33/73
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
18.08.11 р. Справа № 33/73
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сич Ю.В., судді Лейби М.О., судді Гриник М.М.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Максікрон ЛТД”, м.Донецьк (код ЄДРПОУ 34557593)
про стягнення заборгованості в сумі 82 016грн.47коп., 3% річних в розмірі 2 840грн.49коп.
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився.
Позивач, Державне підприємство „Ровенькиантрацит” в особі відокремленого підрозділу „Краснолуцьке вантажно-транспортне управління” звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Максікрон ЛТД”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 82 016грн.47коп., пені в сумі 129грн.63коп., 3% річних в розмірі 2 840грн.49коп.
Ухвалою від 26.05.2011р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №33/73, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 20.07.2011р. призначено колегіальний розгляд справи №33/73.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №14 від 01.01.2010р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 82 016грн.47коп. та підстави для нарахування пені в розмірі 129грн.63коп., 3% річних в сумі 2 840грн.49коп.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №14 від 01.01.2010р., калькуляцій, акту приймання-передачі виконаних послуг від 31.12.2009р., рахунків №184 від 31.12.2009р., №9 від 29.01.2010р., №23 від 28.02.2010р., №34 від 31.03.2010р., №54 від 30.04.2010р., претензії №14-209 від 11.08.2010р., опису вкладення до цінного листа від 11.08.2010р., наказу №574 від 29.12.2010р., наказу №113 від 24.03.2011р.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 193, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 54, 55, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача 30.06.2011р. надав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої відмовляється від позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 129грн.63коп. на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. На задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 82 016грн.47коп., 3% річних у розмірі 2 874грн.73коп. наполягає.
Відповідно до чого, розгляд справи здійснюється з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог.
30.06.2011р. на адресу господарського суду надійшло клопотання позивача, відповідно до якого останній просить здійснити розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач, який належним чином був повідомлений ухвалами господарського суду, про час і місце розгляду справи, які надсилались на юридичну адресу, зазначену відповідно до витягу з ЄДРПОУ, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Під час судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представника позивача, суд встановив:
01.01.2010р. між Державним підприємством „Донбасантрацитвантажтранс” (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Максикрон ЛТД” (замовник) укладено договір №14 (далі – Договір), за умовами якого виконавець бере на себе обов'язок з надання замовнику послуг із зважування та дозування вагонів з вантажем на залізнодорожніх вагонних вагах виконавця на станції Браунівка (п.1.1. Договору).
Згідно п.1 наказу Міністерства вугільної промисловості України №574 від 29.12.2010р. припинено діяльність Державного підприємства „Донбасантрацитвантажтранс” шляхом реорганізації – приєднання до Державного підприємства „Ровенькиантрацит”. За пунктом 6 вказаного вище наказу установлено, що Державне підприємство „Ровенькиантрацит” є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства „Донбасантрацитвантажтранс”.
За наказом Державного підприємства „Ровенькиантрацит” №113 від 24.03.2011р. майно, отримане в результаті припинення діяльності Державного підприємства „Донбасантрацитвантажтранс”, передано на баланс ВП „Краснолуцьке вантажно-транспортне управління” Державного підприємства „Ровенькиантрацит” з оформленням акту приймання-передавання майна.
Як вбачається з умов Договору, за надані послуги замовник сплачує виконавцю у відповідності з доданими калькуляціями: за зважування вагонів з вантажем – 109грн.02коп. (з ПДВ) за один зважений вагон; за дозування вагонів з вантажем – 216грн.65коп. (с ПДВ) за один дозований вагон. Зазначені калькуляції долучені до матеріалів справи.
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що облік кількості зважених вагонів з вантажем здійснює виконавець.
За закінченням звітного місяця виконавець складає та надає замовнику акт наданих послуг (п.2.3. Договору).
Відповідно до п.2.4. замовник здійснює передплату послуг у розмірі 100%, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Кінцевий розрахунок здійснюється на підставі фактично наданих послуг, згідно акту виконаних робіт до 5 числа місяця, наступного за звітним.
Однак, за твердженням позивача, останній, не отримавши попередньої 100% оплати, передбаченої Договором надав відповідачу послуги зі зважування та дозування вагонів з вантажем.
Дослідивши зазначений Договір, судом встановлено, що за своєю правовою природою вказаний Договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом, виходячи з умов Договору, кінцевий розрахунок за надані послуги замовником здійснюється згідно акту виконаних робіт.
Позивачем до матеріалів справи долучена копія акту приймання-передавання виконаних послуг №184 від 31.12.2009р. Однак, зазначений акт не може бути прийнятий судом в якості доказу на підтвердження надання послуг за Договором, оскільки в зазначеному акті не міститься посилання на Договір, як на підставу надання послуг. Також, належність зазначеного акту до спірного Договору спростовує той факт, що дата складання вказаного акту передує даті укладення спірного Договору.
Ухвалами від 26.05.2011р., 08.06.2011р., 20.07.2011р. господарський суд Донецької області зобов'язав позивача надати оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії (для доручення до матеріалів справи) актів приймання-передавання виконаних послуг за договором №14 від 01.01.2010р.
Проте позивач не виконав вимоги суду щодо надання витребуваних документів.
Надані позивачем рахунки №184 від 31.12.2009р., №9 від 29.01.2010р., №23 від 28.02.2010р., №34 від 31.03.2010р., №54 від 30.04.2010р. не підтверджують факту надання позивачем послуг за Договором.
Також з наданого позивачем опису вкладення до цінного листа не можливо встановити, що зазначені в опису акти були складені саме на підставі спірного Договору, відповідно до чого останній не може бути прийнятий судом в якості належного доказу надіслання відповідачу спірних актів.
Інших доказів виконання позивачем умов Договору щодо надання послуг останнім суду не представлено.
За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 82 016грн.47коп. не доведені та не обґрунтовані належним чином, відповідно до чого задоволенню не підлягають.
Також позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 2 840грн.49коп.
Та оскільки, як встановлено судом, за Договором наявність заборгованості щодо оплати наданих послуг позивачем не доведена, у останнього відсутні підстави для нарахування 3% річних. Адже, зазначене нарахування здійснюються на основне зобов'язання. Відповідно до чого, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 2 840грн.49коп. не підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на позивача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні позову Державного підприємства „Ровенькиантрацит” в особі відокремленого підрозділу „Краснолуцьке вантажно-транспортне управління” до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Максікрон ЛТД”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 82 016грн.47коп., 3% річних в розмірі 2 840грн.49коп.
У судовому засіданні 18.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 23.08.2011р.
Головуючий суддя Сич Ю.В.
Суддя Гриник М.М.
Суддя Лейба М.О.
< Текст >
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 18.08.2011 |
Оприлюднено | 21.09.2011 |
Номер документу | 18192901 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Рудовська Інна Анатоліївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні