Рішення

від 18.07.2011 по справі 53/329

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/329 18.07.11

За позовом Товариства з об меженою відповідальністю «Д жет Карго»

до Державного підприємст ва «Авіаремонтний завод 410 зав од цивільної авіації»

про зобов' язання вчинит и дії

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю в ід 28.02.2011; ОСОБА_2. - представн ик за довіреністю від 01.07.2011

від відповідача: ОСОБА_3 . - представник за довіреніс тю № 48-07 від 10.01.2011; ОСОБА_4. - пр едставник за довіреністю № 48-0 9 від 10.01.2011

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про зоб ов' язання відповідача пове рнути позивачу належний оста нньому авіаційний двигун Д-36, реєстраційний №708036381А071 (далі - двигун).

Позовні вимоги мотивовані тим, що двигун, який належить позивачу на праві власності, знаходиться у володінні від повідача без належних правов их підстав, що створює позива чу перешкоди в здійсненні ни м права власності та обмежує його правомочності з володі ння, користування та розпоря дження двигуном, а тому проси ть суд витребувати від відпо відача вказаний двигун на св ою користь.

Ухвалою Господарського су ду міста Києва від 09.06.2011 порушен о провадження у справі № 53/329, ро згляд справи призначено на 04.0 7.2011.

Представник позивача нада в пояснення по суті спору.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти з адоволення позовних вимог за перечує з підстав того, що поз ивачем не доведено його прав о власності на двигун, відсут ні договірні відносини між п озивачем та відповідачем, а т акож вчинення відповідачем п ритримання спірного двигуна на підставі договору між від повідачем та Товариством з о бмеженою відповідальністю « Академічний центр - «Десант ник».

В судовому засіданні 04.07.2011 ро ку, в порядку ст. 77 ГПК України о голошено перерву до 18.07.2011 року.

Представник позивача в суд овому засіданні 18.07.2011 надав дод аткові пояснення по суті спо ру .

Представник відповідача п роти задоволення позовних ви мог заперечував, в задоволен ні позовних вимог просив від мовити повністю.

На виконання вимог ст. 81-1 ГП К України складено протоколи судових засідань, які долуче но до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18.07.2011 су дом оголошено вступну та рез олютивну частини рішення.

Розглянувши подані докуме нти і матеріали, заслухавши п ояснення представників пози вача та відповідача, всебічн о і повно з' ясувавши фактич ні обставини, на яких ґрунтує ться позов, об' єктивно оцін ивши докази, які мають значен ня для розгляду справи і вирі шення спору по суті, господар ський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2008 року між Товари ством з обмеженою відповідал ьністю «Авіакомпанія «Півде нні авіалінії»(продавцем) та позивачем (покупцем) та було у кладено договір №59, відповідн о до умов якого продавець зоб ов' язався передати у власні сть покупця, а покупець прийн яти та оплатити авіаційний д вигун типу Д-36 серії 1А, бувший у вжитку, згідно специфікації 1 та пасажирського літака цив ільного авіації ЯК-42.

Специфікацією 1 до договору №59 від 12 серпня 2008 року між пози вачем та Товариством з обмеж еною відповідальністю «Авіа компанія «Південні авіаліні ї»було визначено найменуван ня та характеристики двигуна - Д-36 №708036381А071, 1 шт., 1988 року випуску , 4653 годин напрацювання з почат ку експлуатації.

Пунктом 3.4. договору №59 від 12 серпня 2008 року між позивачем та Товариством з обмеженою в ідповідальністю «Авіакомпа нія «Південні авіалінії»бул о передбачено, що перехід пра ва власності від Товариства з обмеженою відповідальніст ю «Авіакомпанія «Південні ав іалінії»до позивача відбува ється з моменту підписання а кту приймання-передання Двиг уна.

Згідно акту приймання-пере дання двигуна від 20 серпня 2008 р оку по договору №59 від 12 серпня 2008 року двигун був переданий Т овариством з обмеженою відпо відальністю «Авіакомпанія « Південні авіалінії»у власні сть позивачу 20 серпня 2008 року.

Засвідчені належним чином копії договору №59 від 12 с ерпня 2008 року, специфікації №1 т а акту приймання-передання д вигуна від 20 серпня 2008 року по д оговору №59 від 12 серпня 2008 року м істяться в матеріалах справи .

