Рішення

від 21.07.2011 по справі 3/150

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/150

21.07.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»

До                  Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач-1)

                      Товариства з обмеженою відповідальністю «Данатранс»(далі відповідач-2)

Про                солідарне стягнення 34 214,14 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача            ОСОБА_2. –по дов. № 68 від 23.06.2011

Від відповідачів       не з‘явились

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»про солідарне стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Данатранс»8 560,00 грн. заборгованості по платежу, що відшкодовує вартість майна, 23 058,84 грн. винагороди (комісії) лізингодавця (без врахування суми коригування на зміну курсу гривні до долара США), 2 472,23 грн. нарахованого коригування на зміну курсу гривні до долару США за період з 03.05.2011 по 03.06.2011 та 123,07 грн. індексу інфляції за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору фінансового лізингу № 016/10-АВТ від 16.03.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 було порушено провадження у справі № 3/150 та призначено її до розгляду на 07.07.2011.

Позивачем 07.07.2011 через відділ діловодства суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість в сумі 41 215,39 грн. з яких: 12 840,00 грн. заборгованості по платежу, що відшкодовує вартість майна, 23 632,07 грн. винагороди (комісії) 1-го порядку, 4 620,25 грн. нарахованого коригування на зміну курсу гривні до долару США за період з 04.06.2011 по 03.07.2011 та 123,07 грн. індексу інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/150 від 07.07.2011, в зв‘язку з нез’явленням представників відповідачів в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 24.06.2011, розгляд справи було відкладено на 21.07.2011.

Позивачем в судовому засіданні 21.07.2011 подано заяву про зменшення розміру  позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість в сумі 27 715,39 грн., що складається з : 8 560,00 грн. заборгованості по платежу, що відшкодовує вартість майна (в т. ч. ПДВ), 16 560,09 грн. винагороди (комісії) 1-го порядку, 2 472,23 грн. нарахованого коригування на зміну курсу гривні до долару США терміном сплати до 03.07.2011 (без ПДВ) та 123,07 грн. нарахованого індексу інфляції.

Відповідач-1 та відповідач-2 в судове засідання 21.07.2011 не з‘явились, письмовий відзив на позов не подали, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 24.06.2011 та ухвалі від 07.07.2011 не виконали.

Відповідачі належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду надіслано за адресами, що вказані в позовній заяви рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

В судовому засіданні 21.07.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

16.03.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»(лізингодавець) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 016/10-АВТ (далі –договір фінансового лізингу).

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов‘язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до п. 1.1. договору фінансового лізингу предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу майна для власного користування лізингоодержувача на визначений строк за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Так предметом лізингу є бувший у використанні автобус Богдан А 09202, 2007 року випуску у кількості 2 одиниць, загальна вартість якого разом з ПДВ становить 268 000 грн.

Згідно п. 1.2. договору фінансового лізингу строк користування предметом лізингу становить 36 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмет лізингу.

Пунктом 3.2. договору фінансового лізингу визначено, що приймання-передачі предмету лізингу у фінансовий лізинг оформлюється шляхом складання лізингодавцем та лізингоодержувачем акту приймання-передачі предмету лізингу до договору. З моменту підписання акту приймання-передачі предмету лізингу лізингоодержувач жодних претензій  до лізингодавця щодо предмету лізингу не має.

Як вбачається з актів приймання-передачі від 03.06.2010 та від 03.07.2010 лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у володіння та користування бувший у використанні автобус Богдан А 09202, 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 та відповідно бувший у використанні автобус Богдан А 09202, 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_2.

Згідно п. 2.1. договору фінансового лізингу лізингоодержувач зобов‘язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та на умовах даного договору.

Додатковим договором від 25.03.2010 сторони дійшли згоди викласти додаток  № 1 до договору Графік лізингових платежів в новій редакції.

