Рішення

від 10.10.2006 по справі 8/119пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/119пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.10.06 р.                                                                                             Справа № 8/119пн                               

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Донбаспромхіммонтаж",                     ЄДРПОУ 01414672, м.Слов'янськ

до відповідача Приватного підприємства "Натан", ЄДРПОУ 31349277, м.Слов'янськ

про визнання договору припиненим, спонукання виконати дії та визнання права

       власності

                                                                                  Суддя  Ємельянов А.С.

Представники:

від позивача: Харакоз К.С.-по дов.

від відповідача: Кравченко Р.Ю.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

                                                                  Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

                                                                    оголошувались перерви з 15.08. по 17.08.2006р.,

                                                                     з 26.09. по 10.10.2006р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Донбаспромхіммонтаж", м.Слов'янськ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Приватне підприємство "Натан", м.Слов'янськ, про визнання договору купівлі-продажу від 10.07.2002р. припиненим, спонукання відповідача повернути 8/25 ідеальних часток приміщення гуртожитку, яке знаходиться в м.Слов'янську Донецької області по вул.Чубаря, 4, а саме, нежилі приміщення 1-го та 2-го поверхів, зазначені в інвентаризаційній справі по поверховому плану приміщень (1-13-1-20; 1-23-1-37; 1-40-1-47; 2-48-2-54; 2-56-2-77; 2-79-2-83) загальною площею 1270,8 кв.м., про визнання за позивачем права власності на вказане майно.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою без номера та дати, яка надійшла на адресу суду 20.09.2006р., збільшив предмет позову, також заявивши вимоги про визнання недійсними правочинів - заліків зустрічних однорідних вимог на суму 60855,04 грн. та на суму 6144,96 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором в частині повної та своєчасної сплати вартості спірного майна.

Одночасно, обгрунтовуючи вимоги про визнання недійсними правочинів - заліків зустрічних однорідних вимог, позивач посилається на відсутність у відповідача на момент проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 60855,04 грн. права вимагати від позивача сплати заборгованості в сумі 14318,83 грн. Правочин – залік зустрічних однорідних вимог на суму 6144,96 грн., за твердженням відповідача, є недійсним, внаслідок його здійснення неуповноваженою особою.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 31.07.2006р. та доповнення до нього від 26.09.2006р., в яких проти позовних вимог заперечує. Обгрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідач посилається на повне виконання ним своїх зобов'язань перед позивачем. Вимоги про визнання недійсними правочинів - заліків зустрічних позовних вимог відповідачем не визнані з посилання на недоведеність останніх.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

10.07.2002р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір купівлі-продажу частини нежилих вбудованих приміщень.

Згідно з умовами вказаного договору позивач прийняв на себе зобов'язання передати у власність відповідача 8/25 ідеальних часток будівлі гуртожитку, розташованої в м.Слов'янську по вул.Чубаря, 4, загальною площею 3976,8 кв.м., зокрема, нежилі приміщення 1-го та 2-го поверхів, позначені в інвентаризаційній справі по поверховому плану приміщень (1-13-1-20; 1-23-1-37; 1-40-1-47; 2-48-2-54; 2-56-2-77; 2-79-2-83).

В п.3.1 договору від 10.07.2002р. сторонами був узгоджений порядок сплати відповідачем вартості придбаного майна:

- 55% від суми договору відповідач зобов'язався сплатити протягом 10 днів з дня, наступного за днем передачі приміщення;

- 45% від суми договору відповідач зобов'язався сплатити протягом 18 місяців з дня, наступного за днем передачі приміщення.

За твердженням позивача, виходячи з того, що загальна сума договору від 10.07.2002р. дорівнює 14000,00 грн., з урахуванням вказаного вище пункту договору, 77000,00 грн. відповідач повинен був сплатити в термін до 21.07.2002р., а 63000,00 грн. – в строк до 11.01.2004р.

Виходячи зі змісту позовної заяви, відповідачем свої зобов'язання не виконані, зокрема, як вказує позивач, платіжним дорученням №67 від 16.07.2002р. відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 73000,00 грн., що склало 52,12% від загальної суми договору, залишок заборгованості відповідачем не перерахований.

За таких обставин, позивачем заявлені вимоги про визнання припиненим договору купівлі-продажу від 10.07.2002р.

