Рішення

від 04.08.2011 по справі 3/184

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/184

04.08.11

За позовом    Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування

                       нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва

До                      Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварта»

Про                       стягнення 4 745,13 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1 –по дов. № 11 від 10.01.2011

Від відповідача       не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства  «Дирекція з управління  та  обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварта»4 199,74 грн. основного боргу за комунальні послуги, 246,64 грн. пені, 212,10 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 65,47 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно  договору № 49 від 01.11.2009 про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2011 було порушено провадження у справі № 3/184 та призначено її до розгляду на 04.08.2011.

Позивач в судовому засіданні 04.08.2011 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 04.08.2011 не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.07.2011 не виконав.

Однак, відповідачем 03.08.2011 до відділу діловодства суду подано клопотання, в якому просить розглядати справу без участі представника відповідача (за наявними  матеріалами справи).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 04.08.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.11.2009 між Комунальним підприємством  «Дирекція з управління  та  обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кварта»(споживач) було укладено договір         № 49 про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов‘язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості комунальні послуги для нежитлового приміщення за адресою : м. Київ, Харківське шосе, 164, загальною площею 86,5 кв. м., а споживач зобов‘язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором, а також відшкодовувати виконавцеві експлуатаційні витрати, пропорційно площі нежитлового приміщення.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору  не було у повному обсязі сплачено вартість наданих комунальних послуг за квітень 2010 року та за період з грудня 2010 року по квітень 2011 року, в зв‘язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі  4 199, 74 грн.  та за несвоєчасне виконання зобов‘язань позивачем нараховані пеня в розмірі 246,64 грн., інфляційні витрати в розмірі 212,10 грн. та 3% річних в сумі 65,47 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 6.1. договору договір діє з 01.11.2009 до 01.12.2010 і вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено по його розірвання або необхідність перегляду.

Доказів того, що у встановленому порядку одна із сторін виявила небажання продовжувати договір не подано.

Згідно п. 2.1. договору вартість комунальних послуг визначається за фактичними обсягами спожитих послуг. Ціна одиниці послуги/тариф визначається органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Розмір плати за надані комунальні послуги змінюється виконавцем самостійно з часу встановлення нових тарифів.

Обсяги спожитих комунальних послуг по централізованому опаленню визначаються згідно додатку № 1 до цього договору (п. 2.2. договору).

Пунктом 2.4. договору встановлено,що підставою для оплати комунальних послуг є рахунок-фактура, яка надається виконавцем щомісяця не пізніше 5 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи позивач листом № 541 від 25.06.2011, який отриманий відповідачем 29.06.2011, направив відповідачу рахунки-фактури, в тому числі за спірні періоди, акти здачі-прийняття робіт та акти звірки взаєморозрахунків.

Оплата отриманих послуг здійснюється споживачем щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 2.5. договору).

Отже, з урахуванням умов договору відповідач мав оплатити згадані рахунки-фактури до 15.07.2011.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов‘язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.  

Тобто, обов‘язковою підставою для здійснення замовником свого обов‘язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

В матеріалах справи наявні наступні акти здачі-прийняття робіт (послуг) : № 2000 від 12.04.2010 на суму 563,18 грн., № 5578 від 13.12.2010 на суму 440,78 грн., № 447 від 13.01.2011 на суму 870,90 грн., № 970 від 11.02.2011 на суму 793,57 грн., № 1497 від 12.03.2011 на суму 860,41 грн., № 2007 від 31.03.2011 на суму 652,55 грн. та № 2515 від 29.04.2011 на суму 18,35 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін, та підтверджують надання послуг позивачем на загальну суму 4 199,74 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3.2.1. договору споживач зобов‘язаний оплачувати комунальні послуги  та відшкодовувати експлуатаційні витрати відповідно до займаної опалювальної площі у встановлений договором строк.

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов‘язань вартість наданих послуг у визначений договором строк не оплатив, в зв‘язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем, в розмірі 4 199,74 грн.

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 25.06.2011, підписаний та скріплений печатками обох сторін, з якого вбачається, що відповідач погоджується з наявною заборгованістю до якої входить й борг за послуги у спірний період в розмірі 4 199,74 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 246,64 грн. пені, 212,10 грн. інфляційних втрат та 65,74 грн. 3% річних за неналежне виконання договірних зобов‘язань по сплаті комунальних послуг слід зазначити наступне

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 4.1.2. договору споживач несе відповідальність згідно із законодавством за несвоєчасне внесення платежів за комунальні послуги –у вигляді пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що інфляційні втрати та 3% річних мають бути нараховані за час прострочення.

Як зазначалось раніше відповідач мав здійснити оплату боргу за комунальні послуги за виставленими позивачем рахунками до 15.07.2011, а отже з цієї дати починається обчислення прострочення та відповідно нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Однак, з викладених у позовній заяві розрахунків вбачається, що позивач нараховує пеню, інфляційні втрати та 3% річних у визначені ним невірні строки прострочення по 01.07.2011.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи те, що позивач нараховує пеню, інфляційні втрати та 3% річних по 01.07.2011 тоді як обчислення прострочення оплати платежів має починатись з 15.07.2011 у позивача відсутнє порушене право щодо стягнення з відповідача зазначених нарахувань.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача 246,64 грн. пені, 212.10 грн. інфляційних втрат та 65,74 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району м. Києва є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварта»(м. Київ, вул. Харківське шосе, 164, код ЄДРПОУ 32376034) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району м. Києва (м. Київ, вул. Вербицького, 32, код ЄДРПОУ 35660296) 4 199 (чотири тисячі сто дев‘яносто дев‘ять) грн. 74 коп. основного боргу за комунальні послуги, 41 (сорок одну) грн. 99 коп. витрат по сплаті державного мита та  208 (двісті вісім) грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Суддя

В.В. Сівакова

Рішення підписано 08.08.2011.