Рішення

від 17.08.2011 по справі 61/351

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

61/351

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  61/351

17.08.11

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Інтерциклон»

до                                        Закритого акціонерного товариства «Дослідно-виробниче

підприємство «Київенергомаш»

про                                 стягнення 1 251 443 грн. 50 коп.

За зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства  «Дослідно-виробниче підприємство «Київенергомаш»

До                                  Товариства з обмеженою відповідальністю

«Інтерциклон»

про                                 визнання договорів безпроцентної цільової позики № 4

від 18.06.2010 та № 5 від 18.08.2010 недійсними             

Суддя Івченко А.М.

Представники:Від позивача за первісним та відповідача за зустрічним позовом    не з'явився                                        Від відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовом   Бабенко Л.М. –                                     

                                                                                               дов. ; 194 від 08.09.2010

          В судовому засіданні 17.08.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          На розгляд Господарського суду міста Києва передані первісні позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон»до Закритого акціонерного товариства «Дослідно-виробниче підприємство «Київенергомаш»про стягнення за Договором безпроцентної цільової позики № 4 від 18.06.2010  248 999 грн. 76 коп. –основного боргу, 14 442 грн. 00 коп. – індексу інфляції, 49 799 грн. 95 коп. –штрафу у розмірі 20 % від неповернутої позики, 37 043 грн. 00 коп. –30 % річних та стягнення за Договором безпроцентної цільової позики № 5 від 18.08.2010  172 400 грн. 40 коп. –основного боргу, 8102 грн. 82 коп. –індексу інфляції, 696 000 грн. 00 коп. –пені, 2 465 грн. 56 коп. –3 % річних, 24 655 грн. 61 коп. –30 % річних.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2011 порушено провадження у справі № 61/351, розгляд справи призначено на 03.08.2011.          Ухвалою Господарського суду міста Києва № 05-5-61/8688 від 01.08.2011 повернуто на підставі п. п. 4, 6 ст. 63 ГПК України зустрічну позовну заяву  Дослідно-виробничого підприємства у формі Закритого акціонерного товариства «Київенергомаш»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон» про визнання договорів безпроцентної цільової позики № 4 від 18.06.2010 та № 5 від 18.08.2010 недійсними.

          Представник позивача в судовому засіданні 03.08.2011, відповідно до ст. 38 ГПК України заявив клопотання про витребування доказів, а саме надіслання запитів до органів БТІ, УДАІ ГУ МВС України у м. Києві та органів податкової  служби для надання відомостей щодо нерухомого майна, транспортних засобів та рахунків відповідача.

          Розглянувши в судовому засіданні 03.08.2011 зазначене клопотання позивача про витребування доказів, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

          Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження.

          Сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.

          Докази, які позивач просить суд витребувати у відповідача, не стосуються даної справи (суті самого спору), є неналежними доказами, оскільки не містять інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування в даній справі.

          Позивачем в судовому засіданні заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

          Розгляд даного клопотання по суті відкладено до наступного судового засідання.

          Також представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача за Договором безпроцентної цільової позики № 4 від 18.06.2010 суму боргу з врахуванням індексу інфляції в розмірі  266 678 грн. 74 коп. (248 999 грн. 76 коп. –основного боргу, 17 678 грн. 98 коп. –індексу інфляції), 49 799 грн. 95 коп. –штраф у розмірі 20 % від неповернутої позики, 5 6 48 грн. 54 коп. –3 % річних, 56 485 грн. 43 коп. –30 % річних та за Договором безпроцентної цільової позики № 5 від 18.08.2010 –суму боргу з врахуванням індексу інфляції в розмірі 184 123 грн. 63 коп. (172 400 грн. 40 коп. –основного боргу, 11 723 грн. 23 коп. –індексу інфляції), 3 287 грн. 42 коп. –3 % річних, 728 000 грн. 00 коп. –пені, 32 874 грн. 16 коп. –30 % річних.

          В судовому засіданні 03.08.2011 відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 10.08.2011.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2011 відповідно до ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору по справі № 61/351 на п'ятнадцять днів.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2011 прийнято до провадження зустрічну позовну заяву Дослідно-виробничого підприємства у формі Закритого акціонерного товариства «Київенергомаш»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон»  про визнання договорів безпроцентної цільової позики № 4 від 18.06.2010 та № 5 від 18.08.2010 недійсними.

          В судовому засіданні 10.08.2011 представником відповідача за первісним позовом надано суду письмовий відзив на первісні позовні вимоги, в якому проти задоволення позову заперечив повністю.

          В судовому засіданні 10.08.2011 відповідно до ст. ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 17.08.2011.

          Розглянувши в судовому засіданні 17.08.2011 клопотання позивача за первісним позовом про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

          Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

          Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що не вжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»від 22.12.2006 р. № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

          Відповідно до ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

          Згідно ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

          За змістом інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову», адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

          Таким чином, суд приймає до уваги, що позивачем за первісним позовом не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів, без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

          Окрім того, позивачем за первісним позовом не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

          Тому, клопотання позивача за первісним позовом про забезпечення позову, задоволенню не підлягає.

          В судовому засіданні 17.08.2011 представником позивача за первісним позовом подано заяву про зменшення розміру позовних вимог від 16.08.2011, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача за Договором безпроцентної цільової позики № 4 від 18.06.2010 218 999 грн. 76 коп. –основного боргу, 13 872 грн. 20 коп. –індексу інфляції, 49 799 грн. 95 коп. –штраф у розмірі 20 % від неповернуної суми позики, 5 587 грн. 39 коп. –3 % річних, 55 873 грн. 91 коп. –30 % річних та за Договором безпроцентної цільової позики № 5 від 18.08.2010 –172 400 грн. 40 коп. –основного боргу, 11 723 грн. 23 коп. –індексу інфляції, 3 287 грн. 42 коп. –3 % річних, 728 000 грн. –пені, 32 874 грн. 16 коп. –30 % річних.

          Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

          Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

          Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

          Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, (аналогічна позиція викладена в пункті 17 листа Вищого Господарського суду України  від 20.10.2006 року № 01-8/2351).

          Представник відповідача за первісним позовом надав суду докази, а саме банківську виписку про часткове повернення 29.03.2010 грошових коштів за Договором № 4 від 18.06.2010 у розмірі 30 000 грн. 00 коп.

          Також в судовому засіданні 17.08.2011 представником відповідача за первісним позовом надано суду доповнення до відзиву на первісні позовні вимоги та уточнення позовних вимог щодо зустрічного позову.

          Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

          Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін,  суд -

ВСТАНОВИВ:

          По первісному позову по договору № 4 від 18.06.2010.

          Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон» (Позикодавець) та Закритим акціонерним товариством «Дослідно-виробниче підприємство «Київенергомаш» (Позичальник) було укладено договір  безвідсоткової  цільової позики № 4.

          Відповідно до умов якого (п. 1 договору) позивач зобов'язався передати відповідачу безвідсоткову цільову грошову позику у розмірі 250 000 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався використати позику за цільовим призначенням і повернути її в порядку і на умовах, встановлених цим Договором.

          Відповідно до п. 3 договору, цільове призначення позики: завершення монтажних та електромонтажних робіт за Договором № 03/09 від 18.05.2009, укладеного між сторонами. Відповідно до договору № 03/09 від 18.05.2009 відповідач по справі прийняв на себе обов'язки виконати позивачу роботи по будівництву автономної газової котельні в чотири етапи.

          Відповідно до п. 6 договору позики № 4, позичальник повинен повернути позику до 30.10.2010.

          Як свідчать банківські виписки, позивач 23.06.2010 платіжним дорученням № 428 на суму 121 999 грн. 20 коп., а 24.06.2010 платіжним дорученням № 436 на суму 127 000 грн. 56 коп. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача безвідсоткову цільову позику у загальному розмірі 248 999 грн. 76 коп.

          Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем з простроченням платежу, а саме 29.03.2011 було повернуто частково позивачу позику у розмірі 30 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою відповідача, а суму позики у розмірі 218 999 грн. 76 коп. відповідач не повернув.

          В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.       

          При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

          Проте, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства станом на час розгляду справи відповідач своїх зобов'язань не виконав.

          В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 218 999 грн. 76 коп. підлягають задоволенню.

          Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

           Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 49 799 грн. 95 коп. – штрафу розмірі 20 % від неповернуної суми позики.

          Відповідно до п. 11 договору, у випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 230 ГКУ штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплати у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання

           Відповідно до п. 14.1 договору, при простроченні повернення позики  (її частини) Позичальник сплачує штраф у розмірі 20% від неповернутої суми позики.

          Розмір 20 % штрафу за розрахунком суду становить (248 999 грн. 76 коп. х 20% = 49 799 грн. 95 коп.).

          Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 20 % штрафу у розмірі 49 799 грн. 95 коп. визнаються судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 13 872 грн. 20 коп. –індексу інфляції та 55 873 грн. 91 коп. –30 % річних.

          Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          За нижченаведеним розрахунком суду розмір індексу інфляції становить  13 832  грн. 99 коп., що також просить стягнути позивач.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

30.10.2010 - 28.03.2011248999.761.04511204.99260204.75

29.03.2011 - 01.08.2011218999.761.0122628.00221627.76

          Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 13 832 грн. 99 коп. –індексу інфляції обгрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

          Відповідно до п. 14.2. договору, при простроченні повернення позики (її частини) Позичальник додатково до штрафу, передбаченого п. 14.1. договору, сплачує проценти в розмірі 30 % річних від неповернутої суми за весь строк прострочення.