Відповідно до статті 328 Цив ільного кодексу України прав о власності набувається на п ідставах, що не заборонені за коном, зокрема із правочинів . Право власності вважається набутим правомірно, якщо інш е прямо не випливає із закону або незаконність набуття пр ава власності не встановлена судом.

Згідно частин першо ї та другої статті 334 Цивільно го кодексу України право вла сності у набувача майна за до говором виникає з моменту пе редання майна, якщо інше не вс тановлено договором або зако ном; переданням майна вважає ться вручення його набувачев і або перевізникові, організ ації зв'язку тощо для відправ лення, пересилання набувачев і майна, відчуженого без зобо в'язання доставки.

Тому, суд приходить до висновку, що саме позивач є за конним власником двигуна з 20 с ерпня 2008 року.

Позивачем підтвердже но, а відповідачем не спросто вано обставин належності дви гуна позивачу на праві власн ості станом на дату зверненн я позивача до суду та станом н а час розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведен о належними та допустимими д оказами його право власності на двигун Д-36 №708036381А071, 1988 року випу ску.

У зв' язку з наведени м, суд вважає необґрунтовани ми твердження відповідача пр о непідтвердження позивачем свого права власності на дви гун.

15 серпня 2008 року між позивач ем (замовником) та Товариство м з обмеженою відповідальніс тю «Академічний центр - «Дес антник»(далі - ТОВ «Академіч ний центр - «Десантник») (викон авцем) було укладено договір № 31-08 по ремонту авіаційних дви гунів Д-36.

Відповідно до пункту 1.1. дого вору від 15 серпня 2008 року позив ач доручає та оплачує, а ТОВ «А кадемічний центр»- «Десант ник» виконує організацію рем онту авіаційних двигунів Д-36.

9 жовтня 2008 року позивачем на виконання умов договору №31-08 в ід 15 серпня 2008 року відповідно до акту приймання-передання двигуна було передано двигун ТОВ «Академічний центр - «Д есантник»для організації ре монту двигуна.

Відповідно до додатку №2 від 15 вересня 2008 року до договору № 31-08 від 15 серпня 2008 року строк вик онання робіт по ремонту двиг уна становив 120 календарних дн ів, який відліковується з мом енту зарахування передоплат и на поточний рахунок ТОВ «Ак адемічний центр - «Десантни к». Кошти в якості передоплат и в розмірі 50% від вартості роб іт були перераховані позивач ем ТОВ «Академічний центр - «Десантник»8 вересня 2008 року, щ о підтверджується відповідн ими платіжними документами, наявними в матеріалах справи .

Тому, ТОВ «Академічний цент р - «Десантник» зобов' язан е було повернути позивачу ві дремонтований двигун 8 берез ня 2009 року.

Всього відповідно до умов д оговору №31-08 від 15 серпня 2008 року позивач перерахував на банк івський рахунок ТОВ «Академі чний центр»- «Десантник»ав ансовими платежами в період з вересня 2008 року по травень 2009 р оку грошові кошти в загальні й сумі 1820710,10 грн.

Однак, станом на дату зверне ння позивача до суду та на час розгляду справи судом, відре монтований двигун не був пов ернений позивачу.

Позивачем в письмових пояс неннях зазначено, що від ТОВ « Академічний центр - «Десант ник»позивач довідався про те , що двигун перебуває у володі нні відповідача.

Позивач 17 лютого 2011 року звер нувся до відповідача з завою про повернення двигуна його законному власнику - позива чу. До заяви від 17 лютого 2011 року позивачем додавалися докази його права власності на двиг ун (копії договору №59 від 12 серп ня 2008 року та акту приймання-пе редання двигуна від 20 серпня 2 008 року).

Відповідач листом №48-643 від 23 л ютого 2011 року відмовив позива чу в поверненні двигуна, моти вуючи свою відмову відсутніс тю договірних відносин між п озивачем та відповідачем та можливістю повернення двигу на лише ТОВ «Академічний цен тр - «Десантник»після оплат и останнім наданих відповіда чем послуг.

Факт наявності (володіння) у відповідача спірного двигун а підтверджується також ріше нням Господарського суду м. К иєва від 10 лютого 2010 року у спра ві №31/394 та підтверджується сам им відповідачем у відзиві на позовну заяву від 30 червня 2011 р оку №48-2251 і в наданих у судових з асіданнях поясненнях.

Судом також встановлено, що 2 березня 2009 року між відповіда чем та ТОВ «Академічний цент р - «Десантник»було укладен о договір №ОМ/09-03/5-4юр на надання послуг з ремонту та сервісно му обслуговуванню авіаційни х двигунів Д-36.

Згідно пункту 1.1. договору №О М/09-03/5-4юр від 2 березня 2009 року від повідач, як виконавець, зобов ' язався за дорученням ТОВ « Академічний центр - «Десант ник», як замовника, виконати к апітальний ремонт авіаційни х двигунів у кількості та в ст роки, вказані в додатку до дог овору.

У відомості ремонту авіадв игунів Д-36 від 2 березня 2009 року ( додаток №1 до договору №ОМ/09-03/5-4ю р від 2 березня 2009 року) були вка зані три двигуни, які передав алися ТОВ «Академічний центр - «Десантник»відповідачу д ля проведення ремонту, серед яких вказаний також спірний двигун.

Відповідно до додаткової у годи від 28 травня 2009 року (додат ок №8 до договору №ОМ/09-03/5-4юр від 2 березня 2009 року) вартість рем онту спірного двигуна була в изначена в розмірі 1980000,00 грн.

Рішенням господарського с уду міста Києва від 10 лютого 2010 року в справі №31/394, у зв' язку з неналежним виконанням ТОВ « Академічний центр - «Десант ник»умов договору №ОМ/09-03/5-4юр в ід 2 березня 2009 року між відпові дачем та ТОВ «Академічний це нтр - «Десантник»було виріш ено стягнути з ТОВ «Академіч ний центр - «Десантник»на ко ристь відповідача заборгова ність в розмірі 2154075,57 грн.

Відповідачем зазначено, що рішення господарського суду міста Києва від 10 лютого 2010 рок у в справі №31/394 ТОВ «Академічни й центр - «Десантник»станом на час розгляду цієї справи н е виконано, заборгованість з а договором №ОМ/09-03/5-4юр від 2 бер езня 2009 року не погашена.

Відповідачем також вказує ться, що 9 лютого 2011 року в газет і «Голос України»№24 було опуб ліковано оголошення про пору шення провадження в справі п ро банкрутство ТОВ «Академіч ний центр - «Десантник».

Згідно пункту 6.5. договору №О М/09-03/5-4юр від 2 березня 2009 року між відповідачем та ТОВ «Академ ічний центр - «Десантник»у в ипадку невиконання ТОВ «Акад емічний центр - «Десантник» у встановлений строк зобов' язань з оплати відремонтован их двигунів, відповідач має п раво притримувати в себе від ремонтовані авіадвигуни до п овного виконання ТОВ «Академ ічний центр - «Десантник»св оїх зобов' язань.

Пунктом 10.1. договору №ОМ/09-03/5-4ю р від 2 березня 2009 року між відп овідачем та ТОВ «Академічний центр - «Десантник»строк вк азаного договору був встанов лений до 31 грудня 2009 року.

Заперечуючи проти задовол ення позовних вимог відповід ач, серед іншого, посилається на обставини відсутності до говірних відносин з позиваче м з приводу ремонту спірного двигуна та здійснення відпо відачем притримання двигуна у зв' язку з наявністю забор гованості перед ним зі сторо ни ТОВ «Академічний центр - «Десантник»за здійснений ре монт спірного двигуна згідно пункту 6.5. договору №ОМ/09-03/5-4юр ві д 2 березня 2009 року між відповід ачем та ТОВ «Академічний цен тр - «Десантник».

Однак, суд вважає безпідста вними та помилковими запереч ення відповідача з наступних підстав.

Відповідно до статті 41 Конс титуції України кожен має пр аво володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власн істю, результатами своєї інт електуальної, творчої діяльн ості. Право приватної власно сті набувається в порядку, ви значеному законом. Громадяни для задоволення своїх потре б можуть користуватися об'єк тами права державної та кому нальної власності відповідн о до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений пра ва власності. Право приватно ї власності є непорушним. При мусове відчуження об'єктів п рава приватної власності мож е бути застосоване лише як ви няток з мотивів суспільної н еобхідності, на підставі і в п орядку, встановлених законом , та за умови попереднього і по вного відшкодування їх варто сті. Примусове відчуження та ких об'єктів з наступним повн им відшкодуванням їх вартост і допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного с тану. Конфіскація майна може бути застосована виключно з а рішенням суду у випадках, об сязі та порядку, встановлени х законом.

