Рішення

від 11.07.2011 по справі 54/489

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  54/489

11.07.11

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Плюс"

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-СОВА"

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог  на предмет спору

на стороні відповідача  Товариство з обмеженою відповідальністю

                                          Телерадіокомпанія "Ера"

про                   захист права інтелектуальної власності та витребування майна з чужого

                        незаконного володіння

                                                                                                                               Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Борис О.Б., директор,

                        ОСОБА_1., довіреність № 001 від 10.01.2011 р.

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 08.07.2011 р.

Від третьої особи: не з»явилися

                                                              Обставини  справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер Плюс" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сова-ТВ" (відповідач) про заборону відповідачу випускати в ефір "ТВ програму "Автоконтинент" та будь-яку іншу програму, що використовує захищені авторським правом результати творчої праці - елементи "ТВ програми "Автоконтинент"; заборону відповідачу розповсюджувати "ТВ програму "Автоконтинент" та будь-яку іншу програму, що використовує захищені авторським правом результати творчої праці - елементи "ТВ програми "Автоконтинент" по каналам мережі Інтернет; зобов'язання відповідача передати студійні декорації ТВ програми "Автоконтинент" позивачу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач без дозволу позивача та без виплати йому винагороди використовує аудіовізуальний твір, авторські права на який належать позивачу. Крім того, відповідач незаконно володіє належним позивачу майном, яке вибуло із фактичного володіння останнього поза його волею.

Ухвалою суду від 16.11.2009 р. порушено провадження у справі № 54/489, розгляд справи призначено на 22.01.2010 р.

У зв'язку із перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 22.01.2010 р., не відбулося. Ухвалою суду від 03.02.2010 р. розгляд справи призначено на 12.02.2010 р.

При поданні позову позивачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача - Громадську організацію "Асоціація міжнародних автоперевізників України" та Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Ера".

Судом залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Ера".

У судовому засіданні 12.02.2010 р. представниками сторін заявлено спільне клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

Ухвалою суду від 12.02.2010 р. розгляд справи відкладено на 10.03.2010 р.

10.03.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи та письмові заперечення на позовну заяву по справі № 54/489.

У зв'язку із перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 10.03.2010 р., не відбулося. Ухвалою суду від 06.04.2010 р. розгляд справи призначено на 28.04.2010 р.

23.04.2010 р. представник третьої особи через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання 28.04.2010 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представником позивача заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача. Клопотання мотивоване тим, що у позовній заяві було допущено помилку і замість ТОВ "Континент-СОВА" зазначено ТОВ "СОВА-ТВ".

Згідно зі ст. 24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Ухвалою суду від 28.04.2010 р. розгляд справи відкладено на 19.05.2010 р., замінено первісного відповідача належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Континент-СОВА" " (код ЄДРПОУ 35623846).

У поданих через відділ діловодства суду 19.05.2010 р. запереченнях на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що позивачем не доведено факт належності йому майнових прав на аудіовізуальний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" станом на січень 2008 р.; матеріалами справи спростовується, що відповідач розповсюджує твір "ІНФОРМАЦІЯ_2";  позивачем не доведено факт наявності студійної декорації ТВ програми "Автоконтинент" саме у відповідача. Представником відповідача через відділ діловодства суду також подані документи на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 19.05.2010 р. оголошувалася перерва до 16.06.2010 р. о 10:50 год.

27.05.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволене.

В судовому засіданні 16.06.2010 р. представник третьої особи подав письмові пояснення по справі, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 16.06.2010 р. відкладено розгляд справи на 21.07.2010 р.

02.07.2010 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав на виконання вимог ухвали суду від 16.06.2010 р. копію запису телевізійної передачі "Автоконтинент" (випуск № 255) .

20.07.2010 р. через відділ діловодства суду від Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України надійшли копії матеріалів заявки № 25068 від 24.04.2008 р. про реєстрацію авторського права на аудіовізуальний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" та рішення про реєстрацію договору, який стосується права автора на літературний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автор ОСОБА_3, АДРЕСА_1, 04209; права передані повністю ТОВ "Континент СОВА" відповідно до рішення Державного департаменту інтелектуальної власності про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір № 1230 від 09.11.2009 р.).  

Представник відповідача в судовому засіданні 21.07.2010 р. подав витребувані ухвалою суду від 16.06.2010 р. диски з записом телевізійної передачі “УкрАвтоКонтинент”.

В судовому засіданні 21.07.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 15.09.2010 р. о 15:20 год.

За розпорядженням Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 11.10.2010 р. № 40 у зв’язку з перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному та з метою уникнення затягування розгляду справи, справу № 54/489 передано для подальшого розгляду судді Гумезі О.В.

