Постанова

від 06.09.2011 по справі 15/5007/31/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/5007/31/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2011 р.                                                           Справа № 15/5007/31/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                                             Гулова А.Г.

суддя                                                                                                       Маціщук А.В. ,

 суддя                                                                                                       Петухов М.Г.   

при секретарі                                                                                         Кравчук О.В.

за участю представників сторін: < Текст >

від позивача: Тіхова Д.Г. - представника за дорученням від 06.06.2011р.

від відповідачів:  не з'явилися

< Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт", смт.Миропіль Романівського району Житомирської області

на рішення господарського суду Житомирської області

від 26.05.11 р. у справі № 15/5007/31/11 (суддя Кравець С.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", м.Київ

до

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт", смт.Миропіль Романівського району Житомирської області,  

- Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-98", с.Веприн Радомишльського району Житомирської області

про стягнення 386084 грн. 93 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.05.2011р. у справі №15/5007/31/11 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-98" про стягнення 386084 грн. 93 коп. задоволено частково.

Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 327143,38 грн. боргу, 35912,74грн. пені, 16295,69 грн. інфляційних, 6641,19 грн. 3% річних, 3859,93 грн. витрат по сплаті державного мита та 235,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Граніт" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу, ТОВ "Граніт" зазначає, зокрема, наступне:

- в позовній заяві вказано відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-98", тоді як повною назвою підприємства є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-98", вказані юридичні особи одночасно зареєстровані в Житомирській області і являються різними підприємствами;

- суд, в порушення приписів ст.77 ГПК України, відмовив у задоволенні клопотання             СТОВ "Агрокомплекс-98" та розглянув справу за відсутності представника товариства, чим позбавив його можливості подати додаткові докази.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що  рішення суду  першої інстанції від 26.05.2011р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

СТОВ "Агрокомплекс-98" не скористалося правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представники відповідачів в засідання суду не з"явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників відповідачів, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників відповідачів.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та  доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.07.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт" (лізингоодержувач) укладено  договір фінансового лізингу №310/07/2006 (далі - договір), згідно п.1.1 якого лізингодавець зобов'язується придбати в свою власність техніку (далі - майно) згідно з установленою лізингоодержувачем специфікацією:

тип: спецтехніка;

марка, модель: екскаватор 330LC з гідролінією та гідромолотом (одна одиниця);

модель та № двигуна: ISUZU 6HKIX;

№ шасі: визначене згідно акту приймання-передачі майна;

рік випуску: 2006 рік;

пробіг на час придбання: до 1000км;

специфікація продавця: додаток до договору купівлі-продажу від 04.07.2006р.;

та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах вказаного договору.

Згідно п. 2.3 договору фінансового лізингу, вартість майна, яке передається лізиногодавцем лізингоодержувачу складає суму еквівалентну 230070,00 «у.о.», в тому числі ПДВ в розмірі 20 % - 38345,00 «у.о.», виражену в гривнях України. Вартість майна, яке передається лізиногодавцем лізингоодержувачу, у гривнях складає суму авансу, внесеного у відповідності з п. 6.4 договору, загальну суму платежів на погашення вартості майна. Зазначену в "графі 4" графіка внесення платежів ( далі - додаток № 1 до договору) по "курсу 1" та викупну вартість, зазначену в додатку № 1 до договору по "курсу 1".

Як встановлено п.3.1 договору, передача лізингоодержувачем майна, а також необхідного приладдя і документів, що є невід'ємною частиною майна, і приймання його лізиногоодержувачем на правах володіння і користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання майна.

Відповідно до п.3.5 договору з моменту підписання акту здачі-приймання майна права володіння і користування переходять до лізингоодержувача і зобов'язання лізингодавця по передачі майна в фінансовий лізинг лізингоодержувачу вважаються виконаними.

В розділі 6 договору фінансового лізингу № 310/07/2006 від 04.07.2006р. сторони погодили загальну суму лізингових платежів і порядок розрахунків.

Згідно п.  6.1 сторони домовились, що валютою договору є умовна одиниця (далі –"у.о.".). Під умовною одиницею розуміється сума, виражена у гривнях України та дорівнює  одному євро по курсу згідно пункту 6.1.1 договору.

