Рішення

від 07.09.2011 по справі 51/219

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/219

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/219

07.09.11

За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Політех»

до «ЛЕК Фармацевтична компанія Д.Д.»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Київська міська державна адміністрація;

2) Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

3) Науково-виробниче колективне підприємство «МІТІС»

про зобов'язання демонтувати споруду

                                                                                                                  Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Тертичний Ю.І.

від відповідача: Горленко А.С.

від третьої особи 1: Шевчук Г.С.

від третьої особи 2: не з'явились

від третьої особи 3: Маліков С.В.          

Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою зобов'язати відповідача за власний рахунок демонтувати скляну споруду, яка примикає до офісного приміщення секції № 2 будинку № 145 по вулиці Борщагівській у м. Києві. Позовні вимоги обґрунтовані незаконним (безпідставним) прибудуванням відповідачем скляної споруди, а також її аварійним станом, який, на думку позивача, створює реальну загрозу життю і здоров'ю мешканців будинку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2008 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.09.2008 р., до участі у розгляді справи залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Київську міську державну адміністрацію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2009 р. залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог з тих підстав, що спірне приміщення входить до складу приміщень, які належать відповідачу на праві власності, а саме нежилого приміщення № 190 –офіс, площею 486,90 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська № 145 (літ.А) та п`ятикімнатну квартиру № 1, жилою площею 81,00 кв.м., загальною площею 129,10 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська № 145. На думку відповідача, перевірка, проведена КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно»щодо обстеження приміщень, які належать відповідачу на праві власності, на відповідність до проектної документації  підтверджує факт відсутності зі сторони відповідача будь –яких порушень чинного законодавства України. Також відповідач зауважив на тому, що у Голови правління ОСББ відсутні повноваження на звернення до судових інстанцій.

В письмових поясненнях на викладені відповідачем у відзиві на позов обставини, позивач послався на приписи ст. 4 ЗУ «Про ОСББ» та п.1.7 Статуту ОСББ «Політех»та зазначив, що об'єднання є юридичною особою, яка відповідає за своїми зобов'язаннями коштами та майном об'єднання, від свого імені набуває майнові та немайнові права та обов'язки, виступає позивачем чи відповідачем у суді. Незаконне звернення відповідачем скляної споруди, яка спирається на фасад будинку та розташована на земельній ділянці прибудинкової території, перешкоджає позивачу у здійсненній його основної господарської діяльності щодо утримання будинку і прибудинкової території. Позивач вважає, що зведення позивачем скляної споруди є самочинним з огляду на відсутність у відповідача дозвільної та проектної документації на скляну споруду, а також того, що спірна споруда збудована на земельній ділянці призначеній для обслуговування будинку та здійснення його поточного ремонту (прибудинкової території). Посилання відповідача на факт введення в експлуатацію будинку як на доказ введення в експлуатацію скляної споруди позивач вважає безпідставним, оскільки проектом на будинок не було передбачено зведення скляної споруди, що підтверджується листом № 29-10 від 05.01.06р.

12.06.2009 р. позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд зобов'язати відповідача за власний рахунок демонтувати скляну споруду, яка примикає до офісного приміщення секції 2 будинку № 145 по вул. Борщагівська в м. Києва та визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежиле приміщення № 190-офіс, яке розташоване в м. Києві за адресою: вул. Борщагівська № 145 (літера –А), від 02.06.2004 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від  26.10.2009 р. суд відмовив у прийнятті вказаної заяви до розгляду, та залучив до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Науково –виробниче колективне підприємство «МІТІС».

Представник позивача надав додаткові письмові пояснення по справі, відповідно до яких уточнив суду габарити спірної скляної споруди по зовнішньому контуру, які становлять 2,22 м х 7,59 м х 5,98 м., зазначив про відсутність у нього технічної документації постійного зберігання та акту державної комісії про приймання житлового будинку № 145 по вул. Борщагівській в м. Києві в експлуатацію ОСББ «Політех», документально не підтвердивши вказані обставини.

Представник позивача у судовому засіданні 09.12.2009 р. звернувся до суду з клопотанням про приєднання до матеріалів справи  документів, витребуваних судом, а саме: копії листа голови правління ОСББ «Політех»до Голови Солом'янської РДА у м. Києві № 25/11/09 від 25.11.2009 р., листа Солом'янської РДА у м. Києві до голови правління ОСББ «Політех»№ 18055/01 від 30.11.2009 р., рахунку –фактури № СФ-0000109 від 05.10.2009 р. та № СФ-0000121 від 04.11.2009 р., платіжного доручення № 54 від 12.10.2009 р. та № 62 від 09.11.2009 р., копії договору № 4541080 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.08.2005 р., копії договору № 06045/4-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднання мережі від 25.10.2005 р. Суд задовольнив вказане клопотання.

Також, представник позивача надав письмові пояснення по справі, відповідно до яких зазначив, що дію договору відносин власника нежитлового приміщення та ОСББ «Політех»від 15.08.2005 р. було автоматично пролонговано до 2010 р. Виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за вказаним договором підтверджується долученими до матеріалів справи вищевказаними платіжними дорученнями.

У процесі розгляду справи представник позивача неодноразово уточнював позовні вимоги. Відповідно до останньої заяви, якам прийнята судом до розгляду, просить суд визнати відсутність права власності «Лек фармацевтична компанія  д.д.»на двоповерхову скляну споруду, яка примикає до нежилого приміщення № 190-офіс, що знаходиться у другій секції будинку № 145 по вул. Борщагівський у м. Києві, а також зобов'язати «Лек фармацевтична компанія  д.д.»за власний рахунок відновити становище, яке існувало до порушення шляхом демонтажу двоповерхової скляної споруди, яка примикає до нежилого приміщення № 190-офіс, що знаходиться у другій секції будинку № 145 по вул. Борщагівський у м. Києві.

В обґрунтування своїх вимог, представник позивача послався на те, що спірна скляна споруда є самочинним будівництвом, оскільки вона знаходиться на земельній ділянці, яка не була відведена для її будівництва, і, яка відповідно до будівельних норм і правил, призначена для обслуговування будинку та здійснення його поточного ремонту. Зведення відповідачем спірної споруди перешкоджає позивачу, як балансоутримувачу багатоквартирного будинку № 145 по вул. Борщагівській у м. Києві та його прибудинкової території, у здійсненні його основної господарської діяльності, щодо утримання та експлуатації будинку та прибудинкової території. Представник позивача зауважив, по –перше, на тому, що співвласники багатоквартирного будинку № 145 по вул. Борщагівській у м. Києві набули право користування земельною ділянкою, на якій розміщений вказаний будинок, на тих самих умовах і у тому самому обсязі, що були у попереднього землекористувача –Київського Політехнічного інституту, а по –друге, вони  не надавали згоди на планування земельної ділянки та будівництва на ній спірної споруди.

Ухвалою суду від 21.06.2010 р. замінено первісного відповідача –Фірму «Лек фармакьютікелз Д.Д.»на належного відповідача - «ЛЕК Фармацевтична компанія Д.Д.».

В процесі розгляду справи представник третьої особи 1 звернувся до суду із клопотанням, відповідно до якого просив суд розглядати справу за наявними в ній матеріалами без його участі, письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог представником третьої особи 1 суду надано не було.

Представник третьої особи 3 надав письмові пояснення по справі, відповідно до яких зазначив, що, позивач не відноситься до кола осіб, які можуть звертатися до суду із вказаними позовними вимогами, та крім того, спірна скляна споруда була побудована під час будівництва житлового будинку по вул. Борщагівська, 145 та входить до його складу. Розгляд справи просив здійснити за відсутності представників НВКП «МІТІС».

Розгляд справи неодноразово переносився через залучення до участі у розгляді справи третіх осіб, нез'явлення у судове засідання учасників судового процесу, неналежне виконання ними вимог суду, необхідність витребування нових доказів у справі, у зв'язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. на лікарняному, з огляду на необхідність виклику для участі у процесі судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, а також у зв'язку з заміною первісного відповідача належним відповідачем.