Відповідно до п. 2.2. договору фінансового лізингу платежі за цим договором здійснюються у національній валюті України (гривнях) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок лізингодавця. В зв‘язку з тим, що лізингодавець з метою придбання предмету лізингу (майна) у банка - кредитора отримав кредит в доларах США - сплата лізингоодержувачем чергових лізингових платежів за отриманий у лізинг предмет лізингу (майно) відбувається з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу) розрахованій по формулі:

ЛПф = (ЛП х Кф) : Кn + В 1-го порядку, де

ЛП –сума чергового лізингового платежу в частині платежу, який відшкодовує (компенсує) частину вартості майна у відповідності з Графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору);

Кф –курс гривні до долару США, встановлений Національним банком України станом на дату укладення даного договору, що складає 7, 967 грн. за один долар США;

Кn  - курс гривні до долару США встановлений Національним банком України станом на 20.12.2007 за один долар США що складає 5,05 грн.;

В 1-го порядку –винагорода (комісія 1-го порядку) лізингодавцю за отримане у лізинг майно

х - знак множення

: - знак ділення

Згідно п. 2.5. договору фінансового лізингу якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує дню сплати. Датою виконання будь-якого платежу за договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.

Лізингодавець за 3 (три) робочі дні до закінчення кожного поточного розрахункового періоду виставляє лізнгоодержувачу рахунок на оплату лізингового платежу за поточний розрахунковий період з урахуванням положень договору. Неотримання лізингоодержувачем рахунку на оплату лізингового платежу не позбавляє лізингоодержувача обов‘язку по сплаті чергового лізингового платежу, розрахованого у відповідності з договором, який лізингоодержувач зобов‘язаний сплатити не пізніше строку, визначеного графіком лізингового платежу.

Пунктом 2.6. договору фінансового лізингу передбачено, що у випадку існування прострочених лізингових платежів сторони по даному договору узгодили, що всі платежі лізингоодержувача, які надходять до лізингодавця по договору, зараховуються в такій послідовності: в першу чергу сплачуються нараховані штрафні санкції; в другу чергу погашаються прострочені лізингові платежі; в третю чергу погашаються поточні лізингові платежі згідно договору. У випадку існування прострочених лізингових платежів лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від лізингоодержувача грошові кошти відповідно до вищенаведеної черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.

Відповідно до п. 2.7. договору в разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розрахованого від загальної вартості предмету лізингу, то сума такого перевищення є об‘єктом оподаткування ПДВ, при цьому лізингоодержувач повинен самостійно збільшити розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу на суму, яка дорівнює ПДВ, нарахованому на такий об‘єкт оподаткування, а сторони самостійно здійснюють дії, передбачені чинним податковим законодавством України щодо проведення оподаткування такої операції. Таке коригування розміру лізингових платежів не потребує додаткового письмового погодження сторонами і є погодженим даним договором.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач-1 зобов‘язань за договором фінансового лізингу щодо своєчасної сплати лізингових платежів у повному обсязі не виконав, в зв‘язку з чим у відповідача-1 перед позивачем виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача та не оспореними відповідачем-1 складає 8 560,00 грн. заборгованості по платежу, що відшкодовує вартість майна (в т. ч. ПДВ), 16 560,09 грн. винагороди (комісії) 1-го порядку, 2 472,23 грн. нарахованого коригування на зміну курсу гривні до долару США терміном сплати до 03.07.2011 (без ПДВ).

Також 16.03.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»(кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Данатранс»(поручитель) було укладено договір поруки № 1 до договору фінансового лізингу (далі –договір поруки).

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки відповідач-2 зобов‘язався (поручився) перед кредитором боржника нести в повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання Фізичною особою-підприємцем Панасик Іриною Вікторівною (боржник) своїх обов‘язків, що випливають з договору фінансового лізингу № 16/10-АВТ, укладеного 16.03.2010 між позивачем та відповідачем-1, а також усіх додаткових договорів, додатків, змін та доповнень до нього, які чинні на момент укладання цього договору та можуть бути укладені після його (цього договору) укладання, в тому числі: зобов‘язання боржника сплачувати лізингові платежі в строки передбачені розділом 2 договору фінансового лізингу; належним чином виконувати обов‘язки щодо страхування предмету лізингу та цивільної відповідальності перед третіми особами, зобов‘язання відшкодувати збитки, завдані лізингодавцеві невиконанням або неналежним виконанням зобов‘язань по договору фінансового лізингу, сплати можливих штрафних санкцій, збитків лізингодавцю, комісій (винагород), додаткових платежів, які передбачені договором фінансового лізингу та чинним законодавством України, а також інші зобов‘язання, що передбачені договором фінансового лізингу.

