Постанова

від 10.06.2008 по справі 30/422

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/422

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 червня 2008 р.                                                                                    № 30/422  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

головуючого      Овечкіна  В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

за   участю   представників:

позивача - Доманський А.О.,

відповідачів - не з'явилися,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні    касаційну скаргу

ЗАТ "Любава"

на постановувід 12.02.2008 Київського апеляційного господарського  суду

у справі№30/422

за  позовом ЗАТ "Любава"

до1.Київської міської ради;2.Головного управління земельних ресурсів КМДА

про  визнання укладеним договору купівлі-продажу землі

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 3 по 10 червня 2008 року.

У зв'язку з клопотанням представника ЗАТ "Любава" Доманського А.О. в судовому засіданні, яке відбулося 10 червня 2008 року, оголошувався повний текст постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 13.11.2007 (суддя Ващенко Т.М.) позов задоволено - на підставі ст.ст.179,181 ГК України визнано укладеним між Київською міською радою та ЗАТ "Любава" договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 2,2491 га, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Скляренка,9, на умовах запропонованого позивачем проекту договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 (судді: Отрюх Б.В., Верховець А.А., Бондар С.В.) рішення скасовано, в позові відмовлено у зв'язку з необгрунтованістю позовних вимог. Постанова мотивована тими обставинами, що відповідно до вимог ч.6 ст.128 Земельного кодексу України підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки є рішення Київської міської ради про продаж земельної ділянки, однак, стосовно спірної земельної ділянки проект рішення Київради про її продаж на розгляд пленарного засідання Київської міської ради не надходив та відповідне рішення не приймалося.

ЗАТ "Любава" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.127,128,131 Земельного кодексу України, ст.ст.179-181 ГК України, ст.9 Закону України "Про оренду землі" та ст.43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що він має переважне право викупу земельної ділянки без конкурсу (аукціону), відмова у продажу та підстави відмови до позивача не надходили, загальний порядок укладення господарських договорів позивачем повністю дотримано, а укладенням угоди про внесення авансу від 30.08.2007 перший відповідач підтвердив волю укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки. Позивач також вказує на те, що перший відповідач вже отримав від позивача грошові кошти в рахунок оплати 100% вартості земельної ділянки та досі не відмовився від них і не повернув.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова –залишенню без змін з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення про задоволення позову та приймаючи нове рішення про відмову в позові апеляційний господарський суд  виходив з того, що:

            Закрите акціонерне товариство “Любава” є орендарем земельної ділянки загальною площею 22 491 кв.м., що розташована по вул. Семена Скляренка, 9 в Оболонському районі м. Києва відповідно до п.5 Рішення Київської міської ради №299/1733 від 14.03.2002 "Про оформлення права користування земельними ділянками" та Договору оренди земельної ділянки.

           За твердженням позивача, після винесення Рішення Київської міської ради № 299/1733 від 14.03.02. та до укладення Договору оренди земельної ділянки Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) неодноразово пропонувало Закритому акціонерному товариству “Любава” викупити земельну ділянку, що розташована по вул. Скляренка, 9 в Оболонському районі м. Києва. Тобто, на думку позивача, йому було надано оферту, без зазначення часу на відповідь, з пропозицією укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, якою користується позивач.

          У 2007 році чергову пропозицію Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про викуп земельної ділянки позивач вирішив акцептувати, для чого керуючись Рішеннями Київської міської ради від 08.07.99 №355/456 “Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення в м.Києві” та від 14.03.02. №304/1738 “Про затвердження тимчасового порядку продажу земельних ділянок в м.Києві” позивач надіслав на адресу Київського міського голови клопотання, відповідно до якого просив продати земельну ділянку, що розташована по вул.Семена Скляренка, 9 в Оболонському районі м.Києва. Дане клопотання було зареєстровано Київською міською радою 03.07.2007р. за  №40278.

           З метою укладення договору  купівлі-продажу спірної земельної ділянки та на підставі укладеної 30.08.07. між  Закритим акціонерним товариством “Любава” та Уповноваженою особою Київської міської ради –Начальником Головного управління земельних ресурсів   Угоди №94 (про сплату авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки, розташованої у Оболонському районі м. Києва за адресою вул. Семена Скляренка, 9) позивачем також було здійснено оплату авансу в розмірі 1 292 737,79 грн., що підтверджується платіжним дорученням №779 від 11.09.07.

