Рішення

від 14.07.2011 по справі 4/240

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  4/240

14.07.11

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармастор»

До           

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

Про

стягнення 40 876,87 грн.

                                                                                       Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача         Капінус О.Ю.

Від відповідача              ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 40 876,87 грн. орендної плати за договором суборенди приміщення від 21.03.2008р.

Відповідач позовні вимоги не визнає свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 09.06.2011р

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармастор»(Орендар) та відповідачем, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Суборендар) було укладено договір суборенди приміщення  відповідно до якого, орендар зобов'язується передати суборендареві, а суборендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (суборенду) нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 31 кв. м. та зобов'язується сплачувати Орендареві орендну плату.

Право володіння орендарем приміщення підтверджується Договором оренди приміщення від 25.02.2008р. укладеним між ТОВ «Велфер»(Орендодавець) та ТОВ «Фармастор»(Орендар).

Згідно п. 3.2. Договору передача орендарем та прийняття суборендарем приміщення у суборенду засвідчується актом приймання-передачі приміщення у суборенду.

Акт був підписаний відповідачем та позивачем 27.03.2008 року.

Орендна плата за користування приміщення згідно п. 5.1. договору складає: 6262,00 грн. з урахуванням ПДВ на місяць, із розрахунку 202,00 грн. з урахуванням ПДВ за 1 кв.м. приміщення.

Згідно п.5.3. Договору орендна плата підлягає індексації, а саме збільшенню на відповідну величину індексу інфляції, яка була встановлена Державним комітетом статистики за попередній місяць.

Згідно п.5.2. договору орендна плата сплачується Суборендарем передплатою в безготівковому порядку на рахунок Орендаря не пізніше 20 числа поточного місяця за наступний, на підставі виставлених Орендарем рахунків.

Відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, а саме перерахував орендну плату в сумі 51106,00 гривень.

Відповідно до виставлених вже повторно рахунків, які Відповідач отримав 20.04.2011 року поштою розмір основного боргу становить 40876,87 грн.

29.04.2011 року Позивач направив Відповідачу лист з вимогою сплатити кошти на підставі виставлених рахунків, на загальну суму 40876,87 грн.

Відповідач свої зобов’язання щодо сплати орендної плати не виконав.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 19 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати зазначаються у договорі.

Відповідно до ч.3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договір оренди є одним з видів зобов’язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Так, 21 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармастор»(Орендар) та відповідачем, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Суборендар) було укладено договір суборенди приміщення  відповідно до якого, орендар зобов'язується передати суборендареві, а суборендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (суборенду) нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 31 кв. м. та зобов'язується сплачувати Орендареві орендну плату.

Згідно п.5.2. договору орендна плата сплачується Суборендарем передплатою в безготівковому порядку на рахунок Орендаря не пізніше 20 числа поточного місяця за наступний, на підставі виставлених Орендарем рахунків.

29.04.2011 року Позивач направив Відповідачу лист з вимогою сплатити кошти на підставі виставлених рахунків, на загальну суму 40876,87 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено, що відповідачем не виконано зобов’язання за договором в частині своєчасної оплати за отримані послуги в повному обсязі.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором від 21.03.2008р. за період з листопада 2008р. по квітень 2009р. у розмірі 40 876,87грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований,  і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Твердження Відповідача що дана справа вже розглядалася з тих же самих підстав не приймається судом до уваги, оскільки суду доведено, що подання позовної заяви було обумовлено зміною підстав позову та наявності доказів, тобто фактичних обставин на яких ґрунтується вимога Позивача, а саме наявність квитанцій з описом про відправлення рахунків виставлених Відповідачу.

Твердження  Відповідача, що він повідомив Позивача про розірвання договору в односторонньому порядку, про що надав суду доказ, а саме запечатаний конверт з листом - повідомлення, який повернувся на адресу Відповідача,   також не приймається судом до уваги , з наступного:

-  цей лист не вважається як такий, що був направлений  Товариству з обмеженою відповідальністю «Фармастор»(Позивачу), оскільки в адресаті була зазначена інша особа;

- позивач був повідомлений про намір розірвання договору в односторонньому порядку не за 60 календарних днів, як передбачено п.12.2 договору, а за 30.06.2011р. в судовому засіданні;

- в листі тексту відкритого конверту не їде мова про розірвання договору.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в  матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармастор»(04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 61, код ЄДРПОУ 34048360) 40 876 (сорок тисяч вісімсот сімдесят шість) грн.. 87 коп. основного боргу. 408 (чотириста вісім) грн.. 67 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

 Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко

 Повне рішення складено: 29.07.2011р.