Постанова

від 24.06.2008 по справі 37/412

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

37/412

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 червня 2008 р.                                                                                    № 37/412  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. –головуючого, Плюшка І.А., Разводової С.С.,

          за участю представників позивача –Гарасюка С.Б. дов. №08-36 від 02.01.2008 року, Мазяра Т.М. дов. № 08-28 від 02.01.2008 року та представника відповідача –Кучеви С.О дов. №6 від 01.02.2008 року,

          розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 березня 2008 року у справі господарського суду м. Києва за позовом Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс" про відшкодування шкоди,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2007 року ВАТ "Західенерго" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс" про відшкодування збитків на суму 132 062,36 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25 жовтня 2007 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 4 березня 2008 року апеляційну скаргу ВАТ "Західенерго" залишено без задоволення, а рішення –без змін.

У касаційній скарзі ВАТ "Західенерго" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 березня 2008 року та рішення господарського суду м. Києва від 25 жовтня 2007 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Стверджує, що судами порушено положення ст. 9 ЦК України, ст. 33, 43 ГПК України та ст. 1 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти".

Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором…           

Судами встановлено, що між ВАТ “Західенерго” та ТОВ “Енергоальянс” було укладено договір № 19/09/06-М-Д від 28 вересня 2006.

Відповідно до умов договору відповідач взяв на себе зобов'язання передати у власність позивача 1500 тон мазуту М-100 (якість якого має відповідати ДСТУ 4058-2001 та підтверджуватись паспортом підприємства-виробника) на загальну суму 2 985 000,00 грн. Передача товару мала здійснюватись партіями відповідно до графіку, зазначеному у договорі.

Відповідно до п. 2.3. договору позивач прийняв на себе зобов'язання прийняти зазначений товар та оплатити його вартість протягом 30 діб з дня підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі товару.

На виконання умов договору 25 жовтня 2006 року на адресу одержувача, Добротвірської ТЕС, було поставлено 13 цистерн мазуту М-100 виробництва Львівського дослідного нафто-маслозаводу всього вагою 778,389 тон, що підтверджено відповідними накладними.

Встановлено, що якість поставленого позивачеві мазуту, відповідно до паспортів якості підприємства-виробника, повністю відповідала ДСТУ 4058-2001.

Судами встановлено, що позивач відмовився прийняти мазут, посилаючись на те, що мазут не відповідає вимогам договору та тендерним вимогам (а саме - температура спалаху становить від 190 до 216 градусів С°).

ТОВ “Енергоальянс” листом  № 108 від 26.10.2006 просило позивача відповідно до п. 6.1., 6.2. договору провести приймання мазуту за якістю та для визначення фактичної якості мазуту провести його експертизу шляхом відбору проб зі складанням відповідного акту. Відповідач просив позивача провести зазначену експертизу за відсутності свого представника. Всі витрати по проведенню такої експертизи запропонував  компенсувати позивачу  в повному обсязі.

6 листопада 2006 року позивач переадресував всі вищенаведені цистерни з мазутом попередньому вантажовідправнику, посилаючись на п. 41 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, в якому зазначено, що якщо якість продукції не відповідає технічним умовам або умовам договору, покупець має право відмовитися від приймання та оплати такої продукції, а постачальник повинен в 10-ти денний строк розпорядитися такою продукцією. Якщо ж постачальник в 10-ти денний термін не розпорядився продукцією, покупець має право її повернути постачальнику.

Вбачається, що, на думку позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, ВАТ “Західенерго” змушено було відмовитись від отриманого товару та повернути його вантажовідправнику, у зв'язку з чим зазнало збитків від транспортування мазуту в розмірі 132 062 грн. 36 коп.

Відповідно до п.5.3 Державного стандарту України 4058-2001 “Паливо нафтове. Мазут. Технічні умови” температура спалаху мазуту марки 100 у відкритому тиглі повинна бути не нижче ніж 110 С°.

Пунктом 39 розділу 6 Положення “Про поставки продукції виробничо –технічного призначення” встановлено, що продукція має відповідати за якістю стандартам, технічним умовам, та іншій документації, що встановлює вимоги до якості продукції, зразкам (талонам).

У договорі можуть бути передбачені більш високі вимоги до якості продукції в порівнянні до якості продукції, зразків (талонів). Номери і індекси стандартів, технічних умов, іншої документації зазначаються у договорі.

Судами встановлено, що договором не передбачено вимог стосовно того, що якість поставленого мазуту має відповідати більш високим вимогам щодо його якості, ніж ДСТУ 4058-2001, натомість, договором обумовлено застосування Інструкцій П-6, П-7 при прийманні мазуту за кількістю та якістю, що не виконав позивач під час прийому спірної партії мазуту.

Крім того, суди підставно звернули увагу на те, що відповідно до п.п. 4.1.3.5., 4.1.3.6. та додатку 1 до Інструкції “Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України”, та Інструкції “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю” у випадку сумніву щодо якості отриманого мазуту позивач повинен був скласти акт, в якому вказати кількість оглянутої продукції та характер виявлених дефектів, провести приймання продукції за якістю у відсутності представника відправника (оскільки відповідач у своєму листі від 26 жовтня 2006 № 108 повідомив позивача про неявку свого представника) та провести відбір проб мазуту з кожної цистерни та передати їх для здійснення випробування на відповідність показників якості вимогам ДСТУ 4058-2001 до акредитованої Держстандартом України випробувальної лабораторії.

За результатами приймання поставленого мазуту за якістю позивач повинен був скласти акт про його фактичну якість. У разі виявлення невідповідності поставленого мазуту вимогам ДСТУ 4058-2001 позивач відповідно до п. 3.3. договору мав право протягом 10 календарних днів з дня такого виявлення пред'явити відповідачу претензію.

Натомість, судами встановлено, що позивачем не було вчинено зазначених вище дій для підтвердження факту поставки неякісної продукції.

Відповідно до положень статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вбачається, що позивачем не надано належних доказів того, що відповідач, в порушення умов договору, поставив продукцію неналежної якості.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач без належних правових підстав фактично відмовився від виконання умов договору, підстави для покладення понесених ним збитків на відповідача відсутні.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги та свідчить про правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Відтак, з огляду на вищевикладене, Вищий господарський суд України приходить до висновку, що підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.                                                                                                                                                                                          

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 –1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 березня 2008 року –без зміни.

Головуючий                                                                           Т. Козир

Судді                                                                               І. Плюшко              

                                                                                        С. Разводова