           Позивач зазначає, що станом на день подання позову від  Київської міської ради рішення про відмову в продажу земельної ділянки Закритому акціонерному товариству “Любава” не надходило, однак, відповідач порушує строки розгляду питання щодо передачі ЗАТ “Любава” за договором купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Скляренка, 9 загальною площею 2,2491 га.

           Проте, відповідно до ст.127 Земельного кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування і державні органи приватизації відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу.

            Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ" Київська міська рада має право визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів. На підставі зазначеного закону Київська міська рада своїм рішенням від 14.03.02 №304/1738 визначила Тимчасовий порядок продажу земельних ділянок в м.Києві.

           Відповідно до п.2.7 Тимчасового порядку продажу земельних ділянок в м. Києві, рішення Київської міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки. Обов'язковість наявності рішення про продаж земельної ділянки також встановлюється ч.3 ст.128 Земельного кодексу України.

           Частина 6 ст.128 Земельного кодексу України також передбачає, що підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки є рішення відповідної ради або державного органу приватизації про продаж земельної ділянки.

           Відповідно до п.2.2 Тимчасового порядку продажу земельних ділянок в м.Києві рішення про продаж земельної ділянки приймається на підставі підготовленого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) проекту рішення Київради про продаж земельної ділянки, погодженої Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) технічної документації з продажу земельної ділянки та звіту про експертну грошову оцінку.

           Оскільки Регламентом Київської міської ради встановлено, що Київська міська рада проводить роботу сесійно, питання про продаж земельної ділянки підлягає обов'язковому розгляду на пленарному засіданні Київської міської ради.

           Однак, як свідчать матеріали справи, проект рішення Київради про продаж земельної ділянки, технічна документація з продажу земельної ділянки та звіт про експертну грошову оцінку на розгляд пленарного засідання Київської міської ради не надходили, тому рішення про продаж земельної ділянки позивачу прийнято не було.

            Таким чином, укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки за відсутності відповідного рішення Київради про продаж земельної ділянки позивачу суперечить вимогам чинного законодавства та є порушенням норм Земельного кодексу України та тимчасового порядку продажу земельних ділянок в м. Києві.

            Крім того, звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки позивачу не затверджувався, а оскільки ціна продажу земельної ділянки визначається на підставі звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, судом першої інстанції безпідставно визначено ціну продажу земельної ділянки в договорі.

            Апеляційна інстанція також встановила, що рішенням суду першої інстанції в якості ціни продажу земельної ділянки взято нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що суперечить нормам Земельного кодексу України, Закону України „Про оцінку земель” та п.2.2 Тимчасового порядку продажу земельних ділянок в м. Києві.   

            Вирішення питань про передачу землі у власність чи користування є виключним правом ради як суб'єкта права власності на землю, а тому заяви зацікавлених осіб про зобов'язання відповідної ради передати земельну ділянку у власність або користування задоволенню не підлягають.

            Таким чином, позовна вимога позивача про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки за відсутності відповідного рішення Київради про продаж земельної ділянки є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

            Що стосується висновку суду першої інстанції про те, що виконання позивачем умов угоди авансу №94 свідчить про бажання Київради укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою: вул. С. Скляренка, 9 в Оболонському районі м. Києва, апеляційний суд зазначив наступне.

            Відповідно до п.1.1 угоди №94 позивач сплачує в рахунок оплати вартості земельної ділянки аванс у розмірі 15 % від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Сплата авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки проводиться виключно на підставі зазначеної угоди.

            Таким чином, наявність угоди авансу №94 не тягне за собою для відповідача-1 обов'язку укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки проведення оплати авансу здійснювалось позивачем виключно на підставі зазначеної угоди. Крім того, Київська міська рада не була стороною даної угоди, а визначення вартості земельної ділянки відповідно до п.1.1 угоди авансу №94 було здійснено на підставі нормативної грошової оцінки, що є порушенням нормам Земельного кодексу України, Закону України "Про оцінку земель" та п.2.2 Тимчасового порядку продажу земельних ділянок в м.Києві.