Частиною першою ста тті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і осно воположних свобод від 20 берез ня 1952 року (ратифікованого Укр аїною 11 вересня 1997 року) встано влено, що кожна фізична або юр идична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений сво єї власності інакше як в інте ресах суспільства і на умова х, передбачених законом і заг альними принципами міжнарод ного права.

Згідно частини першої ста тті 316 Цивільного кодексу Укра їни правом власності є право особи на річ (майно), яке вона з дійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та р озпоряджання своїм майном. Н а зміст права власності не вп ливають місце проживання вла сника та місцезнаходження ма йна (стаття 317 Цивільного коде ксу України).

Частинами першою - третьо ю статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що влас ник володіє, користується, ро зпоряджається своїм майном н а власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого май на будь-які дії, які не супереч ать закону; усім власникам за безпечуються рівні умови зді йснення своїх прав.

Законодавством встановлен ий абсолютний характер суб' єктивного права власності, я кий передбачає заборону необ меженому та завідомо невизна ченому колу осіб порушувати таке суб' єктивне право і ст ворювати перешкоди в його зд ійсненні.

Тобто, позивач має право віл ьно, на власний розсуд володі ти, користуватися та розпоря джатися належним йому майном (спірним двигуном) та вимагат и недопущення вчинення будь- якими іншими особами порушен ь та посягань на його право вл асності.

У відповідності зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушни м. Ніхто не може бути протипра вно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснен ні. Особа може бути позбавлен а права власності або обмеже на у його здійсненні лише у ви падках і в порядку, встановле них законом. Примусове відчу ження об'єктів права власнос ті може бути застосоване лиш е як виняток з мотивів суспіл ьної необхідності на підстав і і в порядку, встановлених за коном, та за умови попередньо го та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, вс тановлених частиною другою с татті 353 цього Кодексу.

Володіння відповідачем дв игуном, який є об' єктом прав а власності позивача, без зго ди останнього, обмежує позив ача в реалізації ним свого пр ава власності, яке включає в с ебе юридично закріплені та г арантовані повноваження (пра вомочності) з володіння, кори стування та розпорядження на лежним на праві власності ма йном.

Згідно частини першої стат ті 386 Цивільного кодексу Украї ни держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів пр ава власності.

У відповідності зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребува ти своє майно від особи, яка не законно, без відповідної пра вової підстави заволоділа ни м.

Враховуючи зміст статті 387 Ц ивільного кодексу України пр авом на подання віндикаційно го позову наділений власник або титульний володілець. Ос обою, до якої пред' явлений в індикаційний позов (відповід ачем) повинен виступати неза конний володілець майна, нез алежно від того чи відомо йом у про незаконність та неправ омірність такого володіння, чи ні. Предметом індикаційно го позову виступає вимога вл асника, який не володіє майно м, до особи, яка поза волею вла сника заволоділа та продовжу є володіти цим майном, про пов ернення індивідуально визна ченого майна із чужого волод іння. При цьому незаконним во лодільцем визнається особа, яка здійснює володіння майно м без належних правових підс тав. Незаконність чи безпідс тавність заволодіння майном власника повинні розумітися як фактичне панування (відан ня) над майном, не належним так ій особі, без визначених зако ном правових підстав.

Обов' язковою умовою звер нення з віндикаційним позово м є відсутність між позиваче м та відповідачем зобов' яза льно-правових відносин щодо спірного майна. Вказане тако ж підтверджується і самим зм істом Цивільного кодексу Укр аїни, яким визначені способи захисту цивільних прав та ін тересів судом: як загальних д ля речових та зобов' язальни х правовідносин (які, наприкл ад, передбачені статтею 16 Циві льного кодексу України, яка р озміщена в Книзі Першій «Заг альні положення»Цивільного кодексу України) так і спеціа льні, які передбачені окремо для речових (наприклад, статт і 386, 387, 391, 392, які розміщені в Книзі Третій «Право власності та і нші речові права»Цивільного кодексу України) і для зобов' язальних відносин (наприклад , стаття 611, яка розміщена в Книз і П' ятій «Зобов' язальне пр аво»Цивільного кодексу Укра їни). Отже, пред' явлення інди каційного позову є власне ре човим способом захисту цивіл ьного права власності.

Тому, позиція відповідача с тосовно неможливості поверн ути належний позивачу двигун у зв' язку з відсутністю дог овірних відносин між позивач ем та відповідачем є помилко вою та такою, що не базується н а нормах діючого законодавст ва, оскільки власник має прав о витребувати майно від особ и, якій це майно не належить і за відсутності зобов' язаль них (договірних) відносин шля хом пред' явлення віндикаці йного позову до особи, яка без належної правової підстави володіє майном власника.

Що стосується обставин зді йснення відповідачем притри мання спірного двигуна, суд в ідзначає наступне.

Відповідно до статті 509 Циві льного кодексу України зобов 'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) з обов'язана вчинити на корист ь другої сторони (кредитора) п евну дію (передати майно, вико нати роботу, надати послугу, с платити гроші тощо) або утрим атися від певної дії, а кредит ор має право вимагати від бор жника виконання його обов'яз ку. Зобов'язання виникають з п ідстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Сторонами у зобов'язанні є б оржник і кредитор (частина пе рша статті 510 Цивільного кодек су України).

Частиною першою статті 546 Ци вільного кодексу України вст ановлено, що виконання зобов 'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гаранті єю, заставою, притриманням, за вдатком.

Згідно з частиною першою ст атті 594 Цивільного кодексу Укр аїни кредитор, який правомір но володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або осо бі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобо в'язання щодо оплати цієї реч і або відшкодування кредитор ові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право прит римати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Притримання відноситься д о речово-правових способів з абезпечення виконання зобов 'язань і має речовий характер . Притримання є специфічним с пособом забезпечення викона ння зобов'язання, яке спрямов ане на стимулювання боржника до належного виконання зобо в'язань. Забезпечувальний ме ханізм притримання полягає в тому, що боржник зацікавлени й в поверненні необхідної йо му речі, завдяки чому він і вик онує свій договірний обов'яз ок перед кредитором.

Як вбачається з визначення поняття притримання та осно вних його положень, реалізац ія цього права кредитора зді йснюється за наявності юриди чного складу, який охоплюєть ся сукупністю наступних юрид ичних фактів:

а) існування цивільно-право вих відносин між кредитором і боржником, на підставі яких річ знаходиться у законному володінні кредитора (основн е зобов' язання, яке забезпе чується);

б) законність володіння річ чю. Кредитор (ретентор) може зд ійснювати притримання лише т ієї речі, яка на момент поруше ння боржником зобов' язання щодо цієї речі знаходиться в нього. Ретентор не має прав а розпочати притримання речі шляхом вилучення її у боржни ка. Будь-які неправомірні дії кредитора, направлені на зав олодіння річчю без отримання згоди боржника, не можуть бут и підставою для здійснення п ритримання. Отже, річ повинна опинитися у кредитора на зак онних підставах та з відома б оржника, в протилежному випа дку у останнього виникає пра во вимагати повернення таког о майна з чужого незаконного володіння;

в) факт порушення боржником основного зобов' язання. Зг ідно із частиною першою стат ті 594 Цивільного кодексу Украї ни таке порушення полягає у н евиконанні боржником у визна чений строк зобов' язання що до оплати притримуваної речі або відшкодування кредиторо ві пов' язаних з нею витрат т а інших збитків. Відповідно, і з аналізу вказаного положенн я випливає, що притриманням м оже забезпечуватися виконан ня лише грошового зобов' яза ння боржника. Поряд із цим, опи раючись на положення частини другої статті 594 Цивільного к одексу України, вбачається, щ о притриманням можуть забезп ечуватися також і інші вимог и кредитора, які не є грошовим и, і, відповідно, порушення бор жника можуть мати інший хара ктер.

При цьому, предметом притри мання може бути лише майно, на лежне боржнику.

Відповідно до частини перш ої статті 3 Закону України «Пр о забезпечення вимог кредито рів та реєстрацію обтяжень»о бтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, щ о виникає на підставі закону , договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичн их осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Право притримання рухомог о майна, згідно з параграфом 7 глави 49 Цивільного кодексу Ук раїни віднесено пунктом 3 час тини першої статті 21 Закону Ук раїни «Про забезпечення вимо г кредиторів та реєстрацію о бтяжень» до забезпечувальни х обтяжень.

Частиною першою статті 5 З акону України «Про забезпече ння вимог кредиторів та реєс трацію обтяжень»встановлен о, що предметом обтяження мож е бути рухоме майно, не вилуче не з цивільного обороту, на як е згідно із законодавством м оже бути звернене стягнення. Залежно від змісту обтяженн я предмет обтяження повинен належати боржнику або обтяжу вачу на праві власності чи на праві господарського віданн я. Відносини щодо рухомого ма йна, яке належить особі на пра ві господарського відання, р егулюються за правилами, вст ановленими для регулювання в ідносин щодо рухомого майна, яке належить особі на праві в ласності.

Тобто, річчю, яка може бути п редметом обтяження (притрима ння), може виступати лише річ, яка належить боржнику на пра ві власності або праві госпо дарського відання.

Відповідачем у встановле ному порядку не доведено ная вність у ТОВ «Академічний це нтр - «Десантник»ані права в ласності, ані права господар ського відання на спірний дв игун.

Тому, двигун, належний на пр аві власності позивачу, не мо же бути предметом притриманн я відповідачем за зобов' яза ннями ТОВ «Академічний центр - «Десантник».

Вказаний висновок також ви пливає із поняття зобов' яза ння, наведеного у статті 509 Цив ільного кодексу України та п равової природи видів забезп ечення виконання зобов' яза нь (статті 546-548 Цивільного коде ксу України), оскільки притри мання, як акцесорне (додатков е) до основного зобов' язанн я не може мати місце за відсут ності основного зобов' язан ня. Тобто, за відсутності у поз ивача будь-яких зобов' язань перед відповідачем, позивач не набуває статусу боржника стосовно відповідача, як не н абуває статусу кредитора від повідач по відношенню до поз ивача у зв' язку з чим (відсут ністю зобов' язальних відно син) та враховуючи принцип сл ідування не може мати місце п ритримання як додаткове (акц есорне) до основного зобов' язання.

Встановлення в договорі мі ж відповідачем та ТОВ «Акаде мічний центр - «Десантник»п оложення щодо можливості при тримання відповідачем майна , переданого йому ТОВ «Академ ічний центр - «Десантник»дл я ремонту може мати юридичну силу лише у двох випадках: якщ о б таким об' єктом притрима ння виступало майно, належне на праві власності ТОВ «Акад емічний центр - «Десантник» або якщо б на притримання від повідачем майна, яке не належ ить ТОВ «Академічний центр - «Десантник», надав свою згод у власник такого майна.

Однак, як встановлено судом , двигун не є власністю ТОВ «Ак адемічний центр - «Десантни к»та позивач, як власник двиг уна, не надавав своєї згоди на встановлення умови в догово рі між відповідачем та ТОВ «А кадемічний центр - «Десантн ик»про право притримання дви гуна у випадку невиконання Т ОВ «Академічний центр - «Дес антник»зобов' язань з оплат и згідно умов такого договор у.

За протилежного розуміння природи як самого притриман ня, так і його предмету, зокрем а у випадку припущення щодо м ожливості встановлення пред мету притримання поза або вс упереч волі власника та реал ізації права притримання не за зобов' язаннями власника , відбулося би протиправне об меження або створення можлив ості позбавлення права власн ості власника на його майно з а відсутності зобов' язання перед особою, яка здійснює пр итримання (ретентором), що бул о би прямим порушенням статт і 41 Конституції України, статт і 1 Протоколу №1 до Конвенції п ро захист прав людини і основ оположних свобод від 20 березн я 1952 року (ратифікованого Укра їною 11 вересня 1997 року), статтей 316, 317, 318, 319 Цивільного кодексу Укр аїни.

Крім того, як виплаває з ма теріалів справи, договір №ОМ /09-03/5-4юр від 2 березня 2009 року між в ідповідачем та ТОВ «Академіч ний центр - «Десантник», на я кий відповідач посилається я к на підставу здійснення ним притримання двигуна, втрати в свою чинність 31 грудня 2009 рок у, що прямо передбачено пункт ом 10.1. вказаного договору, а том у, згідно частини сьомої стат ті 180 Господарського кодексу У країни, статті 631 Цивільного к одексу України, посилання на умови договору №ОМ/09-03/5-4юр від 2 березня 2009 року є безпідставн ими.