Ухвалою суду від 25.10.2010 р., на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 54/489 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 08.11.2010 р. о 10:20 год.

Ухвалою суду від 08.11.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 22.11.2010 р. о 14:10 год.

Представник позивача в судовому засіданні подав пояснення на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду докази для приєднання до матеріалів справи.

В судовому  22.11.2010 р. здійснювався розгляд  справи  по  суті.

Представник позивача  надав усні  пояснення  по  суті  заявлених  позовних  вимог.  Позовні  вимоги  підтримав  повністю.

Представник відповідача   надав усні   заперечення щодо  заявлених  позовних  вимог   та  просив  відмовити  позивачу  в  позові.

В судовому засіданні 22.11.2010 р. досліджувалися докази  по справі, а саме: DVD-диск із записом телевізійної програми "Автоконтинент" № 254, № 255; DVD-диск із моніторингом ефіру ТРК "Ера" з ТВ-програмою "УкрАвтоКонтинент" від 08.04.2008 р., 22.06.2008 р., 03.08.2008 р., 31.08.2008 р., 12.10.2008 р. та 09.11.2008 р.; DVD-диск із моніторингом ефіру ТРК "Ера" з ТВ-програмою "УкрАвтоКонтинент" від 04.01.2009 р., 01.02.2009 р., 15.02.2009 р., 08.03.2009 р., 05.04.2009  р., 10.05.2009 р., 14.06.2009 р.; DVD-диск із моніторингом ефіру ТРК "Ера" з ТВ-програмою "УкрАвтоКонтинент" № 109 від 31.01.2010 р., № 129 від 20.06.2010 р.; DVD-video із доказами розповсюдження програми "УкрАвтоКонтинент" (виробництво ТОВ "Континент Сова") в мережі Інтернет; DVD-диск із копіями архівних програм "Автоконтинент" № 2 від 23.02.2003 р. та № 153 від 22.01.2006 р., а також два компакт-диску CD-R   із записом копій творів.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз‘яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають  бути   роз‘яснені  судовим  експертом.

Ухвалою  суду  від 22.11.2010   року  розгляд  справи  було  відкладено   на 29.11.2010  року  о 14:20 год. та  надано  можливість  сторонам  і  третій  особі  надати  суду  перелік   питань,  які   необхідно  поставити  на  вирішення  судового  експерта.

В  судовому засіданні,  призначеному  на  29.11.2010  року  позивач   позовні  вимоги  підтримав  повністю  та  надав  суду  перелік  питань, які  на  його  думку,  необхідно  поставити  на  вирішення судового  експерта.

Відповідач  в судове засідання,  призначене  на  29.11.2010 року,  не  з’явився,  через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста  Києва  надав  суду  письмові  міркування з  переліком  питань,  які  на   думку  відповідача,  необхідно  поставити  на  вирішення  судового  експерта.

Третя  особа  своїм  правом  не  скористалася  та  перелік  питань,  які  на її  думку,  можуть  бути  поставлені  на  вирішення експерта суду  не  надала.   

Ухвалою суду від 29.11.2010 р., на підставі ст. ст.  79, 86 ГПК України,  було призначено судову експертизу об’єктів інтелектуальної власності у справі № 54/489 проведення якої доручено судовому експерту ОСОБА_4  та зупинено провадження у справі.

04.04.2011 р.  відповідач через відділ діловодства суду  подав повідомлення про зміну адреси місцезнаходження відповідача.

15.06.2011 р.  судовим експертом ОСОБА_4  через відділ діловодства суду були повернуті матеріали справи №  54/489  разом з  Висновком № 84/11-НМ від 22.05.2011 р. судової експертизи об»єктів інтелектуальної власності за господарською справою № 54/489 (2009) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сова-ТВ" про захист права інтелектуальної власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою суду від 16.06.2011 р., на підставі  ст.ст. 79, 86  Господарського процесуального кодексу України, поновлено провадження у справі № 54/489, розгляд справи призначено на 11.07.2011 р.  о 14:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні 11.07.2011 р. надав суду докази оплати проведення експертизи (копію платіжного доручення № 1 від 17.01.2011 р. та банківської виписки).

Представник позивача в судовому засіданні 11.07.2011 р. подав клопотання про виклик експерта до суду для дачі пояснень стосовно питань, наведених в клопотанні, оскільки дані питання, на думку позивача, мають вирішальне значення для справи, проте не були поставлені судом на вирішення судового експерта, а щодо висновку судової експертизи, то у позивача виникли сумніви щодо якості проведеного експертного дослідження. Клопотання судом відхилено як необґрунтоване з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають  бути   роз‘яснені  судовим  експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Ухвалою суду від 29.11.2010 р. було призначено судову експертизу об’єктів інтелектуальної власності у справі № 54/489, проведення якої доручено судовому експерту ОСОБА_4, на вирішення експерта судом поставлені питання, встановлені в даній ухвалі суду.

