Постанова

від 22.02.2012 по справі 3/159-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2012 № 3/159-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Тищенко О.В.

Поляк О.І.

при секретарі Чуприні І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Дзюбайло О.О. -представник за дов. №35-30-5 від 03.01.2012р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Кирій О.В. -представник за дов. №62 від 23.12.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр- Аеропорт»

на рішення господарського суду Київської області

від 18.01.2012р. (дата підписання -20.01.2012р.)

у справі № 3/159-11 (суддя -Лопатін А.В.)

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр- Аеропорт»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області

про стягнення 130 672,74 грн.

встановив:

У листопаді 2011р. Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт» про стягнення заборгованості за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.03.2011р. №37-14-101 у розмірі 130 672,74 грн., з яких: 103 452,55 грн. - сума основного боргу за період з березня по вересень 2011р., 21 725,03 грн. штрафу, 16,42 грн. інфляційних нарахувань, 4 590,38 грн. пені та 888,36 грн. - 3% річних, нарахованих за весь період прострочення оплати - з 16.04.2011р. по 07.11.2011р.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що 22.03.2011р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - Орендодавець), Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт» (далі - Орендар) був укладений Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №37-14-101р. (далі - Договір оренди), за умовами якого Орендодавець зобов'язувався передати, а Орендар прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення та частину нежитлового приміщення на другому поверсі Терміналу «В», загальною площею 36,00 кв.м., яке знаходиться на балансі ДП Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

За умовами Договору, вказував позивач, орендна плата повинна здійснюватися Орендарем з дати підписання із ним, як Балансоутримувачем майна, Акту передачі-приймання цього майна в оренду і припиняється з дати його фактичного звільнення Орендарем.

22.03.2011р. сторонами був підписаний Акт передачі-приймання орендованого майна, у зв'язку з чим, пояснював позивач, починаючи з цієї дати у Орендаря виник обов'язок здіснювати орендну плату за користування переданим йому нерухомим майном.

Утім, зазначав позивач, відповідач, як Орендар за Договором, взятих на себе зобов'язань протягом всього строку дії Договору не виконував, плату за оренду переданого йому у користування майна жодного разу не вносив.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.11.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №3/159-11. Цією ж ухвалою місцевий господарський суд залучив до участі у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що за домовленістю сторін у порядку ст.792 ЦК України ТОВ «Інтер'єр-Аеропорт» було звільнене від обов'язку внесення орендної плати за Договором у зв'язку з неможливістю використовувати нежитлове приміщення через необхідність отримання дозволу на відкриття магазину безмитної торгівлі.

Серед іншого, відповідач повідомив, що 25.10.2011р. він письмово звернувся до Балансоутримувача та Орендодавця із пропозицією про розірвання Договору оренди через істотну зміну обставин, які існували на момент укладення Договору.

Третя особа письмових пояснень по суті заявлених вимог господарському суду не надала.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.01.2012р. у справі №3/159-11 (суддя - Лопатіна А.В.) позов задоволено частково, визначено до стягнення із ТОВ «Інтер'єр-Аеропорт» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 74 485,83 грн. основного боргу, 3 269,90 грн. пені, 639,52 грн. 3% річних, 11,82 грн. інфляційних втрат та 15 642,02 грн. штрафу.

У решті позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції критично оцінив наведені відповідачем заперечення щодо неможливості використання орендованого приміщення через обставини, за які він не відповідав, вказавши, що за умовами укладеного між сторонами Договору оренди нежитлове приміщення передавалося Орендарю для розміщення кафе, а не магазину безмитної торгівлі. Відтак, з огляду на встановлений діючим законодавством України та умовами Договору оренди обов'язок Орендаря використовувати орендоване майно за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, правові підстави для застосування приписів ст.762 ЦК України в частині звільнення Орендаря від внесення орендної плати відсутні.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми основного боргу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що поданий позивачем розрахунок є невірним, утім, не зазначив власного перерахунку та методики з обчислення у судовому рішенні не навів.

З огляду на часткове задоволення позову про стягнення з відповідача основного боргу по орендній платі, місцевий господарський суд здійснив власний перерахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, нарахованих позивачем за неналежне виконання відповідачем взятих на себе за Договором зобов'язань, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині також задовольнив частково.

Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду в частині незадоволених позовних вимог, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі в частині відмови у задоволенні позову скасувати та прийняти у цій частині новий судовий акт про задоволення вимог Державного підприємства у повному обсязі.

У доводах апеляційного оскарження позивач зазначав про те, що в результаті невірно виконаного судом першої інстанції перерахунку суми основного боргу, що підлягає до стягнення із відповідача, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог Державного підприємства.

Апелянт зазначив, що поданий господарському суду розрахунок суми основного боргу виконаний із урахуванням пропорцій розподілу орендної плати, визначеної п.3.5 Договору, згідно якого орендна плата перераховується Орендарем до державного бюджету та Балансоутримувачу (позивачу) у співвідношенні 70% до 30%.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2012р. №3/159-11 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.) апеляційну скаргу ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 22.02.2012р.

Із висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не погодився також і відповідач, який у поданій до Київського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просив рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У поданій апеляційній скарзі відповідач вказував на неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи та залишення господарським судом поза увагою поданих відповідачем письмових заперечень щодо необхідності внесення змін до Договору оренди виключно шляхом підписання сторонами додаткової угоди. За поясненнями апелянта, судом першої інстанції неодноразово висловлювалась позиція про те, що зміни до Договору оренди, в тому числі домовленість сторін про звільнення Орендаря від орендної плати, повинна бути оформлена у вигляді додаткової угоди до Договору, у зв'язку з чим Товариство подало письмові пояснення, в яких наголошувало на тому, що приписи діючого законодавства, зокрема, ст.654 ЦК України, не встановлюють обов'язку сторін підписувати додаткову угоду у разі зміни або розірвання договору, а лише містять вимоги щодо письмової форми такої домовленості, яка, на думку апелянта, може бути зафіксована, в тому числі, у листах, якими обмінялися сторони.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2012р. №3/159-11 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.) апеляційну скаргу ТОВ «Інтер'єр-Аеропорт» прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 22.02.2012р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2012р. №01-11/1/1 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Рудченка С.Г. здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Тищенко О.В.

У призначене судове засідання з'явився представник позивача та представник третьої особи. Представник відповідача процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання ТОВ «Інтер'єр-Аеропорт» було повідомлено належним чином, що підтверджується наявною у матеріалах справи телефонограмою від 13.02.2012р. (прийнята заступником директора - Нашкольною Т.В.) та поштовим повідомленням за №0100187693469 про вручення Товариству ухвал Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційних скарг до провадження.

Відповідач про причини неявки свого представника суду не повідомив.

З огляду на належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи судова колегія дійшла висновку, що неявка його представника у дане судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційних скарг по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ «Інтер'єр-Аеропорт» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, Листом від 30.12.2010р. №14-13-14-3006 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) повідомило ТОВ «Інтер'єр-Аеропорт» про те, що 29.12.2010р. конкурсною комісією Фонду Товариство визнано переможцем конкурсу на право укладення договору оренди частини нежитлового приміщення на другому поверсі Терміналу «В» загальною площею 36,0 кв.м.

22.03.2011р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - Орендодавець), Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт» (далі - Орендар) був укладений Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №37-14-101р. (далі - Договір оренди), за умовами якого Орендодавець зобов'язувався передати, а Орендар прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення та частину нежитлового приміщення на другому поверсі Терміналу «В», загальною площею 36,00 кв.м., яке знаходиться на балансі ДП Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та знаходиться за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Відповідно до п.1.4 Договору майно передається в оренду для розміщення кафе.

У п.14.1 визначено, що Договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, що діє з 22.03.2011р. до 21.02.2014р. включно.

За умовами Договору - п.2.1, сторони погодили, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання Акту передачі-приймання приміщення, який підписують Балансоутримувач та Орендар.