          З метою встановлення яка загальна площа спірної скляної двоповерхової споруди, яка примикає до нежилого приміщення № 190-офіс, яке розташоване  за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 145; чи  входить спірна скляна двоповерхова споруда до складу нежилого приміщення № 190-офіс, загальною площею 486, 90 кв.м., яке розташоване  за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 145  (літ. А) та, яке належить відповідачу на праві власності; чи коригувався  затверджений  в установленому порядку проект багатоповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 145 (літ А), в частині щодо перепланування нежилого приміщення № 190-офіс, площею 486,90 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 145 (літ А) шляхом прибудови  до нього спірної скляної споруди; коли саме було прибудовано/зведено спірну скляну двоповерхову споруду, яка примикає до нежилого приміщення № 190-офіс, яке розташоване  за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 145, (до введення багатоповерхового жилого будинку в експлуатації чи після); чи створює спірна скляна двоповерхова споруда, яка примикає до нежилого приміщення № 190-офіс, загальною площею 486, 90 кв.м., яке розташоване  за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 145, (літ. А) безпечну експлуатацію багатоповерхового жилого будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 145; чи було передбачено проектною документацією на багатоповерховий жилий будинок, розташований за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 145, спорудження спірної скляної споруди, шляхом її прибудови до нежилого приміщення № 190-офіс загальною площею 486, 90 кв.м., яке розташоване  за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 145  (літ. А) та, яке належить відповідачу на праві власності; чи відповідає дозвільна документація на спірну скляну двоповерхову споруду, яка прибудована до нежилого приміщення № 190-офіс, загальною площею 486, 90 кв.м., яке розташоване  за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 145 (літ. А), державним будівельним нормам і правилам, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2010 р. у даній справі призначено судову експертизу та зобов'язано Київський науково-дослідний інститут судових експертиз після закінчення судової експертизи надати експертний висновок, провадження у справі № 51/219 на час проведення експертизи було зупинено.

15.08.2011 р. матеріали справи № 51/219 надійшли до Господарського суду міста Києва з повідомленням про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи у зв'язку з ненаданням на вимогу судового експерта необхідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2011 р. розгляд справи призначений на 07.09.2011 р. та викликано в порядку ст. 30 ГПК України судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Санжаревського В.Г. для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи № 51/219.

14.09.2011 р. до канцелярії суду надійшов лист щодо неможливості забезпечити явку експерта Санжаревського В.Г. у зв'язку перебуванням такого у відпустці.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються певними засобами, в тому числі висновками судових експертів.

Згідно з ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Так, за статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач проти заявлених вимог заперечив у повному обсязі.

Представники третіх осіб 1,3 у судовому засіданні підтримали свої правові позиції.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 07.09.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації № 339 від 20.04.2003 р. затверджений акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта –житлового будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 145 (Дашавська, 24) у Солом'янському районі м. Києва (далі –будинок), який 24.03.2003 р. зареєстрований Управлінням Держархбудконтролю м. Києва затверджений та під № 84.

30.03.2005 р. власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку за вказаною адресою було зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Політех».

15.08.2005 р. між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Політех»та Науково-виробничим колективним підприємством «МІТІС»підписано акт  приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, згідно з яким житловий комплекс  № 145 по вулиці Борщагівській в м. Києві передається з балансу НВКП «МІТІС» на баланс ОСББ «Політех», згідно з п. 6 якого разом з житловим комплексом позивачу передана вся технічна документація на будинок, зокрема, технічний паспорт на будинок, плани поверхів, схеми інженерного обладнання тощо.

Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що на думку Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Політех», відповідач здійснив спорудження на прибудинковій території багатоквартирного будинку № 145 по вул. Борщагівській в м. Києві двоповерхової скляної споруди, яка приєднана до нежилого приміщення № 190-офіс відповідача та спирається на фасад 2 секції будинку, яке здійснене з порушенням вимог законодавства у сфері містобудування та архітектури і земельного законодавства, та не відповідає будівельним нормам і правилам.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Політех”не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

«ЛЕК Фармацевтична компанія Д.Д.» є власником нежилого приміщення  № 190 –офісу, площею 486,90 кв.м, яке розташоване в м. Києві за адресою: вул. Борщагівська, 145. Вказана обставина підтверджується Свідоцтвом про право власності від 02.06.2004 р., що видане на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 01.06.2004 р. № 640-В, та зареєстроване в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»29.06.2004 р. в реєстровій книзі № 77-п-27 за № 5817-н.