В зв'язку з простроченням відповідачем сплати вартості придбаного майна, на підставі ст.697 Цивільного кодексу України позивачем також заявлені вимоги про спонукання відповідача повернути 8/25 ідеальних часток приміщення гуртожитку, який знаходиться в м.Слов'янську Донецької області по вул.Чубаря, 4, а саме, нежилі приміщення 1-го та 2-го поверхів, зазначені в інвентаризаційній справі по поверховому плану приміщень (1-13-1-20; 1-23-1-37; 1-40-1-47; 2-48-2-54; 2-56-2-77; 2-79-2-83) загальною площею 1270,8 кв.м., про визнання за позивачем права власності на вказане майно.

Згідно з заявою без номера та дати, яка надійшла на адресу суду 20.09.2006р., позивачем також заявлені вимоги про визнання недійсними правочинів - заліків зустрічних однорідних вимог на суму 60855,04 грн. та 6144,96 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 31.07.2006р. та доповненнях до нього від 26.09.2006р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд приймає до уваги заперечення відповідача та вважає вимоги позивача такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.151 Цивільного кодексу УРСР (яка діяла на момент підписання сторонами спірного договору) зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Як вказувалось вище, 10.07.2002р. між сторонами був підписаний договір купівлі-продажу частини нежилих вбудованих приміщень.

Таким чином, враховуючи вимоги ст.151 Цивільного кодексу УРСР, суд дійшов висновку, що внаслідок підписання вказаного договору у позивача та відповідача виникли відповідні цивільні права та обов'язки.

Зокрема, у позивача виникло зобов'язання передати відповідачу у власність 8/25 ідеальних часток будівлі гуртожитку, розташованої в м.Слов'янську по вул.Чубаря, 4, загальною площею 3976,8 кв.м.

В свою чергу, у відповідача виникло зобов'язання прийняти у власність вказане майно та сплатити позивачу його вартість в порядку, узгодженому сторонами.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України (враховуючи, що правовідносини між сторонами продовжують існувати після набрання чинності цим Кодексом) зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до вказівок, зокрема, договору.

Час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, згідно із ст.631 Цивільного кодексу України є строком дії договору.

Як встановлено судом, в розділі 5 договору від 10.07.2002р. сторонами було узгоджено строк дії вказаного договору, зокрема, за змістом п.5.1 цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Одночасно, позивачем та відповідачем не було визначено певного терміну, дати, коли закінчується строк дії договору від 10.07.2002р.

Відповідних документів, які б підтверджували факт узгодження сторонами припинення договору від 10.07.2002р. позивачем до матеріалів справи не надано.

Одночасно, позивачем також не надано доказів припинення цього договору в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Як вказувалось вище, в обґрунтування своїх вимог про припинення договору від 10.07.2002р. позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної сплати вартості придбаного за вказаним договором майна.

Проте, у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, за змістом ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

Тобто, невиконання зобов'язання однією із сторін може бути підставою для звернення іншої сторони до суду з вимогами про розірвання договору, а такими, що припиняться, будуть саме зобов'язання, які виникли у сторін за відповідним договором.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивачем не надано доказів припинення договору від 10.07.2002р., позов в частині вимог про визнання договору купівлі-продажу від 10.07.2002р. припиненим підлягає залишенню без задоволення.

Позовні вимоги про спонукання відповідача повернути 8/25 ідеальних часток приміщення гуртожитку, яке знаходиться в м.Слов'янську Донецької області по вул.Чубаря, 4, а саме, нежилі приміщення 1-го та 2-го поверхів, зазначені в інвентаризаційній справі по поверховому плану приміщень (1-13-1-20; 1-23-1-37; 1-40-1-47; 2-48-2-54; 2-56-2-77; 2-79-2-83) загальною площею 1270,8 кв.м., підлягають залишенню без задоволення з огляду на таке.

Як вказувалось вище, з урахуванням норм ст.151 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Як встановлено судом, на момент розгляду цієї справи, договір купівлі-продажу від 10.07.2002р., який став підставою для передачі спірного майна відповідачу, в установленому порядку не розірваний та є дійсним.

Таким чином, підстави, на яких у відповідача знаходиться спірне майно, продовжують існувати.

Обставин, які є підставою для повернення відповідачем вказаного вище майна, позивачем всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не визначено, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, враховуючи невизначеність позивачем обставин, які є підставою для повернення спірного майна відповідачем, вимоги про спонукання відповідача повернути 8/25 ідеальних часток приміщення гуртожитку, яке знаходиться в м.Слов'янську Донецької області по вул.Чубаря, 4, а саме, нежилі приміщення 1-го та 2-го поверхів, зазначені в інвентаризаційній справі по поверховому плану приміщень (1-13-1-20; 1-23-1-37; 1-40-1-47; 2-48-2-54; 2-56-2-77; 2-79-2-83) загальною площею 1270,8 кв.м., підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За змістом ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або невизнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вказувалось вище, позивачем заявлені вимоги про визнання його права власності на 8/25 ідеальних часток приміщення гуртожитку, яке знаходиться в м.Слов'янську Донецької області по вул.Чубаря, 4, а саме, нежилі приміщення 1-го та 2-го поверхів, зазначені в інвентаризаційній справі по поверховому плану приміщень (1-13-1-20; 1-23-1-37; 1-40-1-47; 2-48-2-54; 2-56-2-77; 2-79-2-83) загальною площею 1270,8 кв.м.

Згідно з п.2.2 договору купівлі-продажу від 10.07.2002р. сторонами було узгоджено, що право власності на спірні приміщення переходить до відповідача в момент його передачі позивачем, що підтверджується актом приймання-передачі.

Як встановлено судом, 11.07.2002р. між позивачем та відповідачем був підписаний акт приймання-передачі частини нежилих приміщень.

Таким чином, внаслідок підписання сторонами відповідного договору купівлі-продажу від 10.07.2002р. (який згідно з нормами ст.328 Цивільного кодексу України є підставою для набуття права власності) та акту приймання-передачі від 11.07.2002р. право власності на спірні об'єкти нерухомості перейшло до відповідача.

Відповідних документів, які б підтверджували наявність у позивача на момент розгляду справи права власності на спірне майно, позивачем до матеріалів справи не надано, внаслідок чого позов про визнання права власності на 8/25 ідеальних часток приміщення гуртожитку, яке знаходиться в м.Слов'янську Донецької області по вул.Чубаря, 4, а саме, нежилі приміщення 1-го та 2-го поверхів, зазначені в інвентаризаційній справі по поверховому плану приміщень (1-13-1-20; 1-23-1-37; 1-40-1-47; 2-48-2-54; 2-56-2-77; 2-79-2-83) загальною площею 1270,8 кв.м. підлягає залишенню без задоволення.

Вимоги позивача про визнання недійсними правочинів - заліків зустрічних позовних вимог також підлягають залишенню без задоволення, з огляду на таке:

Згідно із ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; визнання правочину недійсним.

Як встановлено, позивачем заявлені вимоги про визнання недійсними правочинів - заліків зустрічних позовних вимог.

Виходячи зі змісту ст.601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, є одним із способів припинення зобов'язання.

При цьому, згідно із ст.601 Цивільного кодексу України встановлений певний порядок припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог – зарахування зустрічних однорідних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Таким чином, згідно з нормами ст.601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою не може вважатись правочином, а є виконанням відповідного правочину (тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог не може вважатись самостійною угодою, яка відповідно до вимог законодавства може бути визнана недійсною).

На підставі викладеного, виходячи з того, що Цивільним кодексом України не передбачено такого способу захисту цивільного права як визнання недійсним заліку зустрічних однорідних вимог, вимоги про визнання недійсними правочинів - заліків зустрічних однорідних вимог на суму 60855,04 грн. та 6144,96 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

Клопотання Відкритого акціонерного товариства "Донбаспромхіммонтаж", м.Слов'янськ про витребування в БТІ м.Слов'янська інформації щодо кола осіб, за якими зареєстроване право власності на спірне майно, щодо залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ВАТ "Єврогалс" та ВАТ "Видавництво "АСНА", судом залишені без задоволення як безпідставні та необгрунтовані.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

                                                                  ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Донбаспромхіммонтаж", м.Слов'янськ до Приватного підприємства "Натан", м.Слов'янськ про визнання договору від 10.07.2002р. припиненим, спонукання Приватне підприємство "Натан", м.Слов'янськ повернути 8/25 ідеальних часток приміщення гуртожитку, який знаходиться в м.Слов'янську Донецької області по вул.Чубаря, 4, а саме нежилі приміщення 1-го та 2-го поверхів, зазначені в інвентаризаційній справі по поверховому плану приміщень (1-13-1-20; 1-23-1-37; 1-40-1-47; 2-48-2-54; 2-56-2-77; 2-79-2-83) загальною площею 1270,8 кв.м., визнання за Відкритим акціонерним товариством "Донбаспромхіммонтаж", м.Слов'янськ права власності на вказане майно, визнання недійсними правочинів-заліків зустрічних однорідних вимог на суму 60855,04 грн. та 6144,96 грн.

В судовому засіданні 10.10.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 13.10.2006р.

       Суддя                                                                                                 Ємельянов А.С.