Постанова

від 09.10.2006 по справі 16/276

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/276

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "09" жовтня 2006 р. Справа №  16/276

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому засіданні адміністративну справу № 16/276

за позовом: Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Кіровоград

до відповідача: Приватного виробничо-комерційного підприємства "Юніон",   м. Світловодськ Кіровоградської області

про стягнення 1668,18 грн.

                                        П Р Е Д С Т А В Н И К И :

від позивача - Пилипенко О.І., довіреність № 04-04/1655 від 30.06.06;

від відповідача - участі не брав.

Подано позовну заяву про стягнення з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Юніон" на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів штрафних санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році в розмірі 1668,18 грн.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового  засідання, про що свідчить повідомлення № 658372 про вручення поштового відправлення представнику відповідача (а.с. 15), проте відповідач своїм правом брати участь в судовому засіданні не скористався, позов не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський  суд, -

                                          В С Т А Н О В И В :

Із змісту  пунктів 1, 3 “Положення про Фонд соціального захисту інвалідів”, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року, вбачається, що позивач є органом державної влади, який  у правовідносинах з відповідачем реалізує владні управлінські функції, а  право позивача на звернення до суду у спірних відносинах визначено у законодавчому порядку. Пункт 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України відносить до компетенції адміністративних судів спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно Положення про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального  захисту інвалідів, затвердженого Директором Фонду соціального захисту інвалідів від 10.06.2004р., Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом урядового державного управління - Фонду соціального захисту інвалідів і має статус юридичної особи. Відповідно до покладених на нього завдань здійснює в установленому порядку виконання загальнодержавних програм соціального захисту інвалідів та фінансування заходів соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної реабілітації.

Відділення приймає участь у межах своєї компетенції в реалізації на території  області державної політики у сфері соціального захисту інвалідів. Також здійснює на території області контроль за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно ст. 1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та іншими законодавчими актами.

Держава гарантує і забезпечує інвалідам рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Статтями 19 і 20 Закону України "Про основи соціального захисту інвалідів" із змінами, внесеними Законом України № 2606-111 від 05.07.2001року « Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», який вступив в дію 01.08.2001 року передбачено, що для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інваліді у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від  05.07.2001 року, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Таким чином, кожне підприємство (об'єднання), установа чи організація  зобов'язано створити (забезпечити, пристосувати) відповідно до нормативу робочі місця для можливого працевлаштування інвалідів.

Як визначено п. 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року № 314, робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Робоче місце інваліда, у відповідності з п. 3 Положення, вважається  створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до п. 4  Порядку сплати підприємствами (об"єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767, підприємства, на яких працює 8 і більше чоловік, реєструється у відділеннях Фонду за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується Держкомстатом.

Підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, сплачують самостійно штрафні санкції до 15 квітня року, що настає за звітним.  

Відповідач своєчасно подав звіт, але самостійно не сплатив штрафні санкції в указаний термін, тому станом на 28.08.2006 р. за ним рахується заборгованість по сплаті штрафних санкцій до відділення на загальну суму  1668,18 грн.

Як вбачається із звіту "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів" у 2005 році, наданого відповідачем до відділення, на підприємстві повинен працювати  1 інвалід, але інваліди не працювали.

Сума штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно звіту середньорічна заробітна плата у відповідача у 2005 році становила:  

                                    36700 : 11 = 3336,36 грн.,

а кількість робочих місць, на яких не прецевлаштовані інваліди - 1 робоче місце, тому сума штрафних санкцій для підприємств, на яких середньо облікова чисельність штатних працівників складає від 8 до 15 чоловік дорівнює половині середньорічної заробітної плати:

                                   3336,36 : 2 = 1668,18 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач не довів, що ним вжито  всіх заходів по створенню  робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році. Тому  він зобов'язаний сплатити штрафні санкції  у розмірі середньої  річної заробітної плати  за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Сума штрафних санкцій  за  одне незайняте  робоче місце інвалідом з урахуванням середньорічної  заробітної плати у відповідача в 2005  році складає 1668,18 грн.

Доказів сплати  штрафних санкцій в зазначеній  сумі  відповідачем не надано господарському суду.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 71, 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                         П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з приватного виробничо-комерційного підприємства "Юніон", вул. Робоча, 2а, м. Світловодськ Кіровоградської області  (р/р № 26001000085001,     МФО 323505, код 22219207)  на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, що знаходиться за адресою: 25009, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 7а (р/р № 31210230500014 в Управлінні Державного казначейства в Кіровоградській області, МФО 823016, код 24144695) заборгованість по штрафних санкціях за невиконання нормативу створення робочих місць для інвалідів в сумі 1668,18 грн.

Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає чинності після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала не набрала законної сили.

Суддя

  Л. С. Коротченко