Постанова

від 24.06.2008 по справі 21/392

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/392

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 червня 2008 р.                                                                                    № 21/392  

Колегія  суддів  Вищого господарського суду України  у складі:

Головуючого  судді                                              Кузьменка М.В.,

суддів                                                                        Палій В.М.,

                                                                                 Черкащенка М.М.,

розглянувши            касаційну   скаргу  Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2008р.

у  справі                     №21/392 господарського суду м. Києва

за позовом                 Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України

до відповідачів         Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація",

                                    Київської міської ради

третя особа                Міністерство культури і туризму України                             

про                               зобов'язання укласти договір оренди

за участю представників:

Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України -  не з'явилися;

КП "Київжитлоспецексплуатація" –не з'явилися;

Київської міської ради -  не з'явилися;

Міністерства культури і туризму України -  не з'явилися

в с т а н о в и л а :

Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України звернулася до господарського суду м. Києва з позовом та просила суд:

- зобов'язати Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" укласти з ним договір оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Києва строком на три роки, а саме нежилого приміщення площею 163,3м2, яке розташовано у будинку №16-А по вул. Липській у м. Києві;

- зобов'язати Київську міську раду прийняти рішення щодо передачі в оренду Державній службі контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України вказаного приміщення.   

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на те, що:

-          вказане приміщення знаходиться у нього у користуванні на підставі договору оренди від 04.09.2003р. №06-1061, в період дії якого ним належним чином виконувались зобов'язання;

-          він неодноразово звертався з проханням продовжити строк дії договору оренди, однак, відповідь на пропозицію продовжити термін дії договору у встановленому порядку від Головного управління комунальної власності м. Києва не надійшла;

-          у продовженні терміну дії договору оренди відмовлено лише через три місяці після закінчення такого строку рішенням Київської міської ради №526/583-1;

- Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України є урядовим органом, який діє у складі Міністерства культури і туризму України, розміщення якої, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2000р. №221 "Про утворення Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон", передбачено за адресою: м. Київ, вул. Липська, 16-А.

Позивач посилається на те, що він як орендар, який  належним чином виконує свої обов'язки за договором оренди, має переважне право на продовження договору оренди на новий строк, однак, вищевказане приміщення планується надати в оренди іншій особі –Українському інституту національної пам'яті (т.1 а.с.2-5)

До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивачем доповнено позов вимогою про визнання недійсним рішення Київської міської ради  від 21.12.2006р. №526/583-1 "Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, продовження термінів дії договорів оренди, надання дозволів на встановлення пільгових орендних ставок" в частині відмови у продовженні договору оренди нежилого приміщення буд. №16-А по вул. Липській у м. Києві площею 163м2 (т.1 а.с.182-184,188-189). .

Перший відповідач у справі –Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що Київська міська рада як представницький орган територіальної громади м. Києва, у власності якої знаходиться спірне приміщення,  прийняла рішення про відмову у наданні позивачу спірного приміщення в оренду.  

Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем на його адресу та адресу Київської міської ради в установленому порядку не направлялись проекти відповідного договору (т.1 а.с.47-49).

Другий відповідач у справі –Київська міська рада у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що позивача було повідомлено про закінчення строку  дії  договору у встановленому порядку. При цьому, договором оренди від 04.09.2003р., укладеним між позивачем та КП "Київжитлоспецексплуатація", визначено, що після закінчення строку його дії він може бути продовжений лише на підставі відповідного рішення Київської міської ради. Позивачу відмовлено у передачі спірного приміщення в оренду з підстав резервування об'єкта оренди  (т.1 а.с.50-51).

Доповнюючи відзив на позов, Київська міська рада зазначає, що позивачем не надано доказів надання спірного приміщення в оренду іншій особі, а лише вказується на намір передати його (т.1 а.с.52-53).

Також, другий відповідач вважає, що спір в частині зобов'язання Київську міську раду прийняти рішення щодо передачі в оренду позивачу спірних приміщень відповідно до ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування" та скасування рішення Київської міської ради від 21.12.2006р. №526/583-1 "Про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду, продовження термінів дії договорів оренди, надання дозволів на встановлення пільгових орендних ставок" в частині відмови у продовжені позивачу  строку  дії договору оренди, не підвідомчий господарським судам України, а його розгляд входить до компетенції адміністративних судів. На підставі викладеного, Київська міська рада просила провадження у справі у відповідній частині припинити відповідно до п.1  ч 1 ст.80 ГПК України. (т.1 а.с.177-178,196-198).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.06.2007р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Міністерство культури і туризму України (т.1 а.с.170-171).

Третя особа у поясненні на позов вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими (т.1 а.с.173-175).

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.11.2007р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду першої інстанції:

-          скасовано рішення Київської міської ради в частині відмови у продовженні договору оренди нежилого приміщення будинку №16-А по вул. Липській   площею 163,3м2;

-          зобов'язано Київську міську раду прийняти рішення про передачу в оренду Державній службі контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України нежиле приміщення у будинку №16-а по вул. Липській площею 163,3м2;

-          зобов'язано КП "Київжитлоспецексплуатація" укласти з Державною службою контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України договір оренди нежилого приміщення у будинку №16-А по вул. Липській площею 163,3м2  на підставі прийнятого рішення Київської міської ради (т.1 а.с.201-205).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

-   позивач належним чином виконував обов'язки орендаря протягом дії договору оренду, у зв'язку з чим має переважне право на продовження  терміну дії договору;

-   Київська міська рада безпідставно відмовила позивачу у продовженні терміну дії договору оренди, мотивуючи тим, що спірне приміщення зарезервовано для розміщення органів державної виконавчої влади.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2008р. рішення господарського суду м. Києва від 07.11.2007р. скасовано, а у задоволенні позову відмовлено (т.2 а.с.90-98).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, апеляційна інстанція виходила з того, що:

-   КП "Київжитлоспецексплуатація" повідомила позивача про припинення строку дії договору оренди, відповідно до ч.2  ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у зв'язку з чим даний договір припинив свою дію;

-  позивач користується спірним приміщенням без достатніх на те підстав, враховуючи заперечення проти цього відповідачів;

-  Київська міська рада прийняла рішення про відмову у продовженні договору оренди у зв'язку із резервуванням вказаного приміщення для розміщення органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій комунальної власності;

-   спірне приміщення не передано у користування іншій особі, у зв'язку з чим твердження позивача про порушення його переважного права на подовження договору оренди безпідставні;

-    відмовити або надати в оренду майно, яке є комунальною власністю, є правом територіальної громади, яку представляє у даному випадку Київська міська рада;

-    позивачем не дотримано порядку укладення договорів.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Державна служба  контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду м. Києва від 07.11.2007р.

Вимоги поданої касаційної скарги мотивовані порушенням норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та апеляційна інстанція, під час перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, встановлені наступні обставини.

04.09.2003р. між КП "Київжитлоспецексплуатація" та Державною службою контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України укладено договір №06/1061, предметом якого є передача в строкове платне користування нежилого приміщення площею 163,30м2, розташованого  на другому поверсі будинку №16-А по вул. Липській в м. Києві, яке є комунальною власністю.

Даний договір укладено на підставі п.14 додатку №2 до розпорядження Київського міського голови від 04.09.2003р. №223.

Даний договір за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда.

Відносини майнового найму (на момент укладення договору) врегульовані нормами глави 25 ЦК УРСР;  відносини оренди державного та комунального майна - Законом України “Про оренду державного та комунального майна”, нормами якого, в силу ст.1 Закону, регулюються, зокрема, питання оренди комунального майна.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, термін договору оренди визначається за погодженням сторін. При цьому, у  разі  відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну  умов  договору  оренди  протягом  одного  місяця  після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на  тих самих умовах, які були передбачені договором.

Строк дії договору визначений п.9.1 з 04 вересня 2003р. до 04 вересня 2006р. При цьому, договором передбачено, що після закінчення строку його дії, він може бути продовжений на підставі рішення Київської міської ради (п.9.3. договору).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в межах зазначеного строку, КП "Київжитлоспецексплуатація" як орендодавцем, який уповноважений  Київською міською радою, позивачу направлено повідомлення про закінчення строку дії договору оренди. При цьому, КП "Київжитлоспецексплуатація" запропонувала позивачу надати розпорядчі документи для укладення договору оренди. Вищевказана вимога ґрунтується на положеннях п.9.3 договору, який укладено сторонами, що передбачає продовження строку дії договору лише на підставі рішення Київської міської ради.

Рішенням Київської міської ради від 21.12.2006р. а №526/583-1 "Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, продовження термінів дії договорів оренди, надання дозволів на встановлення пільгових орендних ставок" позивачу відмовлено у продовженні строку  оренди.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про припинення договору оренди 04.09.2006р.

Так, згідно ч.2 ст.26 Закону, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч.3 ст.17 Закону України  "Про оренду державного та комунального майна", після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Аналогічне положення щодо переважного права на продовження строку оренди містить ст.285 ГК України (який набрав чинності після закінчення строку оренди), в силу якої орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди. При цьому,  ст. 777 ЦК України визначено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Звертаючись до суду з вимогами, що є предметом спору у даній справі, позивач обґрунтовує їх порушенням визначеного вищенаведеними нормами переваженого права на продовження договору оренди.

Однак, відповідні доводи позивача обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції з огляду  на таке

Наявність переважного права означає, що особа, яка володіє певним правом (у даному випадку правом набути у користування певне майно) має пріоритет перед іншими особами, які володіють аналогічним правом, при його реалізації.

Між тим, що вірно відзначено апеляційною інстанцією, оскільки не встановлено, що спірне майно, яким користується позивач, передано в оренду будь-якій іншій особі, передчасно стверджувати про порушення відповідного права позивача.

Таким чином, висновку про порушення переважного права позивача на продовження договору оренди, суд першої інстанції дійшов невірно витлумачивши вищевказані норми матеріального права.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції обґрунтовано скасовано рішення господарського суду м. Києва від 07.11.2007р. щодо задоволення заявлених вимог та прийнято нове рішення про відмову у позові, оскільки не встановлено факту порушення відповідного суб'єктивного матеріального права позивача, на захист якого ним подано даний позов..

Враховуючи зазначене, підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів                                        

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2008р. у справі №21/392 господарського суду м. Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України –без задоволення.

            Головуючий  суддя                                                       Кузьменко М.В.

Судді                                                                               Палій В.М.

                                                                                      Черкащенко М.М.