Згідно п.3.1 Договору з дати підписання Акту передачі-приймання орендованого майна у Орендаря виникає обов'язок здійснювати орендну плату, який припиняється з дати фактичного звільнення Орендарем майна, що підтверджується підписаним між Балансоутримувачем та Орендарем Актом передачі-приймання майна.

Пунктом 3.2. Договору оренди встановлено, що орендна плата визначається за результатами конкурсу за базовий місяць розрахунку орендної плати (останній місяць за який є інформація про індекс інфляції) без врахування ПДВ становить 29 300,00 грн., відповідно до розрахунку плати за базовий місяць оренди (а.с.23).

Відповідно до п.3.4. Договору орендна плата за кожний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100%, то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

У п.5.4.договору визначений обов'язок Орендаря з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати у бухгалтерії Балансоутримувача рахунок та Акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 15 числа того ж місяця.

На виконання умов Договору 22.03.2011р. нерухоме майно було передано у користування Орендарю, що підтверджується двосторонньо підписаним між Балансоутримувачем (позивачем) та Орендарем (відповідачем) Актом передачі-приймання орендованого майна (а.с.25). Однак, Орендар грошові зобов'язання в частині своєчасного внесення орендних платежів не виконав і, починаючи з 22.03.2011р., виставлені Балансоутримувачем рахунки не сплачував.

У доводах апеляційного оскарження відповідач не погоджувався із висновком місцевого господарського суду про те, що на підставі підписаного між сторонами Акту передачі-приймання орендованого майна від 22.03.2011р. у нього виник обов'язок по здійсненню орендної плати за Договором. Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначав, що за письмовою домовленістю сторін, оформленою шляхом обміну листами, він був звільнений від орендної плати у порядку ч.6 ст.762 ЦК України до отримання дозвільних документів на відкриття в орендованому приміщенні магазину безмитної торгівлі.

При цьому, за оцінкою апелянта, внесення змін до Договору оренди в частині звільнення його, як Орендаря, від обов'язку сплачувати орендну плату саме шляхом підписання сторонами додаткової угоди до цього Договору не є обов'язковим. Приписи діючого законодавства України, зокрема, ст.654 ЦК України, зазначав скаржник, містять вимоги щодо письмової форми правочинів про внесення змін до договору або про його розірвання. Отже, з огляду на положення ч.1 ст.207 ЦК України, в якій зазначено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований, зокрема, у листах, якими обмінялися сторони, підписання сторонами додаткової угоди до Договору оренди не є обов'язковим, а надані господарському суду листи, якими обмінялися сторони з цього приводу, на думку апелянта, є належним доказом досягнення між сторонами домовленості про звільнення Орендаря від орендної плати.

Утім, судова колегія не погоджується із такими доводами відповідача з наступних мотивів.

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положення ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата з урахуванням її індексації є однією із істотних умов договору оренди.

Отже, за своєю правовою природою відносини найму (оренди) носять оплатний характер.

В силу приписів ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Відповідно до ч.6 названої статті ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Правовий аналіз наведених правових норм дає підстави стверджувати, що звільнення наймача (орендаря) від орендної плати зумовлене наявністю певних обставин, які унеможливлюють використання орендованого майна Орендарем з незалежних від нього причин.

Згідно чинних роз'яснень Вищого арбітражного суду від 25.05.2000р. №02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна» такими обставинами можуть бути, зокрема, здійснення капітального ремонту (якщо його повинен робити орендодавець), прострочення орендодавцем надання майна орендареві, наявність у майні недоліків, які виключали його використання за призначенням тощо.

Наявними у справі документами, зокрема, двосторонньо підписаним Актом передачі-приймання орендованого майна від 22.03.2011р., підтверджується, що Орендодавець та Балансоутримувач належним чином виконали свої зобов'язання по передачі об'єкту оренди Орендарю у користування. Будь-яких доказів того, що Товариству, як Орендарю за Договором, чинились перешкоди у користуванні переданим йому орендованим приміщенням, або доказів того, що це приміщення перебувало у непридатному стані для використання за його цільовим призначенням матеріали справи не містять.

