Рішення

від 07.08.2009 по справі 37/412

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/412

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/412

07.08.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БМК»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «НК АЛЬФА-НАФТА»

Простягнення 320 090, 33 грн.

 Суддя  Гавриловська І.О.                                                                                                                                                  

У судових засіданнях приймали участь:

Від позивача:           Недашківська К.М., дов. № б/н від 01.04.2009 р.                                    

Від відповідача:           не з'явився  

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК»до Товариства з обмеженою відповідальністю «НК АЛЬФА-НАФТА»про стягнення 266 377, 85 грн. основного боргу, 22 955, 24 грн. інфляційних нарахувань, 3 507, 80 грн. трьох процентів річних та 28 062, 41 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договорами № 409-СП від 28.09.2006 р., № 417/1-СП від 06.04.2007 р., № 296/3-СП від 31.07.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2009 р. було порушено провадження у справі № 37/412, розгляд справи призначено на  07.08.09 р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

09.07.2009 р. через службу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу. В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що у нього є підстави вважати, що до прийняття рішення у даній справі відповідач може вчинити дії, спрямовані на відчуження належного йому майна чи списання наявних грошових коштів на банківських рахунках.

Розглянувши дане клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК», суд його відхиляє, виходячи з наступного.

          Відповідно до  ст.  66  ГПК України, господарський суд за заявою сторони,  прокурора чи його заступника,  який  подав  позов,   або  з  своєї  ініціативи  має  право  вжити  заходів  до

забезпечення позову.  Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії  провадження  у  справі,  якщо  невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання  рішення  господарського суду.

  Таким чином,  вжиття  заходів до забезпечення позову є правом суду.

            Згідно з  ч.  1  ст.  67  ГПК  України,  позов забезпечується,  зокрема,  накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

 Умовою застосування  заходів   до   забезпечення   позову   є достатньо обґрунтоване припущення,  що майно (в тому числі грошові  суми,  цінні  папери  тощо),  яке  є  у  відповідача   на   момент пред'явлення   позову  до  нього,  може  зникнути,  зменшитись  за

кількістю або погіршитись за якістю на момент  виконання  рішення. Заходи  до  забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

          Відповідно до п.  4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N  9 від 22.12.2006 р.,  розглядаючи заяву про забезпечення  позову,  суд  (суддя)  має  з  урахуванням  доказів, наданих  позивачем  на підтвердження своїх вимог,  пересвідчитися, зокрема,  в тому,  що між сторонами дійсно  виник  спір  та  існує реальна  загроза  невиконання  чи  утруднення  виконання можливого рішення суду про  задоволення  позову;  з'ясувати  обсяг  позовних

вимог,  дані  про  особу  відповідача,  а також відповідність виду забезпечення  позову,  який  просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.                Керуючись наведеними  нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення  Верховного  Суду  України,  при  вирішенні питання  про  забезпечення  позову  суди  мають  здійснити  оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття  заходів забезпечення  позову  з урахуванням розумності,  обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;  наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги,  зокрема,  чи спроможний такий захід забезпечити  фактичне  виконання  судового  рішення  в  разі задоволення   позову;   імовірності   утруднення   виконання   або невиконання рішення господарського  суду  в  разі  невжиття  таких заходів;  запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб,  що не  є  учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи  питання  про забезпечення позову,  суд повинен  брати до уваги  інтереси не  лише позивача,  а  й  інших  осіб,  права  яких  можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач своє клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову належним чином не обґрунтував, доказів того, що існує реальна  загроза  невиконання  чи  утруднення  виконання можливого рішення суду про  задоволення  позову, суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення,  що майно (в тому числі грошові  суми),  яке  є  у  відповідача   на   момент пред'явлення   позову  до  нього,  може  зникнути або  зменшитись.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ТОВ «БМК»та не визнає необхідним накладати арешт на майно та грошові кошти відповідача, які знаходяться на рахунку в банківській установі.

Представник відповідача 07.08.2009 р. у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/412 від 14.07.2009 р. не виконав, відзиву на позов не надав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення № 0818242, відповідно до якого ТОВ  «НК АЛЬФА-НАФТА»отримало ухвалу про порушення провадження у справі 31.07.2009 р.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК»(субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НК АЛЬФА-НАФТА» (замовник) був укладений договір № 409-СП від 28.09.2006 р., відповідно до умов якого субпідрядник в межах договірної ціни зобов'язався виконати на свій ризик власними чи залученими силами, з власних матеріалів та матеріалів замовника всі передбачені проектом та кошторисом будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні, електровимірювальні роботи на об'єкті: АЗС з встановленням газового модуля біля автодороги Київ-Чоп, км406+700 (правий бік) на території Козинської сільради Радивіловського району Ровенської області.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору № 409-СП від 28.09.2006 р., замовник до початку робіт зобов'язаний перерахувати субпідряднику аванс у розмірі 302 774, 00 грн. Підставою для оплати є рахунок-фактура субпідрядника. Розрахунки за виконання роботи здійснюються замовником на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання довідки за формою КБ-3 та акту за формою КБ-2в. Підставою для оплати є рахунок-фактура субпідрядника.

Додатковими угодами № 1 від 06.12.2006 р., № 2 від 04.12.2007 р., № 3 від 20.12.2007 р., № 4 від 18.02.2008 р., № 5 від 18.09.2008 р., № 3 від 18.02.2008 р. сторони неодноразово узгоджували та змінювали умови щодо ціни договору, обсягу робіт, строку дії договору № 409-СП від 28.09.2006 р.  