Також «ЛЕК Фармацевтична компанія Д.Д.» є власником п'ятикімнатної квартири № 1 жилою площею 81,00 кв. м, загальною площею 129,10 кв. м, яка розташована в м. Києві за адресою: вул. Борщагівська, 145, що підтверджено Свідоцтвом про право власності від 27.12.2004 р., яке видане на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 23.12.2004 р. № 2427-С, та зареєстроване в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»30.12.2004 р. в реєстровій книзі  № 340-115 за № 43155.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги до «ЛЕК Фармацевтична компанія Д.Д.», позивач стверджує, оскільки спірна споруда знаходиться на земельній ділянці, яка не була відведена для її будівництва і яка відповідно до будівельних норм і правил призначена для  обслуговування будинку і здійснення його поточного ремонту, не приймалась в експлуатацію та відсутня дозвільна і проектна документація на її будівництво, тобто така є самочинним будівництвом, тому відповідач не набув права власності на дану споруду.

Суд не приймає до уваги відповідні посилання позивача з огляду на наступне.

04.12.1998 р. відповідачем та НВКП «МІТІС» укладено інвестиційний договір                    № 1/04-12-08, відповідно до умов якого останній зобов'язався побудувати, здати в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок з вбудованими офісними приміщеннями та забезпечити передачу у власність відповідача одне житлове та одного нежитлове приміщення разом з допоміжними приміщеннями, враховуючи коридори, балкони та лоджії.

В подальшому між відповідачем та третьою особою 3 укладалися додаткові угоди до інвестиційного договору № 1/04-12-98. В свою чергу, додатком № 4 від 15.04.2002 р. до вказаного договору сторони визначили облаштування сходової клітини.

Матеріалами справи підтверджено, що 24.02.2004 р. між відповідачем та третьою особою 3 підписано підсумковий акт № 1 щодо виконання зобов'язань за інвестиційним договором № 1/04-12-98 від 04.12.1998 р. та додаткових угод до нього № 1-5, відповідно до якого НВКП «МІТІС»передало відповідачу по акту приймання-передачі від 24.02.2004 р. № б/н недиле приміщення площею 486,90 кв.м, яке розташоване в м. Києві за адресою: вул. Борщагівська, 145, а також передало по акту приймання-передачі від 24.02.2004 р. № б/н квартиру № 1 загальною площею 129,10 кв. м, жилою площею 81 кв.м, яка розташована в м. Києві за адресою: вул. Борщагівська, 145.

Актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта –житлового будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 145, затвердженим  24.03.2003 р. Управлінням Держархбудконтролю м. Києва та зареєстрованим під № 84, встановлена відповідність побудованого об'єкту –житлового будинку державним будівельним нормам і правилам.

Судом встановлено, що на момент оформлення акту про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта –житлового будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 145, відповідно до його змісту всі будівельно-монтажні роботи були виконані в натурі, а обсяг і якість виконаних будівельно-монтажних робіт на момент оформлення зазначеного акта відповідали вимогам затвердженої проектно-кошторисної документації, державним будівельним нормам і правилам та умовам договорів підряду, укладених для будівництва об'єкту.   

Також судом береться до уваги, що у самому акті (у відповідних розділах) не викладено будь-яких зауважень, посилань на наявність недоліків. Вказаний акт приймання в експлуатацію будинку, завірений підписами представників замовників будівництва, відповідача, спеціальних органів державного нагляду і контролю в будівництві та органів місцевої влади. Акт складено приймальною комісією, яка прийняла рішення про введення в експлуатацію завершеного будівництвом і підготовленого до експлуатації житлового будинку.

Підписання вказаного акту представниками Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Політех»свідчить про те, що останній був обізнаний з приводу особливостей облаштування житлового комплексу по вул. Борщагівська, 145, в тому числі щодо наявності спірної скляної споруди.

Тож викладені обставини не вказують на спорудження спірної споруди після введення будинку по вул. Борщагівській 145 в експлуатацію.

Згідно статті 24 Закону України «Про основи містобудування»державний контроль у сфері містобудування здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими спеціально уповноваженими на це державними органами. Порядок здійснення державного контролю у сфері містобудування визначається законодавством.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність»для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про планування і забудову територій»державний контроль за плануванням, забудовою, іншим використанням територій здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури і відповідними спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, їх інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, а також іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади. Порядок здійснення такого контролю визначається законодавством.

Відповідно до Положення про інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, затвердженого наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 28 від 24.02.2009, така є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції і до основних завдань якої віднесено виконання в межах компетенції дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Так, судом встановлено, що за дорученням Державної архітектурно-будівельної інспекції від 31.03.2009 р. № 22/7/26-1725, за заявою мешканців ОСББ «Політех»від 06.03.2009 р. та відповідно до наказу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 06.04.2009 р. № 129-юр була проведена позапланова перевірка порушень містобудівного законодавства компанією «ЛЕК Фармацевтична компанія Д.Д.»з будівництва прибудови скляної споруди до будинку на вул. Борщагівській, 145, секції № 2 у Солом'янському районі м. Києва.

За результатами вказаної перевірки головним державним інспектором Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві складено акт від 13.04.2009 р., відповідно до якого порушень відповідачем містобудівного законодавства не виявлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво або за її рахунок.

Статтею 376 Цивільного кодексу України, яка регулює питання самочинного будівництва передбачено зокрема: житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництво, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Стаття 41 Конституції України визначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Згідно вимог статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 346 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з вимогами статей 316, 317, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Суд звертає увагу, що станом на момент вирішення спору позивачем не надано доказів, що спірна скляна споруда є самочинним будівництвом, оскільки вона створена не внаслідок самочинного будівництва, а право власності відповідача на нежиле приміщення  № 190-офісу, площею 486,90 кв.м, яке розташоване в м. Києві за адресою: вул. Борщагівська, 145, та п'ятикімнатну квартиру № 1 жилою площею 81,00 кв. м, загальною площею 129,10 кв. м, яка розташована в м. Києві за адресою: вул. Борщагівська, 145, підтверджено належними доказами.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено наступні наслідки для особи, яка здійснила самочинне будівництво: знесення збудованого об'єкта; проведення перебудови; відшкодування витрат, пов'язаних з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З наведеної норми не вбачається наслідку для особи, яка здійснила самочинне будівництво, як демонтаж споруди або будівлі.

При цьому, згідно з ч. 7 названої статті Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Виходячи зі змісту ст. 376 Цивільного кодексу України  лише у випадку неможливості перебудови або відмови особи, яка здійснила самовільне будівництво, від проведення такої перебудови, нерухоме майно підлягає знесенню.

Проте, суд зазначає, що, по-перше, позивач не є уповноваженою особою на звернення до суду з вимогами про зобов'язання здійснити перебудову здійсненого будівництва з порушенням будівельних норм і правил та всупереч суспільним інтересам з порушенням прав інших осіб, та, по-друге, в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані докази на підтвердження фактів звернення відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування до відповідача з вимогами про здійснення перебудови двоповерхової скляної споруди, яка примикає до нежилого приміщення № 190-офіс, що знаходиться у другій секції будинку № 145 по вул. Борщагівській у м. Києві, так само як не надано і відмови відповідача здійснити таку перебудову. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження факту неможливості проведення такої перебудови.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, з наведеного вбачається, що саме власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Обов‘язок доведення покладається законом на позивача.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У відповідності до положень ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради належить розпорядження землями територіальної громади міста Києва, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також вирішення інших питань в галузі земельних відносин відповідно до Закону.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.  

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

В силу ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Як вбачається з реєстру земельних ділянок (витяг з бази даних Державного земельного кадастру станом на 31.08.2005 р.) та чергового кадастрового плану земельної ділянки № 69:077:050, наданого до суду Головним управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, землекористувачами земельної ділянки по вул. Борщагівській, 145 у місті Києві (69:077:050) є НВКП «МІТІС», ВАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат», фізичні особи Пластун С.В. та Прімак А.А., ЛЕК Фармацевтична компанія д.д., ТОВ «Охоронні системи», АКІБ «УкрСиббанк», АТ «Українська охоронно-страхова компанія».