Колегія погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.3,6 ст.128 Земельного кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада, державний орган приватизації у місячний термін розглядає заяву і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови. Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради, державного органу приватизації про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Тобто саме наявність рішення  відповідного   органу   виконавчої   влади або органу місцевого самоврядування про продаж земельної ділянки чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, чим спростовуються помилкові посилання скаржника на дотримання ним загального порядку укладення господарських договорів, передбаченого ст.ст.180,181 ГК України, оскільки Земельним кодексом України визначено спеціальний порядок набуття права власності на землю.

Судом апеляційної інстанції з врахуванням вимог ст.ст.127,128 Земельного кодексу України, ст.22 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ" та на підставі наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а позивачем не спростовано факти відсутності надання проекту рішення Київради про продаж спірної земельної ділянки на розгляд пленарного засідання Київської міської ради та відсутності прийняття відповідного рішення, що обумовлює відсутність правових підстав набуття позивачем права власності на орендовану земельну ділянку шляхом подальшого укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

При цьому апеляційним судом правомірно відхилено безпідставні посилання скаржника на виконання ним угоди про внесення авансу від 30.08.2007 в обгрунтування своїх доводів щодо волевиявлення Київради на подальше укладення договору купівлі-продажу орендованої позивачем земельної ділянки, оскільки, по-перше, Київська міська рада не є стороною угоди про внесення авансу від 30.08.2007, а значить не є зобов'язаною особою за цією угодою, по-друге, проведення оплати авансу здійснювалось позивачем виключно на підставі зазначеної угоди (п.1.1 угоди) без посилань на обов'язковість прийняття Київрадою в майбутньому рішення про продаж спірної земельної ділянки та укладення договору купівлі-продажу. Більше того, п.2.1.2 угоди про внесення авансу від 30.08.2007 передбачено обов'язок Головного управління земельних ресурсів КМДА підготувати проект рішення про продаж земельної ділянки та направити його на розгляд до Київської міської ради, невиконання якого може бути підставою для звернення товариства з відповідним адміністративним позовом до Головного управління земельних ресурсів КМДА. В свою чергу, зміст п.3.4 угоди про внесення авансу від 30.08.2007 свідчить про необхідність попереднього прийняття Київрадою рішення про продаж спірної земельної ділянки товариству для подальшого укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, як того вимагає ч.6 ст.128 Земельного кодексу України.

Безпредметними вважаються посилання скаржника на ст.9 Закону України "Про оренду землі" в обгрунтування свого переважного права на викуп орендованої земельної ділянки без конкурсу (аукціону), оскільки відповідно до цієї статті орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а у разі продажу на конкурсі (аукціоні) - якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками конкурсу (аукціону). Проте, в даному випадку Київрадою не приймалося рішення про продаж орендованої земельної ділянки, в зв'язку з чим у позивача не виникли передумови для реалізації свого переважного права на її викуп. Окрім того, неконкурентний спосіб продажу земельної ділянки, на якій знаходяться належні позивачу об'єкти нерухомого майна, прямо передбачено ч.2 ст.127 Земельного кодексу України, а матеріалів справи не вбачається та скаржником не доведено порушення Київрадою цієї норми шляхом прийняття рішення про продаж орендованої земельної ділянки на конкурентних засадах (аукціон, конкурс).

Водночас касаційна інстанція не може прийняти до уваги твердження скаржника про те, що перший відповідач вже отримав від позивача грошові кошти в рахунок оплати 100% вартості земельної ділянки та досі не відмовився від них і не повернув, оскільки порушені з цього приводу спірні питання випливають з умов угоди про внесення авансу від 30.08.2007, укладеної між ЗАТ "Любава" та Головним управлінням земельних ресурсів КМДА, та можуть бути лише предметом іншого позовного провадження.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду  від 12.02.2008 у справі №30/422 залишити без змін, а касаційну скаргу ЗАТ "Любава" –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                                                           В.Овечкін

Судді:                                                                                                                          Є.Чернов

                                                                                                                                     В.Цвігун