Рішення

від 04.08.2011 по справі 39/112

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

39/112

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

04.08.11 р.                                                                                 Справа № 39/112                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.

при секретарі Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промполіпласт”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Рубін”, м. Донецьк

про: стягнення 2556,80 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Промполіпласт”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Рубін”, м. Донецьк , про стягнення заборгованості в сумі 2556,80 грн., яка складається з основного боргу в сумі 2448,56грн., індексу інфляції в сумі 85,70грн., 3% річних в сумі 22,54грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні № 914 від 04.07.2008 р., № 1195 від 21.08.2008 р., податкові накладні № 716 від 03.07.2008 р., № 964 від 21.08.2008 р., рахунки на оплату за замовленням № 2086 від 02.07.2008 р., № 3917 від 21.08.2008 р., довіреність серії ЯПГ № 861719 від 21.08.2008 р., банківські виписки, акт звірки взаємних розрахунків станом на 28.07.2009 р, розрахунки.

25.07.2011 р. представником позивача через канцелярію суду надані письмові пояснення стосовно отримання відповідачем товару за накладною № 914 від 04.07.2008 р., в яких зазначено, що факт отримання продукції за вказаною накладною підтверджується підписом відповідача на накладній, а також фактом проведення часткового розрахунку за отриманий товар. Додатково представив суду копії платіжних доручень № 527 від 03.07.2008 р., № 787 від 01.10.2008 р.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, направлені на адресу відповідача поштові конверти повернуті з позначкою підприємства поштового зв'язку “організація вибула”.

Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4-17/3853 від 18.07.2011 р., Товариства з обмеженою відповідальністю “Рубін”, м. Донецьк зареєстроване за адресою: 83011, м. Донецьк, вул.Інститутська, 7А, за якою здійснювалось направлення поштової кореспонденції позивачем та судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам та учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, господарський суд відповідно до ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Промполіпласт”, м. Донецьк,  та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Рубін”, м. Донецьк, була досягнута домовленість, відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити поставку відповідачеві товару, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити означений товар.

Як зазначає позивач, ним на виконання умов досягнутої домовленості згідно видаткових накладних № 914 від 04.07.2008 р., № 1195 від 21.08.2008 р. передано відповідачеві товар на загальну суму 8565,18грн., вартість якого сплачена останнім частково в сумі 5616,62грн.

Позивач стверджує, що виконавши обов'язок з поставки товару, він керуючись ст. ст. 530, 692 ЦК України направив на адресу відповідача вимогу про оплату вартості поставленого товару № 1/3-3-2011 від 03.03.2011 р., яка залишена останнім без відповіді та задоволення, чим відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання.

Оцінивши в сукупності викладені позивачем в позовній заяві обставини та представлені в їх обґрунтування докази, господарський суд вважає позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Промполіпласт”, м. Донецьк таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують означені права та обов'язки, зважаючи на наступне.

Згідно п. п. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.

Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, позивач згідно видаткових накладних № 914 від 04.07.2008 р., № 1195 від 21.08.2008 р., передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 8565,18грн. та частково сплатив його вартість в розмірі 5616,62грн., про що свідчать долучені до матеріалів справи видаткові накладні № 914 від 04.07.2008 р., № 1195 від 21.08.2008 р. та банківські виписки.

Товар відповідачем прийнято, що підтверджується підписом останнього на вказаних накладних, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПГ № 861719 від 21.08.2008 р.

При цьому, доказів повернення вказаного товару позивачу суду не представлено.

Враховуючи дані факти, а також приписи ч.1 ст.173, ст.181 Господарського кодексу України, вбачається  встановлення правовідносин з Відповідачем (Продавцем) щодо оплати/поставки товарів за наведеною первинною документацією конклюдентно, шляхом вчинення дій.

Таке встановлення правовідносин у розумінні ч.1 ст.181 Господарського кодексу України є господарським договором укладеним у спрощений спосіб, відображає характер господарських відносин між Позивачем та Відповідачем, що за своїм змістом є договірними, зміст та правове регулювання яких охоплюєтья нормами гл. 54 ЦК України

У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов'язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

При отриманні товару Покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих зобов'язань з поставки Товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань, не надано доказів відмови від цих товарів та прийняття їх у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх обов'язків з поставки товарів.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки на адресу відповідача Товару на загальну суму 8565,18грн., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.

За фактом поставки товару позивачем були виписані податкові накладні №  716 від 03.07.2008 р., № 964 від 21.08.2008 р.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).   

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На сплату вартості поставленого товару відповідачем були виставлені рахунки № 2086 від 02.07.2008 р., № 3917 від 21.08.2008 р.

Вартість отриманого товару відповідачем сплачена частково в сумі 5616,62грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.

Враховуючи, що сторонами чітко не визначено термін виконання Покупцем обов'язку щодо оплати вартості поставленого товару, такий термін слід обчислювати виходячи з положень ст. 530 ЦК України.

Згідно положень наведеної статті, в разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, момент виникнення у позивача права вимоги з оплати вартості поставлених товарів та відповідно кореспондуючого з ним обов'язку відповідача з приводу їх оплати, виходячи з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, визначається моментом пред'явлення вимоги.

03.03.2011 р. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога № 1/3-3-2011 про сплату боргу. Дана вимога отримана відповідачем 03.03.2011 р., що підтверджується відміткою про вручення на вказаній вимозі.

Відповідач у встановлений законом строк вартість поставленого товару не сплатив, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 2948,56грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаного та скріпленого печатками обох сторін без зауважень та заперечень.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За приписом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 2448,56грн. не надав, заявлені позовні вимоги не спростував.

Наразі, на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 2448,56грн. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного Кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Промполіпласт”, м. Донецьк суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень наведеної вище правової норми, позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку з оплати вартості поставленого товару, заявлені вимоги щодо стягнення з останнього 3% річних в сумі 22,54грн., нарахованих за період з 11.03.2011 р. по 30.06.2011 р., та інфляційних в сумі 85,70грн. – нарахованих за період з березня по червень 2011 р.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 22,54грн. та інфляційних в сумі 85,70грн. господарський суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в цій частині у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі ст.ст. 520, 523, 525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173,193, 264-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Промполіпласт”, м. Донецьк – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рубін”, м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промполіпласт”, м. Донецьк основний борг в сумі 2448,56грн., 3% річних в сумі 22,54грн., інфляційні в сумі 85,70грн., витрати за державним митом в сумі 102,00грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний тест рішення підписано 08.08.2011 р.

Суддя                                                               Морщагіна Н.С.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >