Рішення

від 02.02.2012 по справі 30/422

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/422

02.02.12

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна”

До                 Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецстроймонтаж СУ-14”

Про               стягнення 43 606,61 грн.                                                                                              

                                                                                                  Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача        ОСОБА_1 –представник за довіреністю № б/н від 11.05.11.

Від відповідача    не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецстроймонтаж СУ-14” про стягнення з відповідача на користь позивача 43 606,61 грн. (30 800,00 грн. –основний борг, 2 492,30 грн. –3 % річних, 10 314,31 грн. –збитки від інфляції) заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання перед позивачем по сплаті орендної плати за користування переданим в орендне користування будівельне обладнання.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.09.11. порушено провадження у справі № 38/207; розгляд справи призначено на 29.09.11. о 10-20.

27.10.11. позивачем на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про уточнення позовних вимог (збільшення), відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна” просить суд  стягнути з відповідача 51 654,62 грн. (33 384,60 грн. –основний борг, 3 867,77 грн.  пеня, 11 273,63 грн. –збитків від інфляції, 3 128,62 грн. –3 % річних).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.11.11., в зв'язку з тим, що відповідач зареєстрований в м. Києві, матеріали справи № 38/207 на підставі ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Справу № 38/207  передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.11. суддею Ващенко Т.М. прийнято справу № 38/207 до свого провадження та присвоєно їй номер 30/422, розгляд даної справи було призначено на 20.12.11. о 15-40; витребувані від сторін докази, які є необхідними для розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.11. розгляд даної справи було відкладено на 17.01.12. о 14-40.

Представник позивача в призначене судове засідання 17.01.12. не з'явився, але через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду  посилаючись на те, що його представник Корчук І.І. знаходиться в іншому судовому процесі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.12. розгляд справи № 30/422 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 02.02.12. о 15-10.

В судовому засіданні 02.02.12. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 51 654,62 грн. (33 384,60 грн. –основного боргу, 3 867,77 грн. –пені, 11 273,63 грн. –збитків від інфляції та 3 128,62 грн. –3 % річних) заборгованості.

Представник відповідача в судове засідання 02.02.12. повторно не з'явився, вимоги ухвали суду від 17.01.12. не виконав, письмового відзиву на позов не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ № 959645 від 03.11.11.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/422.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

14.07.08. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»(Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецстроймонтаж СУ-14” (Орендар) укладено Договір оренди обладнання № 14/07/08ДА (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове оплатне користування будівельне обладнання, яке є об'єктом власності Орендодавця.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов Договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за вересень та жовтень 2008 р. перед позивачем в розмірі 33 384,60 грн. та за неналежне виконання зобов‘язань позивачем нараховані пеня в розмірі 3 867,77 грн., 11 273,63 грн. - збитків від інфляції, 3% річних в сумі 3 128,62 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно п. 1.2 Договору визначено, що найменування обладнання, яке передається Орендарю за цим Договором, його комплектність зазначаються в акті прийому-передачі, який є додатком до даного Договору.

Акт прийому-передачі підписується сторонами цього Договору та є документом, який свідчить про факт і дату передачі обладнання Орендарю, строк його використання, а також містить інші умови, які Орендодавець вважає необхідними для забезпечення своїх майнових прав при використанні орендованого за цим Договором обладнання.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі конкретної одиниці обладнання, для них набувають чинності всі умови даного Договору, а також умови, які викладені в акті прийому-передачі.

Позивачем на виконання умов Договору, на підставі актів прийому-передачі: від 18.08.08. R-00000429 та від 27.08.08. R-00000514 було передано відповідачу в тимчасове користування відповідне будівельне обладнання.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 6.1 Договору, Орендар сплачує орендну плату на розрахнуковий рахунок Орендодавця за весь строк користування орендованим обладнанням, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду, згідно п. 3.2 Договору, і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання Орендодавцю, згідно п. 5.10 Договору.

Пунктом 6.7 Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем в безготівковій формі на рахунок орендодавця на підставі виставленого рахунку. Неотримання орендарем рахунку орендодавця не позбавляє його обов‘язку своєчасно сплачувати орендну плату. В разі неотримання рахунку орендар повинен самостійно сплатити орендну плату згідно умов (в строк) п. 6.6 Договору, інакше орендар буде вважатись таким, що построчив платіж.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 8.1.6. договору відповідач зобов‘язався своєчасно та в повному обсязі вносити орендні платежі.

У відповідності до п. 15.1 Договору, сторонами погоджено строк його дії до 31.12.10.

Згідно вказаних вище актів  прийому-передачі, за весь строк орендного користування обладнанням, відповідачу було нараховано до сплати орендну плату в розмірі 44 620,00 грн.

На виконання умов Договору, відповідачем було сплачено на користь позивача суму орендної плати за користування орендованим обладнанням в розмірі 11 235,40 грн.

Таким чином, з наведеного вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором, в зв'язку з неналежним виконанням його умов з боку відповідача в частині сплати орендних платежів становить 33 384,60 грн.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем відповідачу послуг з оренди обладнання, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»щодо стягнення з відповідача 33 384,60 грн. боргу по орендній платі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 9.1.1 Договору просить суд стягнути з відповідача 3 867,77 грн. - пені.

Згідно п. 9.1.1 Договору, сторонами погоджено, що за кожен день прострочення внесення орендної плати, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 2 %  від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 3 867,77 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 128,62 грн. –3 % річних та 11 273,63 грн. –збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 128,62 грн. –3 % річних та 11 273,63 грн. –збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста             Києва, –                              

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецстроймонтаж СУ-14” (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 5, офіс 1, код ЄДРПОУ 31680595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»(04074, м. Київ, вул. Бережанська, 9, код ЄДРПОУ 32664239) 33 384 (тридцять три тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 60 коп. –основного боргу, 3 867 (три тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 77 коп. –пені, 11 273 (одинадцять тисяч двісті сімдесят три) грн. 63 коп. –збитків від інфляції, 3 128 (три тисячі сто двадцять вісім) грн. 62 коп. –3 % річних, 516 (п'ятсот шістнадцять) грн. 54 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                          Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 09.02.12.