Рішення

від 02.10.2006 по справі 22/142

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/142

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

     № 22/142                                                                                                         02.10.06 р.

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт”

До          Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фірма “Валео”

про          стягнення 1 002,54 грн.

Суддя    Шкурат А.М.

Представники  

від позивача          Поляков С.А. (дов. № 70/06-а від 10.04.2006р.)

від відповідача          не з'явився

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство “Цифровий стільниковий зв'язок України” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фірма “Валео” 902,13 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, 56,38 грн. суми збору до Пенсійного фонду та 44,03 грн. пені.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує укладеними з відповідачем Договорами про надання послуг цифрового стільникового зв'язку № 120-34487-1 (тел. 2470538) та № 120-34488-1 (тел. 5680351) від 2 червня 2003 року, на підставі якого позивач надав відповідачу послуги стільникового зв'язку у період з 1 листопада 2003 року по 31 листопада 2003 року, тоді як відповідач свої зобов'язання по оплаті не виконав, утворивши заборгованість за Договором № 120-34487-1 (тел. 2470538) в розмірі 669,36 грн., і за Договором № 120-34488-1 (тел. 5680351) в розмірі 381,91 грн., а загалом 902,13 грн. Отже, на думку позивача відповідач повинен сплатити 902,13 грн. заборгованості за надані послуги стільникового зв'язку та 56,38 грн. суми збору в Пенсійний фонд у відповідності до пункту 10 статті 1, пункту 9 статті 2, пункту 11 статті 4 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне забезпечення”, пунктів 15-14, 15-15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998. Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 44,03 грн. на підставі статті 36 Закону України “Про телекомунікації”.

Ухвалою суду від 8 вересня 2006 року здійснено процесуальне правонаступництво та замінено позивача Закрите акціонерне товариство “Цифровий стільниковий зв'язок” його правонаступником –Товариством з обмеженою відповідальністю “Астеліт”.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав та не надіслав, представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Позивачем у судовому засіданні 2 жовтня 2006 року надані пояснення, у яких позивач зазначив, що згідно з пунктом 2.6. Договорів про надання послуг цифрового стільникового зв'язку № 120-34487-1 та № 120-34488-1 від 2 червня 2003 року відповідач зобов'язаний до початку кожного розрахункового періоду внести передоплату в розмірі, достатньому для погашення заборгованості за минулий період, абонплати та забезпечення мінімального авансу  на послуги нового періоду. Отже на думку позивача за листопад 2003 року –місяць виникнення заборгованості, відповідач повинен був сплатити до кінця листопада 2003 року –тобто до 30 листопада 2003 року.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем і відповідачем 2 червня 2003 року були укладені Договори про надання послуг цифрового стільникового зв'язку № 120-34487-1 (тел. 2470538) та № 120-3488-1 (тел. 5680351) (надалі –Договори), відповідно до яких позивач зобов'язався надати відповідачу в користування індивідуальні телефонні номери (пункт 1.1.1. Договорів), підключити радіотелефони відповідача до Мережі та надавати відповідачу при його перебуванні на території, де є обслуговування Мережею, послуги Мережі з якісними параметрами, що відповідають діючим стандартам і технічним нормам (пункт 1.1.2. Договорів).

Відповідно до пункту 1.2.2. даних Договорів відповідач зобов'язався вчасно оплачувати послуги Мережі і виконувати інші грошові зобов'язання перед позивачем у відповідності до розділу 2 Договорів.

Пунктом 2.1. Договорів визначено, що з моменту набуття Договорами чинності і до моменту їх розірвання відповідач зобов'язаний щомісячно вносити плату за користування замовленими послугами Мережі (абонентську плату) в розмірі не менш, ніж встановлена позивачем лата за збереження номеру телефону у відповідності з Договорами, затвердженими позивачем тарифами та порядком сплати послуг.

Згідно з пунктом 2.6. даних Договорів відповідач зобов'язаний до початку кожного розрахункового періоду внести передоплату в розмірі, достатньому для погашення заборгованості за попередній період, абонплати та забезпечення мінімального авансу  на послуги нового періоду.