За оцінкою апеляційного господарського суду, необхідність отримання Орендарем дозвільних документів для відкриття магазину безмитної торгівлі не є обставинами, які у розумінні ч.6 ст.762 ЦК України дають підстави для звільнення Орендаря від орендної плати за Договором.

До того ж, частиною першою ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Звільнення орендаря від виконання обов'язку по сплаті орендної плати суперечить правовій природі договору оренди, як двостороннього відплатного строкового договору, і не входить до кола прав орендодавця чи балансоутримувача державного майна, визначених Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно із п.3.5. Договору орендна плата перераховується Орендарем до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду за який здійснюється платіж, згідно з рахунком-фактурою, який надає Орендарю Балансоутримувач.

За розрахунком позивача, виконаного на основі виставлених Орендарю Балансоутримувачем рахунків-фактур (а.с.26-32), станом на 07.11.2011р., заборгованість Товариства перед Державним підприємством по орендній платі з 07.11.2011р. становить 103 452,55 грн.

Однак, здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку, місцевий господарський суд дійшов висновку, що він є невірним та частково задовольнив позовні вимоги про стягнення із відповідача суми основного боргу.

За перерахунком суду першої інстанції, до стягнення із відповідача підлягає 74 485,83 грн. заборгованості по орендній платі. Однак, детального обгрунтування власного перерахунку господарський суд у прийнятому рішенні не навів.

Переглядаючи справу у повному обсязі, судова колегія вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог і стягнення із відповідача 74 485,83 грн. основного боргу по орендній платі.

При здійсненні перерахунку заявленої до стягнення суми основного боргу за спірний період місцевий господарський суд окремо нараховане ПДВ у співвідношенні 30% до 70% поклав на Балансоутримувача та Орендодавця відповідно.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що до стягнення із відповідача підлягають 74 485,83 грн. в рахунок погашення перед Балансоутримувачем (позивачем) заборгованості по орендній платі за період з 22.03.2011р. по 30.09.2011р. включно.

Утім, підстав для пропорційного розподілу нарахованого окремо ПДВ на суму орендної плати Договір оренди не містить. За умовами Договору Орендар проводить перерахування до бюджету належних 70 відсотків орендної плати, визначеної без ПДВ. Отже на рахунок Балансоутримувача спрямовуються належні 30 відсотків та сума податку на додану вартість, обчислена з повної вартості орендної плати, оскільки згідно наявної у матеріалах справи копії Довідки про взяття на облік платника податків ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» є платником цього податку (а.с.98).

З огляду на зазначене, судова колегія вважає за необхідне навести вірний розрахунок заявлених Державним підприємством вимог про стягнення із Орендаря належної йому, як Балансоутримувачу, заборгованості по орендній платі:

Отже, судова колегія дійшла висновку про обгрунтованість доводів апеляційного оскарження позивача і наявність підстав для часткового скасування рішення місцевого господарського суду у частині відмови у задоволенні різниці між заявленною сумою боргу 103 452,55 грн. та стягнутою судом першої інстанції (74 485,83 грн.).

Відповідно до п.13.1 Договору оренди за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з чиним законодавством України.

Згідно п. 3.7 Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні (70% до 30%), відповідно до чинного законодавства України, з нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на неналежне виконання Орендарем грошових зобов'язань в частині своєчасної оплати орендних платежів, позивач нарахував та просив стягнути із відповідача 16,42 грн. інфляційних втрат, пені у розмірі 4 590,38 грн. та 3% річних у розмірі 888,36 грн.

Здійснюючи власний перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань, 3% річних та пені, місцевий господарський суд виходив із хибно встановленої ним суми основної заборгованості у розмірі 74 485,83 грн.

Перевіривши наведений позивачем у позові розрахунок інфляційних втрат та 3% річних по кожному рахунку-фактурі, судова колегія визнала його вірним та обгрунтованим.

