Рішення

від 16.06.2006 по справі 16/127

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/127

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

р.

Справа №

За позовом  Акціонерного товариство відкритого типу "Концерн "Весна",                           м. Дніпропетровськ 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "СІКО",  м. Дніпропетровськ 

про стягнення 11 621 грн. 73 коп.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІКО",                                                        м. Дніпропетровськ        

до       Акціонерного  товариства відкритого типу "Концерн "Весна",                                         м. Дніпропетровськ  

про визнання договору оренди недійсним

                                                                                  Суддя   ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники сторін:

від позивача –Мороз П.В. -  нач. правового управління, дов. від 03.01.06р.;

                           Півень Л.С. - юрисконсульт, дов. від 03.01.06р.;

від відповідача –Клейнберг В.Г. - менеджер, дов. від 01.07.2006р. №11(був присутній у судових засіданнях 01.06.2006р.,  05.06.2006р. та 13.06.2006р.);

                         - Книшенко Е.М. - адвокат, дов. від 01.07.2006р. №12 (був присутній у судових засіданнях 01.06.2006р.,  05.06.2006р. та 13.06.2006р.).

                                         СУТЬ СПОРУ:

       Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні було оголошено перерву до 05.06.2006р., до 13.06.2006р. та до16.06.2006р.

Позивач  просить стягнути з відповідача 11 621 грн. 73 коп., що складає  11 255 грн.                   79 коп. - заборгованість по орендній платі відповідно до умов договору оренди від 01.11.2002р. №787, 316 грн. 06 коп. - пені та 49 грн. 88 коп. - 3% річних.

Відповідач у запереченнях на позов позовні вимоги позивача не визнає, посилаючись на те, що позивач не надав документів, які б підтверджували право позивача на укладення договорів оренди на нерухоме майно, що було об'єктом оренди за договором  оренди від 01.11.2002р. №787.

В подальшому  відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Сіко” звернувся  з зустрічним позовом (заява вх.№3376 від 05.06.2006р.), в якому  просить визнати недійсним договір оренди від 01.11.2002 року №787, укладений між сторонами.

Відповідач за зустрічним позовом –Акціонерне товариство відкритого типу “Концерн “Весна” у відзиві на зустрічний позов зустрічні позовні вимоги вважає безпідставними, оскільки згідно договору купівлі-продажу №КП-362 організацією орендарів орендного підприємства “Дніпропетровський радіозавод”, правонаступником якого є Акціонерне товариство відкритого типу “Концерн “Весна”, було придбане державне майно цілісного майнового комплексу Дніпропетровського радіозаводу, а також зазначає, зо позивачем за зустрічним позовом не наведено жодних вагомих підстав внаслідок введення його в оману під час укладання договору.

За згодою представників позивача у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

- згідно із частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони;

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2006р. у справі №7/5 за позовом Акціонерного товариства відкритого типу “Концерн “Весна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “СІКО” про розірвання договору, виселення та стягнення 17 054 грн. 12 коп., яке набрало законної сили з 17.02.2006р., встановлено, що на підставі договору оренди від 01.11.2002р. №787, укладеного між Акціонерним товариством відкритого типу “Концерн “Весна”, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю “СІКО”, як орендарем, останнє за актами приймання-передачі від 01.11.2002р. та від 12.11.2002р. отримало в оренду нежитлові приміщення, загальною площею 867,7кв.м, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ,  вул. Молодогвардійська,6 (майданчик № 2а, корпус №12); вказані нежитлові приміщення передані в оренду з метою їх використання в якості виробничого комплексу з переробки зернових культур;

- згідно з прохальною частиною зустрічної позовної заяви позивач за зустрічним позовом –Товариство з обмеженою відповідальністю “СІКО” просить визнати недійсним договір оренди від 01.11.2002р. №787 на підставі статті 57  Цивільного кодексу Української РСР                    (в редакції 1963р.) з моменту його укладення;

          - оскільки договір №787 на оренду приміщень було укладено 01.11.2002р., тобто до введення в дію Цивільного кодексу України, вимога позивача за зустрічним позовом щодо визнання  вказаного договору недійсним має вирішуватися у відповідності із Цивільним кодексом Української РСР (1963р.);

- відповідно до частини 1 статті 57 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963р.) угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних на себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації;

- статтею 59 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963р.) передбачено, що угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення; проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє;

- угода, укладена під впливом обману, оспорювана тому, що одна із сторін навмисно введена іншою стороною в оману з метою укладання угоди, вигідної обманюючій стороні; омана може відноситися як до елементів самої угоди, так і до обставин, супутніх укладенню угоди, по мотивам, які впливають на формування волі сторони, введеної в оману;

-          отже, дії щодо введення в оману з суб'єктивної сторони характеризуються умислом, оскільки ввести в оману по необережності неможливо;

          - таким чином, під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди;

          - позивачем за зустрічним позовом –Товариством з обмеженою відповідальністю “СІКО” не доведено, що відповідач за зустрічним позовом –Акціонерне товариство закритого типу “Концерн “Весна” умисно ввів в оману позивача за зустрічним позовом та не повідомив відомостей щодо права власності на об'єкт оренди за договором від 01.11.2002р. №787;

          - до того ж позивач за зустрічним позовом не був обмежений  в правах щодо отримання від відповідача за зустрічним позовом інформації стосовно права власності на об'єкт оренди;

          - будь-яких доказів звернення до відповідача за зустрічним позовом з цього приводу до укладення договору оренди позивачем за зустрічним позовом не надано;

          -  також, позивач за зустрічним позовом не довів, що  заперечував проти оренди зазначених у оспорюваному договорі нежитлових приміщень та не довів, що відповідач за зустрічним позовом ввів в оману позивача за зустрічним позовом з метою укладення угоди, що вигідна тільки відповідачу за зустрічним позовом Акціонерному товариству відкритого типу “Концерну “Весна”;