Як вбачається з строкової деталізації для телефону 2470538 та рахунку за надані послуги за період з 1 листопада 2003 року по 30 листопада 2003 року позивачем надані відповідачу за цей період послуги стільникового зв'язку на суму 669,36 грн.

Як вбачається з строкової деталізації для телефону 5680351 та рахунку за надані послуги за період з 1 листопада 2003 року по 30 листопада 2003 року позивачем надані відповідачу за цей період послуги стільникового зв'язку на суму 381,91 грн.

Загалом по Договорам за період з 1 листопада 2003 року по 30 листопада 2003 року позивачем надані послуги стільникового зв'язку відповідачу на загальну суму 1 051,27 грн.

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання по Договорам належним чином, тоді як відповідач свої зобов'язання по сплаті наданих послуг виконав частково, внаслідок чого утворилася заборгованість по Договорам в загальній сумі 902,13 грн.

Відносини між сторонами Договору, які є предметом даного судового розгляду, виникли до 1 січня 2004 року, а отже, оцінювати міру виконання зобов'язань слід використовуючи норми чинного на той час Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року.

Статтями 161, 162 Цивільного кодексу Української РСР встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк  відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідач від належного виконання свого обов'язку оплатити надані послуги стільникового мобільного зв'язку ухилився, внаслідок чого порушив норми статей 161, 162 Цивільного кодексу УРСР.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу УРСР зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином, а отже, зобов'язання станом на дату винесення даного рішення є не припиненими, і продовжують існувати.

Абзацом другим пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2004 року, встановлено, що до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Також, у відповідності до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 р.

Обов'язок відповідача сплатити свою заборгованість за надані послуги продовжує існувати і після 1 січня 2004 року.

Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі.

За таких обставин, а також враховуючи те, що доказів оплати вказаної заборгованості, а також обґрунтовані заперечення щодо розміру заборгованості відповідач суду не надав, твердження позивача про існуючу заборгованість не спростував, суд вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 902,13 грн. вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень пунктів 15-14, 15-15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 3 листопада 1998 року, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку сплачується у розмірі 7,5 відсотка вартості будь-яких послуг стільникового рухомого зв'язку, сплаченої споживачами цих послуг оператору, що їх надає, включаючи вартість вхідних та вихідних телефонних дзвінків, абонентську плату, плату (надбавку) за роумінг, суму страхового завдатку, авансу, вартість інших спеціальних послуг, зазначених у рахунку на оплату послуг стільникового рухомого зв'язку. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку сплачується платниками збору оператору одночасно з оплатою ними зазначених послуг.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за час прострочення в загальному розмірі 56,38 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення пені в сумі 44,03 грн. підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Згідно із частиною другою статті 217 Господарського кодексу України, штрафні санкції є видом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання. Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною другою статті 36 Закону України “Про телекомунікації” встановлено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до частини першої статті 223 Господарського кодексу України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, враховуючи те, що зобов'язання за Договорами мало бути виконано 30 листопада 2003 року, то нарахування пені припиняється 1 травня 2004 року.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 1 грудня 2003 року по 1 червня 2004 року.

Перевіривши вірність нарахування пені суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення пені в межах заявлених сум 25,39 грн. (за прострочення сплати заборгованості за Договором № 120-34487-1) та 18,64 грн. (за прострочення сплати заборгованості за Договором № 120-34488-1), а загалом 44,03 грн.

Державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 161, 162. 216 ЦК УРСР, ст.ст. 611, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 20 (ч.2), 193 (ч.2), 217 (ч.2), 223 (ч.1), 230 (ч.1), 232 (ч. 6) ГК України, ст. 36 (ч.2) Закону України “Про телекомунікації”, п.п. 15-14, 15-15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фірма “Валео” (02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 24/26, п/р 260083679 в АБ “Перший інвестиційний банк” у м. Києві, МФО 300506, код 31065267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт” (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 11, літера А, п/р 2600114966 в АППБ “Аваль” у

м. Київ, МФО 300335, код 22859846) 902 (дев'ятсот дві) грн. 13 коп. суми основного боргу, 56 (п'ятдесят шість) грн. 38 коп. суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, 44 (сорок чотири) грн. 03 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його прийняття.

            Суддя                                                                            А.М.Шкурат