Натомість, при нарахуванні за рахунком-фактурою від 31.03.2011р. №904/396 на суму 5 167,15 грн. пені у розмірі 452,02 грн. за прострочення оплати в період з 16.04.2011р. по 07.11.2011р. позивачем не були враховані положення ч.6 ст.232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки іншого строку нарахування пені, ніж зазначено у ч.6 ст.232 ГК України, у Договорі оренди не передбачено, то визначений позивачем період з 16.04.2011р. по 07.11.2011р. перевищує 6 місяців і тому не відповідає вимогам закону, і, як наслідок, розрахунок пені є невірним.

За перерахунком апеляційного господарського суду за прострочення оплати вартості оренди за березень 2011р. згідно рахунку-фактури №31.03.2011р. №904/396 на суму 5 167,15 грн. відповідач повинен сплатити на користь позивача 403,75 грн. пені, що на 48,27 грн., ніж розраховано позивачем.

В іншій частині вимог виконаний позивачем розрахунок пені на суму 4 138,36 грн. (за прострочення оплати вартості оренди за квітень-вересень 2011р.) є вірним. Таким чином, до стягнення із відповідача підлягає пеня у розмірі 4 542,11 грн.

Крім того, згідно п.3.11 Договору оренди у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.

Враховуючи, що на день звернення до господарського суду з позовом період простроченої заборгованості відповідача, як Орендаря, по орендній платі становив більше шести місяців, вимоги позивача про стягнення на його користь штрафу у розмірі 21% від суми боргу у розмірі 21 725,03 грн. (103 452,55 грн. х 21% = 21 725,03 грн.) є такими, що ґрунтуються на Договорі і підлягають задоволенню.

На підставі наведеного судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та часткове задоволення апеляційної скарги позивача.

Рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та 21% штрафу слід скасувати з прийняттям нового про задоволення вимог у цій частині у заявленому позивачем розмірі, а саме: 103 452,55 грн. основного боргу, 16,42 грн. інфляційних втрат, 888,36 грн. 3% річних та 21 725,03 грн. штрафу.

Прийняте місцевим господарським судом рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені підлягає частковому скасуванню, оскільки до стягнення із відповідача підлягає пеня у розмірі 4 542,11 грн., тобто у розмірі меншому, ніж був заявлений позивачем.

З огляду на часткове скасування судового рішення, судова колегія вважає за необхідне здійснити новий розподіл судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції на підставі ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» також покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ТОВ «Інтер'єр-Аеропорт» - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт» на рішення господарського суду Київської області від 18.01.2012р. у справі №3/159-11 залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення господарського суду Київської області від 18.01.2012р. у справі №3/159-11 задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду Київської області від 18.01.2012р. у справі №3/159-11 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача 28 966,72 грн. основного боргу, 1 272,21 грн. пені, 04,60 грн. інфляційних втрат, 248,84 грн. 3% річних та 6 083,01 грн. штрафу скасувати.

4. Прийняти у цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

5. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт» (08300, Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, приміщення на першому поверсі галереї Терміналу «В»; код ЄДРПО - 33999451) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль»; код ЄДРПО - 20572069) 28 966,72 грн. основного боргу, 1 272,21 грн. пені, 04,60 грн. інфляційних втрат, 248,84 грн. 3% річних та 6 083,01 грн. штрафу.

6. Здійснити новий розподіл судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт» (08300, Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, приміщення на першому поверсі галереї Терміналу «В»; код ЄДРПО - 33999451) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль»; код ЄДРПО - 20572069) 2 612,49 грн. судового збору.

7. В іншій частині судове рішення залишити без змін.

8. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт» (08300, Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, приміщення на першому поверсі галереї Терміналу «В»; код ЄДРПО - 33999451) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль»; код ЄДРПО - 20572069) 1 306,25 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

9. Матеріали справи №9/135-11 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Тищенко О.В.

Поляк О.І.