          Розмір 30 % річних від неповернутої суми за нижченаведеним розрахунком суду у становить 56 258 грн. 57 коп.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

248999.7630.10.2010 - 28.03.201115030 %30698.60

218999.7629.03.2011 - 17.08.201114230 %25559.97

          Оскільки в силу вимог ст. 83 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі заявлених позовних вимог без відповідного клопотання позивача, позовні вимоги про стягнення 30 % річних підлягають задоволенню у розмірі 55 873 грн. 91 коп. згідно з розрахунком позивача.

          Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 5 587 грн. 39 коп. –3 % річних.

          Стосовно вимог щодо стягнення 5 587 грн. 39 коп. –3 % річних, суд відзначає наступне.

          Нормами статті 625 ЦК України встановлена відповідальність боржника сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом,  а оскільки договором № 4 встановлений інший розмір (30%) процентів, тому вимоги в частині стягнення 3 % у розмірі 5 587 грн. 39 коп. необґрунтовані та такі, що не можуть бути задоволені.

          По первісному позову по договору № 5 від 18.08.2010.

          Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон» (Позикодавець) та Закритим акціонерним товариством «Дослідно-виробниче підприємство «Київенергомаш» (Позичальник) було укладено договір  безвідсоткової  цільової позики № 5.

          Відповідно до умов якого (п. 1 договору) позивач зобов'язався передати відповідачу безвідсоткову цільову грошову позику у розмірі 172 400 грн. 40 коп., а відповідач зобов'язався використати позику за цільовим призначенням і повернути її в порядку і на умовах, встановлених цим Договором.

          Відповідно до п. 3 договору, цільове призначення позики: завершення монтажних та пусконалагоджувальних робіт за Договором № 03/09 від 18.05.2009, укладеного між сторонами.

          Відповідно до п. 6 договору, позичальник повинен повернути позику до 15.12.2010.

          Як свідчать банківська виписка, позивач 18.08.2010 платіжним дорученням № 625 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача безвідсоткову цільову позику у розмірі 172 400 грн. 40 коп.

          В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.      

          При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

          Проте, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства станом на час розгляду справи відповідач своїх зобов'язань не виконав.

          В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 172 400 грн. 40 коп. підлягають задоволенню.  

          Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 728 000 грн. –пені.

          Відповідно до п. 11 договору, у випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане .   

          Відповідно до п. 14.1. договору, при простроченні повернення позики (її частини) Позичальник сплачує пеню в фіксованому розмірі 4 000 грн. 00 коп. за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня за днем граничного терміну повернення коштів.

          Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане .   

          Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, а розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а зазначена в договорі пеня в фіксованому розмірі 4 000 грн. 00 коп. перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який повинна сплачуватися пеня, тому за вищенаведеним розрахунком суду розмір пені за зазначений судом період становить 13324 грн. 43 коп.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

172400.4015.12.2010 - 14.06.20111827.7500 %0.042 %*13324.43

          Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 11 723 грн. 23 коп. –індексу інфляції, 32 874 грн. 16 коп. –30 % річних.

          Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

          Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          За нижченаведеним розрахунком суду розмір індексу інфляції становить  9 309 грн. 62  коп.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

15.12.2010 - 03.08.2011172400.401.0549309.62181710.02

          Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення індексу інфляції підлягають стягненню за розрахунком суду у розмірі 9 309 грн. 62 коп.

Відповідно до п. 14.2. договору, у випадку порушення умов договору Позичальником щодо терміну повернення позики, крім п. п. 14.1. застосовуються наслідки, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.

          Відповідно до п. 14.3. у випадку порушення умов договору Позичальником щодо терміну повернення позики, застосовуються наслідки, передбачені ст. 1214 ЦК України, при цьому відсотки, що передбачені ст. 536 ЦК України, обраховуються, виходячи із розміру 30% річних.

          За нижченаведеним розрахунком суду розмір 30 % річних від неповернутої суми становить  32 874 грн. 16 коп.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

172400.4015.12.2010 - 03.08.2011 23230 %32874.16

          Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 30 % річних від неповернутої суми в розмірі 32 874 грн. 16 коп. обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

          Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 287 грн. 42 коп. –3 % річних.

          Стосовно вимог щодо стягнення 3 287 грн. 42 коп. –3 % річних, суд відзначає наступне.

          Нормами статті 625 ЦК України встановлена відповідальність боржника сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом,  а оскільки договором № 5 встановлений між сторонами інший розмір (30%) процентів, тому вимоги в частині стягнення 3 % у розмірі 3 287 грн. 42 коп. необгрунтовані та такі, що не можуть бути задоволені.

          Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

          Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

По зустрічному позову:

          18.05.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон»(Замовник- відповідач по зустрічному позову) та Закритим акціонерним товариством «Дослідно-виробниче підприємство «Київенергомаш»(Підрядник –позивач по зустрічному позову) був підписаний договір № 03/09.

          Відповідно до данного договору, відповідач прийняв на себе обов'язки виконати роботи по будівництву автомоної газової котельні в чотири етапи.

          18.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон»(Позикодавець- відповідач по зустрічному позову) та Закритим акціонерним товариством «Дослідно-виробниче підприємство «Київенергомаш» (Позичальник- позивач по зустрічному позову) було укладено договір  безвідсоткової  цільової позики № 4.

          На виконання вимог даного договору (п. 1 договору) відповідач за зустрічним позовом надав позивачу за зустрічним позовом безвідсоткову цільову грошову позику у розмірі 248 999 грн. 76 коп., а позивач за зустрічним позовом зобов'язався використати позику за цільовим призначенням і повернути її в порядку і на умовах, встановлених цим Договором.

          18.08.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон»(Позикодавець- відповідач по зустрічному позову) та Закритим акціонерним товариством «Дослідно-виробниче підприємство «Київенергомаш» (Позичальник- позивач по зустрічному позову) було укладено договір  безвідсоткової  цільової позики № 5.

          На виконання вимог даного договору (п. 1 договору) відповідач за зустрічним позовом надав позивачу за зустрічним позовом безвідсоткову цільову грошову позику у розмірі 172 400 грн. 40 коп., а позивач за зустрічним позовом зобов'язався використати позику за цільовим призначенням і повернути її в порядку і на умовах, встановлених цим Договором.

          Відповідно до п. 3 договору № 4 від 18.06.2010, цільове призначення позики: завершення монтажних та електромонтажних робіт за Договором № 03/09 від 18.05.2009, укладеного між сторонами.

          Відповідно до п. 3 № 5 від 18.08.2010 договору, цільове призначення позики: завершення монтажних та пусконалагоджуваних робіт за Договором № 03/09 від 18.05.2009, укладеного між сторонами.

          Позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсними договори безвідсоткової  цільової позики № 4 від 18.06.2010 та № 5 від 18.08.2010, оскільки  умови договорів складені в односторонньому порядку, на вкрай  не вигідних умовах для Позичальника (позивача за зустрічним позовом) та непропорційно великих штрафних санкцій за неналежне виконання умов договорів позики. До того, як вважає позивач за зустрічним позовом, дані договори можна вважати фіктивними, оскільки надані кошти були призначені на цільове використання Позичальнику –на закінчення робіт за договором № 03/09 від 18.05.2009, термін якого непередбачений остаточно.

          Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Договір є погоджена дія двох або більше сторін, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, договірні зобов'язання базуються на принципі волевиявлення сторін, згідно з яким вирішення судом неврегульованих питань (умов), що виникли при укладенні договору, можливе за спільною згодою сторін. Виняток з цього правила становлять договори, засновані на державному замовленні.

Укладаючи Договори позики, сторони були вільними в укладенні договорів та визначенні (погодженні) його умов, а відтак, дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом укладання (підписання) правочину відповідала внутрішній волі сторін.

Так, частиною першою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку між Позичальником та Позикодавцем, за їх взаємною згодою, були укладені договори безпроцентної цільової позики № 4 від 18.06.2010 та № 5 від 18.08.2010, що є свідченням їх волевиявлення.

За статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

          Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом не було надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

          На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

          1. Первісний позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Дослідно-виробниче підприємство «Київенергомаш»з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон»(01133, м. Київ, вул. Л. Первомайського, 9-а, к. 19; код 21606540) за договором № 4 від 18.06.2010 - 218 999 (двісті вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 76 коп. –основного боргу, 49 799 (сорок дев'ять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 95 коп. – штрафу у розмірі 20 %, 55 873 (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 91 коп. –30 % річних, 13 832 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 99 коп. –індексу інфляції, за договором № 5 від 18.08.2010 - 172 400 (сто сімдесят дві тисячі чотириста) грн. 40 коп. –основного боргу, 13 324 грн. (тринадцять тисяч триста двадцять чотири) грн.  43  коп. –пені, 32 874 (тридцять дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 16 коп. –30 % річних, 9 309 грн. (дев'ять тисяч триста дев'ять) грн. 62 коп. – індексу інфляції, 5 664  (п'ять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 67 коп. –державного мита та 103 (сто три) грн. 44 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. В решті позовних вимог –відмовити.

          4. В зустрічному позові - відмовити.

          5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                            А.М. Івченко

Дата підписання рішення 22.08.2011