Відповідно до п. 6.1.1 для цілей цього договору вводяться поняття:

Курс1 –курс, встановлений НБУ для одного євро на дату 25.07.2006р.

Курс2 –курс, встановлений НБУ для одного євро на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення  платежів (додаток №1) до даного договору.

Згідно п.6.1.2 договору поточний лізинговий платіж, що підлягає сплаті в гривнах, розраховується як добуток суми лізингового платежу вираженого в "у.о." згідно "графи 3" додатку № 1 на відповідну дату проведення платежу та курсу 2, збільшеного на 1% (один процент). При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, виражена у гривнях і розрахована, як добуток відповідної суми в "у.о.", зазначеної у "графі 4" додатку №1 та курсу 1.

Пунктом 8.1.1 договору передбачено, що забезпеченням виконання зобов'язань по договору є порука юридичної особи: СТОВ "Агрокомплекс-98".

Додатком №1 до договору фінансового лізингу №310/07/2006 "Графік сплати лізингових платежів" сторони визначили 36 періодів фінансового лізингу із зазначенням дат проведення лізингових платежів та сум лізингових платежів (т.1, а.с.27).

На забезпечення договору фінансового лізингу №310/07/2006 від 04.07.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (лізингодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Агрокомплекс-98” (поручитель) укладено договір поруки № 310_311/07/07/2006-П/Ю від  04.07.2006р. (т.1, а.с.36-39), згідно п.1.1 якого поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати перед лізингодавцем за виконання ТОВ "Граніт", ЄДРПОУ: 13563220, далі - лізингоотримувач, його зобов'язань за договорами фінансового лізингу №310/07/2006 від 04.07.2006р., № 311/07/2006 від 04.07.2006р., (далі - договір фінансового лізингу) з урахуванням змін до нього, що можуть бути прийняті після вступу даного договору в силу, у порядку, обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.1.2 договору поруки у випадку невиконання чи неналежного виконання лізингоотримувачем його зобов'язань за договором фінансового лізингу поручитель та лізингоотримувач несуть перед лізингодавцем солідарну відповідальність.

На виконання умов договору фінансового лізингу позивач відповідно до акту здачі-приймання майна від 28.09.2006р. та на підставі видаткової накладної №РН-0000265 від 28.09.2006р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯМФ №046651 передав ТОВ "Граніт" у користування (лізинг) Екскаватор 330LC з гідролінією та гідромолотом (одна одиниця), заводський №1240545, двигун ISUZU 6HKIX. (т.2, а.с.21-23)

В зв"язку з несвоєчасною сплатою ТОВ "Граніт" лізингових платежів за договором фінансового лізингу №310/07/2006 від 04.07.2006р., ТОВ "Ласка Лізинг" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТОВ "Граніт" та СТОВ “Агрокомплекс-98” 386084,93 грн., з яких 327143,43 грн.  боргу, 36004,67 грн. неустойки, 16295,69 грн. інфляційних, 6641,19 грн. 3% річних.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Житомирської області від 26.05.2011р. позов задоволено частково: стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 327143,38 грн. боргу, 35912,74грн. пені, 16295,69 грн. інфляційних, 6641,19 грн. 3% річних, 3859,93 грн. витрат по сплаті державного мита та 235,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено (т.2, а.с.39-42).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як передбачено ч.1 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч.2 ст.11 цього ж Закону передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Частина 1 статті 553 ЦК України визначає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З поданого позивачем розрахунку заборгованості (т.1, а.с. 11-12) вбачається, що в результаті несплати лізингових платежів з 30 по 35 лізингові періоди, у ТОВ "Граніт" виникла заборгованість  в розмірі 327143,38 грн., зокрема:

- за 30 лізинговий період в сумі 53086,61 грн. - строк оплати 25.01.2009р.,

- за 31 лізинговий період в сумі 52183,03 грн. - строк оплати 25.02.2009р.,

- за 32 лізинговий період в сумі 55224,96 грн. - строк оплати 25.03.2009р.,

- за 33 лізинговий період в сумі 53356,46 грн. - строк оплати 25.04.2009р.,

- за 34 лізинговий період в сумі 56502,97 грн. - строк оплати 25.05.2009р.,

- за 35 лізинговий період в сумі 56789,35 грн. - строк оплати 25.06.2009р.