          - крім того слід зазначити, що як вбачається із матеріалів справи відповідач за зустрічним позовом володіє об'єктом оренди - нежитловими приміщеннями, що увійшли до цілісного майнового комплексу Орендного підприємства “Дніпропетровський радіозавод”, правонаступником якого є відповідач за зустрічним позовом,  на підставі свідоцтва про власність від 28.07.1994р., реєстраційний номер №П-336;

          - також, суд звертає увагу позивача за зустрічним позовом на те, що його тлумачення статті 4 Закону України “Про власність”, відповідно до якого тільки власник нерухомого майна має право укладати угоди щодо оренди зазначеного майна, є помилковим, оскільки норми статті 4 Закону України “Про власність” не містять таких положень; відповідно до статті 4 Закону України “Про власність” власник  на   свій   розсуд   володіє,   користується   і розпоряджається належним йому майном; власник має право вчиняти щодо свого майна  будь-які  дії, що  не  суперечать  закону;  він  може  використовувати  майно для здійснення  господарської  та   іншої   не   забороненої   законом діяльності,  зокрема  передавати  його  безоплатно  або за плату у володіння і  користування,  а  також  у  довірчу  власність  іншим особам;  

          - отже, суд доходить висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного зустрічні позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

          Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі  за зустрічним позовом слід віднести за рахунок позивача за зустрічним позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю “СІКО”.

          Що стосується вимог позивача за первісним позовом –Акціонерного товариства відкритого типу “Концерну “Весна”, то вони підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

          - рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2006р. у справі №7/5 було встановлено, що протоколом узгодження договірної ціни за оренду приміщень за договором оренди від 01.11.2002р. №787, що є додатком №2 до договору оренди, сторони погодили розмір орендної плати, який з 15.12.2002р. складає  4 081 грн. 66 коп. з урахуванням ПДВ; відповідно до цього ж протоколу договірна ціна за оренду приміщень змінюється пропорційно індексу інфляції гривні, розрахованому з дати укладення договору; розрахунок ціни за оренду поточного місяця здійснюється з урахування індексу інфляції останнього місяця, опублікованого в офіційній пресі;

          - зазначеним рішенням також встановлено, що відповідно до підпункту ж) пункту 3.1 договору оренди обов'язком орендаря є щомісяця, до 19-го числа поточного місяця, отримувати у орендодавця рахунок на орендний платіж поточного місяця; протягом наступних п'яти банківських днів здійснювати по рахунку оплату;

          - як вбачається із матеріалів справи орендарем –Товариством з обмеженою відповідальністю “СІКО” повернено нежитлові приміщення орендодавцеві з оренди 28.02.2006р., про що складено акти прийому-передачі приміщень з оренди;

          - відповідно до пункту 5.4 договору оренди від 01.11.2002р. №787 до фактичної здачі приміщень з оренди та підписання акта приміщення вважаються такими, що знаходяться в оренді, і оплачуються на загальних підставах;

          - позивач за первісним позовом посилається на несплату відповідачем за первісним позовом у встановлений договором оренди строк орендної плати за січень-лютий 2006р., відкоррегованої з урахуванням індексу інфляції, в загальній сумі  11 255 грн.79 коп.;

          -  рахунок від 30.12.2005р. №6180 на оплату орендної плати за січень відповідач за первісним позовом отримав 13.01.2006р., а рахунок від 01.02.2006р. №376 на оплату орендної плати за лютий 2006р. позивач за первісним позовом направив відповідачу за первісним позовом 15.02.2006р. (супровідний лист від 14.02.2006р. №226, фінансовий чек “Укрпошти” від 15.02.2006р. №26);

          - відповідно до умов договору оренди від 01.11.2002р. №787 строк оплати орендної плати за січень-лютий 2006р. настав;

          - на момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем за первісним позовом відповідачем за первісним позовом не надано;

          - згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться;

          - відповідно до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк;

          - згідно із частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою;

          - частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом;

          - відповідно до пункту 4.4 договору оренди від 01.11.2002р. №787 при порушенні строку оплати орендних платежів орендар сплачує орендодавцю за кожен день прострочки пеню у розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ;

- отже, пеня становить 316 грн. 06 коп. (з 23.01.2006р. по 05.04.2006р.);

          - відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

          - отже, три проценти річних становлять 49 грн.88 коп. (з 23.01.2006р. по 05.04.2006р.)

З урахуванням викладеного первісні позовні вимоги обґрунтовані, доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі за первісним позовом слід покласти на відповідача за первісним позовом –Товариство з обмеженою відповідальністю “СІКО”.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Судові витрати у справі за зустрічним позовом віднести за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “СІКО”.

Первісний позов задовольнити  повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СІКО”  (49000,                                           м. Дніпропетровськ, вул. Виконкомівська, 1Б/1Б; п/р 2600501330 в АБ “Діамант”,                      м. Дніпропетровськ, МФО 306630, код ЄДРПОУ 30325229) на користь Акціонерного товариства відкритого типу “Концерн ”Весна”  (49038, м. Дніпропетровськ,  вул. Ленінградська, 68; п/р 26007004105180 в ДФ АТ “Укрінбанк”, МФО 305590, код ЄДРПОУ 14309215) 11 255 грн. 79 коп. –боргу, 316 грн. 06 коп. –пені, 49 грн. 88 коп. –річних, 116 грн.  22 коп. –витрати по сплати держмита та 118 грн. 00 коп. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня  підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

         СУДДЯ                                                                                 Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до статті 84 ГПК України,

«23»червня 2006р.