Рішення

від 14.07.2011 по справі 3/159

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/159

14.07.11

За позовом   Приватного акціонерного товариства «Інститут паперу»

До                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна школа технічного

                      законодавства та управління якістю»

Про                стягнення 51 275,76 грн.  

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1 –по дов. № б/н від 16.05.2011

Від відповідача       не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

          На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Інститут паперу»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна школа технічного законодавства та управління якістю»48 449,34 грн. основного боргу по орендній платі, 1627,76 грн. пені, 881,72 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 317,66 грн., за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно  договору оренди приміщення № 89-09 від 15.06.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2011 було порушено провадження у справі № 3/159 та призначено її до розгляду на 14.07.2011.

Позивач в судовому засіданні 14.07.2011 позовні вимоги  підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 14.07.2011 не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 01.07.2011. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу –07.07.2011.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань  про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.07.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури і позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

            15.06.2009 між Приватним акціонерним товариством «Інститут паперу»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна школа технічного законодавства та управління якістю»(орендар) був укладений договір оренди приміщення № 38-09 (далі - договір).

           Відповідно до п. 1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування приміщення (далі –приміщення, що орендується) для розміщення офісу. Власником приміщення, що орендується є орендодавець, орендар користується приміщенням протягом строку оренди. Адреса будинку, у якому знаходиться приміщення, що орендується: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7. Загальна площа приміщення, що орендується 38 кв. м. Номер кімнати 615.

            Відповідно до п. 5.1 договору сторонами було погоджено, що строк дії договору встановлено з 26.05.2009 до 30.05.2010, при цьому обчислення строку починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

            Додатковою угодою № 1 до договору строк дії договору було продовжено до 30.04.2011.

           Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди у період з січня по червень 2011 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі  48 449,34 грн. та за несвоєчасне виконання зобов‘язань нарахована пеня в розмірі  1  627,04 грн. інфляційні втрати в розмірі 881,72 грн. і 3% річних в сумі 317,66 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що приймання-передача приміщення, що орендується, здійснюється за актом приймання-передачі.

З наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі від 01.07.2009 вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв  приміщення, які знаходяться в кімнаті 615 площею 38 кв. м.

Пункт 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлює, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що за використання приміщенням, яке є предметом договору, відповідач щомісячно сплачує позивачу орендну плату у відповідності і на умовах передбаченим цим договором.

Так, згідно п. 2.3. договору передбачено, що розмір орендної плати за 1 місяць складає 6 500 грн., в тому числі ПДВ –1 083,33 грн. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Відповідно до п. 2.4 договору, всі комунальні послуги: електропостачання приміщень, водопостачання та каналізація, опалення приміщень оплачуються в розмірі 0,43 % від рахунків, що виставляються комунальними службами для ЗАТ «Інститут Паперу». Рахунки за комунальні послуги виставляються орендарю орендодавцем у поточному місяці за попередній.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на виконання умов договору були виставлені відповідачу наступні рахунки до складу яких входять суми по сплаті орендної плати та комунальних послуг:

-          № СФ-0000060 від 14.01.2011 на суму 7 952,28 грн.

-          № СФ-0000188 від 15.02.2011 на суму 8 128,56 грн.

-          № СФ-0000309 від 11.03.2011 на суму 8 185,50 грн.

-          № СФ-0000462 від 12.04.2011 на суму 8 223,18 грн.

-          № СФ-0000572 від 11.05.2011 на суму 8 039,10 грн.

-          № СФ-00000726 від 10.06.2011 на суму 7 920,72 грн.

Одночасно з рахунками за користування орендованим приміщенням відповідач отримав від позивача акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані та скріплені печатками обох сторін:

-          Акт № ОУ-0000048 від 14.01.2011 на суму 7 952,28 грн.

-          Акт № ОУ-0000163 від 15.02.2011 на суму 8 128,56 грн.

-          Акт № ОУ-0000276 від 11.03.2011 на суму 8 185,50 грн.

-          Акт № ОУ-0000391 від 12.04.2011 на суму 8 223,18 грн.

-          Акт № ОУ-0000510 від 11.05.2011 на суму 8 039,10 грн.

-          Акт № ОУ-0000638 від 10.06.2011 на суму 7 920,72 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору, рахунок по оплаті орендної плати за поточний місяць виставляється орендодавцем після 1 числа поточного місяця і оплачується орендарем не пізніше 25 числа, в якому виставлено рахунок.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2.2. договору відповідач зобов‘язався здійснювати  орендні платежі у строки передбачені договором.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення орендної плати в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 48 449,34 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 48 449,34 грн. боргу по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.4.1. договору передбачено, що у випадку прострочення сплати орендних та інших платежів, передбачених даним договором орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.4.1 договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 1 627,76 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 627,76 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  3% річних в розмірі 317,66 грн. та інфляційні втрати в розмірі 881,72 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 317,66 грн. та 881,72 грн. збитків від зміни індексу інфляції (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Приватного акціонерного товариства «Інститут паперу»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна школа технічного законодавства та управління якістю»(м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, офіс 719, код ЄДРПОУ 34046928) на користь Приватного акціонерного товариства «Інститут паперу» (м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, код ЄДРПОУ 31812534) 48 449 (сорок вісім тисяч чотириста сорок дев‘ять) грн. 34 коп. основного боргу, 1 627 (одна тисяча шістсот двадцять сім) грн. 76 коп. пені, 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн. 72 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 317 (триста сімнадцять) грн. 66 коп. –3% річних, 512 (п‘ятсот дванадцять) грн. 76 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

Сівакова В.В.

Рішення підписано 19.07.2011