При цьому, судом відхиляються твердження позивача, що співвласники багатоквартирного будинку № 145 по вул. Борщагівській у м. Києві набули право користування земельною ділянкою на якій він розміщений на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача –НТУ «КПІ», якому така була відведена для будівництва житлового будинку на підставі рішення виконкому Київської міськради народних депутатів № 1257 від 28.12.1988 р., адже положення ст. 377 ЦК України передбачають, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Тож, доказів на підтвердження наявності у ОСББ «Політех» прав володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою по вул. Борщагівській, 145 у місті Києві позивачем суду не надано.

Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

Згідно із ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об'єднання власників квартир (житла) (ст. 385 ЦК України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних житлових будинків»об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних житлових будинків» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Згідно з п. 2.1 Статуту позивача метою створення об'єднання є забезпечення захисту прав його членів відповідно до п. 11.1 Статуту, яким, в свою чергу, передбачено наступні права членів об'єднання: брати участь в управлінні об'єднанням у порядку, визначеному Законом «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»і Статутом об'єднання; обирати та бути обраним до складу статутних органів об'єднання; знайомитись з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об'єднання; вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання членами об'єднання правил добросусідства; вийти в установленому порядку з об'єднання; вимагати від правління об'єднання ознайомлення з усіма фінансовими звітами.

Відповідно до п. 2.2 Статуту ОСББ «Політех»завданням та предметом діяльності останнього є: належне утримання будинку та прибудинкової території; забезпечення реалізації прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів об'єднання; забезпечення сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання; здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб.

Натомість позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що спірна споруда відноситься до спільного майна членів об'єднання, чи створює перешкоди у користуванні таким.

Щодо порушення прав членів позивача створенням загрози життю та здоров'ю останніх суд зазначає, що на підтвердження існування такої позивачем не надано жодного доказу, як і не надано доказів звернення членів позивача до нього з вимогами про захист їх прав як шляхом звернення до суду з даним позовом.

В свою чергу, п. 2.4 Статуту позивача передбачає, що його правлінню в межах повноважень, встановлених Статутом, доручено захищати права, представляти законні інтереси власників в органах виконавчої влади і органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності. Однак, п. 4.6 Статуту позивача, яким визначено компетенцію правління об'єднання, не визначає таких повноважень правління як звернення до суду з позовом про зобов'язання демонтувати споруду, такий також не направлений на реалізацію мети та завдань об'єднання, що встановлені п.п. 2.1, 2.1 Статуту позивача.  

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи –позивача у справі.

Відповідно до статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, на власний розсуд обираючи способи захисту передбачені вказаними нормами закону та іншими актами законодавства.

Слід зазначити, що стаття 20 Господарського кодексу України визначає, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, які захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Однак, обрання способу захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, в тому числі шляхом визнання відсутнім у відповідача права власності, не повинне суперечити гарантованим Конституцією України прав сторін на звернення за захистом своїх прав.

Отже, право на судовий захист виникає в особи у випадку порушення її цивільного права, його невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України). Аналогічне положення міститься у частині 2 статті 20 Господарського кодексу України. Права та законні інтереси захищаються, зокрема, шляхом визнання або відсутності прав. Якщо суд при розгляді справи встановить, що право позивача не є порушеним (оспореним, невизнаним), він відмовляє у задоволенні позову, адже судовому захисту підлягає тільки порушене право.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставини, на які посилався позивач, як на підставу задоволення заявлених вимог, адже такі спростовуються матеріалами справи.

Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем його прав, тож відсутні підстави для задоволення вимог позивача про зобов'язання «Лек фармацевтична компанія д.д.»за власний рахунок відновити становище, яке існувало до порушення шляхом демонтажу двоповерхової скляної споруди.  

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А у відповідності до частини другої ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи вищевикладене, суд відзначає, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у справі документами, позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку відповідача його законних та охоронюваних інтересів, а отже правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, тому суд відмовляє у задоволенні вимог ОСББ «Політех»повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                    Пригунова А.Б.

Дата підписання рішення: 29.09.2011 р.