Постанова

від 03.04.2008 по справі 11/261

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/261

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "03" квітня 2008 р.                                                                   Справа № 11/261

За позовом Управління Пенсійного фонду України у Садгірському районі м. Чернівці

До  Чернівецького  обласного  державного   об'єднання  спиртової  та  лікеро-горілчаної промисловості м. Чернівці

Про стягнення заборгованості - 55500,14 грн.

Головуючий суддя Миронюк С.О.

при секретарі Панкратові Р.П.

Представники:

Від позивача – Бзовий Р.І. - гол. спеціалісті, довіреність від 31.01.2008 р.

Від відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Управління Пенсійного фонду України у Садгірському районі м. Чернівці звернулося з позовом до Чернівецького обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості м. Чернівці про стягнення заборгованості в сумі 55500,14 грн., яка складається з недоїмки по сплаті внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування до зазначеного вище Фонду за період з березня по жовтень 2007 року в сумі 52793,10 грн. та 2707,04 грн. з відшкодування пільгових пенсій за період з березня по жовтень 2007 року.

Розпорядженням голови господарського суду від 10.01.2008 р. розгляд справи передано судді Миронюку С.О.

Відповідач вимоги позивача визнає частково в сумі 2707,04 грн. оскільки суму боргу в розмірі 52793,10 грн. яка виникла за період з 01.03.2007 р. по 01.10.2007 р.  Чернівецьке  обласне  державне   об'єднання  спиртової  та  лікеро-горілчаної промисловості сплатило.

Ухвалою суду від 20.03.2008р. провадження у справі зупинено а ухвалою суду від 03.04.2008р. – поновлено.

Відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні 03.04.2008р., хоча і був повідомлений про час і місце слухання справи належним чином. При цьому неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач з 14.10.1996 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України у Садгірському районі м. Чернівці та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Із розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за березень-вересень 2007 року вбачається, що у відповідача існує недоїмка із сплаті страхових внесків у сумі 52793,10 грн.

Крім того наявність недоїмки підтверджується актом звірки взаємних розрахунків.

Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон), який набрав чинності 01.01.2004 року, визначено систему пенсійного забезпечення і механізм її функціонування, встановлено, що страхувальниками та відповідно платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і вони зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (преамбула Закону, статті 2, 14, 15, 17 Закону).

У відповідності до частини 2 статті 106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, передбачені статтею 20 цього Закону... вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі –недоїмка) і стягуються з урахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Відповідно ж до частини 6 статті 20 цього Закону страхувальники зобов'язуються сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Проте відповідач у встановлений законом строк страхові внески не сплатив, що призвело до виникнення недоїмки із сплаті страхових внесків за березень - вересень 2007 року у сумі 52793,10 грн.

Крім того відповідно до довідки відповідача гр. Клим І.Д. виконував роботу електророзварювальника, тобто повний робочий день виконував роботу із шкідливими і важкими умовами праці,  що право на пільгову пенсію по списку №2 згідно статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”.

На підставі вказаної довідки, гр. Климу І.Д. призначено пільгову пенсію відповідно до пункту “б ” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за період з 01.03.2007 року по 01.10. 2007 року виплатив зазначеному громадянину пільгову пенсію, які відповідачем у повному обсязі не компенсована, що призвело до виникнення недоїмки сумі 2707,04 грн.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України ”Про пенсійне забезпечення” у редакції від 05.11.1991 року підприємства та організації з коштів, призначених  на  оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату пенсій відповідно до пунктів  "б"-"з" цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів - у 1992 році, 70 процентів - у 1993 році, 80 процентів - у 1994 році, 90 процентів - у 1995 році і 100 процентів - у 1996 році.

Законом України ”Про внесення змін і доповнень до статті 13 Закону України ”Про пенсійне забезпечення” N 198/96-ВР від 16.05.1996 року внесено зміни до згаданої норми права і визначено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів  "б"-"з" цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів - у 1992 році, 70 процентів - у 1993 році, 80 процентів - у 1994 році, 90 процентів - у 1995 році і 100 процентів - з 1996 року, тобто з 1996 року підприємства повинні відшкодовувати 100 процентів витрат на виплату і доставку пенсій.

Пунктом 2 Закону України ”Про внесення змін до деяких законів України» N 1461-III від 17 лютого 2000 року вилучено частину другу статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а пункт 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про   пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року, і яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі – Інструкція), відшкодуванню  підлягають  витрати  Пенсійного фонду на виплату  та  доставку  пенсій,  призначених  на  пільгових  умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників,  зазначених  у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - також 100 відсотків фактичних витрат на  виплату  і доставку пенсій,   призначених   відповідно   до   абзацу  першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам,  які  працювали  або  працюють  на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв,  робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць,  на посадах,  що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.  

Пунктом 6.2 вказаної Інструкції передбачено, що витрати на доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покривається цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

Вище названий працівник представлений на отримання пільгової пенсії згідно пункту “б ” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, органами Пенсійного фонду йому призначено пенсію на пільгових умовах з довідок та протоколів, які залучені до матеріалів справи. а тому відшкодування витрат покладається саме на відповідача.

Судовим слуханням з достовірністю встановлено, що відповідач у повному обсязі не відшкодував позивачу суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за березень - вересень 2007 року, у зв'язку з чим з нього стягується 2707,04 грн. заборгованості по виплаті і доставці пільгових пенсій.

Доводи відповідача щодо сплати ним недоїмки по внесках за спірний період спростовуються наступним.

Як вбачається з матеріалів справи,  рішенням господарського суду від 11.11.2005 року у справі 1/47 визнано борг відповідача по сплаті страхових внесків на суму 253511,28 грн., постановою від 26.06.2007 року у справі №8/23 на суму 108779,73 та рішенням від 15.02.2006 року у справі №3/275 на суму 84520,02 грн., а усього на суму 439314,21 грн. Протягом липня 2006 року – жовтня 2007 року відповідач сплатив 156928,99 грн. Згідно акту звірки станом на 01.10.2007 року за відповідачем рахувалась недоїмка по внесках у сумі 334039,22 грн., а відтак, з урахуванням здійсненої відповідачем проплати (439314,21 грн. - 156928,99 грн. = 282385,22 грн.) сума боргу становить 52793,10 грн. ( 334039,22 грн. -282385,22 грн. = 52793,10 грн.).

Крім того, вищевказані посилання відповідача спростовуються  частиною 5 статті 106 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за змістом якої за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. А відтак враховуючи, що на початок виникнення спірного періоду за відповідачем рахувалась недоїмка по страховим внескам за минулі періоди, сплачені ним суми пішли на її погашення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71,86,94,159,160-163,185,186, п.6 Прикінцевих та перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Чернівецького  обласного  державного   об'єднання  спиртової  та  лікеро-горілчаної промисловості м. Чернівці вул. Хотинська, 6 (код 00384682) на користь Управління Пенсійного фонду України у Садгірському районі м. Чернівці, (м. Чернівці вул. Хотинська,49/Б код 21430555) 52793,10 грн. недоїмки по страховим внескам та 2707,04 грн. боргу з відшкодування пільгових пенсій.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  КАС України,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАС України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             С.О. Миронюк