Постанова

від 29.08.2011 по справі 34/151-6/95

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2011                                                                                           № 34/151-6/95

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зубець Л.П.

суддів:            Лосєва  А.М.

          Новікова  М.М.

при секретарі:            

за участю представників:

від позивача                    ОСОБА_1 - дов. №4887-1 від 23.09.2010р.;

від відповідача          ОСОБА_2 - дов. №504/11.5.2 від 30.07.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу  Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”

на рішення                     Господарського суду міста Києва  

від                               21.07.2011р.

у справі                     №34/151-6/95 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом                Державної іпотечної установи

до                                     Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”

про                                  стягнення 6 800,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна іпотечна установа (далі – позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі – відповідач) штрафних санкцій за договором відступлення права вимоги №1895/08 від 18.09.2008р. в сумі 6 800,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов’язання по внесенню змін до Державного реєстру іпотек.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про необґрунтованість позовних вимог. Зокрема, відповідач наголошував на тому, що ним не порушувались умови договору  №1895/08 від 18.09.2008р., а навпаки, відповідач вживав всіх можливих заходів та надав нотаріусу всі необхідні документи для внесення змін до Державного реєстру іпотек. Окрім того, відповідач просив суд застосувати позовну давність до вимог позивача, зазначаючи про те, що останній звернувся до суду поза межами спеціального (скороченого) строку позовної давності, встановленого для вимог про стягнення штрафних санкцій.  

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2011р. по справі №34/151-6/95 позов було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 6 800,00 грн. боргу, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (том справи – 2, аркуші справи – 73-76).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва  від 21.07.2011р. по справі №34/151-6/95 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю (том справи – 2, аркуші справи – 83-85).

Вимоги та доводи апеляційної скарги, зокрема, обґрунтовані наступним:

- судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права;

- відповідач виконав свої зобов’язання щодо внесення змін до Державного реєстру іпотек, передбачені п.3.3 договору №1895/08 від 18.09.2008р.;

- в п.6.7 договору №1895/08 від 18.09.2008р., на який посилається позивач, встановлено  відповідальність за невиконання вимог п.3.3 цього договору взагалі, а не за виконання з порушенням строків;

- штрафні санкції застосовано з порушенням строків позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.08.2011р.

08.08.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові обґрунтування апеляційної скарги (том справи – 2, аркуші справи – 91-94).

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Лосєва А.М.                

Представник відповідача у судовому засіданні 29.08.2011р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній та додаткових поясненнях (обґрунтуваннях) до апеляційної скарги, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2011р. по справі №34/151-6/95 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 29.08.2011р. заперечував проти доводів відповідача, наведених в апеляційній скарзі, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2011р. по справі №34/151-6/95 без змін як таке, що прийнято з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

18.09.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір відступлення права вимоги №18795/08 (далі – Договір) (том справи – 1, аркуші справи – 8-9), згідно з умовами якого (п.1.1) відповідач передає, а позивач приймає всі права вимоги за наступними договорами:

- договором про іпотечний кредит №0794SK від 02.04.2008р., укладеним між відповідачем та ОСОБА_3 (позичальником);

- іпотечним договором б/н від 02.04.2008р., укладеним між відповідачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (іпотекодавці), посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Тиводар Н.І. та зареєстрованим в реєстрі №580 від 02.04.2008р., який виступає як забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з договору №0794SK від 02.04.2008р.;

- договором поруки №0794-1 Р від 02.04.2008р., укладеним між відповідачем, ОСОБА_3, як позичальником, і ОСОБА_4, як поручителем,  який виступає як додаткове забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з договору №0794SK від 02.04.2008р. (за наявності);

- договором поруки №0794-2Р від 02.04.2008р., укладеним між відповідачем, ОСОБА_3, як позичальником, і ОСОБА_5, як поручителем,  (який виступає як додаткове забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з договору №0794SK від 02.04.2008р. (за наявності).

В п.2.1 Договору передбачено, що п.1.1 останнього набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його нотаріального посвідчення.

З матеріалів справи вбачається, що Договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 18.09.2008р. та зареєстровано в реєстрі за №1891.

В розділі 3 Договору сторони визначили порядок відступлення права вимоги. Зокрема, згідно з п.3.3 Договору відповідач не пізніше наступного робочого дня з дня набрання чинності п.1.1 цього договору повинен здійснити заходи щодо внесення відповідних змін до Державного реєстру іпотек. Відповідна виписка з Державного реєстру іпотек у п’ятиденний строк надсилається відповідачем на адресу позивача рекомендованим листом.

Відповідальність за порушення виконання сторонами договірних зобов’язань визначена в розділі 6 Договору. Так, в п.6.7 Договору сторони погодили, що у разі невиконання відповідачем  своїх зобов’язань, передбачених п.п.3.2, 3.3 цього Договору, відповідач сплачує позивачу  штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний день прострочення виконання зобов’язання.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідач не виконав у встановлені Договором порядку і строки своїх зобов’язань по здійсненню заходів з внесення змін до Державного реєстру іпотек, оскільки відповідні зміни до вказаного реєстру були внесені лише 21.09.2009р., тобто через 1 рік після укладання Договору, хоча за умовами останнього відповідач повинен був виконати свої зобов’язання не пізніше наступного робочого дня з дня набрання чинності пунктом 1.1 Договору, а саме – 19.09.2008р. З урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції, нараховані згідно з п.6.7 Договору.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011р. рішення попередніх судових інстанцій у даній справі були скасовані, а справа передана на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. При чому, Вищий господарський суд України у своїй постанові, зокрема, наголосив на тому, що під час розгляду справи поза увагою судів першої та апеляційної інстанції залишилось питання відносно того, чи відповідало подане відповідачем повідомлення про внесення змін до Державного реєстру іпотек встановленій законодавством формі. Окрім того, судами не було досліджено питання щодо виконання відповідачем п.3.3 Договору в частині надсилання на адресу позивача рекомендованим листом відповідної виписки з Державного реєстру іпотек у 5-денний строк з дня внесення відповідних змін до Державного реєстру іпотек (том справи – 1, аркуші справи – 174-177).    

Згідно з ч.1 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, обтяження об’єкту нерухомого майна іпотекою, а також зміни обтяження об’єкту нерухомого майна здійснюються згідно з положеннями Закону України «Про іпотеку» та Постанови Кабінету Міністрів України №410 від 31.03.2004р. «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек», на підставі яких розроблена Інструкція про порядок заповнення повідомлень та ведення Державного реєстру іпотек.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя.

В Тимчасовому порядку державної реєстрації іпотек, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №410 від 31.03.2004р. міститься визначення реєстраторів, під якими розуміються державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.

Внесення до реєстру відомостей про обтяження майна іпотекою здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду. Про внесення до реєстру запису про обтяження майна іпотекою та/або реєстрацію заставної реєстратор видає іпотекодержателю або уповноваженій ним особі примірник витягу. Другий примірник витягу реєстратор протягом п'яти днів надсилає іпотекодавцю (п.п.6, 12 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек).

На виконання вказівок Вищого господарського суду України місцевим господарським судом було з’ясовано, що 18.09.2008р. відповідач надав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 повідомлення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою.

Господарський суд міста Києва витребував у приватного нотаріуса ОСОБА_7 надані відповідачем повідомлення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою, а також відомості щодо дати їх подання.

Згідно з листом приватного нотаріуса ОСОБА_7 № 07/07/2011/1 від 07.07.2011р., повідомлення відповідача про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою, подане 18.09.2008р., було повернуто відповідачу без виконання, оскільки вказане повідомлення не було підписано уповноваженою особою, не містило печатки банку, а вихідна дата повідомлення перевищувала 18.09.2008р. (том справи – 2, аркуш справи - 69).

В процесі судового розгляду було встановлено, що належним чином оформлене повідомлення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою подане відповідачем приватному нотаріусу ОСОБА_7 лише 21.09.2009р. і саме на підставі цього повідомлення приватним нотаріусом внесено зміни у державний реєстр іпотек.

Однак, як уже зазначалось вище, за умовами п.3.3 Договору відповідач повинен був виконати свої зобов’язання не пізніше наступного робочого дня з дня набрання чинності п.1.1 Договору, а саме з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення, яке було здійснено 18.09.2008р.

Відповідно до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного відповідач ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надав.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що факт подачі повідомлення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою від 18.09.2008р. не може вважатись належним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань, зокрема тих, які передбачені в п.3.3 Договору, оскільки вказане повідомлення не містило всіх необхідних даних і було повернуто приватним нотаріусом без виконання.

Відносно посилання відповідача на те, що листом від 02.02.2009р. він надіслав приватному нотаріусу оригінал повідомлення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою, слід зазначити, що за умовами п.3.3. Договору відповідач повинен вжити заходів по внесенню змін до Державного реєстру іпотек, а також надіслати позивачу рекомендованим листом відповідну виписку з вказаного реєстру у п’ятиденний строк.

Натомість виписка з реєстру у вищезгадані строки не була надіслана позивачу, а направлення нотаріусу повідомлення листом від 02.02.2009р. не спростовує факту прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором, які відповідач повинен був виконати ще у вересні 2008 року.  

Отже, зібраними у справі доказами підтверджено, що відповідачем не було здійснено заходи щодо внесення відповідних змін до Державного реєстру іпотек у встановлені Договором порядку та строки.

Згідно з п.6.7 Договору у разі невиконання відповідачем своїх зобов’язань, передбачених п.п.3.2, 3.3 цього Договору, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний день прострочення виконання зобов’язання.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань перед позивачем, колегія суддів вважає правомірним нарахування штрафних санкцій відповідно до п.6.7 Договору.

Посилання відповідача на те, що в п.6.7 Договору передбачена відповідальність саме за невиконання зобов’язань, а не за несвоєчасне виконання, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки в названому пункті Договору сторони погодили, що штраф нараховується за кожен день прострочення виконання зобов’язання, тобто розмір штрафу напряму залежить від тривалості порушення строків виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем.

Твердження відповідача про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності не може бути прийнято судом до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що розрахунок позовних вимог було здійснено з урахуванням вимог як ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо обмеження періоду нарахування штрафних санкцій, так і ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України щодо скороченого строку позовної давності для вимог про стягнення штрафних санкцій.

За розрахунком апеляційного господарського суду, який збігається з розрахунком суду першої інстанції, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача штраф в загальному розмірі 6 800,00 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача на порушення судом норм процесуального права також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно з ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Натомість, як уже зазначалось вище, відповідач не надав доказів належного виконання ним своїх договірних зобов’язань, тому твердження відповідача про прийняття місцевим господарським судом незаконного рішення у даній справі є безпідставним та спростовується зібраними у справі доказами.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

З огляду на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2011р. по справі №34/151-6/95 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2011р. по справі №34/151-6/95  – без змін.

2. Матеріали справи №34/151-6/95  повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      Зубець Л.П.

Судді                                                                                          Лосєв  А.М.

                                                                                          Новіков  М.М.

05.09.11 (відправлено)