Постанова

від 03.07.2008 по справі 37/474

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

37/474

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 липня 2008 р.                                                                                    № 37/474  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючий),

Харченка В.М.,

Борденюк Є.М.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у м. Києві

за участю представника відповідача: Гончаренко В.В.

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії"

на рішеннявід 14.11.2007

господарського судуміста Києва

у справі№ 37/474

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" в особі Донецьких Західних електричних мереж

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії"

простягнення 9273,95 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2007 року відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго" в особі Донецьких Західних електричних мереж звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" про стягнення з відповідача 6484,12 грн. заборгованості за спожиту електроенергію, 859,46 грн. інфляційних, 285,29 грн. річних та 1645,08 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2007 у справі № 37/474 позов задоволено. Стягнено з ТзОВ "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" на користь ВАТ "Донецькобленерго" в особі Донецьких Західних електричних мереж 6484,12 грн. основного боргу, 859,46 грн. інфляційних, 285,29 грн. річних та 1645,08 грн. пені.

В апеляційному порядку зазначене рішення не переглядалось.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2007, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті рішення порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 32, 38, 43 ГПК України, ст.ст. 202, 237 ЦК України, п. 6.11, п. 6.13 Правил користування електричною енергію, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача –без задоволення.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено господарським судом, 01.12.2005 між сторонами у справі був укладений договір про постачання електричної енергії № 94, предметом якого є постачання електроенергії позивачем, як постачальником, відповідачу, а відповідач, як споживач, оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, які є його невід'ємними частинами. При цьому, сторони визначили, що на підставі засобів обліку електричної енергії та умов додатка № 6 до договору оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію, за підписом уповноваженої особи споживача, завірений печаткою, та акт результатів замірів електричної потужності.

Крім того, відповідно до додатку 6 "Графік знаття показів засобів обліку електричної енергії" сторони встановили, що споживач бере на себе обов'язок знімати показання електролічильників з 12-ї години останнього дня розрахункового періоду до 12-ї години першого дня наступного розрахункового періоду (день зняття показань у розрахунковому періоді - 20 числа кожного місяця, час зняття показань - 16-00). Споживач зобов'язаний протягом 12 годин з моменту зняття показань електролічильників довести їх значення до постачальника за встановленою позивачем формою та адресою.

Умовами додатку № 6 до договору також передбачено, що у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в значений термін (незалежно від причин) визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. Період розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати один місць, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електроенергії за потужністю струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку. Відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акту, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії. При цьому, споживач взяв на себе зобов'язання сплачувати за спожиту електроенергію щомісячно у п'ятиденний термін з дня отримання платіжного доручення.

Судом також було встановлено, що на виконання умов договору з грудня 2005 року по березень 2006 року сторонами були підписані акти про використану електричну енергію, які були складані на підставі відомостей наданих споживачем. Відповідно до цих актів відповідач спожив електричну енергію на загальну суму 4902,49 грн.

За квітень та травень 2006 року відповідач відомості щодо спожитої електричної енергії позивачу не надав. За розрахунком позивача за квітень-травень 2006 року постачальник поставив, а відповідач спожив електричну енергію вартістю 1581,63 грн., однак відповідач, в порушення умов договору, зобов'язання по оплаті за спожиту електроенергію не .виконав, у зв'язку із чим, у нього за період з грудня 2005 року по травень 2006 року виникла заборгованість, яка становить 6484,12 грн.

Вищенаведеним обставинам, які повністю відповідають наявним матеріалам справи, господарський суд дав належну оцінку, і з урахуванням вимог ст.ст. 525, 526, 549, 614, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом стягнення з відповідача 6484,12 грн. основного боргу, 859,46 грн. інфляційних, 285,29 грн. річних та 1645,08 грн. пені. При цьому, судом обґрунтовано зазначено, що відповідачем було прострочено оплату грошового зобов'язання, а тому з нього на підставі ст. 625 ЦК України підлягають стягненню вищезазначені суми інфляційних та річних за весь час прострочення платежу.

У цьому ж зв'язку, господарський суд правильно прийняв до уваги, що відповідно до умов договору споживач сплачує постачальнику електроенергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

З врахуванням вищевикладеного, суд правомірно задовольнив вимоги позивача і в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1645,08 грн.

Таким чином, оспорюване судове рішення прийняте на підставі фактичних обставин справи, відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2007 у справі № 37/474 залишити без змін.

Головуючий                                                                             Остапенко М.І.

Суддя                                                                                         Харченко В.М.

Суддя                                                                                         Борденюк Є.М.