Відповідачі не надали суду доказів про сплату заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 327143,38 грн.

З врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів солідарно 327143,38 грн. боргу правильно  задоволені судом першої інстанції.

Нормою ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування позивачем до стягнення з відповідачів 16295,69 грн. інфляційних та 6641,19грн. 3% річних проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому правильно задоволено судом першої інстанції у повному обсязі.

Частина 1 статті 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені,  передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється  від  суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.5 договору фінансового лізину № 310/07/2006 від 04.07.2006р. сторони погодили, що у випадку якщо лізингоодержувач у встановлені договором строки не здійснить оплату встановлених договором платежів, то лізингодавець вправі вимагати сплати неустойки у розмірі 0,1 (одної десятої) % від поточної заборгованості лізингоодержувача за кожен день прострочення платежу, а лізингоодержувач зобов'язується її сплатити.

При  обчисленні суми пені позивачем допущено арифметичні помилки, оскільки загальна сума пені у зв"язку з несплатою лізингових платежів складає 35912,74 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 36004,67 грн.

З огляду на викладене суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів 35912,74 грн. пені, відмовивши у стягненні  91,93 грн. пені.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача в апеляційній скарзі, що у позовній заяві неправильно вказано найменування відповідача СТОВ “Агрокомплекс-98”, оскільки позивач правильно визначив відповідача, вказавши у позовній заяві код ЄДРПОУ 25309112, надав суду витяг з ЄДРПОУ станом на 15.02.2010р., де вказано повне найменування відповідача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Агрокомплекс-98” і саме цим товариством укладено договір поруки від 04.07.2006р. №310-311/07/2006-п/10 та солідарно з цього товариства та боржника стягнуто судом першої інстанції заборгованість, яка виникла у зв"язку з невиконанням договору фінансового лізингу від 04.07.2006р. №310/07/2006.

Безпідставними є доводи відповідача в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції ст.77 ГПК України, оскільки вказана стаття не зобов"язує суд відкласти розгляд справи, а надає суду право відкласти  розгляд справи в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу, у разі неможливості, за якихось обставин, вирішення спору у даному засіданні.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Граніт" двічі зверталось до суду з клопотаннями (т.2, а.с.9,17) про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору, посилаючись на відрядження його представника, які задоволені судом першої інстанції.

При цьому слід зазначити, що ГПК не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Частиною 3 ст.28 ГПК України визначено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, зазначений у клопотаннях ТОВ "Граніт" представник є не єдиною особою, що має право представляти інтереси товариства в суді.

Крім того, метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі, а тому судова колегія зауважує, що відповідач мав можливість здійснити повний та професійний судовий захист своїх інтересів не лише направивши представника товариства в засідання суду (з урахуванням положень ст.28 ГПК України) для надання усних пояснень, а й підготувавши письмові пояснення по суті спору та надавши (за наявності) відповідні письмові докази на спростування позовних вимог.

Однак, і в засідання суду першої інстанції, яке відбулося 26.05.2011р., відповідач свого представника не направив, про причини суд не повідомив, доказів на спростування позовних вимог не надав.

Судовою колегією враховується, що відсутність представників сторін відповідно до  ст.77ГПК України не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи; а тому дії суду щодо розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності представників відповідачів, повідомлених належним чином про дату, час та місце судового засідання (т.2, а.с.29-31), в даному випадку, повністю відповідають приписам ст.75,77 ГПК України.

Таким чином, доводи ТОВ "Граніт", наведені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не  ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 26.05.2011р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 26.03.2011р. у справі №15/5007/31/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Граніт", смт.Миропіль Романівського району Житомирської області - без задоволення.

2. Справу №15/5007/31/11 повернути до господарського суду Житомирської  області.

Головуючий суддя                                                                       Гулова А.Г.  

Суддя                                                                                              Маціщук А.В.  

Суддя                                                                                              Петухов М.Г.  

01-12/10857/11

Віддрук. 5 прим.:

1 –до справи,

2-4 –сторонам,

5 –в наряд.