Рішення

від 19.08.2011 по справі 22/249

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/249

19.08.11

За позовом          Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікол»

про                  стягнення заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних збитків

                                                                                                                                   суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:      ОСОБА_1. (довіреність № 35-30-48 від 18.07.2011р.);

від відповідача:  не з’явились;

19.08.2011р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(надалі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікол»(надалі ТОВ «Мікол», відповідач) 32 342, 17 грн. суми боргу, 3 268, 77 грн. пені, 632, 67 грн. 3% річних, 2 199, 57 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 02.1.2-14/25-39 від 10.03.2010р. зобов’язання щодо оплати наданих послуг виконані не у повному обсязі. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення нараховані суми пені, інфляційних збитків та 3% річних.   

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій (довідка станом на 11.08.2011р. наявна у матеріалах справи).

Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 01.08.2011р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 28.07.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.  

Розглянувши подані документи, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2010р. між ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»та ТОВ «Мікол»укладено договір про надання послуг з теплопостачання № 02.1.2-14/25-39, згідно з яким аеропорт постачає на період проведення будівельних робіт, а споживач споживає теплову енергію для об’єктів, вказаних в переліку об’єктів споживача, для яких аеропорт надає послуги теплопостачання.

За умовами договору (п. 3.3) кількість фактично відпущеної теплової енергії споживачу визначається на підставі даних контрольно-вимірювальних приладів з урахуванням теплових втрат згідно БНіПу, а до їх встановлення –розрахунковим шляхом згідно Розрахунку споживання теплової енергії споживачем, виходячи з проектної потужності (додаток № 8); прилади обліку пломбуються у встановленому порядку.

Згідно з п. 3.8 договору, аеропорт щомісяця виставляє споживачу рахунок за надані послуги за звітний місяць та акт приймання-здачі виконаних послуг; споживач з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії аеропорту рахунок та акт виконаних послуг; сплата рахунку проводиться споживачем до 20 числа того ж місяця; акт виконаних послуг споживач зобов’язаний підписати та повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти днів з дати його отримання; якщо протягом 5-ти днів акт виконаних послуг не буде повернутий аеропорту, він вважається підписаним сторонами…

Надання послуг, щодо оплати яких виник спір підтверджується актом приймання-здачі виконаних послуг від 31.10.2010р. на суму 32 342, 17 грн., який отримано відповідачем разом із виставленим на оплату рахунком, про що свідчить наданий до справи реєстр документів з відміткою про отримання.

Відповідно до п. 5.1, 5.2 договору, договір діє з дати підписання його сторонами до 01.05.2010р…; договір вважається продовженим на кожний наступний місяць, якщо жодна із сторін не заявила про його розірвання протягом 1 місяця до закінчення строку дії договору. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період наданих послуг з приводу оплати яких виник спір, за вказаним договором суду не представлено, у зв’язку з чим зазначений у позовній заяві акт свідчить про виконання договірних зобов’язань - надання послуг в межах укладеного договору.

Виставлений рахунок-фактура № 226/493 від 31.10.2010р. відповідачем не сплачений, заборгованість по договору складає 32 342, 17 грн. та станом на час вирішення спору не погашена, доказів які б спростовували визначену суму боргу відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень ст. 901 ЦК України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У зв’язку з неотриманням у повному обсязі коштів за послуги теплопостачання, позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 35-28/5-6 від 11.01.2011р. у якій вимагав у місячний строк сплатити суму заборгованості в якості погашення боргу за надані послуги в жовтні 2010р..

У відповіді на претензії позивача (вих. № 83 від 03.02.2011р.) відповідач визнав заборгованість у повному обсязі та зазначав, що оплатить надані послуги з теплопостачання згідно рахунку-фактури № 226/493 від 31.10.2010р. на суму 32 342, 17 грн. у найближчий час, однак коштів в оплату боргу позивачем не отримувалось, відповідачем доказів сплати таких на користь позивача суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу суду не представлено.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень договору (п. 3.8) строк виконання зобов’язань по оплаті наданих послуг згідно акту за жовтень 2010р. станом на час вирішення спору є таким що настав, і через відсутність доказів повної оплати наданих послуг, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 32 342, 17 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 3.9 договору в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, споживач сплачує аеропорту штрафні санкції у розмірах та в порядку, визначених в чинному законодавстві України; у випадку якщо в законодавстві не визначено розмір або порядок застосування штрафних санкцій з порушення строків оплати послуг, споживач сплачує аеропорту за кожний день прострочення оплати послуг пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, включаючи день оплати..

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Положення зазначеної норми закону встановлюють строк нарахування пені, який обчислюється з дня коли зобов’язання мало бути виконане, та відповідно такий строк становить 6 місяців в разі якщо договором не передбачено інше.

У договорі сторони погодили, що пеня сплачується споживачем, включаючи день оплати боргу, тобто передбачили інший строк її нарахування.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позову, згідно здійсненого позивачем розрахунку, що проведений у відношенні суми заборгованості за період прострочення з 20.11.2010р. станом на 15.07.2011р. за обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ № 377 від 09.08.2010р. (7,75%) складає 3 268, 77 грн..

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за надані послуги в межах укладеного договору, прострочення оплати за актом зазначеним у позовній заяві, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 2 199, 57 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 632, 67 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Заявлені позовні вимоги відповідачем  не спростовані, відзиву на позов, контррозрахунку суми штрафних санкцій на вимоги суду не надано, доказів здійснення розрахунків за договором № 02.1.2-14/25-39 від 10.03.2010р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 384, 43 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікол»(юрид. адреса: 01054, м. Київ, вул. Павлівська 7, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 21570210) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», ідент. код 20572069) 32 342, 17 грн. (тридцять дві тисячі триста сорок дві гривні 17 копійок) основного боргу, 3 268, 77 грн. (три тисячі двісті шістдесят вісім гривень 77 копійок) пені, 2 199, 57 грн. (дві тисячі сто дев’яносто дев’ять гривень 57 копійок) інфляційних збитків, 632, 67 грн. (шістсот тридцять дві гривні 67 копійок) 3% річних, 384, 43 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 43 копійки) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.  

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                           Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 23.08.2011