Рішення

від 31.08.2011 по справі 36/291

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/291

31.08.11

За позовом    Комунального  підприємства «Дирекція з управління та

            обслуговування  житлового фонду»Солом’янської районної місті

                       Києві ради  

До                   Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЛ –ІНВЕСТ»

Про                      стягнення  33 054,43  грн.

          Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:  

Від позивача             ОСОБА_1. –по дов. 21 від 10.01.2011р.          

Від відповідача           не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги  Комунального  підприємства «Дирекція з управління та обслуговування  житлового фонду»Солом’янської районної місті Києві ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЛ –ІНВЕСТ» 33 054,43  грн., із яких:  заборгованість по орендній платі 30 878,54 грн. , компенсації видатків по сплату земельного податку в сумі 1 009,04 грн., 1 166,85 грн. –пеню за прострочку платежу.

         Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач  в порушення умов договору оренди №1033/З від 28.10.2010р. не сплатив позивачу орендну плату, компенсацію видатків по сплаті земельного податку.

         В судовому засіданні представник Комунального підприємства підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач  письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду  про порушення провадження у справі від 11.08.2011 року.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення,  оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.  Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідач отримав 23.08.2011р. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

      Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

      Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, суд-

ВСТАНОВИВ:

         Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

28 жовтня 2010 року між Комунальним  підприємством «Дирекція з управління та обслуговування  житлового фонду»Солом’янської районної місті Києві ради (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТЛ –ІНВЕСТ»(далі відповідач) укладено договір оренди нежилого приміщення за № 1033/3, на підставі  якого відповідачу було надано в користування приміщення для адміністративних потреб, загальною площею 69,0 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Пітерська, 7, для розміщення кафе.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Строк дії договору встановлено з 28.10.2010р. по  до 28.09.2013 року.

28.10.2010р. між сторонами був підписаний акт прийому –передачі нежитлового приміщення.

        Орендна плата, згідно з п.п. 3.1, 3.2,  Договору оренди, встановлена в розмірі: 4 737,25 грн., яку відповідач зобов’язався перераховувати з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

         Згідно п. 3.5. Договору, крім орендної плати орендар компенсує орендодавцеві видатки по платі за землю.

Відповідно до п. 3.8. Договору, орендар повинен сплачувати орендну плату (п. п. 3.1., 3.7.) та інші платежі (п.п. 3.5., 3.6.) незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата є платежем, який вносить орендар незалежно від результатів господарської діяльності. Статтею 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.  

Стаття 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" до істотних умов договору включає орендну плату з урахуванням індексації, яку відповідач не сплачував.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив умови договору оренди, не сплативши позивачу орендну плату за період з лютого 2010 р.  по 18 липня 2011 р. в сумі  30 878,54 грн.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 30 878,54 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем визнаний, відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню в сумі 30 878,54  грн.

          Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення орендної плати та у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

          Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Умовами пункту 6.2 Договору сторони передбачили, що  за несвоєчасну сплату за тимчасове користування відкритою розвантажувальною площадкою орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від розміру  не сплачених орендних платежів.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

       Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”  встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

       При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов’язання щодо оплати послуг оренди.

       В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті  орендних платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до умов п. 6.2 договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір якої, за розрахунком позивача, становить  1 166,85 грн.

      Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 166,85 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

 Суд погоджується з доводами позивача щодо стягнення компенсації плати за землю виходячи з наступного.

 Позивач є землекористувачем і сплачує земельний податок за при будинкові земельні ділянки, тобто витрати по сплаті цього податку є одним з видів витрат на утримання при будинкової території. Тому, згідно п. 3.5. Договору відповідач компенсує позивачу видатки по сплаті земельної  плати .

Оплата за землю нараховувалась відповідно до додатку № 3 до Договору .

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо компенсації плати за землю, визнає його обґрунтованим та таким, що відповідає узгодженим договірним умовам, а тому    відшкодування підлягає задоволенню у розмірі –1 099,04 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували обґрунтованість  заперечення проти задоволення позову чи посвідчували зміни умов договору .

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню по розрахунку позивача .

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу  України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЛ –ІНВЕСТ»

(03087, м. Київ, вул. Пітерська, 7, 03048, м. Київ, вул.. Ернста, 4,  код ЄДРПОУ 34662385) на користь Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у місті Києві ради (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919)  заборгованість по орендній платі у розмірі –30 878  грн. 54 коп., пеню за прострочку платежу в розмірі 1  166 грн. 85 коп., компенсацію плати за землю  1 099 грн. 04 коп., державне мито у розмірі – 330 грн. 54 коп. та 236 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

       Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

01.09.2011р.