Постанова

від 07.07.2008 по справі 14/433-8/375

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/433-8/375

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

07.07.08 р.                                                                                          № 14/433-8/375          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Поліщука В.Ю. (доповідач у справі),

суддів:                              Разіної Т.І.,

                              Андрейцевої Г.М.

при секретарі судового засідання Рустам'яні  Е.А.

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Полтавський хлібокомбінат»,

на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2008 року,

у справі №14/433-8/375 (суддя Плеханова Л.Б.),

за позовом Приватного підприємства «Зірка»(м.Кременчук, Полтавська область),

до Відкритого акціонерного товариства «Полтавський хлібокомбінат»(м. Полтава),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТзОВ «Євро-Хліб»(м.Кременчук, Полтавська область),

про стягнення 106951 грн. 50 коп.,

за участю представників учасників судового провадження:

від позивача: Огриза Г.Р. –представник (довіреність від 24.07.2006 року);

від відповідача: Штанько В.В. –представник (довіреність №02/258 від 20.05.2008 року);

від ТзОВ «Євро-Хліб»: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ПП «Зірка»звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ВАТ «Полтавський хлібокомбінат»про стягнення заборгованості в сумі 100000 грн. 00 коп. у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору №1 від 1.01.2005 року про охорону виробничих об'єктів, а саме: за квітень місяць 2006 року в розмірі 48000 грн. 00 коп., травень місяць 2006 року –в розмірі 52000 грн. 00 коп., та нарахованої пені за прострочення оплати послуг з охорони у розмірі 6951 грн. 50 коп. (том 1, арк. справи 2-5).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 року у справі №14/433 позов ПП «Зірка»було задоволено повністю, присуджено до стягнення з ВАТ «Полтавський хлібокомбінат»на користь ПП «Зірка»100000 грн. 00 коп. –основного боргу, 6951 грн. 50 коп. –пені. Водночас, зазначеним рішенням з відповідача на користь позивача присуджено до стягнення 1069 грн. 52 коп. –в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. –в якості відшкодування витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Рішення місцевого господарського суду було обґрунтовано доведеністю позовних вимог позивача, які підтверджуються належними засобами доказування (том 2, арк. справи 78-80).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 року у справі №14/433 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року у справі №14/433, апеляційну скаргу ВАТ «Полтавський хлібокомбінат»на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 року було задоволено, рішення місцевого господарського суду –скасовано та прийнято нове рішення, яким припинено провадження у справі в частині стягнення боргу у сумі 75500 грн. 00 коп., відповідно до п.1-1) ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору внаслідок часткової сплати відповідачем суми боргу після звернення позивача до господарського суду з позовною заявою та припинення зобов'язання відповідача шляхом проведеного сторонами заліку зустрічних однорідних вимог. В решті позову було відмовлено за недоведеністю позовних вимог (том 2, арк. справи 134-141). При цьому, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині основної суми боргу, що не увійшла при здійсненні заліку, господарський суд апеляційної інстанції вказав на те, що акти виконаних робіт за 2004-2005 роки та виписки з особового рахунку позивача за період з 1.01.2004 року по 12.12.2005 року, надані позивачем у якості доказів існування боргу, не можуть бути належними доказами заборгованості відповідача за квітень-травень 2006 року. Відмовляючи в стягненні сум пені в розмірі 6951 грн. 50 коп., апеляційний господарський суд вказав на необґрунтованість позовних вимог в цій частині з огляду на те, що позивачем не доведена відповідальність відповідача за неналежне виконання  умов Договору з огляду на відсутність підстав вважати відповідача таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Не погоджуючись із Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 року у справі №14/433.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2007 року по справі №14/433, касаційну скаргу ПП «Зірка»задоволено частково, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року по справі №14/433 в частині припинення провадження у справі та відмови в позові скасовано. В решті постанову апеляційного господарського суду залишено без змін. Справу №14/433 направлено до Господарського суду Полтавської області на новий розгляд (том 2, арк. справи 174-178). Скасовуючи судове рішення господарського суду апеляційної інстанції, господарський суд касаційної інстанції вказав на те, що  апеляційним господарським судом не було досліджено текст Зави про здійснення між сторонами спору заліку, відповідно до якого було частково припинено провадження у справі, зокрема, апеляційний господарський суд не врахував, що сума, визначена в цій заяві складається з основної суми заборгованості та нарахованої пені. Крім того, Вищий господарський суд України вказав на те, що апеляційний господарський суд вірно вказав на безпідставність відхилення Господарським судом Полтавської області Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. Водночас, за переконанням господарського суду касаційної інстанції, апеляційний господарський суд при дослідженні правовідносин, які виникли між сторонами відповідно до уступлення права вимоги та на підставі Заяви про залік зустрічних однорідних вимог, не звернув уваги на відмінність об'єктів оренди, вказаних у Договорі оренди та рахунків –фактур.

Під час повторного розгляду справи, рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.01.2008 року, позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача  на користь позивача 75500 грн. 00 коп. - основного боргу, 6951 грн. 50 коп. - пені. В частині стягнення основного боргу у сумі 500 грн. 00 коп. –провадження у справі припинено з підстав часткової сплати відповідачем суми боргу під час судового провадження у справі. Водночас, зазначеним рішенням з відповідача на користь позивача присуджено до стягнення 824 грн. 52 коп. - в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. - в якості відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано частковою доведеністю позовних вимог позивача, які підтверджуються належними засобами доказування. При цьому, місцевим господарським судом була відхилена Заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог з огляду на недоведеність наявності зустрічної заборгованості відповідача перед позивачем.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2008 року у справі №14/433-8/375 скасувати в частині задоволених вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що у відповідача перед позивачем відсутній борг, оскільки в матеріалах справи наявні докази зарахування суми боргу, що, у відповідності до ст.601 ЦК України, є підставою для припинення зобов'язання.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.02.2008 року, було поновлено строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу ВАТ «Полтавський хлібокомбінат»було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.06.2008 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ТзОВ «Євро-Хліб».

Розгляд справи неодноразово відкладався з метою витребування від сторін додаткових доказів у справі та у зв'язку з нез'явленням представників сторін в судові засідання апеляційного господарського суду. В судовому засіданні апеляційного господарського суду, що відбулось 25.06.2008 року оголошувалась перерва до 7.07.2008 року.

Розпорядженнями Заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.06.2008 року, від 9.04.2008 року, від 14.05.2008 року, від 11.06.2008 року, від 25.06.2008 року, від 7.07.2008 року склад колегії змінювався (з підстав, зазначених у розпорядженнях).

Представник скаржника в судових засіданнях апеляційного господарського суду, вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримав у повному обсязі, просив спірне судове рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог, як таке, що прийняте місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального права, та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись при цьому на доводи наведені в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судових засіданнях  апеляційного господарського суду, проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, спірне рішення місцевого господарського суду залишити в силі, обґрунтовуючи це доводами, наведеними у Відзиві на апеляційну скаргу (вх.№2-05/1725/н від 11.06.2008 року). Зокрема, представники позивача заперечуючи проти проведеного господарським судом першої інстанції заліку зустрічних однорідних вимог наголошували на неотриманні позивачем рахунків-фактур за Договором оренди у зв'язку з чим, за переконанням представників позивача, відсутні підстави стверджувати про правомірність проведеного заліку за відсутності настання строку виконання зустрічних зобов'язань. Крім того, представники позивача наголошували на відсутності зустрічності вимог, внаслідок відсутності заборгованості позивача, оскільки предметом Договору оренди є технічна споруда та цегляний паркан, водночас, відповідно до рахунків-фактур предметом оплати є автостоянка. Поряд з цим, під час судових засідань апеляційного господарського суду представники позивача проти розміру заборгованості, що становить 75500 грн. 00 коп. не заперечували, що підтверджується позицією позивача, викладеною у Відзиві на апеляційну скаргу.

ТзОВ «Євро-Хліб»не скористалось процесуальним правом на участь свого представника в засіданні суду апеляційної інстанції. Третьою особою явку уповноваженого представника в судові засідання апеляційного господарського суду не забезпечено (хоча про час і місце розгляду справи учасник судового провадження був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази). Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що від ТзОВ «Євро-Хліб»надійшли письмові пояснення та додаткові докази у справі, відповідно до яких, учасник судового провадження зазначив, що зазначення в рахунках-фактурах у якості призначення платежу «аренда автостоянки»є помилковим, оскільки спірні рахунки були виставлені саме для оплати по Договору оренди №1/09-1 від 1.09.2004 року. Крім того, ТзОВ «Євро-Хліб»надало докази щодо направлення ним цих рахунків на адресу позивача, а тому строк виконання зобов'язання за Договором оренди у позивача є простроченим та невиконаним.