Згідно статтей 316, 317, 319 Цивільн ого кодексу України правомоч ності щодо розпорядження май ном, тобто визначення юридич ної та фактичної долі майна, н алежать виключно власнику.

З наявних в матеріалах спр ави документів вбачається, щ о будь-яких правочинів між по зивачем та відповідачем щодо передання чи надання права в олодіти, користуватися чи ро зпоряджатися двигуном не вчи нялося. Тому у відповідача ві дсутні правові підстави для володіння, користування чи р озпорядження двигуном поза в олею (всупереч волі) його влас ника - позивача.

Вчинення правочинів між ві дповідачем та ТОВ «Академічн ий центр - «Десантник»не мож е впливати на обсяг прав чи об ов' язків (зокрема, в сторону зменшення кількісних та/чи я кісних характеристик, які ск ладають зміст прав), належних позивачу, оскільки відповід но до правила, передбаченого статтею 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не ство рює обов'язку для третьої осо би; лише у випадках, встановле них договором, зобов'язання м оже породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Тому, встановлення будь-яки х обмежень за домовленістю м іж відповідачем та ТОВ «Акад емічний центр - «Десантник» , так само як і встановлення об межень самостійно відповіда чем та/чи ТОВ «Академічний це нтр - «Десантник»в здійснен ні позивачем права власності на двигун, не може встановлюв ати будь-які обов' язки чи об меження для позивача.

За таких обставин не може бути визнане законним володі ння відповідачем двигуном - майном, належним на праві вла сності позивачу та здійсненн я відповідачем притримання м айна позивача за відсутності будь-яких зобов' язальних в ідносин між позивачем та від повідачем стосовно двигуна.

Суд також зауважує, що відпо відач не позбавлений права о тримати задоволення своїх ма йнових вимог до ТОВ «Академі чний центр - «Десантник»згі дно рішення господарського с уду міста Києва від 10 лютого 2010 року в справі №31/394 за рахунок м айна, належного саме боржник у - ТОВ «Академічний центр - «Десантник»в порядку, передб аченому Законом України «Про виконавче провадження»та За коном України «Про відновлен ня платоспроможності боржни ка або визнання його банкрут ом».

Таким чином, на підставі дос ліджених та оцінених в сукуп ності та взаємозв' язку в су довому засіданні доказів, вс тановлених відповідно до них обставин справи, суд приходи ть до висновку, що позовні вим оги є обґрунтованими та підл ягають задоволенню.

У зв' язку з задоволенням п озовних вимог позивача, відп овідно до статті 49 Господарсь кого процесуального кодексу України, втрати по оплаті дер жавного мита та інформаційно -технічного забезпечення суд ового процесу покладают ься на відповідача.

Керуючись ст. с т. 32-35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського про цесуального кодексу України , суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити пов ністю.

2. Зобов' язати Державне пі дприємство «Завод 410 цивільно ї авіації»(03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94, код ЄДРП ОУ 01128297) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Джет Карго»(03151, м. Київ, вул. Ку рська, буд. 10, код ЄДРПОУ 24086681, п/р 26 005542 в АКБ «Легбанк», м. Київ, МФО 300056) належний Товариству з обме женою відповідальністю «Дже т Карго»авіаційний двигун Д- 36, реєстраційний № 708036381А071, 1988 року випуску.

3. Стягнути з Державного п ідприємства «Завод 410 цивільн ої авіації»(03151, м. Київ, проспек т Повітрофлотський, 94, код ЄДР ПОУ 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальніст ю «Джет Карго»(03151, м. Київ, вул. К урська, буд. 10, код ЄДРПОУ 24086681, п/р 26005542 в АКБ «Легбанк», м. Київ, МФО 300056) 755,00 (сімсот п' ятдесят п' ят ь) грн. державного мита та 236,00 (дв істі тридцять шість) грн. витр ат на інформаційно-технічне забезпечення судового проце су.

4. Видати наказ після набран ня рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десят иденного строку з дня його пі дписання, оформленого відпов ідно до вимог ст. 84 Господарсь кого процесуального кодексу України і може бути оскаржен е в порядку, передбаченому чи нним законодавством.

Суддя О.А.Грєхова

Повне рішення складено 19. 07.2011