Рішення

від 21.09.2011 по справі 35/93

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/93

21.09.11

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий

банк"  

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Металагротрейд"

про                     стягнення 126 993,66 грн.

Суддя  М.Є. Літвінова

Представники сторін:

від позивача:           ОСОБА_1 –представник за довір.;

від відповідача:           Булах Ю.І. - директор;

                              ОСОБА_2 –представник за довір.

Рішення прийняте 21.09.2011, у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні перервою з 19.09.2011 до 21.09.2011.

У судовому засіданні 21.09.2011 на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металагротрейд" про стягнення з відповідача 126 993,66 грн., з яких: 85 000,00 грн. - поточна заборгованість по кредитному договору №31/Кв-08 від 11.04.2008, 1075,89 грн. - поточна заборгованість за нарахованими процентами, 23447,90 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 1 576,98 грн. - прострочена заборгованість за нарахованою щомісячною комісією з управління кредитною лінією, 2 901,55 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, процентів та щомісячної комісії за управління кредитною лінією та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2011 порушено провадження у справі № 35/93, розгляд справи призначено на 13.04.2011.

У судове засідання 13.04.2011 з'явився представник позивача, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, надав усні пояснення по суті спору та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позов та витребувані судом документи.

У поданому відзиві на позов відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що ТОВ "Металагротрейд" здійснило всі платежі за кредитним договором, зокрема, платіжними дорученням № 52 від 01.09.2009 та №53 від 04.09.2009 сплатило позивачу відповідно 83 500,00 грн. та 1 500,00 грн.   

Крім цього, відповідач просив зупинити провадження у справі №35/93 до закінчення розгляду справи №33/648-27/387 за позовом ТОВ "Металагротрейд" до ТОВ "Український промисловий банк" про зобов'язання перерахувати суму грошового зобов'язання, що знаходиться у провадженні Київського апеляційного господарського суду.

Розгляд зазначеного клопотання по суті було відкладено до наступного судового засідання.  

З метою витребування нових доказів, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2011, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 16.05.2011.

Розглянувши у судовому засіданні 16.05.2011 клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд відмовив у його задоволенні.

У наданих поясненнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 16.05.2011 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 23.05.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2011 на підставі ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України зупинено провадження у справі №35/93 до вирішення пов'язаної із нею справи 2-3731, яка розглядається Деснянським районним судом міста Києва, і набрання рішенням у цій справі законної сили.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2011, ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.05.2011 скасовано, матеріали справи №35/93 направлено до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 розгляд справи призначено на 19.09.2011.

У судовому засіданні 19.09.2011 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 21.09.2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-   

                                                ВСТАНОВИВ:

11.04.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металагротрейд" (далі –відповідач) було укладено кредитний договір №31/Кв-08 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії  (далі –Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору позивач відкриває відповідачу відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кошти у сумі еквівалентній 200 000 доларів США на строк кредитування –з 11.04.2008 по 10.04.2011 зі сплатою відповідачем процентів за користування кредитом у розмірі 13,25% річних у доларах США, 11,5% річних у євро, 19,0% річних у гривні.

Як свідчать матеріали справи, у процесі виконання Кредитного договору сторонами неодноразово вносилися зміни і доповнення до Кредитного договору.

Так, відповідно до положень Додаткового договору №1 від 30.04.2008 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору відповідач зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі 17,00 % річних у доларах США, 17,00% річних у євро, 22,00% у гривні від суми траншів, наданих відповідачу після дати укладення Додаткового договору №1.

Також, пунктом 3 Додаткового договору №1 сторони виклали пункт 4.6. Кредитного договору у новій редакції, згідно із якою, у разі несвоєчасного повернення заборгованості по Кредиту Позичальник зобов'язався сплатити проценти з розрахунку 26,00% річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

22.05.2008 між сторонами був укладений Додатковий договір №2 до Кредитного поговору, яким передбачалось надання відповідачу кредитних коштів з лімітом кредитування у 1 010 000,00 (один мільйон десять тисяч) гривень 00 копійок з процентною ставкою у розмірі 22,00% річних у гривні, 17,00% річних у доларах США, 17,00% річних у Євро.

В результаті укладення Додаткового договору №4 від 07.08.2008 до Кредитного поговору сторонами було збільшено ліміт кредитування до 2 010 000,00 грн. (два мільйони десять тисяч) гривень 00 копійок, процентну ставку встановлено у наступних розмірах: 22,00% річних у гривні, 15,00% річних у доларах США, 14,00% річних у євро.

В подальшому сторонами був укладений Додатковий договір №5 від 10.10.2008 до Кредитного договору, відповідно до п.1.1. якого відповідач зобов'язався сплатити проценти у розмірі 22,00% річних у гривні, 15,00% у доларах США, 14,00% річних у Євро, а також щомісячну комісію за управління кредитною лінією із розрахунку 3,00% річних від суми траншів у гривні, 1,75% річних від суми траншів у доларах США, 2,5% річних від суми траншів у євро, наданих відповідачу до дати укладення Додаткового договору №1 від 30.04.2008.

Окрім того, вказаним додатковим договором пункт 4.6. Кредитного договору було викладено у новій редакції, згідно із якою, у разі несвоєчасного повернення заборгованості за Кредитом, Позичальник зобов'язався сплатити проценти з розрахунку 25,00% річних у гривні, 18,00% річних у доларах США та 17,00% річних у Євро.

На виконання умов Кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з особового рахунку відповідача та меморіальними ордерами.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов Кредитного договору відповідач належним чином не виконує свої зобов’язання щодо повернення кредитних коштів, сплати нарахованих процентів та щомісячної комісії за управління кредитною лінією, що призвело до виникнення заборгованості станом на 17.01.2011 у розмірі  124 092,11 грн. Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні зобов'язання за Кредитним договором відповідачем не виконані, у зв'язку із чим позивачем також нарахована пеня у розмірі 2901,55 грн.

У рамках досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу належним письмову вимогу про усунення порушення за вих. №14698 від 30.09.2010 p., відповіді на яку відповідачем не надано.  

Відповідач у поданому відзиві проти позову заперечив, посилаючись на те, що на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України та відповідно до заяви позивача від 07.09.2009 за вих. №158 було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 85 000,00 грн., у зв'язку із чим у відповідача відсутня заборгованість по кредиту.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом та свідчать матеріали справи, відповідач своєчасно не повернув суму кредиту у розмірі 85 000,00 грн., не сплатив у повному обсязі проценти за користування кредитом у розмірі 24 523,79 грн. та комісію за управління кредитною лінією у розмірі 1 576,98 грн.

Посилання відповідача на зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 85000,00 грн. судом відхиляються з огляду на таке.

Як пояснив відповідач, 07.09.2009 відповідач направив позивачеві для виконання платіжне доручення № 52 від 01.09.2009 на суму 83500,00 грн. та платіжне доручення №53 від 04.09.2009 на суму 1500,00 грн. з призначенням платежу "погашення кредиту згідно договору № 31/КВ-08 від 11.04.08", однак вказані платіжні доручення позивачем виконані не були.

Враховуючи зазначене відповідач заявою №158 від 07.09.2009 повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 85000,00 грн. та просив врахувати зазначене при нарахуванні відсотків за кредитним договором.

Згідно з ч. 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частина 2 статті 601 Цивільного кодексу України передбачає, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ч. 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

З наведених положень законодавства вбачається, що зарахування може здійснюватись за наявності наступних умов:

1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов’язань, між двома особами, де кредитор одного зобов’язання є боржником іншого.

2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов’язаннях повинні бути речі одного роду;

3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання.

При цьому, зарахування є одностороннім правочином, для вчинення якого достатньо заяви однієї сторони.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Таким чином, за вказаним договором позивач зобов'язаний надати відповідачеві послугу та не зобов'язаний сплатити відповідачу свої гроші або передати своє майно, а отже у відповідача відсутні майнові вимоги до позивача, а лише є право вимагати від позивача виконання умов договору щодо здійснення поточних операцій по рахунку відповідача, тобто вимагати надання послуги. Натомість, зобов'язання по поверненню суми кредиту та сплати процентів за його користування є майновим зобов'язання.

Отже, зобов'язання, які склались між позивачем та відповідачем за договором банківського рахунку та Кредитним договором не є однорідними і в силу положень ст. 601 Цивільного кодексу України не можуть зараховуватись.

Доказів сплати суми заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та комісією відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 85 000,00 грн.,  поточної заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 1 075,89 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 23 447,90 грн. та заборгованості за щомісячною комісією за управління кредитною лінією у розмірі 1576,98 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.1. Кредитного договору встановлено, що у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення він невчасно сплаченого платежу за кожний день прострочення.

На підставі зазначених норм законодавства та умов договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2901,55 грн. відповідно до наданого розрахунку.  

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості та сплату процентів, суд вважає його обґрунтованим, а тому зазначені  вимоги позивача підлягають задоволенню у розмірі 2901,55 грн. згідно наданого позивачем розрахунку.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надали доказів повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та комісії у встановлені договором строки та обсягах.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі 126 993,66 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються  на   відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1.  Позов задовольнити повністю

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Металагротрейд" (03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 9, ідентифікаційний код 30178874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) 85 000,00 грн. (вісімдесят п'ять тисяч гривень) –кредитної заборгованості за Кредитним договором №31/Кв-08 від 11.04.2008, 1 075,89 грн. (одну тисячу сімдесят п'ять гривень 89 коп.) –поточної заборгованості за нарахованими процентами, 23 447,90 грн. (двадцять три тисячі чотириста сорок сім гривень 90 коп.) –простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 211,02 доларів США (двісті одинадцять доларів США 02 центи) –простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 1 576,98 грн. (одну  тисячу п'ятсот сімдесят шість гривень 98 коп.) –простроченої заборгованості за нарахованою щомісячною комісією за управління кредитною лінією, 2901,55 грн. (дві тисячі дев'ятсот одну гривню 55 коп.) - пені, 1432,05 доларів США (одну тисячу чотириста тридцять два долари США 05 центів) –пені,  1 269,94 грн. (одну тисячу двісті шістдесят дев'ять гривень 94 коп.) - державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                       М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту  рішення: 23.09.2011