В судовому засіданні, що відбулось 7.07.2008 року, було закінчено розгляд апеляційної скарги та, відповідно до ст.96 ГПК України, за згодою представників учасників судового провадження було оголошено вступну та резолютивну частину постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, між позивачем (як виконавцем) та відповідачем (як замовником) 1.02.2005 року було укладено Договір №1 про охорону виробничих об'єктів (том 1, арк. справи 6-7). Згідно з умовами зазначеного Договору, відповідач доручив, а позивач прийняв під охорону об'єкти, які перераховані у переліку та плані (схемі), що додається до Договору. Факт укладання Договору сторонами під час розгляду справи в місцевому та апеляційному господарських судах не заперечувався.

1.04.2005 року між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода до Договору №1 про охорону виробничих об'єктів від 1.02.2005 року, якою, зокрема було розширено предмет Договору №1, відповідно з якою, позивач доручив, а відповідач прийняв зобов'язання щодо надання послуг пов'язаних з супроводом та охороною уповноважених осіб позивача, які перевозять грошові знаки і цінні папери підприємства.

Колегією суддів апеляційного господарського суду було встановлено, що позивач здійснює надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності відповідно до ліцензій, виданих Міністерством Внутрішніх Справ України (наданих під час апеляційного провадження у справі).

Як вірно дослідив місцевий господарський суд, п.5.3 Договору на охорону №1 від 1.02.2005 року встановлено, що датою виконання послуг позивачем вважається дата підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт, який складається щомісячно у двох примірниках, з яких: перший знаходиться у позивача, другий - у відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у 2005-2006 роках надавались послуги з охорони, зазначений факт підтверджується Актами виконаних робіт, які наявні у справі (том 1, арк. справи 137-150, том 2, арк. справи 1-6). Зазначені Акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

У відповідності до п.5.1 вказаного Договору, відповідач здійснює оплату послуг на підставі наданих позивачем рахунків, відповідно до встановлених тарифів. При цьому, відповідно п.5.1 Договору №1 від 1.02.2005 року, вартість послуг, що підлягала сплаті визначена не була.

Відповідно до п.5.2 Договору №1 від 1.02.2005 року, оплата послуг здійснюється шляхом перерахування 50% передоплатної вартості послуг не пізніше 25-го числа попереднього місяця, та остаточного розрахунку не пізніше 10-го числа слідуючого місяця, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Відповідно до п.6 Додаткової угоди від 1.04.2005 року до Договору, оплата послуг, передбачених Додатковою угодою в розмірі 12000 грн. 00 коп. здійснюється щомісячно на підставі наданих позивачем рахунків в строк до 10 числа, слідуючого місяця.

Як встановив місцевий господарський суд, що підтверджується матеріалами справи, не оплачені відповідачем залишились послуги отримані від позивача в сумі 100000 грн. 00 коп., в тому числі: за квітень місяць 2006 року в сумі 48000 грн. 00 коп. (рахунки №22 від 30.04.2006 року. №28 від 30.04.2006 року, Акти прийому-здачі виконаних робіт від 30.04.2006 року) (том 1, арк. справи 9-12), за травень місяць 2006 року в сумі 52000 грн. 00 коп. (рахунки №33 від 31.05.2006 року, №34 від 31.05.2006 року, Акти прийому-здачі виконаних робіт від 30.05.2006 року) (том 1, арк. справи 13-).

Місцевим господарським судом було вірно встановлено, що заборгованість відповідача частково підтверджується Актом звірки розрахунків станом на 30.05.2006 року на суму 76000 грн. 00 коп. Вказаний Акт складено та підписано представниками позивача і відповідача та скріплено печатками сторін (том 1, арк. справи 16). В судових засіданнях господарських судів, зазначена в Акті звірки сума сторонами спростована не була, водночас, позивач проти того, що Акт звірки було складено відповідно до первісних бухгалтерських документів не заперечував.

Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань щодо сплати визначеної Договором №1 від 1.02.2005 року вартості отриманих послуг, (відповідно до позовних вимог), на суми простроченої заборгованості протягом травня місяця 2005 року –травня місяця 2006 року позивачем була нарахована пеня в розмірі 6951 грн. 50 коп. При цьому, судова колегія господарського суду апеляційної інстанції встановила, що відповідно до Розрахунку позовних вимог (який міститься в позовній заяві), строк нарахування пені за прострочення строків щомісячного платежу не перевищує 6-ти місячний строк, встановлений ст.232 ГК України, оскільки нарахування пені здійснювалось на суму заборгованості, яка протягом травня місяця 2005 року –травня місяця 2006 року змінювалась.

Поряд з цим, як було встановлено господарським судом попередньої інстанції, 11.09.2006 року між відповідачем (як новим кредитором) та ТзОВ «Євро-Хліб»(первісним кредитором), було укладено Договір про відступлення права вимоги №021/06 (том 1, арк. справи 63-64). Відповідно до зазначеного Договору, ТзОВ «Євро-Хліб» відступило відповідачу право вимоги до ПП «Зірка»за Договором оренди господарських споруд №1/09-1 від 1.09.2004 року, укладеного між первісним кредитором та боржником на суму 96258 грн. 26 коп., відповідно до п.1.1.1, п.2.1.1 зазначеного Договору та за накладною №Ев-001462 від 30.04.2004 року на суму 11000 грн. 00 коп., відповідно до п.1.1.2, п.2.1.2 зазначеного Договору. Згідно з Договором про відступлення права вимоги, до нового кредитора (відповідача у цій справі №14/433-8/375) перейшло право вимоги на загальну суму 107258 грн. 26 коп. Факт укладання Договору сторонами під час розгляду справи в місцевому та апеляційному господарських судах не заперечувався. Доказів щодо визнання його недійсним сторонами спору надано не було.

Під час попереднього розгляду справи, господарськими судами було також зазначено, що підтверджено в постанові господарського суду касаційної інстанції, про те, що ТзОВ «Євро-Хліб»на виконання умов Договору про відступлення права вимоги №021/06 були надані наступні документи відповідачу, а саме: Договір оренди господарських споруд №1/09-1 від 1.09.2004 року, Акт приймання-передачі господарських споруд в оренду від 1.09.2004 року, счета-фактури №Ев-204/1 від 28.04.2006 року, №Ев-366 від 31.07.2006 року, №Ев-384 від 3.08.2006 року, №Ев-317 від 7.07.2006 року, №Ев-205/1від 30.04.2006 року (том 2, арк. справи 118-126).

Враховуючи наявну заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №1 від 1.02.2005 року про охорону виробничих об'єктів на суму 76000 грн. 00 коп., пені в розмірі 6951 грн. 50 коп. та заборгованість позивача перед відповідачем в сумі 107258 грн. 26 коп. (відповідно до Договору про відступлення права вимоги) відповідачем 19.09.2006 року на адресу позивача був направлений Лист №02/318 про зарахування зустрічних позовних вимог на суму 82251 грн. 50 коп. (73500 грн. 00 коп. –основна сума боргу та 6951 грн. 50 коп. - пеня) (том 1, арк. справи 65).

Судова колегія апеляційного господарського суду, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого господарського суду має бути скасовано частково з наступних підстав.

Переглядаючи судове рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, керується приписами ст.101 ГПК України, відповідно до якої, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.11112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Крім того, постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосовано і яке рішення має бути ухвалено при новому розгляді справи.

Як вбачається з тексту Постанови Вищого господарського суду України від 18.07.2007 року у справі №14/433, скасовуючи судове рішення господарських судів попередніх інстанцій, господарський суд касаційної інстанції вказав на те, що, судові рішення господарських судів у справі №14/433 є необґрунтованими з підстав недослідженості доказів, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, а саме: місцевим господарським судом було безпідставно відхилена Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог; водночас, апеляційним господарським судом не було досліджено сам текст Зави про здійснення між сторонами спору заліку, відповідно до якого було частково припинено провадження у справі, зокрема, апеляційний господарський суд не врахував, що сума, визначена в цій заяві складається з основної суми заборгованості та нарахованої пені. Водночас, за переконанням господарського суду касаційної інстанції, апеляційний господарський суд при дослідженні правовідносин, які виникли між сторонами (відповідно до уступлення права вимоги та на підставі Заяви про залік зустрічних однорідних вимог), не звернув уваги на відмінність об'єктів оренди, вказаних у Договорі оренди та рахунків –фактур.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, апеляційний господарський суд здійснюючи перегляд судового рішення при новому розгляді справи, вважає за необхідне встановити та дослідити підстави виникнення та предмет зустрічних зобов'язань сторін.

Колегією суддів апеляційного господарського суду було встановлено, що розмір позовних вимог, заявлених до стягнення, становить 106951 грн. 50 коп., з яких 100000 грн. 00 коп. –основна сума боргу, 6951 грн. 50 коп. –пеня.

Водночас, відповідно до Акту звірки розрахунків станом 30.05.2006 розмір основної заборгованості сторонами підтверджено лише частково в сумі 76000 грн. 00 коп. Вказаний Акт складено та підписано представниками позивача і відповідача та скріплено печатками (том 1, арк. справи 16). В судових засіданнях господарських судів, зазначена в Акті звірки сума сторонами спростована не була, крім того, позивач проти того, що Акт звірки було складено, відповідно до первісних бухгалтерських документів не заперечує.

Водночас, як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, під час розгляду справи відповідачем частково була сплачена заборгованість в розмірі 500 грн. 00 коп., внаслідок чого, станом на день прийняття господарським судом першої інстанції судового рішення, а саме станом на 30.01.2008 року, розмір заборгованості відповідача становить 75500 грн. 00 коп. Факт сплати грошових коштів підтверджено наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (том 1, арк. справи 70-74).

Як вбачається з відзиву на апеляційну скаргу, позивач проти розміру заборгованості в сумі 75500 грн. 00 коп. не заперечує. Доказів на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 100000 грн. 00 коп. (відповідно до позовних вимог) (первинних документів) матеріали справи не містять. Порід з цим, як вбачається з Акту звірки та пояснень обох сторін, визначений Актом розмір заборгованості був встановлений відповідно до первинних документів.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора)  певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту, при чому одностороння відмова від виконання не допускається.

Згідно з ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ст.598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, визначених законом або договором.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, господарські зобов'язання між позивачем та відповідачем виникли на підставі письмового Договору про надання послуг з охорони.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. У відповідності до ст.978 ЦК України, за договором охорони  охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканість особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісяця сплачувати охоронцю встановлену плату.

Стаття 193 ГК України, а також ст.526 ЦК України регламентують, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При чому, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, позивач належним чином надав послуги з охорони об'єктів відповідача загальною вартістю 100000 грн. 00 коп., що підтверджено підписаними Актами прийому-здачі виконаних робіт, проте, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо оплати отриманих від позивача послуг. Доказів щодо вчасного перерахування грошових коштів у повній мірі надано не було.

Проте, приймаючи до уваги данні, які містяться в Акті звірки взаємних розрахунків, які самими сторонами не заперечуються, а також сплату відповідачем 500 грн. 00 коп., колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що заборгованість відповідача за послуги охорони за спірний період становить 75500 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Згідно з ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. При цьому, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Стаття 611 ЦК України також пов'язує із порушенням зобов'язання настання таких правових наслідків, як: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди, які мають бути передбачені договором або законом. Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 217 ГК України встановлені такі види господарських санкції у сфері господарювання, як: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції, які застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Під штрафними санкціями ст.230 ГК України визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у розмірі встановленому договором, якщо його не визначено законом. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 Господарського кодексу України).

У відповідності до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.3. Договору про охорону виробничих об'єктів №1 від 1.02.2005 року передбачено, що у випадку порушення визначеного Договором терміну розрахунків за надані послуги сплачується пеня в розмірі двох облікових ставок НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Тобто, по переконанню колегії суддів апеляційного господарського суду, сторони вказаного Договору узгодили порядок нарахування пені за весь період, упродовж якого триває порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.223 ГК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Статтею 258 ЦК України встановлено спеціальний річний строк позовної давності для стягнення пені, який, відповідно до ст.261 ЦК України, обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення

Як було встановлено, колегією суддів апеляційного господарського суду, відповідач повинен був здійснювати оплату отриманих послуг до 10-го числа наступного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, проте, всупереч приписам Договору, таке зобов'язання відповідачем виконано належним чином не було.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає нарахування позивачем, згідно розрахунку, що міститься у позовній заяві, уточнень до розрахунків пені (том 2, арк. справи 72-73) та визначення порядку нарахування пені в розмірі 6951 грн. 50 коп. за період з травня 2005 року по травень 2006 року, правомірним та погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог в цій частині.

При цьому, судовою колегією господарського суду апеляційної інстанції враховано, що відповідно до розрахунку позовних вимог (який міститься в позовній заяві), строк нарахування пені за прострочення строків щомісячного платежу не перевищує 6-ти місячний строк, встановлений ст.232 ГК України, оскільки нарахування пені здійснювалось на суму заборгованості, яка протягом травня місяця 2005 року –травня місяця 2006 року змінювалась.

Таким чином, враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог, відповідно з якими відповідач був зобов'язаним сплатити позивачу основну суму боргу в розмірі 75500 грн. 00 коп. та 6951 грн. 50 коп. –нарахованої пені, а всього 82451 грн. 15 коп.

Згідно з ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, однією з підстав припинення зобов'язання, згідно ст.601 ЦК України, є зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду,  відповідач вважає, що його зобов'язання щодо оплати послуг охорони є припиненими у повні мірі, а тому відсутні підстави стверджувати про наявність заборгованості відповідача перед позивачем. Таке твердження відповідача ґрунтується на тих доводах, що внаслідок проведення заліку шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №02/318 від 12.09.2006 року, направленої позивачу, згідно з описом вкладення від 13.09.2006 року, зобов'язання щодо сплати є припиненими (том 1, арк. справи 65-66).

Встановивши підстави та обставини проведення заліку зустрічних однорідних вимог, згідно з поданою Заявою та у відповідності до вказівок Вищого господарського суду України, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку щодо наявності підстав для визнання цього заліку, як такого, що проведений частково, що є підставою для часткового припинення зобов'язань відповідача лише на суму 82251 грн. 50 коп. в той час, як розмір зобов'язань відповідача перед позивачем становить 82451 грн. 15 коп., що вбачається з  наступного.

За переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, відповідно до ст.601 ЦК України, суттю зарахування зустрічних однорідних є те, що воно може припинити одразу два зустрічних зобов'язання. Тобто, для здійснення зарахування, необхідно, щоб кредитор за одним зобов'язання був боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням був кредитором за другим зобов'язанням. Крім того, обов'язковою умовою для здійснення заліку має бути однорідність вимог, тобто виражена у однакових за предметом зобов'язань, зокрема грошовому еквіваленті а також те, що строк виконання цих однорідних зобов'язань настав.

Як було досліджено господарським судом апеляційної інстанції, та підтверджено матеріалами справи, 11.09.2006 року між відповідачем та ТзОВ «Євро-Хліб», було укладено Договір про відступлення права вимоги №120/06 (том 1, арк. справи 63-64). Відповідно до зазначеного договору, ТзОВ «Євро-Хліб»відступило відповідачу право вимоги до ПП «Зірка»за Договором оренди господарських споруд №1/09-1 від 1.09.2004 року, укладеного між первісним кредитором та боржником на суму 96258 грн. 26 коп., відповідно до п.1.1.1, п.2.1.1 зазначеного Договору та за накладною №Ев-001462 від 30.04.2004 року на суму 11000 грн. 00 коп., відповідно до п.1.1.2, п.2.1.2 зазначеного Договору. Згідно з Договором про відступлення права вимоги, до нового кредитора (відповідач у цій справі №14/433-8/375) перейшло право вимоги на загальну суму 107258 грн. 26 коп.

Досліджуючи підстави виникнення грошового зобов'язання позивача перед ТзОВ «Євро-Хліб»за Договором оренди господарських споруд №1/09-1 від 1.09.2004 року, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що, відповідно до п.4 Договору оренди, розмір плати за користування майном здійснюється на підставі наданих позивачем рахунків. Плата за користування майном сплачується позивачем щоквартально не пізніше 5 днів з дня пред'явлення ТзОВ «Євро-Хліб»рахунку-фактури для здійснення оплати.

Колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що матеріали справи містять «счета-фактуры»№Ев-204/1 від 28.08.2006 року, №Ев-366 від 31.07.2006 року, №Ев-384 від 3.08.2006 року, №Ев-317 від 7.07.2006 року, №Ев-205/1 від 30.04.2006 року на загальну суму 153258 грн. 84 коп., відповідно до яких позивач зобов'язаний був здійснити оплату орендованого майна (том 2, арк. справи 122-126). Водночас, позивачем умови Договору оренди щодо оплати орендованого майна виконані не були, внаслідок чого у позивача за цим Договором оренди виникла заборгованість перед ТзОВ «Євро-Хліб»на суму 96258 грн. 26 коп., право вимоги якої і було передано відповідачу.

Заперечуючи проти заборгованості перед ТзОВ «Євро-Хліб», позивач зазначає про те, що ним не були отримані рахунки-фактури, які є підставою для настання строку оплати, тобто настання строку виконання грошового зобов'язання за Договором оренди. Водночас, такі заперечення позивача спростовуються наявною у справі копією опису вкладення від 9.08.2006 року, відповідно до тексту якого вбачається, що на адресу позивача ТзОВ «Євро-Хліб»були направленні Претензія про сплату заборгованості, рахунки-фактури №Ев-204/1 від 28.08.2006 року, №Ев-366 від 31.07.2006 року, №Ев-384 від 3.08.2006 року, №Ев-317 від 7.07.2006 року, №Ев-205/1 від 30.04.2006 року (том 2, арк. справи 99).

Крім того, факт направлення цих рахунків –фактур позивачу підтверджено копіями поштових повідомлень про направлення ТзОВ «Євро-Хліб»рахунків-фактур, наданих під час апеляційного провадження.

Щодо розбіжностей між предметом Договору оренди, переданим відповідно до Акту прийому-передачі, яким є цегляний паркан та технічна споруда та об'єктом оренди, за який значиться в наведених вище рахунках-фактурах, а саме –автостоянка, вказівка про що міститься в Постанові Вищого господарського суду України від 18.07.2007 року, то колегія суддів апеляційного господарського суду вважає з необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з текстів рахунків-фактур №Ев-204/1 від 28.08.2006 року, №Ев-366 від 31.07.2006 року, №Ев-384 від 3.08.2006 року, №Ев-317 від 7.07.2006 року, №Ев-205/1 від 30.04.2006 року підставою для оплати є «аренда автостоянки по Договору аренды хоз.сооружений №1/09 від 1.09.2004 року». При цьому, як вбачається з пояснень відповідача та третьої особи (№2-05/1869/н від 25.06.2008. №2-05/19 від 07.07.2008 року) цегляний паркан та технічна споруда відповідно до Договору є автостоянкою, про яку йдеться у наведених вище рахунках-фактурах, оскільки, в цих рахунках-фактурах зазначено Договір оренди господарських споруд №1/09 від 1.09.2004 року, заборгованість по якому, в свою чергу, і стала предметом Договору уступки права вимоги №120/06 від 1.09.2006 року.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідач, відповідно до Договору уступки права вимоги №120/06 від 1.09.2006 року, набув право грошової вимоги до позивача за Договором оренди господарських споруд №1/09 від 1.09.2004 року на суму 96258 грн. 26 коп.

Враховуючи наявну заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №1 від 1.02.2005 року про охорону виробничих об'єктів та заборгованість позивача перед відповідачем, відповідно до Договору про відступлення права вимоги, відповідачем 12.09.2006 року на адресу позивача був направлений Лист №02/318 про зарахування зустрічних позовних вимог на суму 82251 грн. 50 коп.

При цьому, як вбачається з тексту цього листа, розмір заборгованості відповідача, який підлягає до зарахування позивачем складається з 75300 грн. 00 коп. –суми основного боргу та 6951 грн. 50 коп. –суми пені. Водночас, як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань по Договору про охорону виробничих об'єктів відповідач зобов'язаний сплатити 75500 грн. 00 коп. –основну суму боргу та 6951 грн. 50 коп. - пені).

Враховуючи викладене вище та приймаючи до уваги встановлену заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №1 від 1.02.2005 року про охорону виробничих об'єктів на суму 82451 грн. 50 коп. (75500 грн. 00 коп. –основна сума боргу + 6951 грн. 50 коп. –пеня) та заборгованість позивача перед відповідачем відповідно до Договору про відступлення права вимоги, зокрема в сумі 96258 грн. 26 коп. (п.2.1.1 Договору про відступлення права вимоги), колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про правомірність проведеного заліку зустрічних (строк виконання яких настав) однорідних грошових зобов'язань сторін на суму 82251 грн. 50 коп.

Таким чином, враховуючи, що сторонами було здійснено залік зустрічних однорідних вимог, відповідно до ст.601 ЦК України, в зв'язку з чим грошові зобов'язання на цю суму між сторонами припинились, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наявність підстав для припинення провадження у справі в розмірі 82251 грн. 50 коп. (75300 грн. 00 коп. –частина заявлених до стягнення сум основного боргу + сум пені в розмірі 6951 грн. 50 коп.) внаслідок здійсненого заліку зустрічних однорідних вимог, а також суми боргу в розмірі 500 грн. 00 коп. внаслідок сплати відповідачем після подання позовної заяви, у зв'язку з відсутністю предмета спору

Відповідно до п.11) ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі у випадку відсутності предмета спору.

Водночас, припиняючи частково провадження у справі в частині заявлених до стягнення сум в розмірі 82751 грн. 50 коп. (82251 грн. 50 коп. + 500 грн. 00 коп.), колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в розмірі 200 грн. 00 коп. (75500 грн. 00 коп. (заборгованість відповідача по Договору охорони станом на день прийняття оскаржуваного рішення місцевим господарським судом) - 75300 грн. 00 коп. (сума проведеного заліку відповідно до Листа відповідача). В задоволенні решти позовних вимог на суму 24000 грн. 00 коп. слід відмовити в зв'язку з недоведеністю розміру суми основної заборгованості –100000 грн. 00 коп., яка була заявлена позивачем до стягнення (100000 грн. 00 коп. (сума основного боргу відповідно до позовних вимог) – 76000 грн. 00 коп. (встановлена заборгованість відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви).

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В цьому випадку це стосувалось позивача, який мав би довести відсутність зустрічних зобов'язань по Договору оренди господарських споруд, чого зроблено не було.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.49 ГПК України, приймає рішення про розподіл судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вказане, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що місцевим господарським судом були невірно застосовані норми матеріального права при задоволенні позовних вимог та невраховані вказівки та висновки господарського суду касаційної інстанції. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню підлягає частково, рішення Господарського суду Полтавської області 30.01.2008 року має бути скасовано та прийнято нове судове рішення.

Зважаючи на наведене вище, керуючись ст.ст.43,33,34,43,49 п.11) ст.80, ст.ст.99,101, п.2) ст.103, ст.ст.104,105 ГПК, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Полтавський хлібокомбінат»на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2008 року у справі №14/433-8/375 –задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2008 року у справі №14/433-8/375 –скасувати.

3.          Прийняти нове судове рішення, яким:

          «Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Полтавський хлібокомбінат»(м.Полтава, вул. Комарова, буд.10-а, код ЄДРПОУ 00376923) на користь Приватного підприємства «Зірка»(Полтавська область, м.Кременчук, пров.Героїв Бресту, буд.44-а, код ЄДРПОУ 32738420) 200 грн. 00 коп. - основної суми боргу, 829 грн. 52 коп. –в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита за розгляд справи в місцевому господарському суді, 91 грн. 52 коп. –в якості відшкодування витрат за інформаційно технічне забезпечення судового процесу».

          В частині позовних вимог в розмірі 82751 грн. 50 коп. провадження у справі припинити.

          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Стягнути з Приватного підприємства «Зірка»(Полтавська область, м.Кременчук, пров.Героїв Бресту, буд.44-а, код ЄДРПОУ 32738420) на користь Відкритого акціонерного товариства «Полтавський хлібокомбінат»(м.Полтава, вул. Комарова, буд.10-а, код ЄДРПОУ 00376923) 411 грн. 26 коп. - в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги».

4.          Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідні виконавчі документи.

5.          Копію цієї постанови суду надіслати сторонам у справі.

6.          Матеріали справи №14/433-8/375 повернути до Господарського суду Полтавської  області.

Повний текст постанови було виготовлено та підписано 10.07.2008 року

Головуючий суддя                                                                      Поліщук В.Ю.

судді:                                                                                                    Разіна Т.І.

                                                                                                           Андрейцева Г.М.

Дата відправки  11.07.08