Рішення

від 13.07.2009 по справі 39/112

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/112

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/112

13.07.09

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка»

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокрани України»

про                   стягнення  253 746,95  грн.

                                                                                                           Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача:  не з'явилися.

Від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега - Автопоставка»(позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокрани України»(відповідач) про стягнення з останнього заборгованості в розмірі 253 746,95 грн. за договором постачання № 05879-089 від 08.07.2008 р. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 169 000,00 грн., суму інфляційних збитків в розмірі 17 136,00 грн., неустойки в розмірі 23 745,53 грн., 20% штрафу в розмірі 40 800,00 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 3065,42 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по своєчасній оплаті поставленого товару не виконав вчасно, у встановлені договором терміни. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.05.2009 р. порушено провадження у справі № 39/112 та призначено справу до розгляду на 05.06.2009 р. о 10:30 год.

Позивач через відділ діловодства суду 04.06.2009 р. подав клопотання про долучення  доказів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 05.06.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 13.07.2009 р. о 09:40 год.

        Відповідач  в  судове  засідання 13.07.2009 р. не зЧявився, документи на виконання вимог ухвал суду від 21.05.2009 р. та від 05.06.2009 р. не подав і не надіслав, про причини неявки в судове засідання 13.07.2009 р. суд не сповістив.

        Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”). Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник

процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

         Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

         Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 39/112 від 21.05.2009 р.  та від 05.06.2009 р. направлені відповідачу -  за адресами, вказаними позивачем у позовній заяві, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвал суду.

         Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

         Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/112  відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.                                      

        Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 05.06.2009 р.  та  13.07.2009 р. від останннього до суду не надходило.

        В судовому засіданні, призначеному на 13.07.2009 р. оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

      Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем  не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

                                                               ВСТАНОВИВ:

08.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокрани України»(відповідач) було укладено договір постачання № 05879-089, відповідно п. 1.1. якого, позивач зобов'язувався поставити та передати у власність відповідача авто техніку (товар), а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах договору та специфікаціях до нього.

Відповідно до п.2.1. договору, кількість, найменування, асортимент, термін і умови постачання, а також вартість товару і порядок розрахунків сторони погоджують в специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору, підписаних уповноваженими представниками сторін.

19.08.2008 р. сторонами була узгоджена та підписана специфікація № 3 до договору постачання № 05879-08 від 08.07.2009 р., відповідно до якої позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар, а саме: автомобіль КАМАЗ 533702-240 в кількості   5  (п'ять) штук на загальну суму 1 020 000,00 грн., відповідач зобов'язувався протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання даної специфікації та виставленого рахунку перерахувати на поточний рахунок позивача передоплату в розмірі 20% від загальної вартості товару.

Відповідно до п. 1.3.2. специфікації, позивач повинен поставити відповідачу товар протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання передоплати на поточний рахунок позивача.

Відповідно до п. 1.2.2. специфікації, відповідач частину вартості товару в розмірі 80% від загальної суми вартості товару зобов'язувався сплатити до 30 вересня 2008 р. з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі товару.

Відповідно до п. 1.4. специфікації, право власності на товар переходить до відповідача з моменту підписання актів приймання-передачі товару.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки  одна сторона - продавець (постачальник)  зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар  (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

        На виконання умов специфікації, позивач  05.09.2008 р. поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № ХВ-0072263 (копія в матеріалах справи), яка підписана уповноваженим представником відповідача, що підтверджується довіреністю на отримання товару № 580946 від 05.09.2008 р. (копія в матеріалах справи).

         05.09.2008 р. між сторонами було підписано 5 (п`ять) актів прийому-передачі товару , які підписані уповноваженими представниками сторін та засвідчені печатками підприємств (копії актів в матеріалах справи).

       Даний товар був отриманий  уповноваженою особою, на підставі специфікації № 3, яка є невід`ємною частиною до договору поставки  № 05879-08 від 08.07.2008 р.

        Отже, вищенаведене свідчить проте, що позивач свої зобов'язання  щодо поставки товару по специфікації № 3 виконав повністю.

        Відповідач частково перерахував позивачу за поставлений товар грошові кошти в розмірі 816 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та  про, що не заперечує позивач, а саме:

-          11.09.2008 р. відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 204 000,00 грн. (копія банківської виписки в матеріалах справи);

-          24.09.2008 р. відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 204 000,00 грн. (копія банківської виписки в матеріалах справи);

-          26.09.2008 р. відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 204 000,00 грн. (копія банківської виписки в матеріалах справи).

         03.03.2009 р. відповідач частково перерахував грошові кошти за отриманий товар в розмірі 35 000,00 грн., що підтверджується  банківською випискою, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

        Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 169 000,00 грн.

         Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України, що виникли в результаті поставки товару та ґрунтуються на договорі поставки № 05879-08  від 08.07.2008 р.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав товар, але зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі у встановлені договором терміни.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 169 000,00  грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

        Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 23 745,53 грн., інфляційних збитків в розмірі 17 136,00 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 3065,42 грн.  та штрафу в розмірі 40 800,00 грн.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 7.1.1. договору поставки № 05879-08  від 08.07.2008 р. передбачено, що у разі порушення термінів виконання зобов'язань за договором відповідач повинен сплатити неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення , від вартості невиконаних зобов'язань, за кожен день прострочення.

Пунктом 7.1.2. договору передбачено, що у разі порушення відповідачем термінів оплати товару понад 30 (тридцять) календарних днів, відповідач повинен сплатити позивачу 20% штрафу від вартості несплаченого товару.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов‘язання.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу  в розмірі 40 800,00 грн.  обґрунтовані та підлягають задоволенню.

       У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 23 745,53 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний  сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми трьох відсотків річних в розмірі 3065,42 грн.  та інфляційних збитків в розмірі 17 136,00 грн.  обґрунтовані та підлягають задоволенню.

        Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

         Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

         Відповідно до ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї  державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

        Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 2537,47 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокрани України»(03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 11; код ЄДРПОУ № 34353883; п/р 260020004544 в ВАТ ТФБ «Контракт», МФО 322465), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка»(62495, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Васищеве, вул. Промислова, 1 ; код ЄДРПОУ № 33010822; п/р № 260080018324 у АКРБ «Регіон-Банк»м. Харків, МФО 351254) 169 000,00 грн. (сто шістдесят дев`ять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу,  23 745,53 грн. (двадцять три тисячі сімсот сорок п'ять гривень 53 коп.) пені, 3065,42 грн. (три тисячі шістдесят п'ять гривень 42 коп.) три відсотки річних, 17 136,00 грн. (сімнадцять тисяч сто тридцять шість гривень 00 коп.) інфляційних збитків, 40 800,00 грн. (сорок тисяч вісімсот гривень 00 коп.) штрафу, 2537 (дві тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. 47 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

 Суддя                                                                                                 Гумега О. В.