення

від 22.04.2009 по справі 37/69

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

22.04.09 р.                                                                                                      

Справа № 37/69                              

Господарський суд Донецької області

у складі судді Попкова Д.О.,

припомічнику Левшиної Я.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1, м.Херсон, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

до Відповідача: Приватного виробничо-комерційного

підприємства „БАССІС”, м. Краматорськ, ідентифікаційний код 20387509

про: стягнення заборгованості в

сумі 46530,85грн. та 3812,24грн. пені

за участю уповноважених

представників:

від Позивача -  не з'явився;

від Відповідача  - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4,

81-1  ГПК України судовий розгляд

здійснювався  з фіксацією у протоколах

судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України  у судове засідання відкладалось з 07.04.2009р.

на 22.04.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець

ОСОБА_1, м. Херсон (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької

області з позовною заявою до Приватного виробничо-комерційного підприємства

„БАССІС”, м. Краматорськ (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в

сумі 46530,85грн.

В обґрунтування позовних вимог

Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за

договором поставки  №11551/1 від

12.11.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли

підстави для нарахування пені. 

На 

підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір постачання

№11551/1 від 12.11.2008р., видаткові накладні, претензію №016 від 28.01.2009р.

з доказами відправки/отримання, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач

обґрунтовує ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу

України, ст. 2 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання

грошових зобов'язань”.

Позивачем подано заяву №42 від

10.03.2009р. з додатками (а.с.а.с.2-26) про збільшення позовних вимог, якою

додатково до суми заборгованості заявлено до стягнення пені у сумі 3812,24грн.,

нарахованої станом на 07.04.2009р.

Відповідач у судові засідання не

з'являвся, відзиву  та доказів слати

заборгованості не надав, від підписання складеного та надісланого Позивачем на

вимогу суду акту звірення розрахунків (а.с.36) ухилився,  хоча належним чином повідомлявся про судові

засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження,

визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних

осіб-підприємців (а.с.а.с.38-39). Обізнаність Відповідача про судовий розгляд

підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції (а.с.28 б).

Представник Позивача у судовому

засіданні підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути

спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними

в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної

кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та

його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального

кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні

представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду

докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

12.11.2008р. між Позивачем

(Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладений договір поставки №11551/1

(а.с.а.с.8-9), згідно п.п. 1.1., 9.1 якого 

Постачальник зобов'язався передати у власність покупця згідно його

замовлення заморожені напівфабрикати, надалі-Товар, а Покупець зобов'язується

прийняти Товар та сплатити за нього Постачальнику певну грошову суму у розмірі

та в строки, відповідно до умов даного Договору. Цей договір діє з моменту його

підписання сторонами до 31.12.2008р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного

договору передбачений наступний порядок розрахунків:

-          Покупець здійснює оплату за кожну

окрему партію поставленого за заявкою товару з відстрочкою платежу 21

календарний день з моменту поставки;

-          Розрахунок проводиться у готівковій

або безготівковій формі;

-          Сторони здійснюють звірку

взаєморозрахунків не рідше одного разу на рік.

Відповідно до п.6.1 договору у

випадку порушення строків внесення Покупцем оплати відповідно до п. 3.1 цього

договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% від несплаченої

суми за кожен день прострочення платежу.

Розділ 4 зазначеного договору

фіксує домовленості сторін щодо умов та порядку 

постачання, з яких:

-          Товар постачається партіями в

кількості відповідно до заявки Покупця протягом 3 календарних днів з моменту

узгодження сторонами отриманої Постачальником заявки Покупця на товар;

-          Кількість, асортимент та ціна Товару,

що постачається в конкретній партії, визначається в накладних до даного

договору;

-          Поставка Товару здійснюється

Постачальником за попередньо узгодженою сторонами адресою, відповідно до правил

Інкотермс-2000;

-          Підтвердженням передачі товару є

накладна на відвантаження товару, засвідчена уповноваженими представниками

Постачальника та Покупця.

Позивачем 12-13.11.2008р. була

здійснена поставка товару на загальну суму 46530,85грн., що підтверджується

видатковими накладними,  доданими до

матеріалів справи (а.с.а.с.10-11).

Операція з постачання товару за

вказаними видатковими накладними відображена у податкових накладених

(а.с.а.с.10-11), в яких умовою постачання вказаний договір, тоді як згідно

довідки Позивача №61 від 01.04.2009р. (а.с.37) інших підстав для виникнення

правовідносин між ним та Відповідачем, окрім договору поставки №11551/1 від

12.11.2008р., не має. Наразі жодних доказів іншого до матеріалів справи

Відповідачем не надано.

Як вбачається із матеріалів справи

грошові зобов'язання Відповідачем за договором поставки  №11551/1 від 12.11.2008р. з оплати товару,

отриманого за видатковими накладними від 12.11.2008р. та 13.11.2008р.,  Відповідачем не виконані у повному обсягу, у

зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 46530,85грн.

З огляд на наявність такої

заборгованості Позивач задля досудового врегулювання питання щодо її сплати

надіслав Відповідачу претензію №016 від 28.01.2009р. (а.с.12), яку останній

отримав 03.02.2009р. (а.с.а.с.13-14).

Зважаючи на відсутність відповіді

на претензію та фактичне незадоволення її вимог Позивач звернувся до суду з

розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами,

передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався,

хоча належним чином повідомлявся про судові засідання. 

Суд розглядає справу в контексті

позовних вимог, викладених у позовні заяві з урахуванням заяви про збільшення

позовних вимог №42 від 10.03.2009р., оскільки їх сумісне висування не суперечить

приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України -  вимоги пов'язані наданими доказами та

підставами виникнення, а їх сумісний розгляд не перешкоджає з'ясуванню прав і

взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє

дотриманню принципу процесуальної автономії, та у повній мірі узгоджується  із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист

прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України

від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Виходячи з принципу повного,

всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги

Позивача до Відповідача  такими, що

підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи,

сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до

виконання грошових зобов'язань за договором постачання  №11551/1 від 12.11.2008р. та застосуванні

наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені

Враховуючи статус сторін, характер

правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються

насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів

України та умовами укладеного договору поставки 

№11551/1 від 12.11.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного

кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні

положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу

укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка

правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом  з урахуванням приписів  законодавства, які регламентують

правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265

Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за

поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову

суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265

Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до

правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про

купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця

сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм

укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки  №11551/1 від 12.11.2008р. є належною

підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його

умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193

Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України

зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших

правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного

кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання,

то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692

Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну

переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих

документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193

Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України

встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від

зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами

ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання

сторонами.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення

від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію

відповідно до умов договору поставки  №

189 - не пізніше 21 календарного дня з моменту поставки

Відповідно до ст. 202

Господарського кодексу України та ст.598 

Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним

належним чином.

Між тим, Відповідачем не були

виконані грошові зобов'язання зі сплати поставленого товару - будь-яких доказів

протилежно або припинення відповідних грошових зобов'язань перед Позивачем у

будь-який інший передбачений законом спосіб, Відповідачем всупереч ст.ст.4-3,

33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не

надано.  Таке невиконання грошових

зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст.

610 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу

України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на

вимогу кредитора сплати заборгованість.

Приймаючи до уваги викладене, суд

дійшов висновку, що  позовні вимоги щодо

стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсягу - в сумі

46530,85грн.  

За змістом ст. 611 Цивільного

кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені

договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1

ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в

ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218

Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової

відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного

кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми

несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення

виконання.

Враховуючи, що домовленість

Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати

виконаних робіт сформульована безпосередньо у 

п. 6.2. договору поставки, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України

стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого

у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у

розглядуваному випадку дотримані.

Суд, перевіривши арифметичних

наданий Позивачем розрахунок (а.с.31) 

позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової

системи „Законодавство”, встановив про перевищення заявлених до стягнення вимог

суми пені, що може бути нарахована за вказаний період, та дійшов висновку про

обґрунтованість задоволення вимог щодо стягнення пені лише в сумі 3809,04грн.

Відповідності до вимог ст. 49

Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з

Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського

процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1, м. Херсон (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Приватного

виробничо-комерційного підприємства „БАССІС”, м. Краматорськ (ідентифікаційний

код 20387509) про стягнення заборгованості в сумі 46530,85грн. та пені в сумі

3812,24грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного

виробничо-комерційного підприємства „БАССІС”, м. Краматорськ  (ідентифікаційний код У 20387509) на користь Фізичної

особи - підприємця ОСОБА_1, м. Херсон (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

заборгованість в сумі 46530,85грн. та пеню в сумі  3809,04грн.

Видати наказ після набрання

рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог щодо

пені відмовити.

4. Стягнути з Приватного

виробничо-комерційного підприємства „БАССІС”, м. Краматорськ  (ідентифікаційний код У 20387509) на користь

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Херсон (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 503грн.40коп. та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117грн.99коп.

Видати наказ після набрання

рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили

після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання

апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного

строку - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде

скасовано.

У судовому засіданні 22.04.2009р.

оголошено та підписано повний текст рішення. 

6. Рішення може бути оскаржене

через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом

десяти днів з дня його прийняття  або в

касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя