Рішення

від 29.08.2011 по справі 36/216

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/216

29.08.11

За позовом     Інституту газу Національної академії наук України

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант –Україна»

Про                       стягнення  46 545,34 грн.

          Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:  

Від позивача             ОСОБА_1 –по дов. №97/1-243 від 27.04.2010р.

Від відповідача           не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Інституту газу Національної академії наук України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант - Україна»46 545,34 грн. заборгованості по орендній платі.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2011р. порушено провадження у справі № 36/216, розгляд справи призначено на 17.08.2011р.

          Представник відповідача в судове засідання не з”явився. Заяв, клопотань  від відповідача на адресу суду не надходило.

          Відповідно  до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу,  розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

          Такими обставинами, зокрема є: нез”явлення в засідання  представників сторін.

          У зв’язку з неявкою в судове засідання   представника відповідача, суд визнав  за доцільне розгляд справи відкласти на 29.08.2011р.

           В судовому засіданні 29.08.2011р.  представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач  в порушення умов договору оренди №833-03 від 01.07.2009р. не сплатив позивачу орендну плату в повному обсязі  у зв’язку з чим виник борг в сумі 46 545,34 грн.

          Відповідач  письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду  про порушення провадження у справі від 25.07.2011 року. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення,  оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі  та відкладення розгляду справи направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Довідці  з Єдиного державного реєстру  підприємств та організацій України.  Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

      Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

      Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, суд-

ВСТАНОВИВ:

         Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

01.07.2009 між Інститутом газу Національної академії наук України  (далі позивач) та Товариством з  обмеженою відповідальністю «Атлант –Україна»(далі відповідач) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі інституту газу НАН України № 833-03 (далі - Договір).

Згідно умов даного Договору позивач передав, а відповідач прийняв в орендне  користування нерухоме майно –нежилі приміщення (кімнати №12, 12-А, 13) загальною площею 73,8 кв.м. (далі - майно), що розміщені за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 39 та знаходяться на балансі позивача.

Згідно положень п. 2.3 Договору майно, передане в оренду, є державною власністю.

Вказане майно було передане відповідачу за Актом передачі нежилих приміщень від 01.07.2009р.

Згідно з п. 5.1 Договору цей Договір діє з 01.07.2009 по 30.12.2009.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно зі ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У зв’язку з  відсутністю заяв сторін про припинення договору, Договір у відповідності до Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та Цивільного кодексу України є продовженим на новий строк та тих самих умовах.

За умовами Договору відповідач взяв на себе зобов’язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати платежі за Договором ( п. 3.2.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору за оренду майна відповідач сплачує позивачу: орендну плату, яка визначається в установленому законом порядку, відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати по розрахункам позивача.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 4.3 Договору).

Згідно з п. 4.2 Договору орендна плата та інші платежі перераховується відповідачем відповідно до вимог діючого законодавства щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

01.07.2009р. та 31.12.2009р.між сторонами були укладені Додаткові угоди до Договору оренди нерухомого майна від 01.07.2009 № 833-03, якими сторони погоджували зміну розміру орендованих приміщень.

Згідно умов Договору позивачем нараховано відповідачу до сплати: згідно рахунку-фактури №901 від 18.10.2010 –2 841,69 грн., рахунку-фактури №937 від 18.11.2010 –3 720,52 грн., рахунку-фактури № 968 від 14.12.2010 –3 691,13 грн., рахунку-фактури № 8 від 17.01.2011 –6 187,22 грн., рахунку-фактури № 40 від 15.02.2011 –6 322,32 грн., рахунку-фактури №70 від 15.03.2011 –6 473,80 грн., рахунку-фактури № 99 від 18.04.2011 –7 714,30 грн., рахунку-фактури № 126 від 17.05.2011 –5 770,18 грн., рахунку-фактури №156 від 15.06.2011 –5832,18 грн.

Позивач листом № 97/1-317 від 06.06.2011р.  направив відповідачу претензію, яку відповідач отримав 06.06.2011р., з вимогою погасити борг за Договором у розмірі 40 713,16 грн., який вини станом на 01.06.20011р.

Вказана претензія відповідачем залишена без відповіді.

Як свідчать обставини справи, відповідач, в порушення умов Договору, не виконав основного обов’язку орендаря, орендну плату за період з жовтня 2010 р. по 01.07.2011р.  не вніс, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 46 545,34 грн. Факт заборгованості відповідача перед позивачем за період з жовтня 2010р. по 01 червень 2010р.   в сумі 40 713,16 грн. підтверджується Актом звіряння розрахунків за договором оренди від 01.07.2009 № 833-03.

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є  засноване на договорі, строкове, платне користування майном.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.  

Відповідно п. 1, п. 3 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.   

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона  доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язань.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання свої обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, матеріалами справи  підтверджується заборгованість  відповідача  перед позивачем  46 545,34 грн.

В судовому засіданні 29.08.2011р. представником  позивача надані платіжні доручення та виписки з банку , відповідно до яких в період з 04.08.2011р. по 23.08.2011р. відповідач перерахував в рахунок погашення заборгованості  37 711,26 грн.

З огляду на викладене  провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі  37 711,26 грн. підлягає припиненню  на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 8 834,08 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Судові витрати  понесені позивачем по справі покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.   

          Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ч.1 ст. 80,  ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант –Україна»(01033, м. Київ, вул. Іллі Еренбурга,5,  ідентифікаційний код 23847422) на користь Інституту газу Національної академії наук України (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 39, ідентифікаційний код 05417035) заборгованість у розмірі  8 834 грн. 08 коп.,  державне мито у розмірі 465 грн. 45 коп. та 236 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на  інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

В частині  позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі  37 711грн. 26 коп. провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу  України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

30.08.2011р.