Рішення

від 02.10.2006 по справі 45/200

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

45/200

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.10.06 р.                                                                              Справа № 45/200           

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Запоріжвогнетрив”,                     ЄДРПОУ 00191885, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково – виробниче  

                            підприємство „Інтор”, ЄДРПОУ 32264980, м. Костянтинівка

про стягнення 1 143 грн. 78 коп.

Суддя     Б.Д. Плотніцький  

при секретарі судового засідання Ляшенко Л.В.

Представники:  

Від позивача: Берегова С.М. – ст.юрисконс.

Від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь  

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні 14.09.2006р. оголошувалась перерва до 19.09.2006р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Запоріжвогнетрив”, м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково – виробниче підприємство „Інтор”, м.Костянтинівка, про стягнення 1 143 грн. 78 коп. на відшкодування збитків.

Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України неодноразово уточнював позовні вимоги та заявою б/н від 02.10.2006р. зменшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 743 грн. 78 коп. на відшкодування збитків.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невірне зазначення відповідачем залізничного тарифу у залізничних накладних під час виконання договірних зобов'язань по договору №7 від 21.07.2003р., акт приймання продукції., претензію №18-633 від 27.04.2006р. та досудове нагадування №18-868 від 06.06.2006р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н від 11.09.2006р. позовні вимоги не визнає.

В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що під час приймання продукції представник відповідача не був запрошений, що суперечить вимогам Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (яка затверджена постановою Держарбітру при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965  №П-6).

Представник відповідача у судове засідання 02.10.2006р. не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений в установленому порядку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлене наступне:

Між позивачем  - Відкритим акціонерним товариством „Запоріжвогнетрив”, м. Запоріжжя, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково – виробниче підприємство „Інтор”, м.Костянтинівка, підписаний договір №7 від 21.07.2003р.

За умовами даного договору відповідач зобов'язаний у встановлені договором строки передати у власність позивачу продукцію у кількості та номенклатурі, які визначені в специфікаціях.

Позивач, в свою чергу, зобов'язаний прийняти поставлений товар та сплатити його вартість.

Відповідно до ст.5 договору №7 від 21.07.2003р. умовами оплати є 100% передоплата.

У відповідності з вимогами зазначеного договору позивачем була внесена передоплата на суму 39 360 грн. 00 коп. платіжними дорученнями №4078 від 23.07.2003р. та  №4113 від 25.07.2003р.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Кефал” позивачу був поставлений товар – лом вогнетривких виробів МКВ 06.08.2003р., власником якого є відповідач за цим позовом.

Даний товар прибув у вагонах №67165142 та №64263601 по накладним №48693555 та №48693556.

Під час приймання вантажу позивачем була виявлена недостача лому на 2,3 тони, відповідальна недостача складає 1,631 тони, про що був складений акт приймання продукції по кількості №76 від 09.08.2003р.

Також відповідачем у листопаді 2003р. був поставлений позивачу товар у кількості 48,35 тон на суму 10 076 грн. 40 коп. у вагоні №67911669  по залізничній накладній 48694828.

Як стверджує позивач, в документах про поставку товару у серпні та листопаді 2003р. невірно був зазначений залізничний тариф, який не відповідає перевізним документам, зокрема в залізничній накладній №48693555 вказаний залізничний тариф у сумі 661 грн. 00 коп., №48393556 – 651 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ складає 1 574 грн. 40 коп., проте як в накладній №18 від 22.07.2003р., виданій відповідачем за цим позовом, залізничний тариф зазначений у сумі 1 920 грн. 00 коп. (з урахуванням ПДВ).

Таким чином, різниця складає на суму 345 грн. 60 коп. (1 920 грн. 00 коп. – 1 574 грн. 40 коп.).

Крім цього, в залізничній накладній №48694828 залізничний тариф складає 793 грн. 20 коп. (з ПДВ), а в накладній №30 від 26.11.2003р. тариф до сплати зазначений 1 201 грн. 42 коп. (з урахуванням ПДВ).

Таким чином, різниця становить 408 грн. 22 коп. (1 201 грн. 42 коп. - 793 грн. 20 коп.).

Загальна сума залізничного тарифу, яка була сплачена, складає 753 грн. 82 коп. (з урахуванням ПДВ).

Таким чином, враховуючи недостачу та неточності щодо залізничного тарифу, позивачем нарахована сума 36 988 грн. 84 грн.

Враховуючи внесену передоплату у сумі 39 360 грн. 00 коп. та фактично поставлений товар на суму 37 397 грн. 06 коп. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 18-633 від 27.04.2006р. на суму 1 962 грн. 94 коп.

Відповідачем 16.05.2006р. були повернені грошові кошти у сумі 1 227 грн. 38 коп.

З урахуванням викладеного, позивачем на адресу відповідача направлене  досудове нагадування №18-868 від 06.06.2006р. на суму 735 грн. 56 коп.

Після порушення провадження по цій справі відповідачем 08.09.2006р. були перераховані позивачу грошові кошти у сумі 400 грн. 00 коп.

За таких підстав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 743 грн. 78 коп. на відшкодування збитків, оскільки грошові кошти за недопоставлений товар позивачу повернені та частково сплачений залізничний тариф.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування своїх заперечень стверджує про те, що під час приймання продукції представник відповідача не був запрошений, що суперечить вимогам Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (яка затверджена постановою Держарбітру при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965  №П-6). При цьому заперечень щодо неправильно зазначеного залізничного тарифу відповідачем не надано.

Господарський суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (враховуючи, що правовідносини продовжують існувати після набрання чинності цим Кодексом) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписом ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, за змістом п.5.2 договору №7 від 21.07.2003р.  позивач повинен оплатити вартість товару із 100% передоплатою.

Відповідачем був виставлений рахунок для сплати лому МКВ у кількості 190 тон на суму 30 400 грн. 00 коп. та залізничного тарифу у сумі 2 400 грн., а всього до сплати вказана сума 39 360 грн. 00 коп. (з урахуванням ПДВ).

Саме тому позивачем було перераховано на рахунок відповідача платіжними дорученнями №4078 від 23.07.2003р. грошові кошти у сумі 21 000 грн. 00 коп. та №4113 від 25.07.2003р. – 18 360 грн. 00 коп., а всього на суму 39 360 грн. 00 коп.

Під час поставки вищевказаної продукції в залізничних накладних №48693556 залізничний тариф зазначений у сумі 651 грн. 00 коп., №48693555 – 661 грн. 00 коп., всього складає 1574 грн. 00 коп. (з урахуванням ПДВ).

В накладній №18 від 22.07.2003р., виданої відповідачем за цим позовом, залізничний тариф по вказаних накладних зазначений у сумі 1 920 грн. 00 коп. (з урахуванням ПДВ).

Таким чином, різниця між даними залізничних накладних та накладної складає суму 345 грн. 60 коп. (1 920 грн. 00 коп. – 1 574 грн. 40 коп.).

Також, в залізничній накладній №48694828 залізничний тариф зазначений у сумі 793 грн. 20 коп. (з ПДВ), проте в накладній №30 від 26.11.2003р. тариф до сплати зазначений 1 201 грн. 42 коп. (з урахуванням ПДВ).

Таким чином, різниця становить 408 грн. 22 коп. (1 201 грн. 42 коп. - 793 грн. 20 коп.).

З урахуванням викладеного, різниця зазначеного залізничного тарифу в накладних та залізничних накладних складає 753 грн. 82 коп. (з урахуванням ПДВ).

Відповідач, сплачуючи грошові кошти 16.05.2006р. у сумі 1 227 грн. 38 коп., після пред'явлення претензії № 18-633 від 27.04.2006р.,  та 08.09.2006р. у сумі 400 грн. 00 коп., після направлення досудового нагадування №18-868 від 06.06.2006р., повернув грошові кошти, які нараховані позивачем у зв'язку із недостачею поставленої продукції.

Одночасно, відповідачем була сплачена різниця залізничного тарифу у сумі 10 грн. 04 коп.

Таким чином, господарський суд вважає правомірним пред'явлення вимоги позивача про стягнення з відповідача 743 грн. 78 коп. на відшкодування збитків.

Господарський суд зазначає, що відповідач проти позову заперечує, проте одночасно сплачував грошові кошти, вказуючи в призначенні платежу: „за недопоставлений товар”.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що відповідач проти вимог позивача в цій частині письмових заперечень не надав, вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування збитків у сумі 743 грн. 78 коп. підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Запоріжвогнетрив”, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково – виробниче підприємство „Інтор”, м.Костянтинівка, про стягнення 743 грн. 78 коп. на відшкодування збитків, задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково – виробниче підприємство „Інтор”, м.Костянтинівка на користь Відкритого акціонерного товариства „Запоріжвогнетрив”, м. Запоріжжя, грошові кошти у сумі 743 грн. 78 коп. на відшкодування збитків, витрати по сплаті державного мита у сумі 66 грн. 30 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у сумі 76 грн. 70 коп.

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення прийняте в судовому засіданні 02.10.2006р.

Суддя                                                                         Плотніцький Б.Д.