З наданого судовим експертом Висновку № 84/11-НМ від 22.05.2011 р. судової експертизи об»єктів інтелектуальної власності за господарською справою № 54/489 (2009) вбачається, що наведений висновок містить докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на всі поставлені господарським судом питання. З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для виклику судового експерта до суду для дачі пояснень. При цьому суд звертає увагу, що згідно норми ч. 5 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта не є обов»яковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленим статтею 43 цього Кодексу.

Представник позивача в судовому засіданні 11.07.2011 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.07.2011 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог з урахуванням висновку експертизи, в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 11.07.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір № 1028 від 05.08.2008 р. Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України зареєстрував авторський договір, відповідно до якого майнові права на Аудіовізуальний твір «ІНФОРМАЦІЯ_2" (автор ОСОБА_5) були передані ОСОБА_5 Товариству з обмеженою відповідальністю «Лідер Плюс»(позивачу) повністю.

З огляду на вищенаведене, авторські права на Аудіовізуальний твір «ІНФОРМАЦІЯ_2" належать позивачу, що також засвідчуються Свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № 25243 від 06.08.2008 р.

На твердження позивача, ІНФОРМАЦІЯ_2" з 16.02.2003 р. (випуск № 1) по 06.01.2008 р. (випуск № 255) виходила в ефір Телерадіокомпанії «Ера»згідно з Авторським договором № 04/Е від 23.01.2003 р., укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Ера» (третя особа).

Позивач вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Континент-СОВА" (відповідач) без дозволу позивача та без виплати йому винагороди використовує в програмі «УкрАвтоКонтинент»аудіовізуальний твір «ТВ програма «Автоконтинент», авторські права на який належать позивачу, а саме: на думку позивача, відповідач здійснює публічне сповіщення спірного аудіовізуального твору щонеділі о 08.25 –08.45 на  Телерадіокомпанії «Ера»(УТ-1) та розповсюджує наведений аудіовізуальний твір через мережу Інтернет за адресою: http://www. ukrkont.com/new/index.php; програма «УкрАвтоКонтинент»відповідача повністю відповідає сценарному опису програми «Автоконтинент»позивача (однакова побудова програми, композиція сюжетів, час випуску в ефір, оформлення рядка, що біжить, тощо). Крім того, позивач стверджує, що в програмі «УкрАвтоКонтинент»відповідач самовільно, без будь –яких правових підстав, використовує матеріально –технічну базу (студійні декорації), яка була створена зусиллями авторів спірного аудіовізуального твору, є частиною творчого оформлення програми «Автоконтинент», як цілісного аудіовізуального твору, знаходиться на балансі позивача, що підтверджується відповідною довідкою, проте вибула з фактичного володіння останнього поза його волею, що підтверджується актом про не допуск в приміщення, складеним посадовими особами позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

З урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду з вимогами до відповідача про: заборону останньому випускати в ефір "ТВ програму "Автоконтинент" та будь-яку іншу програму, що використовує захищені авторським правом результати творчої праці - елементи "ТВ програми "Автоконтинент"; заборону відповідачу розповсюджувати "ТВ програму "Автоконтинент" та будь-яку іншу програму, що використовує захищені авторським правом результати творчої праці - елементи "ТВ програми "Автоконтинент" по каналам мережі Інтернет; зобов'язання відповідача передати студійні декорації ТВ програми "Автоконтинент" позивачу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України), сторони та інші учасники судового процесу повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, а відповідно, відмовляє у їх задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням і особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об’єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать аудіовізуальні твори, які, в свою чергу, є об»єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України).

Закон України від 23.12.1993, № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права»(надалі –Закон України) охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.

Згідно ст. 435 Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону України первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Як вбачається з частин 1 –3 статті 15 Закону України до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на  використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 Закону України, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема,  публічне виконання і публічне сповіщення творів; публічну демонстрацію і публічний показ тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Згідно до ч. 2 ст. 31 Закону України автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

По матеріалам справи судом встановлено, що позивачу належать авторські права на Аудіовізуальний твір «ІНФОРМАЦІЯ_2" (автор ОСОБА_5), що підтверджується Рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір № 1028 від 05.08.2008 р. та Свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № 25243 від 06.08.2008 р.

Також судом встановлено, що відповідачу належать авторські права на Літературний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автор ОСОБА_3), що підтверджується Рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір № 1230 від 09.11.2009 р.

В процесі розгляду справи суд дійшов висновку, що для вирішення справи по суті необхідно встановити дані щодо наявності ознак творчого характеру в Аудіовізуальному творі «ІНФОРМАЦІЯ_2", авторські права на який належать позивачу, а також дані щодо використання даного аудіовізуального твору або його частин при створенні іншого аудіовізуального твору, авторські права на який, зокрема, належить відповідачу.

З метою об'єктивного вирішення спору у справі № 54/489, оскільки вказані питання належать до предмету доказування у справі, а для встановлення чи спростування цих фактів необхідні спеціальні знання, судом, відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої було доручено судовому експерту ОСОБА_4, яка має вищу філологічну та юридичну освіту, вищу освіту у сфері інтелектуальної власності, кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертиз, пов’язаних з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності за спеціальностями (свідоцтво Міністерства юстиції України №1248 від 9 червня 2008 р.): 13.1.1. Дослідження, пов’язані з літературними, художніми творами; 13.4. Дослідження, пов’язані з промисловими зразками; 13.6. Дослідження, пов’язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними зазначеннями, стаж експертної роботи з 2006 року.

На вирішення експерта були поставлені наступні питання:

1.          Чи містять ознаки творчого характеру аудіовізуальні твори «ТВ ПРОГРАМА «АВТОКОНТИНЕНТ», авторські права на які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Лідер Плюс»?

2.          Чи містить ознаки творчого характеру Аудіовізуальний твір «ТВ ПРОГРАМА «АВТОКОНТИНЕНТ», авторські права на який засвідчуються Свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № 25243?

3.          Чи використано при створенні програм «УкрАвтоКонтинент»твори або їх частини, авторські права на які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Лідер Плюс»?

4.          Чи використано при створенні літературного твору «Сценарний план телевізійної передачі «УкрАвтоКонтинент», авторські права на які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Континент-СОВА»на підставі авторського договору про передачу (відчуження) майнових прав від 20.08.2009 року (рішення про реєстрацію договору № 1230), твори або їх частини, авторські права на які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Лідер Плюс»?

15.06.2011 р. судовим експертом ОСОБА_4 через відділ діловодства суду були повернуті матеріали справи №  54/489  разом з  Висновком № 84/11-НМ від 22.05.2011 р. судової експертизи об»єктів інтелектуальної власності за господарською справою № 54/489 (2009) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сова-ТВ" про захист права інтелектуальної власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (надалі –Висновок судової експертизи).

Об»єктами експертного дослідження згідно Висновку судової експертизи були визначені:

- аудіовізуальний твір «ТВ ПРОГРАМА «АВТОКОНТИНЕНТ», авторські права на який засвідчуються Свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № 25243 (копія твору міститься на CD-R диску у Додатку №2);

–          літературний твір «Сценарний план телевізійної передачі «УкрАвтоКонтинент», авторські права на які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Континент-СОВА»на підставі авторського договору про передачу (відчуження) майнових прав від 20.08.2009 року (рішення про реєстрацію договору № 1230, копія твору міститься на CD-R диску у Додатку №4);

–          інші матеріали справи №54/489(2009), зокрема:

Додаток № 1, що містить:

-          DVD-R диск із моніторингом ефіру ТРК «ЕРА»/ запис програм виробництва ТОВ «Континент-СОВА»«УкрАвтоКонтинент»;

-          DVD-R диск із записом программ ТОВ «Лідер Плюс»«ТВ ПРОГРАМА «АВТОКОНТИНЕНТ»№153 від 22.01.2006 р., №2 від 23.02.2003 р.;

-          DVD-R диск із записом програм ТОВ «Лідер Плюс»«ТВ ПРОГРАМА «АВТОКОНТИНЕНТ»№№254, 255.

Додаток № 3, що містить:

-          DVD-R диск із записом програм виробництва ТОВ «Континент-СОВА»«УкрАвтоКонтинент»№109 від 31.01.2010 р. та №129 від 20.06.2010 р.;

-          DVD-R диск із записом програми «ТВ ПРОГРАМА «АВТОКОНТИНЕНТ»№255  виробництва ТОВ Лідер Плюс»;

Додаток № 5, що містить:

-          DVD-R диск із моніторингом ефіру ТРК «ЕРА» за 2008 рік / запис програм «Укравтоконтинент»від 8 квітня, 18 травня, 22 червня, 3 серпня, 31 серпня, 12 жовтня, 9 листопада виробництва ТОВ «Континент-СОВА»;

-          DVD-R диск із моніторингом ефіру ТРК «ЕРА» за 2009 рік / запис програм «Укравтоконтинент»від 4 січня, 1 лютого, 8 березня, 5 квітня, 10 травня, 14 червня виробництва ТОВ «Континент-СОВА».

        Згідно Висновку судової експертизи вбачається, що судовий експерт вважав за доцільне досліджувати питання 1 та 2 разом із наданням окремих висновків по кожному з них.

        При наданні відповіді на поставлені судом питання, експерт дійшов наступних остаточних висновків:

1. Аудіовізуальні твори «ТВ ПРОГРАМА «АВТОКОНТИНЕНТ», авторські права на які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Лідер Плюс»не містять ознак творчого характеру.

2. Аудіовізуальний твір «ТВ ПРОГРАМА «АВТОКОНТИНЕНТ», авторські права на який засвідчуються Свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № 25243, не містить ознак творчого характеру.

3. При створенні програм «УкрАвтоКонтинент»не було використано твори або їх частини, авторські права на які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Лідер Плюс».

4. При створенні літературного твору «Сценарний план телевізійної передачі «УкрАвтоКонтинент», авторські права на які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Континент-СОВА»на підставі авторського договору про передачу (відчуження) майнових прав від 20.08.2009 року (рішення про реєстрацію договору № 1230), не було використано твори або їх частини, авторські права на які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Лідер Плюс».

Як зазначено у Висновку судового експерта, законодавство у сфері охорони авторських прав охоплює різні види творчого процесу, а твори, що можуть бути об’єктами авторського права, є, відповідно, оригінальними результатами творчої праці їх авторів.

Наявність ознаки творчості набуває значення конститутивного юридичного факту, яким зумовлюється охороноздатність та правооб’єктність твору. Тож, для віднесення того чи іншого твору до об’єктів авторського права, необхідно встановити у творі наявність ознак творчості.

Твір складається з багатьох елементів, як юридично байдужих (які не охороняються авторським правом), так і юридично значущих (на які поширюється авторсько-правова охорона). Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права»правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.

Наприклад, елементами літературного художнього твору, що охороняються авторським правом, є елементи його форми:

-          внутрішньої (композиція твору, його структура, художні образи);

-          зовнішньої (мова, словарний склад, стиль мовлення тощо).

До юридично байдужих елементів художнього твору належать тема, матеріал, сюжет, ідейне наповнення тощо, але на ці складові авторсько-правова охорона не поширюється, тобто їх запозичення іншими авторами не є порушенням прав автора першоджерела.

Таким чином, новизна (або наявність) у творі лише тих елементів, які є юридично байдужими (тобто які не охороняються авторським правом) не є ознакою творчості.

Всі твори, яким відповідно до законодавства надається авторсько-правова охорона, повинні бути оригінальними, тобто бути результатом творчої праці автора. Таким чином, ознакою об’єкту авторського права є творча самостійність. В процесі створення оригінального, первісного твору результатом завжди є цілком новий твір. Новий оригінальний твір завжди є творчо самостійним, але творчо самостійний твір не завжди є цілком новим. У випадку створення похідного твору, авторське право дозволяє використати першоджерело (із обов’язковим зазначенням такого використання ) настільки, щоб результатом все одно став новий твір. Тож похідний твір –це твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні.

Для творчої самостійності твору буває досить новизни усього лише одного юридично значущого елементу в порівнянні з використаним оригіналом. Отже, новизна та творча самостійність є двома самостійними ознаками креативного твору, тобто твору, що має ознаки творчості.

Тож до критеріїв творчості, на думку судового експерта слід віднести:

-          для першоджерела –творчу самостійність, що полягає у новизні твору, тобто новизні усіх його юридично значущих елементів;

-          для похідного твору – творчу самостійність, що полягає у новизні хоча б одного юридично значущого елементу твору у порівнянні з першоджерелом.

Судовий експерт вказав, що для визначення, чи містять ознаки творчого характеру аудіовізуальні твори «ТВ ПРОГРАМА «АВТОКОНТИНЕНТ»(об»єкт дослідження), необхідно визначити елементи телевізійної програми як аудіовізуального твору.

Згідно ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання.

Судовий експерт вважає, що розглядати правову природу назви телепередачі доцільно за функціями, які вона несе:

–          відрізняльну (здатність відрізнити одну передачу від іншої, створити для глядача відмінність між аналогічними телевізійними продуктами);

–          гарантії якості та репутації (здатність допомогти глядачу у виборі телевізійного продукту);

–          рекламну (здатність сприяти здійсненню ефективної реклами телевізійного продукту).

Ці функції є взаємозалежними і з практичної точки зору їх завжди слід розглядати комплексно. Усі функції разом становлять інформативний зміст назви передачі і впливають у певному психологічному розумінні на глядача.

Окреслені вище функції споріднюють назву телепередачі із знаком для товарів і послуг.

Як результат інтелектуальної діяльності назва телевізійної передачі має спільні риси із назвою об’єкту авторського права.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права»частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону. Отже, назва користується правовою охороною, якщо вона є оригінальною і відображає творчу самобутність автора.

Назви літературних творів охороняються, якщо вони несуть відбиток творчості і є невідокремлювані від літературного твору, втілюючи його ідейний зміст.

За поданою у Висновку судової експертизи класифікацією назв творів, назва телепередачі близька за своїми ознаками до групи назв, що складають об’єкт авторського права безвідносно до названого ними літературного твору.

Судовий експерт з посиланням на книгу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 «ІНФОРМАЦІЯ_3»вказує, що сучасна типологія телевізійних жанрів ідентифікує кілька рівнів, з яких два основних: інформаційно-публіцистичні - інформаційний виступ у кадрі, коментар, огляд, репортаж, інтерв'ю, бесіда, дискусія, прес-конференція; і художні (постановочні, ігрові) - нарис, документальні кіно - і відеофільми.

Згідно змісту наданих визначень типів телевізійних жанрів експерт прийшов до висновку, що об»єкту дослідження притаманні риси огляду, репортажу, коментаря та інтерв’ю, поєднані у композицію за допомогою сценарію, що надає твору цілісності.

Огляд – це жанр аналітичної публіцистики, що дозволяє уявити, зіставити і прокоментувати у загальному ключі події (факти) одного тимчасового («Світ за тиждень») або тематично-адресного («Кінопанорама», «Футбольний огляд») ряду. Видовищність жанру обумовлена насамперед особистими якостями оглядача-аналітика (модератора): компетентністю в предметі, здатністю підібрати відеоряд і асоціативно коментувати його, також висловлювати якусь «особистісну»позицію аж до використання відверто епатуючих висловлювань.

Репортаж – жанр інформаційної публіцистики, що включає три форми: подієвий (прямий синхронний або німий), постановочний (спровокована ситуація) і тематичний. Репортажність - іманентна властивість переважної більшості журналістських жанрів. Але не телебачення в цілому. Типовий репортаж в складі новинної інформації включає авторську роботу оператора і кореспондента (репортера), який, згідно з панівною концепцією, повинен служити «неупередженим і точним посередником між глядачем та реальністю».

Коментар –жанр аналітичної публіцистики, різновид виступу в кадрі чи закадровий коментар під конкретний відеоряд, у зв'язку з конкретною подією чи проблемою. Транслюється у формі самостійної окремої передачі або входить до складу складної сценарної композиції, присвяченої деякій суспільно-значущій проблемі. В даний час широко використовується для перебивання новинної інформації.

Замітка (відеосюжет) –загальножурналістський жанр інформаційної публіцистики, що межує з репортажем, і називається зазвичай «сюжетом»або «інформацією». Може мати форму окремої передачі або входити в якості складової частини в складну сценарну композицію. На екрані існує у двох формах - вербальній або з використанням відеоряду.

Інтерв'ю –(від англ. interview - обмін думками) - жанр інформаційної публіцистики, в складі інформаційних матеріалів один із варіантів розмовної передачі «в особах»- діалог, полілог, конфронтаційне інтерв'ю, контрв'ю та інше. Також складова частина (метод) журналістської роботи в різних жанрах, що дозволяє зробити ефектний матеріал про цікаву людину, або підготувати епатуючий «експромт»для збільшення видовищності телегри, або добути недосяжну іншими способами, менш травмуючими естетичне сприйняття, відсутню в сюжеті для видовищності інформацію. Також елементарне джерело (породжує жанр пучка жанрів), трансформація якого призводить до більш складних вузьких жанрів типу прес-конференції або теледебатів.

Найважливіші складові літературного сценарію телевізійної передачі: описова частина (ремарка), розрахована на екранне втілення; дія, що реалізовується у розвитку сюжету; синхронні виступи і закадровий текст (дикторський чи авторський).

Ремарка представляє собою опис образотворчого боку передачі (або фільму), характеристику обстановки, зовнішньої дії чи внутрішнього стану дійової особи, монтажного і музично-звукового рішення.

Одним з важливих компонентів сценарію є закадровий текст. Функції його вельми різноманітні. Закадровий текст може пояснювати і доповнювати зображення, тобто коментувати його, посилюючи публіцистичне звучання теми, викликати асоціації, може задавати тон, наприклад, орієнтуючи глядача на іронічне або співчутливе сприйняття того що відбувається. Нарешті, закадровий текст допомагає пов'язувати епізоди в єдине ціле, спрямовуючи увагу аудиторії і сприяючи композиційній єдності передачі. В якості закадрового тексту може використовуватись рядок, що біжить.

В ході дослідження, судовим експертом було з»ясовано, що об’єкти дослідження являють собою сукупність всіх складових частин телевізійної передачі, в якій відбувається чергування відео-сюжетів згідно заданої теми з коментарями ведучого. Кожну з цих складових було розроблено в процесі розвитку телебачення та технічного прогресу, як необхідної умови для втілення у життя деяких з них.

З урахуванням наведеного судовий експерт прийшов до висновку, що окрім оригінальної назви, жоден з юридично значущих елементів даних аудіовізуальних творів не має ознак новизни, тож сам твір не містить ознак творчого характеру (питання 1).

Експерт вказує, що елементами телевізійної програми, що охороняються авторським правом і створені творчою діяльністю авторів є наступні елементи її форми:

- внутрішня форма: сценарій телевізійної програми - коротка програмна схема, викладена в стандартній або вільній формі, але обов'язково зрозумілій режисеру і виконавцеві; структура телевізійної програми, сюжетний перебіг; включення до телевізійної програми окремих репортажів, інтерв’ю, коментарів тощо; використання таких прийомів як закадровий текст, синхрон, «стендапи», перебивання, репераунд, інтершум тощо;

- зовнішня форма: тексти та діалоги; музичні твори; розташування об’єктів і дійових осіб в кадрі, реквізиту та інших елементів, передбачених у сценарії.

На основі викладеного, експерт прийшов до висновку, що усі юридично значущі елементи об’єкту дослідження, окрім його назви, є типовими для сучасного телебачення і інформаційної журналістики, та були створені в процесі розвитку телевізійного мовлення, а тому підставним є твердження судового експерта, що аудіовізуальний твір «ТВ ПРОГРАМА «АВТОКОНТИНЕНТ», авторські права на який засвідчуються Свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № 25243, не містить ознак творчого характеру (питання 2).

При дослідженні питання 3 судовий експерт вважав за доцільне розглянути програми «УкрАвтоКонтинент»в якості об’єкту дослідження з метою встановлення елементів даних аудіовізуальних творів, на які поширюється авторсько-правова охорона.

Зі змісту статті 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права»вбачається, що частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Судовим експертом з»ясовано наступне:

- у програмах «УкрАвтоКонтинент»висвітлюється діяльність Асоціації міжнародних автомобільних перевізників, а також новини автомобільного страхування, новини щодо змін законодавства в сфері автомобільних перевезень тощо;

- предмет дослідження представляє собою тележурнал, кожний окремий випуск якого триває протягом 20 хвилин і містить: репортажі, коментарі та інтерв’ю (синхрони), поєднані між собою стислими коментарями ведучого та перебиваннями;

- фактично програми «УкрАвтоКонтинент»складаються з тотожних типів (або елементів) телевізійної програми, що і аудіовізуальні твори «ТВ ПРОГРАМА «АВТОКОНТИНЕНТ». Проте, як зазначає судовий експерт,  жоден з цих елементів, на які могла б поширюватися авторсько-правова охорона, не має ознак новизни та творчості;

- окремі елементи назви аудіовізуального твору «ТВ ПРОГРАМА «АВТОКОНТИНЕНТ», що має самостійне юридичне значення, присутні у назві програм «УкрАвтоКонтинент». Проте, як зазначає судовий експерт,  назва в цілому не є тотожною та не використовується при створенні програм «УкрАвтоКонтинент».

З урахуванням зазначеного експерт робить висновок, що при створенні програм «УкрАвтоКонтинент»не було використано жодних творів або їх частин, авторські права на які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Лідер Плюс»(питання 3).

При дослідженні питання 4 судовим експертом з»ясовано:

- літературний твір «Сценарний план телевізійної передачі «УкрАвтоКонтинент»представляє собою основу для створення тележурналу про діяльність Асоціації міжнародних автомобільних перевізників, а також новини автомобільного страхування, новини щодо змін законодавства в сфері автомобільних перевезень тощо;

- об’єкт дослідження має оригінальну назву та складається з опису змісту тележурналу, що складається з репортажів, коментарів та інтерв’ю (синхронів), поєднаних між собою стислими коментарями ведучого та перебиваннями;

- усі юридично значущі елементи об’єкту дослідження, окрім його назви, є типовими для сучасного телебачення і інформаційної журналістики, та були створені в процесі розвитку телевізійного мовлення.

З урахуванням зазначеного експерт робить висновок, що при створенні літературного твору «Сценарний план телевізійної передачі «УкрАвтоКонтинент», авторські права на які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Континент-СОВА»на підставі авторського договору про передачу (відчуження) майнових прав від 20.08.2009 року (рішення про реєстрацію договору № 1230), не було використано жодних творів або їх частин, авторські права на які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Лідер Плюс»(питання 4).

Таким чином, Висновком № 84/11-НМ від 22.05.2011 р. судової експертизи об»єктів інтелектуальної власності за господарською справою № 54/489 (2009), який суд враховує в якості належного доказу у справі і оцінює за правилами оцінки доказів саме в якості висновку судової експертизи, спростовуються доводи позивача стосовно того, що відповідач використовує аудіовізуальний твір «ТВ ПРОГРАМА «АВТОКОНТИНЕНТ», авторські права на який належать позивачу, публічно сповіщуючи в ефір на ТРК «Ера»(УТ-1) та розповсюджуючи через мережу Інтернет ТВ програму «УкрАвтоКонтинент». При цьому, матеріалами справи, а саме: Рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір № 1230 від 09.11.2009 р., підтверджується факт належності відповідачу авторських прав на Літературний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автор ОСОБА_3).

За таких обставин, позивачем не доведено суду наявність будь-яких порушень з боку відповідача прав позивача як власника авторських прав на Аудіовізуальний твір «ІНФОРМАЦІЯ_2", а тому позовні вимоги останнього про заборону відповідачу випускати в ефір "ТВ програму "Автоконтинент" та будь-яку іншу програму, що використовує захищені авторським правом результати творчої праці - елементи "ТВ програми "Автоконтинент"; заборону відповідачу розповсюджувати "ТВ програму "Автоконтинент" та будь-яку іншу програму, що використовує захищені авторським правом результати творчої праці - елементи "ТВ програми "Автоконтинент" по каналам мережі Інтернет є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач звернувся до суду з вимогою про зобов'язання відповідача передати студійні декорації ТВ програми "Автоконтинент" позивачу.

Відповідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно, а згідно приписів ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України передбачений обов»язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Як зазначив позивач у позові, відповідач самовільно привласнив та використовує студійні декорації ТВ програми "Автоконтинент", а саме: студійні декорації виготовлені кустарним способом з фольгового листа квадратною перфорацією, з підсвіткою люмісцентними світильниками синього кольору; на стійці, виготовленій також кустарним способом з металевих трубок для меблевих конструкцій, встановлений 32 дюймовий ЖК монітор. Позивач стверджує, що наведені студійні декорації належать йому та є частиною творчого оформлення програми «Актоконтинент»як цілісного аудіовізуального твору, авторські права на який належать позивачу.

На підтвердження належності вказаних студійних декорацій саме позивачу, останній  надає суду довідки за підписом директора ТОВ «Лідер Плюс», в яких наведений перелік майна, яке, на думку позивача, самовільно привласнене та використовується відповідачем. Натомість, вказані довідки (а.с. 27, 99 т. І) не приймаються судом у якості належних доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки:

-          по-перше, зі змісту вказаних довідок жодним чином не вбачається, що вказане в них майно є складовою частиною саме студійних декорацій позивача, так як відсутні первинні докази, які б підтверджували опис наведених студійних декорацій як в цілому та їх складових елементів окремо;

-          по-друге, зі змісту вказаних довідок жодним чином не вбачається,  що вказане в них майно є складовою частиною саме студійних декорацій ТВ програми "Автоконтинент», авторські права на яку належать позивачу, так як знову відсутні первинні докази на підтвердження зазначеного.

Суд також враховує, що позивачем не доведено суду факт наявності спірних студійних декорацій саме у відповідача. Так, поданий позивачем Акт про недопущення в приміщення від 10.01.2008 р. не приймається судом у якості належного доказу в розуміння ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, так як фактично складений одноособово представниками позивача та містить інформацію виключно про недопущення цих представників в приміщення за адресою м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2-А, тоді як твердження про знаходження в даному приміщенні саме студійних декорацій позивача ТВ програми "Автоконтинент» жодним чином таким актом не підтверджуються та фактично є суб»єктивним твердженням позивача.

Інших доказів, які б належним чином підтверджували, що саме студійні декорації ТВ програми "Автоконтинент", авторські права на яку належать позивачу, та без достатньої правової підстави  перебувають у відповідача, позивачем не названо та до матеріалів справи не залучено.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність у позивача належних та достатніх обґрунтувань позовних вимог в частині зобов'язання відповідача передати студійні декорації ТВ програми "Автоконтинент" позивачу, а тому в позові в цій частині позивачу також належить відмовити.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

На підставі ст. 49 ГПК України, при відмові в позові витрати по сплаті держмита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та за проведення судової експертизи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 22, 32, 33, 34, 41, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                      ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

 Суддя                                                                                                 Гумега О. В.

Дата підписання повного рішення: 15.07.2011 р.