Рішення

від 12.07.2011 по справі 33/172

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  33/172

12.07.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом   державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України»

до                  товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг»

про               стягнення 451 268,04 грн.                    

За участю представників сторін:

від позивача:      ОСОБА_1 –представник за довіреності № 5 від 10.01.2011 року                                      

від відповідача:  ОСОБА_2 –представник за довіреністю б/н від 19.05.2011 року

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України»до  товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг»про стягнення 451 268,04 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору поставки насіння № 5-78 від 05.11.2010 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що державне підприємство «Державний резервний насіннєвий фонд України»відповідно до умов договору поставки насіння від 05.11.2010 року № 5-78 (далі - договір) передало, а товариство з обмеженою відповідальністю «СТЮМІ-Холдінг»отримало насіння озимої пшениці сорту «Ларс»другої репродукції, у кількості 791,7 т., згідно накладної від 05.11.2010 року № 5-78 на суму 1 504 226,83 гри.

Відповідно до п. 3.2. договору, розрахунок повинен проводитись шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ДП «Держрезервнасінфонд»поетапно з остаточним розрахунком до 01.09.2011 року.

Згідно з п. 8.1. договору, порядок виконання даного договору повинен забезпечуватися нотаріально посвідченим договором застави посівів озимої пшениці на площі 812 га урожаю 2011 року при валовому зборі 1 824 тонни, який повинен бути нотаріально посвідченим та укладеним до 05.12.2010 року. Предмет договору має бути застрахованим на користь державного підприємства «Держрезервнасінфонд»не пізніше, ніж через місяць після укладення договору застави.

Договір застави майна та договір страхування не укладено, тобто товариство з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ- Холдінг»порушило умови договору поставки насіння.

Відповідно до положень п. 8.2. договору, покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 30% від загальної вартості договору при неукладанні договору застави та договору страхування предмета застави.

01.06.2011 року державне підприємство «Держрезервнасінфонд»направило на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг»лист-вимогу № 138-3/2-14/13 про виконання зобов'язання по договору поставки насіння від 05.11.2010 року № 5-78 та попередило відповідача про застосування до нього штрафних санкцій.

Відповідно до вищевикладеного державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України»звернулась до суду з вимогою про стягнення з  товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг»451 268,04 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору поставки насіння № 5-78 від 05.11.2010 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від  29.06.2011 року порушено провадження у справі № 33/172 та призначено справу до розгляду на 12.07.2011 року.

В судове засідання 12.07.2011 року з’явились представники сторін та надали суду пояснення по суті спору, представник позивача  в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 451 268,04 грн. штрафу, 4 512,68 грн. витрат по сплаті державного мита  236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідально до якого заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суду відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05.11.2010 року між державним підприємством «Державний резервний насіннєвий фонд України»(далі - позивач, постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг»(далі –відповідач, покупець за договором) укладено договір поставки насіння № 5-78, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця  протягом десяти днів після здійснення 100% оплати в розмірі 58 528,88 грн., насіння озимої пшениці сорту «Ларс»другої репродукції, у кількості 791,7 т., а покупець зобов’язується прийняти це насіння та оплатити його вартість, відповідно до умов, вказаних в даному договорі.

Згідно п. 3.1. договору, загальна вартість даного договору становить 1 504 226,83 грн., у тому числі ПДВ –250 704,47 грн.

На виконання умов договору, відповідно до видаткової накладної № 5-78 від 05.11.2010 року державне підприємство «Державний резервний насіннєвий фонд України», поставило, а товариство з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдинг»прийняло насіння озимої пшениці сорту «Ларс» другої репродукції, у кількості 791,7 т. на суму 1 253 522,36 грн., що підтверджується відтиском печатки підприємства відповідача та довіреністю  серії ААВ   № 116720 від 05.11.2010 року.

Положеннями п. 8.1. договору передбачено, що порядок виконання умов даного договору забезпечується договором застави посівів озимої пшениці на площі 812 га урожаю 2011 року при валовому зборі 1824 тонн, який повинен бути нотаріально посвідченим та укладеним до 05.12.2010 року. Предмет договору застави має бути застрахованим на користь державного підприємства «Держрезервнасінфонд»не пізніше, ніж через місяць після укладення договору застави.

Як встановлено судом, товариство з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдинг»в порушення умов договору на норм чинного законодавства, не виконало зобов’язання за договором поставки насіння щодо укладення договору застави та договору страхування предмета застави.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

01.06.2011 року державне підприємство «Держрезервнасінфонд»направило на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг»лист-вимогу № 138-3/2-14/13 від 30.05.2011 року про виконання зобов'язання по договору поставки насіння від 05.11.2010 року № 5-78 та попередило відповідача про застосування до нього штрафних санкцій. Однак зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Положенням пункту 8.2. договору встановлено, що  покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 30% від загальної вартості договору при неукладанні договору застави та договору страхування предмета застави.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 статті 217 Господарського кодексу України (далі – ГК України) у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до положень ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.2 статті 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 451 268,04 грн. за невиконання умов договору поставки насіння № 5-78 від 05.11.2010 року належним чином доведені, документально підтверджені і відповідачем не спростовані, тому визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, ідентифікаційний код 32827667) на користь державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, ідентифікаційний код 30518866) штраф в розмірі 451 268 (чотириста п’ятдесят одна тисяча двісті шістдесят вісім) грн. 04 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 4 512 (чотири тисячі п’ятсот дванадцять) грн. 68 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.       

Суддя                                                                                                        С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 14.07.2011 року