Рішення

від 22.08.2011 по справі 51/283

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/283

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/283

22.08.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Севел»

до Товариства з обмеженою відповідальністю  «ОГМ Будсервіс»           

про стягнення 34 272,10 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники:

від позивача: Гребеннікова Л.М., Воропаєва В.О.

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 34 272,10 грн. за поставлений товар відповідно до договору поставки продукції № 61 від 17.09.2008 р.,  з яких: основний борг з урахуванням індексу інфляції –32 154,90 грн. та 3 % річних в розмірі 2 117,20 грн. в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Позовні вимоги обґрунтовані  неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за поставлений товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представників відповідача та невиконанням ним вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Конверти, що направлялися судом, на зазначену в позовній заяві та у витязі ЄДРПОУ юридичну адресу відповідача, були повернуті до Господарського суду міста Києва з приміткою пошти «за зазначеною адресою вибули».

Згідно з п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р.»у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Натомість, суд зазначає, що ухвала про порушення провадження у справі від 14.07.2011 р. та ухвала суду від 01.08.2011 р. про відкладення слухання справи отримано відповідачем за фактичною адресою місцезнаходження 25.07.2011 р. та 16.08.2011 р. відповідно, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 14.07.2011 р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.  

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 22.08.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.09.2008 р. між ТОВ «Севел»(далі –продавець) та ТОВ «ОСМ Будсервіс»(далі –покупець) укладено договір поставки продукції № 61 (далі –договір).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 61 від 17.09.2008 р. є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п. 1.1 договору покупець зобов'язався передати у власність покупцю металопродукцію (далі –товар), а останній зобов'язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору. Предметом поставки є товар, номенклатурний перелік, кількість, ціна та вартість якого зазначається у рахунку (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору постачання товару здійснюється партіями на умовах, визначених у договору щомісячно в кількості 100 тн.

Загальна вартість договору становить суму вартостей партій товару, зазначених у додатках до цього договору (п. 2.1 договору), які є його невід'ємною частиною (п. 3.1 договору).

Пунктом 9.1 договору встановлено, що останній набуває чинності з моменту його підписання і діє в частині здійснення постачання продукції до 31 грудня 2008 року (п. 9.2 договору); в частині взаєморозрахунків –до повного розрахунку між сторонами (п. 9.3 договору). Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, він автоматично продовжується на наступний календарний рік (п. 9.4 договору). Рішення про припинення дії договору однією із сторін повинно бути доведено до відома іншої за 30 днів до планової дати припинення договору (п. 9.5 договору).

Оскільки сторонами до суду не надано звернень одна до одної з заявами про припинення договору поставки продукції № 61 від 17.09.2008 р., тому такий визнається пролонгованим на наступний строк на тих же умовах, що передбачені ним.

Тож, сторонами було погоджено істотні умови договору поставки, на виконання п. 4.1.1 та п. 4.1.2 якого позивачем було здійснено поставку відповідачу товару за видатковою накладною № 66 від 18.09.2008 р. на суму 57 726,13 грн., копія якої долучена до матеріалів справи, а оригінал оглянутий у судовому засіданні. Про отримання зазначеного товару відповідачем засвідчує довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від 18.09.2008 р. серії НБК № 994793.

Обов'язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 3.2 договору оплата проводиться в національній валюті України згідно рахунків. Оплата повинна бути здійснена на протязі 10 банківських днів з моменту відвантаження товару, якщо інше не передбачено у додатках до цього договору. Датою відвантаження є дата складання видаткової накладної (п. 6.1 договору).

Оскільки зазначеною видатковою накладною не встановленого іншого, ніж викладений вище порядок розрахунків, відповідачем протилежного не надано, тому зобов'язання з оплати повинні бути виконання відповідачем у строк до 28.09.2008 р., враховуючи виставлений позивачем рахунок № 1205 від 18.09.2008 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний  сплатити  продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

З банківської довідки та виписок, доданих до матеріалів справи, вбачається, що на рахунок ТОВ «Севел»від ТОВ «ОГМ Будсервіс» надійшло 35 000,00 грн.

Тож, внаслідок неналежного виконання зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за Товариством з обмеженою відповідальністю «ОГМ Будсервіс»утворилась заборгованість в розмірі 22 726,13 грн., є документально підтвердженою та відповідачем не спростованою.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором поставки продукції № 61 від       17.09.2008 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 22 726,13 грн.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором поставки продукції № 61 від 17.09.2008 р. не здійснив, доказів протилежного до суду не надав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки продукції. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 22 726,13 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим позивачем, і вважає його обґрунтованим, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню. Сума 3% річних розрахована позивачем відповідно до періодів прострочення, з урахуванням проведених відповідачем часткових оплат у відповідні періоди, і підлягає стягненню з відповідача в силу положень закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Севел»задовольнити повністю.

2.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОГМ Будсервіс»(04214, м. Київ, вул. Північна, б. 5, код 24916867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Севел»(02166, м. Київ, вул. Жукова, б. 26, код 21547524) 32 154 (тридцять дві тисячі сто п'ятдесят чотири) грн. 90 коп. заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, 2 117 (дві тисячі сто сімнадцять) грн. 20 коп. трьох відсотків річних, 342 (триста сорок дві) грн. 72 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення:  01.09.2011 р.