 Також між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК»(субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НК АЛЬФА-НАФТА»(замовник) був укладений договір № 296-СП від 31.07.2007 р., відповідно до умов якого субпідрядник в межах договірної ціни зобов'язався виконати на свій ризик власними чи залученими силами, з власних матеріалів та матеріалів замовника всі передбачені проектом та кошторисом будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні, електровимірювальні роботи на об'єкті: АЗС с. Привольне, на автошляху Київ-Чоп Дубенського району Ровенської області.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору № 296-СП від 31.07.2007 р., замовник до початку робіт зобов'язаний перерахувати субпідряднику аванс у розмірі 308 022, 90 грн. Підставою для оплати є рахунок-фактура субпідрядника. Розрахунки за виконання роботи здійснюються замовником на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання довідки за формою КБ-3 та акту за формою КБ-2в. Підставою для оплати є рахунок-фактура субпідрядника

28.12.2007 р. сторони підписали додаткову угоду № 2, а 04.07.2008 р. –додаткову угоду № 3 до договору № 296/3-СП від 31.07.2007 р., якими змінили умови щодо строку дії договору та договірної ціни.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК»(субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НК АЛЬФА-НАФТА»(замовник) був укладений договір № 417/1-СП від 06.04.2007 р., відповідно до умов якого субпідрядник в межах договірної ціни зобов'язався виконати на свій ризик власними чи залученими силами, з власних матеріалів та матеріалів замовника всі передбачені проектом та кошторисом будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні, електровимірювальні роботи на об'єкті: АЗС с. Нововолинськ, вул. Промислова, 2А, Волинської області.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.6. договору № 417/1-СП від 06.04.2007 р., замовник до початку робіт зобов'язаний перерахувати субпідряднику аванс у розмірі 601 500, 00 грн. Підставою для оплати є рахунок-фактура субпідрядника. Платежі, включаючи аванс, проводяться в межах 95% договірної ціни. Сума у розмірі 5% від договірної ціни сплачується замовником після закінчення субпідрядником всіх видів робіт, що виконані власними та залученими силами, та усунення всіх недоробок та дефектів на об'єкті, і прийняття їх замовником за актом прийому-передачі та підписання актів форми КБ-3 та КБ-2в. Підставою для оплати є рахунок-фактура субпідрядника.

Додатковими угодами № 1 від 18.02.2008 р. та № 2 від 03.06.2008 р. сторони змінили умови стосовно розрахунків та платежів за роботи, передбачені договором № 417/1-СП від 06.04.2007 р.

Умови зазначених договорів свідчать про те, що за своєю правовою природою вони є договорами підряду.

У відповідності до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на вій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На виконання умов зазначених договорів позивач виконав роботи, передбачені умовами цих угод, що підтверджується наданими суду актами виконаних робіт форми КБ-2 та довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3 (копії в матеріалах справи), тоді як відповідач взяті на себе за договорами зобов'язання виконав неналежним чином, у зв'язку з чим у ТОВ «НК АЛЬФА-НАФТА»виник перед ТОВ «БМК»борг у розмірі 266 377, 85 грн., який відповідач визнав в актах  звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2008 р. та станом на 31.12.2008 р. (оригінали долучені до матеріалів справи).

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з ТОВ «НК АЛЬФА-НАФТА»266 377, 85 грн. основного боргу, 22 955, 24 грн. інфляційних нарахувань, 3 507, 80 грн. трьох процентів річних та 28 062, 41 грн. пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов'язання за договорами № 409-СП від 28.09.2006 р., № 417/1-СП від 06.04.2007 р., № 296/3-СП від 31.07.2007 р. щодо оплати виконаних позивачем робіт належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи в Господарському суді міста Києва у нього існує основний борг перед Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК»у розмірі 266 377, 20 грн.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачами у позовній заяві, хоча йому було надано час для цього та ухвалою від 14.07.2009 р. було зобов'язано надати суду відзив на позов.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог ТОВ «БМК»про стягнення 266 377, 20 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК»в частині стягнення з ТОВ «НК АЛЬФА-НАФТА»суми основного боргу у розмірі 266 377, 20 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БМК»просить суд також стягнути з відповідача 22 955, 24 грн. інфляційних нарахувань та 3 507, 80 грн. трьох процентів річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати виконаних робіт за договорами № 409-СП від 28.09.2006 р., № 417/1-СП від 06.04.2007 р., № 296/3-СП від 31.07.2007 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У відповідності до розрахунку інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, наданому позивачем і перевіреному Господарським судом міста Києва у судовому засіданні, з відповідача на користь ТОВ «БМК»підлягають стягненню 22 955, 24 грн. інфляційних нарахувань та 3 507, 80 грн. трьох процентів річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 28 062, 41 грн. пені за порушення договірного зобов'язання, посилаючись на пункт 7.2.1 договору № 409-СП від 28.09.2006 р., пункту 7.2.1. договору № 296/3-СП від 31.07.2007 р., пункт 7.2.1. договору № 417/1-СП від 06.04.2007 р., відповідно до якого за порушення строків платежів, передбачених даним договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

За таких обставин, дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «БМК»до ТОВ «НК АЛЬФА-НАФТА»визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 837 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НК АЛЬФА-НАФТА»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 31088169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК»(35342, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Біла Криниця, вул. Рівненська, 112, код 32863548) 266 377 (двісті шістдесят шість тисяч триста сімдесят сім) грн. 85 коп. основного боргу, 22 955 (двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 24 коп. інфляційних нарахувань, 3 507 (три тисячі п'ятсот сім) грн. 80 коп. трьох процентів річних, 28 062 (двадцять вісім тисяч шістдесят дві) грн. 41 коп. пені, 3 200 (три тисячі двісті) грн. 90 коп.  витрат на оплату державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                            Гавриловська І.О.