Поручитель (відповідач-2) відповідає перед кредитором (позивачем) за порушення зобов‘язань боржника (відповідача-1), що випливають з договору фінансового лізингу у повному обсязі.

Згідно п. 2.1. договору у разі невиконання відповідачем-1 своїх зобов‘язань за договором фінансового лізингу (неналежного виконання, виконання у неповному обсязі, невиконання відповідачем-1 своїх зобов‘язань за договором фінансового лізингу в тому числі частково), позивач вправі пред‘явити свої вимоги як до відповідача-1 так безпосередньо і до відповідача-2, а відповідач-2 зобов‘язаний їх виконати в повному обсязі.

Пунктом 2.2. договору поруки передбачено, що у випадку невиконання відповідачем-1 у встановлений строк своїх зобов‘язань за договором фінансового лізингу позивач повинен направити відповідачу-2 письмове повідомлення про факт невиконання відповідачем-1 умов договору. Відповідач-2 повинен виконати свої зобов‘язання на користь позивача, а саме зобов‘язаний погасити заборгованість відповідача-1 у повному обсязі протягом 4 робочих днів з моменту отримання відповідачем-2 від позивача повідомлення про факт невиконання вимог, передбачених в п. 2.1. цього договору шляхом перерахування суми заборгованості на поточний рахунок позивача.

У відповідності до умов договору поруки позивач направив поручителю –відповідачу-2 лист-вимогу за № 477 від 16.05.2011 з вимогою погасити заборгованість.

Даний лист-вимога отримана відповідачем-2 19.05.2011, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Проте  відповіді на зазначений лист відповідач-2 не надав, як і не здійснив погашення заборгованості.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище за умовами п. 2.2. договору поруки відповідач-2 мав сплатити платежі протягом 4-х робочих днів з моменту отримання вимоги.

Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач-2 не виконав своїх обов’язків щодо сплати боргу за зобов‘язаннями відповідача-1 згідно договору фінансового лізингу, в результаті чого виникла заборгованість, яка складає 8 560,00 грн. заборгованості по платежу, що відшкодовує вартість майна (в т. ч. ПДВ), 16 560,09 грн. винагороди (комісії) 1-го порядку, 2 472,23 грн. нарахованого коригування на зміну курсу гривні до долару США терміном сплати до 03.07.2011 (без ПДВ).

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов‘язок або солідарна вимога виникають у випадках встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов‘язання.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов‘язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 1.3. договору поруки визначено, що відповідач-2 відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що й відповідач-1 в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені договором фінансового лізингу та передбачені законодавством України.

В пункті 1.4. договору поруки сторони встановили, що відповідальність відповідача-2 та відповідача-1 є солідарною.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач-1, в порушення умов договору фінансового лізингу, у визначені строки лізингові платежі не оплатив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для солідарного стягнення з відповідачів заборгованість, яка складається з : 8 560,00 грн. заборгованості по платежу, що відшкодовує вартість майна (в т. ч. ПДВ), 16 560,09 грн. винагороди (комісії) 1-го порядку, 2 472,23 грн. нарахованого коригування на зміну курсу гривні до долару США терміном сплати до 03.07.2011 (без ПДВ), а також 123,07 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачі доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надали.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (04212,       АДРЕСА_1, код НОМЕР_3) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Данатранс»(04212, м. Київ, вул. Тимошенка, 1-Є, код ЄДРПОУ 33192713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»(04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, корпус 87, код ЄДРПОУ 32960732) 8 560 (вісім тисяч п‘ятсот шістдесят) грн. 00 коп. заборгованості по платежу, що відшкодовує вартість майна, 16 560 (шістнадцять тисяч п‘ятсот шістдесят) грн. 09 коп. винагороди (комісії) 1-го порядку, 2 472 (дві тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 23 коп. нарахованого коригування на зміну курсу гривні до долару США терміном сплати до 03.07.2011, 123 (сто двадцять три) грн. 07 коп. нарахованого індексу інфляції, 277 (двісті сімдесят сім) грн. 15 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

Сівакова В.В.

Рішення підписано 27.07.2011.